Українсько-московський договір 1654 р. Воєнно-політичні події 1654-1657 рр.
- 17-10-2022, 23:26
- 548
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 19. Українсько-московський договір 1654 р. Воєнно-політичні події 1654-1657 рр.
1. Оформлення українсько-московського союзу. Переяславська рада 1654 р.
Від літа 1648 р. між Гетьманщиною і Московською державою розпочалося регулярне листування та обмін посольствами. Б. Хмельницький схиляв царя до рішення розпочати боротьбу за польський престол. Обіцяючи допомогу московському самодержцю, він прагнув убезпечити себе від угоди між Варшавою та Москвою. У пошуках союзників гетьман розглядав різні варіанти, проте договірне підданство Москві видавалося йому найбільш реальним. На підтримку цієї думки виступали й православні ієрархи - противники зближення з мусульманською Портою.
Щоби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Б. Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, Україна укладе союз із Османською імперією. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії. 1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив «гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами і землями прийняти» й розпочати війну проти Польщі.
До України було відряджене велике посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Зустріч і переговори, вручення царської грамоти і клейнодів мали відбутися в Переяславі - старому козацькому центрі, звичному до проведення великих рад.
Уранці 8 січня 1654 р. Б. Хмельницький скликав закриту старшинську раду, яка мала схвалити прийняття протекторату московського царя. Під час цієї ради старшина запропонувала скликати ще одну раду - Генеральну, яка відбулася на міському майдані Переяслава вже пополудні 8 січня.
СЛОВНИК
Протекторат - форма міждержавних відносин, особливі взаємні зобов’язання та права, що передбачають захист сильнішою державою слабшої, а також певні послуги слабшої сильнішій, хоча при цьому слабша сторона не втрачає суверенітету. Оскільки послуги мали обопільний характер, то в разі, якщо одна зі сторін не виконувала взятих на себе зобов’язань, друга могла вважати себе вільною від виконання своїх.
Переяславська рада. Художник М. Дерегус. 1954 р.
Прочитайте текст джерела, роздивіться ілюстрацію й дайте відповіді на запитання. 1. Про які саме кривди, заподіяні турками, татарами і поляками українцям, ідеться у джерелі? Чи можна вважати це джерело достовірним? Думку обґрунтуйте. 2. Сучасний український історик, дослідник козацтва В. Горобець зазначає: «В якій мірі можна довіряти пастельному викладу історії Переяславської ради 1654 р. - питання дискусійне. Надто вже все було стилізовано під літописну традицію Древньої Русі...» Чи погоджуєтеся ви з думкою дослідника, чи вважаєте її хибною? Чому? 3. Пригадайте з курсу історії України 7 класу, про який саме літописний сюжет говорить учений. Кому з руських князів і коли вже доводилося робити вибір між мусульманським, католицьким і православним світом?
«Ця рада зібрана для того, щоб ви з нами обрали собі володаря з чотирьох, кого ви хочете - султана, хана, короля чи царя. Турецький султан - це бусурман; всім відомо, якої біди зазнають наші браття, православні християни, греки, і в якому утиску вони від безбожних. Кримський хан також бусурман; ми його поневолі прийняли до дружби, і якого нестерпного лиха ми зазнали! Яка неволя, яке нещадне пролиття християнської крові, які утиски від польських панів - нікому з вас розповідати не треба... А православний християнський великий государ, цар східний, є з нами одного благочестя грецького закону, одної віри... якщо ми його щиро полюбимо, крім його царської високої руки спокійнішого пристановища не знайдемо».
Зі звіту боярина В. Бутурліна московському цареві Олексію Михайловичу про рішення Переяславської ради. 1654 р.
Боярин В. Бутурлін урочисто передав гетьманові царську грамоту про згоду прийняти під свою протекцію гетьмана і все Військо Запорозьке. Старшина й посли рушили до Успенського собору, де мала бути складена присяга на вірність цареві. У церкві Б. Хмельницький зажадав, щоб московські посли першими присягли від імені царя захищати гетьманську державу від поляків та шанувати козацькі права й привілеї: адже, за європейською традицією, передбачалася присяга обох сторін.
В. Бутурлін категорично відмовився від цього: мовляв, цар є самодержцем і своїм підданим не присягає, крім того, «царське слово, раз дане, не міняється». На старшинській раді було вирішено скласти присягу. Б. Хмельницький усвідомлював, що без допомоги довести війну проти Речі Посполитої до переможного кінця і досягнути самостійності Української держави власними силами навряд чи вдасться. Тому слова В. Бутурліна витлумачили як рівнозначні присязі царя.
