§ 17 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПІДРОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Особливості модернізації промисловості та сільського господарства. Розвиток залізничного транспорту

У чому була сутність модернізаційних процесів у промисловості і сільському господарстві?

Реформи другої половини XIX ст. спричинили розвиток ринкових відносин, сприяли завершенню промислового перевороту в Україні.

Мануфактурне виробництво замінювалось фабрично-заводським з використанням найманої робочої сили й парових машин, а потім і двигунів внутрішнього згоряння та електричних.

Особливо швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна та металургійна промисловості. Наприкінці 90-х років Україна давала понад половину загальноімперської виплавки чавуну, трохи менше половини заліза та сталі, 70 % прокату металів.

Завдяки цим змінам в Україні утворились великі промислові райони загальноросійського значення, до яких належали Донецький вугільно-металургійний, залізорудний Криворізький, Придніпровський металургійний і Нікопольський марганцевий.

Піднесення набули традиційні для України галузі харчової промисловості — цукрова (84 % загальноросійського виробництва цукру), горілчана, борошномельна. Зросло виробництво сільськогосподарських машин (більше половини від тих, що вироблялися в Росії).

Які явища в економіці підросійської України ілюструють фото кінця XIX

Чуловський рудник в Юзівці (сучасний Донецьк)

Елеватор в Миколаєві

Промислове виробництво потребувало надійних транспортних шляхів. Тому у другій половині XIX ст. в Україні розгорталося будівництво залізниць. З 1865 р. споруджено першу в Наддніпрянщині залізницю між Одесою та Балтою. У 1880-1890 рр. залізниці вже з’єднували основні міста України — Київ, Харків, Одесу, Полтаву, Вінницю, промислові центри Донбасу та Придніпров’я, чорноморські порти з портами Балтійського моря. Залізниці прискорили перевезення товарів, динамізували торгівлю. Це позитивно позначилося на зменшенні витрат на доставку вантажів і збільшило вивіз збіжжя за кордон.

Назвіть економічні явища, що їх ілюструють подані фотографії. У чому відчувався вплив цих явищ на економіку України?

Залізничний вокзал у Києві (фото 1870 р.)

Зразок продукції Луганського паровозобудівного заводу (фото початку XX ст.)

Загалом Наддніпрянська Україна була одним із найрозвиненіших аграрних та індустріальних районів Російської імперії. Але при цьому модернізаційні процеси мали певні особливості:

Промисловий розвиток України носив однобічний, по суті колоніальний характер. Лише 15 % підприємств України виробляли готову продукцію, а всі інші тільки постачали сировину для виробництва такої продукції в Росії. Вартість російських готових товарів була високою, а ціни на українську сировину — низькими.

Формування економіки України відбувалося як частини економічного простору Російської імперії. Це проявлялося в розвиткові важкої індустрії й гальмуванні частини галузей легкої промисловості (полотняна, суконна та ін.), які конкурували з аналогічними виробництвами в інших регіонах імперії.

Розвиток української економіки базувався не на місцевому національному капіталі, а іноземному — російському, німецькому, англійському, французькому, бельгійському (80-90 %), що призводило до вивозу левової частки прибутків за кордон. Водночас це дозволило запровадити новітні техніку та технології, передові форми організації праці, залучити кваліфікований персонал.

Більш швидкі порівняно із загальноімперськими темпи розвитку індустрії, високий рівень концентрації виробництва, що сприяло швидкому зростанню великих підприємств.

Провідною галуззю економіки залишалося сільське господарство. Зміни в системі господарювання, пов’язані з розпадом традиційних форм поміщицького землекористування, сприяли піднесенню сільськогосподарського виробництва. За період від 1860 до 1887 р. посівні площі зросли в 1,5 рази. З одного боку, це свідчило про екстенсивний розвиток господарства, з іншого — було показником такого прогресивного явища, як освоєння земель півдня України.

Водночас із зростанням посівних площ збільшилось використання удосконалених знарядь праці, нових прийомів агротехніки та сільськогосподарських машин. Наприкінці 70-х років у господарствах України діяло майже 700 парових двигунів. Модернізація сільського господарства приводила до пришвидшення темпів його розвитку.

Використайте подані факти для характеристики модернізаційних процесів в Україні.

У 70-80-х роках XIX ст. — збільшення імпорту сільськогосподарської техніки майже в 16 разів, а її виробництва на півдні України — у 12 разів.

Перетворення України на центр виробництва сільськогосподарської продукції: пшениці, ячменю; технічних культур: цукрового буряка, картоплі, тютюну тощо.

