Українські землі в першій половині XVI ст. Люблінська унія 1569 р.
- 16-10-2022, 00:49
- 451
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (поглиблене вивчення 2021)
§ 1. Українські землі в першій половині XVI ст. Люблінська унія 1569 р.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
про політичне становище українських земель у першій половині XVI ст.; якими були передумови укладення, сутність і наслідки прийняття Люблінської унії для українського суспільства; визначення термінів і понять «Корона Польська», «магнати», «шляхта», «федеративна держава», «Люблінська унія», «русини», «воєводство», «Литовські статути», «шляхетська демократія».
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які події середньовічної історії України вам запам’яталися найбільше? Чому? 2. Яким було становище українських земель наприкінці XV ст.? 3. Покажіть на карті атласу держави, у складі яких перебували українські землі наприкінці XV ст. 4. Назвіть і покажіть на карті атласу українські землі, які наприкінці XV ст. перебували у складі Корони Польської і Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського.
1. ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у першій половині XVI ст. У першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі різних держав. Досить значна їх частина, а саме Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина, входили до складу Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського (далі — Велике князівство Литовське, або Литва), а Галичина, Белзщина, Холмщина та Західне Поділля належали Короні Польській. Від середини XIV ст. Буковина стала частиною Молдавського князівства. У 1514 р. Молдавське князівство разом з українськими землями, що перебували в його складі, потрапило в залежність від Османської імперії. Закарпаттям із XIII ст. володіло Угорське королівство. Унаслідок поразки від турків-османів під Могачем у 1526 р. Угорщина втратила свою незалежність, а Закарпаття поділили Священна Римська імперія (західна частина) і залежне від турків-османів Трансільванське (Семиградське) князівство (східна частина).
На Кримському півострові та частині Північного Причорномор’я від середини XV ст. існувала держава кримськотатарського народу — Кримське ханство, яке з 1475 р. було васалом Османської імперії. Чернігово-Сіверщина внаслідок московсько-литовських війн кінця XV — початку XVI ст. увійшла до складу Московської держави.
Корона Польська — 1) офіційна назва держави, впроваджена в Польському королівстві від середини XIV ст.; 2) поняття, що позначає устрій Польської держави.
Чи правильним є судження, що обидві держави — учасники Люблінської унії були зацікавлені в об’єднанні, але по-різному? Чому?
2. ПЕРЕДУМОВИ УКЛАДЕННЯ ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЇ. У 60-ті рр. XVI ст. на українських землях відбулися важливі зміни, пов’язані з об’єднанням Корони Польської та Великого князівства Литовського в єдине державне утворення.
Якими були передумови цього об’єднання? Велике князівство Литовське дуже послабилося. Зазнавши поразки у війнах із Московією наприкінці XV — у першій половині XVI ст., воно втратило досить значну частину своєї території. Із 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок поразок Велике князівство Литовське опинилося у глибокій кризі та прагнуло отримати воєнну допомогу від Польщі. Натомість Польща сподівалася скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати плани щодо збільшення території своєї держави.
Ідея об’єднання Литви та Польщі мала підтримку в обох державах, але відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище, погоджувалися на об’єднання «двох рівних» держав за умови існування окремого сейму й збереження свого привілейованого становища. Натомість середня і дрібна шляхта, невдоволена пануванням магнатів, сподівалася, що завдяки об’єднанню отримає такі самі привілеї, якими користувалася у своїй державі польська шляхта.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в першій половині XVI ст.
Польські магнати, дрібна та середня шляхта загалом підтримували ідею об’єднання держав. Вони вбачали в цьому можливість отримати нові землі й залежне селянство. При цьому польська сторона керувалася ідеєю давньої належності частини українських земель до Польщі, від якої вони начебто були відірвані, і, відкидаючи пропозиції литовських магнатів, виступала за включення Литви до складу Польщі.
Литовсько-руська шляхта також мала свою позицію. Вона здебільшого схвально ставилася до об’єднання Литви й Польщі, сподіваючись, що завдяки цьому влада зміцніє та зможе захистити південні кордони від нападів татар.
Магнати (від латин. magnatus — багатій, знатна людина) — аристократи, родовиті великі землевласники в Угорщині, Польщі, Литві, Україні, Білорусії та деяких інших землях Європи.
Шляхта — привілейований стан у Польщі, Литві, на українських і білоруських землях, які в XIV—XVIII ст. належали Короні Польській, Великому князівству Литовському або Речі Посполитій.
Люблінська унія. Художник М. Баччареллі. 1796 р.
Яку інформацію про укладення Люблінської унії передає автор Які художні засоби він використовує?
Об’єднання двох держав відповідало й економічним інтересам литовсько-руської шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи. При цьому литовсько-руські князі виступали за об’єднання Польщі, Литви й України в одну державу на рівних засадах. Литовсько-руська дрібна й середня шляхта, що не мала таких привілеїв, як князі й магнати, завдяки об’єднанню сподівалася перш за все здобути рівні права з магнатською верхівкою та отримати можливість впливати на справи в державі.