Протягом січня-лютого 1654 р. на території Війська Запорозького присягнуло понад 127 тис. осіб, зокрема 64 тис. козаків. Від присяги відмовилось українське православне духовенство, посилаючись на відсутність дозволу Константинопольського патріархату. Частина містян Переяслава, Києва та Чорнобиля склали присягу лише під тиском козаків. Категорично відмовилися присягати Уманський, Брацлавський, Полтавський і Кропивнянський полки, зволікала з присягою аж до травня і Запорозька Січ.
2. Умови українсько-московського міждержавного договору
ЗАУВАЖТЕ
Документ - Березневі статті - мав бути виготовлений у двох примірниках, але безслідно зник як в українському, так і в російському варіантах. Нині в архіві Посольського приказу в Москві зберігається чернетка, що її публікували як текст українсько-московського договору 1654 р. Відсутність оригіналу документа дала історикам можливість висловлювати власні припущення щодо змісту документа і його наслідків.
Переяславська рада лише започаткувала оформлення українсько-московських відносин. Кожна зі сторін оцінювала союз двох держав по-своєму. Український уряд виступав за рівність прав учасників союзу. У Москві дивилися на українців разом із гетьманом як на підданих, хоча представники московського уряду обіцяли не порушувати «прав і вольностей» України.
По від’їзді Бутурліна до Москви козацька старшина з гетьманом узялася за вироблення умов угоди, відбулися наради в Корсуні та Чигирині. Результатом цих нарад став проєкт українсько-московського договору, який містив 23 статті. У лютому 1654 р. делегація Війська Запорозького на чолі з генеральним суддею Самійлом Зарудним та переяславським полковником Павлом Тетерею повезла проєкт до Москви на затвердження. Посли перебували в Москві понад місяць. За цей час український текст договору було відредаговано за наказом царя і скорочено до 11 статей. За часом його затвердження документ дістав назву Березневих статей, які було покладено в основу майбутнього українсько-московського союзу.
Зміст Березневих статей 1654 р.
- Гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді.
- Українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві.
- Збирання податків покладалося на український Військовий скарб.
- Кількість козацького війська встановлювалася у 60 тис. осіб.
- Козацька держава погоджувалася виплачувати грошовий податок на користь царя.
- Дозволялося встановлення дипломатичних відносин Війська Запорозького з іншими державами, окрім Туреччини та Речі Посполитої, за умови повідомлення про це цареві.
- Підтверджувалося право Київського митрополита та усього духовенства на маєтності, якими вони володіли.
- Передбачалось утримування московських військ на кордонах Війська Запорозького з Річчю Посполитою.
- Московський уряд зобов’язувався вступити у війну проти Речі Посполитої навесні 1654 р.
Умови українсько-московського договору 1654 р. загалом (у разі дотримання) були взаємовигідними. За формально-правовими ознаками договір передбачав установлення поширених у тогочасній Європі відносин протекторату. Гетьман не розглядав умови угоди як щось постійне: радше вона була інструментом у досягненні кінцевої мети.
Роздивіться зображення, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання. 1. Скориставшись додатковими джерелами, знайдіть інформацію про історію створення пам’ятника. 2. З’ясуйте, чому монумент має саме такий вигляд. Чому не вдалося втілити в життя перший варіант скульптури? 3. Поцікавтесь, які міфи створено навколо цього монумента.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Скульптор М. Микешин. 1888 р.
3. Воєнно-політичні події 1654-1655 рр.
Навесні 1654 р. розпочалася московсько-польська війна. Основні воєнні дії розгорнулися на території Білорусі й Смоленщини. Проти війська литовського гетьмана Я. Радзивілла виступила армія московського царя, у складі якої воював загін козаків на чолі з ніжинським полковником Іваном Золотаренком.
У результаті вдалих воєнних дій улітку 1655 р. було відвойовано Білорусь і частину Литви.
Восени 1654 р. активізувалися воєнні дії на території України, польсько-татарська армія вдерлася на Брацлавщину. Населення краю й козацькі полки чинили героїчний опір противникові.
Діорама «Оборона Буші»
Прочитайте інформацію про оборону Буші, роздивіться діораму. Дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, чому Мар’яна (Олена) Зависна вдалася до таких дій? Висловіть власну думку: її вчинок свідчить про героїзм чи, навпаки, боягузтво? Як ви ставитеся до вчинку української жінки? Поясніть. 2. Чому мешканці Буші вирішили, що краще загинути в печері, ніж здатися ворогові? 3. Пригадайте з курсу історії України за 7 клас: коли вже траплялися в нашій історії трагічні випадки загибелі мешканців цілого міста?
ЗАУВАЖТЕ
Початок спустошенню Брацлавщини поклало здобуття невеликого містечка Буші (нині Вінницька обл.), взятого в облогу наприкінці листопада військами С. Чернецького. Після того, як більшість захисників міста полягла, вдова сотника Мар’яна (за іншими відомостями - Олена) Зависна підпалила діжку з порохом і висадила в повітря себе, решту оборонців замку й нападників. М. Старицький описав її подвиг в історичній повісті «Облога Буші» та драмі «Оборона Буші». Місто палало усю ніч. Розлючені великими втратами поляки почали винищувати усіх. Близько 70 уцілілих мешканців заховалися в печері неподалік міста, відмовляючись здатися. Тоді до схованки поляки спрямували воду із струмка. Усі, хто був у печері, загинули. Поляки винищили десятки міст і сіл Брацлавщини, край перетворився на пустку.
У другій половині січня 1655 р. в Україну підійшли полки московського воєводи В. Шереметєва. З’єднавшись із козацькими загонами біля м. Охматова (нині Чернігівська обл.), вони вступили в бій із польсько-татарським військом. Джерела свідчать, що з обох боків полягло до 30 тис. вояків, багато хто замерз через люті морози (у козацькій традиції це місце називають Дрижиполем, адже поле «дрижало» від холоду й вогню). І хоча жодна зі сторін не перемогла в битві, наступ польсько-татарської армії було зупинено.
Навесні 1655 р. Б. Хмельницький на чолі українсько-московських військ вирушив через Поділля на Галичину, аби визволити з-під польського панування західноукраїнські землі та об’єднати Україну в її етнічних кордонах.
Король Швеції Карл Х Густав. Художник Ю. ван Егмонт. Середина XVIII ст.
У вересні 1655 р. українсько-московські полки вщент розбили польське військо коронного гетьмана С. Потоцького під Городком неподалік Львова. Ця перемога засвідчила визволення західноукраїнських територій, адже саме там Польща втратила свої останні боєздатні підрозділи. Того самого дня українсько-московське військо взяло в облогу Львів. Б. Хмельницький, дізнавшись про наближення татарських орд, вирішив штурмом місто не брати, а провівши перемовини з магістром Львова, отримав викуп і відступив.
Розгляньте карту на с. 115 і дайте відповіді на запитання. 1. Як змінилися кордони Війська Запорозького унаслідок воєнних дій 1654 р.? Які нові землі приєднано? 2. Які території були найбільше охоплені воєнними діями? Як, на вашу думку, це вплинуло на життя мешканців регіонів? 3. Оберіть групою один стан тогочасного суспільства та підготуйте від його імені звернення до гетьмана про своє становище.
4. Віденське перемир’я 1656 р. Зовнішня політика Війська Запорозького в 1656-1657 рр.
Скориставшись поразкою Польщі у війні проти козацько-московських військ, шведська армія навесні 1655 р. захопила більшу частину земель Польської Корони і всю Західну Литву. Царський уряд, занепокоєний успіхами Швеції - потенційного претендента на володіння всім Балтійським узбережжям, кардинально змінив зовнішню політику. Навесні 1656 р. Московія оголосила війну Карлові Х і розпочала мирні переговори з Річчю Посполитою. Переговори завершились у Вільно 24 жовтня 1656 р. Було досягнуто домовленостей про спільні воєнні дії проти Швеції. Московсько-польський договір отримав назву Віленського перемир’я.
Умови Віленського перемир’я 1656 р.
- Припинення воєнних дій між Московією та Річчю Посполитою.
- Обидві країни зобов’язувалися не розпочинати мирних переговорів зі Швецією.
- Спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбургу.
- Обговорення питання про встановлення державних кордонів.
- Обрання царя Олексія Михайловича королем Речі Посполитої по смерті Яна ІІ Казимира.
На московсько-польські перемовини у Вільні Б. Хмельницький надіслав козацьку делегацію, яка мала б обстоювати інтереси Війська Запорозького. Однак козацьких послів не було допущено до переговорів. Віленське московсько-польське перемир’я в гетьманській столиці було сприйняте як порушення договору 1654 р., зрада з боку царя. Гетьман вирішив шукати нових союзників у боротьбі проти Польщі.
Реальними претендентами були Швеція і Трансильванія. 8 жовтня 1656 р. між Військом Запорозьким і Трансильванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансильванський князь Дьордь ІІ Ракоці обіцяв допомогти Б. Хмельницькому відвоювати Галичину й частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя та підтримав його намір передати цей титул синові Юрію.
Дьордь ІІ Ракоці. Художник Ф. Буттатс Молодший. Близько 1660 р.
У грудні 1656 р. Дьордь ІІ Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного союзу». За умови спільних воєнних дій України й Трансильванії можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка, не маючи договірних відносин з гетьманським урядом, підтримувала б трансильванців.
У 1656 р. зв’язки України зі Швецією стали регулярними. У червні 1657 р. шведське посольство повідомило, що король Карл Х Густав погоджується віддати гетьману українські землі, що перебувають під Польщею, частину Білорусі та Смоленськ.
5. Похід українського війська в Галичину та Польщу 1656-1657 рр.
Коли в грудні 1656 р. почався наступ трансильванського князя Дьордя II Ракоці на Польщу, Б. Хмельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки на чолі з київським полковником А. Ждановичем.
Спочатку українсько-шведсько-трансильванське військо діяло успішно: здобули Перемишль, Краків, Люблін, Берестя. На заклик шведського короля козаки на чолі з А. Ждановичем попрямували на Варшаву.
Однак згодом становище Швеції погіршилося, на неї напала Данія. Відтак шведський король залишив Дьордя II Ракоці неподалік Варшави. 7 червня було взято Варшаву, проте через вторгнення польського війська до Трансильванії Дьордь ІІ Ракоці розпочав мирні переговори з поляками. У липні 1657 р. трансильванський князь капітулював. Козаки дізналися про наміри Дьордя II Ракоці напередодні капітуляції та, остерігаючись, що той видасть їх полякам, відійшли від нього.
Смерть Богдана Хмельницького. Художник Т. Шевченко. 1832-1837 рр.
Похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги. Звістка про самовільне повернення А. Ждановича в Україну дійшла до гетьмана. А вже 27 липня 1657 р. Б. Хмельницький помер. Поховали його на рідному хуторі Суботові в Іллінській церкві.
Роздивіться ілюстрацію і дайте відповіді на запитання. 1. Як автор символічно зобразив смерть гетьмана? 2. Де на картині зображений московський посланець В. Бутурлін? Якими художніми засобами відображено настрій іноземця? Кого ще зображено на малюнку? 3. Яка атмосфера панує на картині? 4. Які почуття у вас викликає цей малюнок?
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- У процесі національно-визвольних змагань Б. Хмельницький не полишав надії знайти союзника для боротьби проти Речі Посполитої. Найкращим претендентом, на думку гетьмана, стала Московія, з якою в 1654 р. було укладено договір на засадах протекторату.
- Спільні українсько-московські воєнні дії 1654-1655 рр. дали змогу звільнити західноукраїнські й частково білоруські землі від польського панування.
- У 1656 р. Б. Хмельницький змінив зовнішньополітичні орієнтири на користь Швеції та Трансильванії через зраду московської сторони, проте спільні воєнні дії не мали значного успіху.
- Б. Хмельницький помер у 1657 р., так і не зумівши втілити в життя свою мету - звільнити усю Україну від польського панування.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Підписання Віленського перемир’я ► воєнні дії війська Дьордя II Ракоці та козацьких полків на чолі з А. Ждановичем проти Речі Посполитої ► укладення козацьким посольством Березневих статей з московським урядом ► битва під Городком.
2. Дайте відповіді на запитання.
► Як розгорталися події в Переяславі 8 січня 1654 р.? ► У чому полягало значення українсько-московського договору 1654 р.? ► Чим була зумовлена зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького в останні роки його гетьманування? ► Які причини укладання українсько-шведсько-трансильванського союзу? ► Якими були відносини гетьманського уряду з Трансильванією та Швецією?
3. Польський посол М. Станіславський застерігав трансильванського князя Дьордя II Ракоці: «Чи зможе Хмельницький, який щасливо зміцнювався протягом дев’яти років і став володарем русинських країв... з володаря, з монарха, на заклик якого виступає 100-тисячне військо, перетворитися на слугу і підданого вашої князівської милості?»
Чи мав підстави польський посол так вважати? Свою думку аргументуйте.
4. Оцініть перспективи укладення українсько-московського договору 1654 р. з позицій різних політичних угруповань козацької еліти (1 група: прихильники військового союзу з московським царем; 2 група: прихильники повернення під скіпетр польського короля;
3 група: старшини, які прагнули «...не бути ані під королем польським, ані під царем московським») та інших верств Гетьманщини (4 група: містяни; 5 група: православне духовенство).
5. Чому гетьманський уряд, шукаючи зовнішньополітичної підтримки в боротьбі з Річчю Посполитою, у 1654 р. віддав перевагу військовому союзу з Московією?
6. Прочитайте вислів відомого українського письменника та громадського діяча П. Куліша про діяльність Б. Хмельницького. Дайте відповіді на запитання. Як гадаєте, що спонукало автора зробити такі невтішні висновки щодо діяльності гетьмана? Чим було зумовлене його негативне ставлення до Б. Хмельницького? Чи погоджуєтеся ви з думкою автора, чи вважаєте її хибною? Обґрунтуйте.
«...Це один руйнівний вибух темних соціальних сил, викликаний купкою егоїстів-авантюристів, котрим народні маси послужили тільки знаряддям, "гарматним м’ясом”, обдуреним свободолюбними гаслами, а в результаті - руїна України... наш квітучий край обернув у пустиню, засипану попелом і засіяну кістками наших предків...»
Коментарі (0)