Збільшення частки України в експорті пшениці Російської імперії до 90 %.

На українських землях збирали 43 % світового врожаю ячменю, 20 % пшениці й 10 % кукурудзи.

Поглиблення спеціалізації сільськогосподарських районів:

Правобережжя спеціалізувалося на вирощуванні цукрового буряка і конопель; Лівобережжя — картоплі й тютюну; Південна Україна, крім Кримського півострова, — поширення торговельного зернового господарства; Крим і Бессарабія — розвиток виноградарства.

Проте в земельних відносинах продовжували зберігатися феодальні пережитки: поміщицьке землеволодіння, общинне землекористування, яке заважало селянам вільно розпоряджатися наділом, відробіткова система за користування поміщицькою землею, що полягала в обробітку поміщицької землі селянами їхнім реманентом. Наймалися селяни переважно за гроші чи хліб у борг, зобов’язуючись потім відробити. Більшість селян не мала можливості придбати ані додаткову землю, ані сільськогосподарську техніку. Використання вільнонайманої праці переважало в господарствах Правобережжя й Південної України, а на Лівобережжі були поширені обидві системи.

2. Урбанізація

Що таке урбанізація? Які були її характерні ознаки у другій половині ХІХ ст.?

Процес урбанізації на території України розпочався в XIX ст. й особливо прискорився після реформ 1860- 1870-х рр. та початку швидкого розвитку промисловості. За рівнем урбанізації виділявся південь України, де частка міських жителів наприкінці ХІХ ст. становила 21 % (1319 тис. осіб), й особливо Херсонська губернія — 29 %.

З’явилися великі адміністративно-торгово-промислові центри (Одеса, Харків, Катеринослав (сучасна назва Дніпро), Київ, Миколаїв, Кременчук, Черкаси) і нові міські поселення на залізничних вузлах, біля шахт у Донбасі. Витіснення ярмаркового торгу постійною торгівлею спричинило формування спеціалізованих торгових міст, таких як Бердичів, Умань та ін.

Протягом цього часу відбувалося збільшення чисельності населення міст. Якщо до реформи 1861 р. лише Одеса мала понад 100 тис. жителів, то на кінець XIX ст. було вже чотири великі міста: Одеса (понад 400 тис.), Київ (250 тис.), Харків (175 тис.), Катеринослав (115 тис.).

Урбанізація (від лат. urbanus — «міський») — зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується збільшенням і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя.

Проаналізуйте документ і визначте типові тенденції розвитку міст.

З опису міста Маріуполя

1866 рік. Кількість будинків — 850, кількість мешканців 5260, 5 православних церков, 1 римо-католицька, 4 навчальні заклади — духовне училище, приходське училище, приватний жіночий пансіон і жіноча школа. Поштова станція, морська пристань, 11 фабрик і заводів, 1 ярмарок.

1899 рік. ...населення Маріуполя на 1 січня 1900 р. дорівнювало 57 431 осіб... всього лише 26 019 душ корінного населення, а 31 412 — пришлих. Торговельних і промислових підприємств нараховується 1275... Усіх заводів і фабрик 130 з 9683 робітниками...

Місто утримує чоловічу гімназію, міське училище і п’ять початкових училищ... Окрім цього в Маріуполі є жіноча гімназія, 4 церковно-приходські школи, духовне училище і кілька приватних елементарних шкіл, безкоштовна недільна школа.

Покращувався благоустрій міст. Активніше відбувалась їх забудова кам’яними будинками в три, чотири або навіть п’ять поверхів. У містах з’являється електричне освітлення, ліфти, телефон, водогін, вимощені вулиці.

Саме тут відкривалися офіси банкірів і торговців, великі крамниці, ресторани та готелі. Засновувалися університети й гімназії, працювали наукові товариства, театри та музеї.

Проте життя тих губернських і повітових міст, які не перетворилися на промислові й торговельні центри, змінилося мало.

Що змінилось у містах і способі життя їхніх мешканців?

За сучасним українським істориком Олексієм Шляховим

У Харкові на початку ХХ ст. функціонувало 3936 крамниць, лавок та інших торговельних точок. У Катеринославі в 1912 р. налічувалося близько 2 тис. крамниць, 16 ресторанів, 31 готель. У Херсоні функціонували 738 лавок, 34 трактири, 15 готелів і заїжджих дворів. В Олександрівську на початку ХХ ст. діяло 440 магазинів і лавок, 10 готелів, 3 трактири та ін.