3. ЛЮБЛІНСЬКИЙ СЕЙМ 1569 р. Для вирішення питання об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в польському місті Люблін у 1569 р. зібрався спільний сейм представників привілейованих станів двох держав. Гострі суперечки щодо форми об’єднання тривали близько шести місяців. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська — за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.
Переконавшись, що польська сторона не збирається зважати на її пропозиції, литовська делегація залишила сейм, зірвавши його роботу. У відповідь на це польський сенат (верхня палата сейму) закликав готуватися до війни з Литвою та звернувся до короля Жигмунта (Сигізмунда) II Августа з вимогою прийняти рішення щодо включення до Польщі Волині й Підляшшя. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король наказав шляхті, яка мала там маєтки, прибути до Любліна та присягнути Польщі (інакше їм загрожувала втрата володінь). Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що «вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської Корони».
Федеративна держава — держава, що складається з декількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із рішення Люблінського сейму про утворення Речі Посполитої (1569 р.)
Корона Польська і Велике князівство Литовське, згідно з попередньою інкорпорацією між ними, складають з обох вищезазначених народів одне нерозрізнюване неподільне тіло, [у якого] на вічні часи одна голова, не окремі государі, а один — король польський, який, згідно з давнім звичаєм і привілеєм, спільними голосами поляків і Литви буде обиратися в Польщі... Що ж до обрання, уведення його на стіл Великого князівства Литовського, то воно має припинитися. Головний сейм завжди має бути один, а не окремі; крім того, має бути один ніколи не роздільний сенат для всіх справ і потреб. Монета має бути одноманітна й однакова за вагою й пробою. Як у Польщі, так і в Литві мають бути знищені всі торгові мита й побори. Віднині й на вічні часи не слід брати жодних мит із духовних і світських людей шляхетського звання і з їхніх підданих.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Хто очолював Річ Посполиту? 2. Які привілеї отримувало шляхетство завдяки об’єднанню? 3. Чим об’єднання Польщі та Литви було вигідне купецтву?
Фрагмент Люблінської унії. Фотокопія
Люблінська унія. Художник Я. Матейко. Кінець XIX ст.
Люблінська унія — об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в одну державу — Річ Посполиту на спільному засіданні представників литовського та польського сеймів у 1569 р. в місті Люблін.
Якими були позитивні й негативні наслідки укладення Люблінської унії?
Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель за умови створення федеративної держави.
1 липня 1569 р. в Любліні уклали унію (союз) про об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського у федеративну державу «двох народів» Річ Посполиту (дослівно — республіку).
Короля об’єднаної держави спільно обирали на сеймі представники польської та литовської шляхти. Польща й Литва зберігали окремі законодавство, судову систему, центральний і територіальний уряди, військо та фінанси. У свою чергу, у Литві власний сейм ліквідовувався, і вона втратила право на самостійні відносини з іншими державами.
4. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ЗМІНИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ПІСЛЯ ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЇ. Укладення унії сприяло здобуттю перемоги польською і литовською арміями в Лівонській війні. Річ Посполита стала однією з наймогутніших європейських держав. Із часом посилилася її роль як культурного осередку з поширення цінностей західної цивілізації серед слов’янських і балтських народів. Водночас у Речі Посполитій існували передумови для майбутніх економічних і політичних переваг польської сторони й недостатньо враховувалися інтереси місцевої русинської спільноти.
Українські землі у складі Речі Посполитої поділялися на воєводства, які складалися з повітів, де адміністративна й судова влада зосереджувалася у призначуваних королем старост. У воєводствах і повітах для вирішення місцевих питань, обрання депутатів на загальнодержавний Вальний сейм час від часу скликали шляхетські сеймики. Воєводства очолювали воєводи, яких також призначав король. Вони здійснювали адміністративну та військову владу, головували на місцевих сеймиках.
Русини — спільна назва, яка в XVI—XVIII ст. у Речі Посполитій використовувалася щодо православного руського народу (зараз — білоруси та українці).
Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця на українських землях у складі Великого князівства Литовського й Корони Польської у XV—XVIII ст., очолювана воєводою.
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
Литовські статути — зводи законів Великого князівства Литовського 1529, 1566 і 1588 рр., створені на основі місцевого литовського і руського (білоруського й українського) права з відповідним останньому судочинством.
«Шляхетська демократія» — назва, що використовувалася щодо устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у державі належала шляхті, що управляла від імені всього населення.
Було створено систему шляхетських станових судів. У гродських судах цивільні й кримінальні справи розглядали старости. У підкоморських судах суддя-підкоморій вирішував суперечки, пов’язані з розмежуванням шляхетських володінь. Земські суди складалися із судді, підсудка й писаря та обиралися на повітових сеймиках шляхтою. Вони діяли тимчасово й спочатку розглядали лише суперечки місцевої шляхти.
Люблінська унія мала як позитивні, так і негативні наслідки для українських земель. Так, на приєднаних до Корони Польської українських землях зберігалося судочинство за нормами Литовських статутів та ведення діловодства руською мовою (так тоді називали українську й білоруську мови). Русинська шляхта мала можливість обіймати посади в місцевій адміністрації незалежно від свого віросповідання. Завдяки Люблінській унії українські землі долучилися до нових форм суспільного життя: «шляхетської демократії», місцевого самоврядування, станового судочинства тощо. Через Польщу на українські землі поширився західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів.
Необхідність брати участь у роботі сеймиків, Вального сейму, спілкування з польськими урядовцями спричиняли поступову полонізацію (ополячення) русинської шляхти. Завдяки Люблінській унії король отримав можливість наділяти польську шляхту маєтками на новоприєднаних територіях.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із постанови Вального сейму Речі Посполитої (1590 р.)
Вказали нам коронні чини, що від значних у нашій державі просторів пустих земель, розташованих на кордоні з Білою Церквою, ніякої користі нема ні громадської, ні приватної, отже, як ці землі можна було б перетворити на корисні, аби не лежали пусті. Тому внаслідок даного нам від усіх чинів дозволу встановлюємо, що будемо вважати себе вільними в роздачі в цьому розумінні тих пустирів на вічність особам шляхетського стану, вислуженим перед нами й Річчю Посполитою, на розсуд і волю нашу...
Робота в парах. Обговоріть і визначте: 1. Як влада Речі Посполитої розпоряджалася українськими землями, що перебували в її складі? 2. Чим влада обумовлювала доцільність запроваджених заходів?
Поява на українських землях володінь польських магнатів спричинила посилення визиску селянства. Згідно з умовами Третього Литовського статуту 1588 р., селяни, що жили на землі власника маєтку понад десять років, ставали його кріпаками. Водночас унаслідок полонізації та окатоличення погіршувалося становище значної частини українського населення.
Також марними виявилися сподівання русинського шляхетства на те, що в новій державі його землі будуть надійно захищені від нападів кримських татар і наїздів польської шляхти.
ЦІКАВІ ФАКТИ
На думку українського дослідника Петра Кралюка, Люблінська унія певною мірою перешкодила в XVI ст. Московській державі поглинути українські землі й розчинити їх у «московському морі». Проте вона призвела до розчинення тогочасної української суспільної верхівки в «польському морі».
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- У першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі декількох держав.
- У 60-х рр. XVI ст. сформувалися передумови для об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в єдину державу. Проте бачення форми та змісту майбутнього державного об’єднання в його учасників суттєво відрізнялося.
- Унаслідок укладення Люблінської унії на карті Європи постала нова держава — Річ Посполита. Більша частина українських земель опинилася під польською владою, що вплинуло на становище населення.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1569 р. — укладення Люблінської унії.
1588 р. — прийняття Третього Литовського статуту.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Асоціації». Правила гри. Учитель/учителька називає термін, назву, історичне явище тощо за матеріалом параграфа й пропонує учням та ученицям навести асоціації, які вони в них викликають. У разі необхідності вчитель/вчителька просить пояснити ту чи іншу асоціацію.
2. Яким було становище українських земель у першій половині XVI ст.? 3. У чому полягали передумови об’єднання Польщі й Литви і його бачення польською, литовською та українською сторонами? 4. За яких обставин уклали Люблінську унію? 5. Що змінилося для українських земель після Люблінської унії?
6. Покажіть на карті (с. 5), до складу якої держави та які саме українські землі входили в першій половині XVI ст. До складу якої держави входили в цей час землі, де ви живете? 7. Складіть таблицю «Укладення Люблінської унії».
8. Покажіть на карті атласу центри воєводств, створених польською владою на землях, отриманих за Люблінською унією. 9. До уроку узагальнення за розділом підготуйте навчальний проєкт «Що розповідають про минуле історичні пам’ятки XVI — першої половини XVII ст. у населеному пункті (регіоні), де я живу або який відвідував(-ла)». Скористайтеся відповідним планом-схемою (с. 253).
10. Робота в малих групах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Польський король Жигмунт II Август у виданому 6 червня 1569 р. привілеї про повернення Київщини до складу Польщі наголошував: «Київ був і залишається головою й головним містом Руської землі, а вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами (Підляшшям, Волинню і Брацлавщиною — Авт.) до Польської Корони». Чи погоджуєтесь ви із цим? Наведіть факти, що підтверджують вашу думку. 11. Напишіть листа від особи русинського шляхтича із земель, які за Люблінською унією перейшли під польську владу, до знайомого із земель, що залишилися під литовською владою. Опишіть зміни, які відбулися після утворення Речі Посполитої. За необхідності зверніться до додаткових джерел.
Коментарі (0)