З історії українського трамваю

У 1892 р. трамвай з’явився в Києві — першим у Російській імперії. Другою на території сучасної України — та четвертою в Австро-Угорщині — стала львівська трамвайна система, відкрита в 1894 р. У 1897 р. було відкрито трамвайний рух у Житомирі, Катеринославі (Дніпрі), Єлисаветграді (Кропивницькому).

Початок роботи київського електротрамвая на маршруті: Маріїнсько-Благовіщенська (нині: вулиця Саксаганського) — Царська площа (нині: Європейська площа) (фото XIX ст.)

3. Зміни в етносоціальній структурі суспільства

Які зміни й чому відбулись в етнічній і соціальній структурі суспільства підросійської України?

Упродовж XIX ст. населення України в межах Російської імперії зросло втричі (із 7,7 до 23,4 млн осіб). Таку динаміку спричинив не лише природний приріст, а й міграції етнічних груп. Міграційна політика царизму стала одним з важливих важелів інтеграції України до складу імперії. Російський царизм пільгами й привілеями заохочував заселення української території, особливо південної частини, представниками інших етнічних груп: сербами, німцями, греками, болгарами тощо.

Це спричинило глибокі зміни в етнічній структурі міського населення, де українці наприкінці XIX ст. становили не більше третини. У цей період значно збільшилася чисельність росіян — до майже 12 %. Найбільше їх було серед дворян, чиновників, військових, студентів, купців й робітників на Лівобережжі й півдні України.

Найбільший приріст серед національних меншин спостерігався в євреїв. Наприкінці XIX ст. євреї становили в українських губерніях 8 % усього населення й 33 % — міського. Показники у Правобережній Україні, яка за царським законодавством здавна входила до так званої смуги осілості євреїв (тільки там їм дозволялося селитися на постійне проживання), були ще вищими — відповідно 12,5 і 80 %. В умовах утвердження ринкових відносин євреї здебільшого займалися торгівлею, ремеслом та підприємництвом. Багато євреїв поповнили також лави робітництва й інтелігенції.

Чисельність німців у народонаселенні України в той час сягала 378 тис. осіб. За кількістю вони посідали четверте місце й поступалися лише українцям, росіянам та євреям. На момент всеросійського перепису 1897 р. в українських губерніях проживали й інші етнічні групи: молдавани, болгари, греки, білоруси, чехи.

Поступових трансформацій зазнавала й соціальна структура населення, насамперед українських міст. Дворяни активно поповнювали лави чиновництва та інтелігенції, втягувались до підприємницької діяльності. Головним джерелом поповнення чисельності міської буржуазії України було купецтво, яке відігравало важливу роль в економічному житті міст, особливо в торгівлі, здійсненні фінансових операцій.

Чималу частину городян становили представники міщанського стану, які в модерну добу частіше перетворювалися на дрібних домовласників і торговців.

Промислове робітництво формувалося також за рахунок дрібних ремісників, які все більше розорювалися й поступово перетворювалися на найманих робітників. Унаслідок інтенсивного використання машин відбувалося активне залучення до фабрично-заводської промисловості дітей та жінок, праця яких оцінювалася вдвічі-тричі дешевше, ніж чоловіків. В українських губерніях відсоток жінок і дітей у промисловості коливався від 19,3 до 33 %.

Проаналізуйте статистичні дані, подані в таблиці «Загальна чисельність робітництва в Україні в 1897 р.», і поясніть, якими зрушеннями в економіці вони були обумовлені.

Перехід від ручної праці до машинної різко змінив структуру й кваліфікацію робітничих кадрів у промисловості: виділилася верхівка кваліфікованих технічних кадрів і технічних керівників.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту 4, розкажіть про модернізаційні зміни у промисловості й сільському господарстві.

2. Як змінилися українські міста?

3. Спираючись на карту 4, розкажіть про розвиток залізничного транспорту.

4. Які зміни відбулися в соціальній та етнічній структурі суспільства?

5. Схарактеризуйте особливості соціально-економічних зрушень в українських землях у пореформенний період, використовуючи карту 4.

6. Поясніть на прикладах роль і місце українських земель у господарському житті Російської імперії.

7. Зазначте особливості розвитку українських міст у другій половині ХХ ст.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Схарактеризуйте економічну політику російського уряду щодо українських земель. Доведіть, що вона мала колоніальний характер.

2. Складіть у зошитах порівняльну таблицю «Особливості економічного розвитку Наддніпрянщини в ХІХ ст.». Можете скористатися запропонованою формою.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно