Кримська війна 1853-1856 рр. та реформи 60-70-х років XIX ст.
- 12-09-2022, 01:29
- 915
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 15. Кримська війна 1853-1856 рр. та реформи 60-70-х років XIX ст.
Проаналізуйте карту на с. 111. • 1. Які історичні факти (події, явища, процеси) другої половини XIX ст. відображено на ній? • 2. Які історико-географічні об’єкти, позначені на карті, свідчать про модернізацію промисловості та сільського господарства? • 3. Порівняйте карти на с. 111 і на с. 22. Чи відбулися зміни адміністративно-територіального устрою в підросійській Україні в другій половині XIX ст.?
1. Кримська війна 1853-1856 рр. і Україна
У 1853 р. розпочалася війна Росії з Османською імперією. Причиною конфлікту було прагнення царату посилити вплив на Балканах, захопити протоки Босфор і Дарданелли та перетворити Чорне море на закритий, цілком контрольований внутрішній басейн Російської імперії. У Кримській війні (1853-1856) проти Росії виступили союзники Туреччини Англія, Франція і Сардинське королівство. Хоча воєнні дії точилися на Балтійському та Білому морях, у Тихому океані, на Кавказі, основним театром війни став Кримський півострів.
Повернення до Севастополя ескадри Чорноморського флоту після Синопського бою. Художник М. Красовський. 1863 р.
Українські землі в складі Російської імперії у другій половині XIX ст.
У листопаді 1853 р. російський флот знищив турецький флот, що стояв у Синопі. Стривожені союзники висадили десант під Євпаторією і почали просуватися на Севастополь. Російська армія програла генеральну битву на р. Альмі й відступила до Бахчисарая. Відтоді основні події розгорталися під Севастополем, облога якого тривала майже рік. Спроба російської армії прорвати блокаду (битва на Чорній річці) провалилася, а після взяття союзниками Малахового кургану долю міста, як і всієї війни, було вирішено. Російській імперії довелося підписати Паризький мирний договір 1856 р., за яким втрачала, зокрема, острови в дельті Дунаю та частину Південної Бессарабії, мусила тимчасово забути про амбіції щодо Балкан і чорноморських проток.
Поразка в Кримській війні спричинила зростання невдоволення діями уряду, адже основну причину невдач вбачали у військово-технічній і соціально-економічній відсталості Росії. З усією очевидністю постало питання внутрішніх змін.
Кримська війна вкрай негативно позначилася на становищі України, бо саме на українців ліг основний тягар воєнних дій. Лише під час оборони Севастополя у сухопутних військах російської армії загинуло понад 25 тис. українців. Особовий склад Чорноморського флоту Російської імперії, за винятком вищого командування та переважної більшості офіцерів, був сформований здебільшого з уродженців України. Населення Півдня України опікувалося хворими та пораненими. Оскільки Україна була найближчим тилом і базою постачання російської армії, на селян ліг увесь тягар військових перевезень з центральних районів країни до Криму. Переважно в Україні збирали запаси продовольства й фуражу, реквізовуючи або закуповуючи майже за безцінь для армійських потреб сільськогосподарську продукцію в місцевих виробників. Селяни були невдоволені своїм становищем через зростання податків і повинностей.
ЗАУВАЖТЕ
Коли почалася облога Севастополя, відомий хірург Микола Пирогов дістав дозвіл прибути на чолі 10 лікарів на місце воєнних дій. Для догляду за пораненими він вперше в історії воєнно-польової хірургії узяв із собою загін жінок, об’єднаних у Хрестовоздвиженській общині сестер милосердя. Всього на війні у Криму працювало 120 сестер. Пирогов поділив їх на групи: перев’язних (операційних), аптечних, сестер-господинь, транспортних, чергових. Лікар вважав сестер головними помічницями. Поряд із сестрами Хрестовоздвиженської общини самовіддано працювали жінки з народу, дружини, сестри матросів.
Фрагмент панорами «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.». Художник Ф. Рубо. 1904 р.
Усе це спровокувало наприкінці війни масовий антикріпосницький рух. Приводом до нього було опублікування маніфесту про створення державного ополчення. Найбільшого розмаху рух набув на Київщині, діставши назву «Київська козаччина». У селах поширювалися чутки, що всі, хто запишеться до ополчення, стануть козаками, а після запису в «козаки» будуть звільнені від кріпацтва, одержать землі й майно, будуть вільними хліборобами. Для придушення «козаччини» в Київську губернію було спрямовано регулярні війська та поліцію.
Щойно після повстання на Київщині відбулося нове, не менш грізне - «Похід у Таврію по волю». Навесні 1856 р. серед селян поширювалися чутки (зокрема й учасниками «київської козаччини»), що царський уряд закликає переселятися до Криму, де кріпакам-переселенцям даватимуть землю і волю. Селяни знімалися цілими селами, з жінками й дітьми. Найбільших розмірів рух набув у Катеринославській і Херсонській губерніях. Озброївшись, селяни рухалися великими групами, розганяючи на своєму шляху загони поліції та військ. Лише залучивши великі військові сили, влада спромоглася зупинити цей селянський рух, який став останнім перед «епохою великих реформ».
2. Суть і наслідки селянської реформи 1861 р.
Початок селянській реформі поклав маніфест Олександра II від 19 лютого 1861 р.
Реформа передбачала реалізацію двох основних заходів: 1) скасування особистої залежності селян від поміщиків та надання їм громадянських прав і свобод; 2) наділення селян землею.
Селянська реформа 1861 р. передбачала надання прав:
- особистої свободи (поміщик утратив право купувати, продавати, дарувати селян; селяни могли брати шлюб без дозволу поміщика);
- самостійно укладати договори і торговельні угоди, купувати, орендувати, дарувати, продавати землю, інше нерухоме та рухоме майно, вільно ним розпоряджатися й одержувати його у спадок;
- вступу на службу або до навчального закладу;
- переходу в інші верстви суспільства (міщан, купців тощо);
- торгівлі, ведення підприємницької діяльності, вільного найму на роботу;
- захисту та покарання лише за вироком суду чи за законним розпорядженням влади.
Водночас юридично вільне селянство не мало фактичної рівності в правах з іншими верствами суспільства. Зберігалися, зокрема, деякі громадські й майнові обмеження: селяни мусили платити подушний податок, відбувати рекрутську повинність, їх могли карати різками. Й надалі існувала селянська громада з її круговою порукою, з обмеженням виїзду за територію волості, право «опікунства» поміщика над сільською громадою.
Поміщики юридично лишалися власниками всіх земель, що їм належали до реформи. Селянські наділи та угіддя (присадибні ділянки, польові наділи тощо) поміщики були зобов’язані надавати селянам в постійне користування. Викуп земельного (польового) наділу здійснювали тільки з дозволу поміщика. Селянин не мав права відмовлятися від нього протягом 9 років. До укладення викупних угод селяни залишалися у становищі тимчасово зобов’язаних, підкорялися владі поміщика й виконували на його користь повинності. Цей стан тривав від двох до дев’яти років, а в деяких маєтках - і понад 20 років. Селяни, які оформили угоду про викуп своїх наділів, ставали власниками й уже не мусили відбувати панщину чи платити оброк.
ЗАУВАЖТЕ
Російському імператорові Олександрові II належить відомий вислів: «Краще скасувати кріпосне право зверху, ніж чекати того часу, коли воно само собою почне ліквідовуватися знизу». Ці слова цар сказав у 1856 р. в Москві перед представниками місцевого дворянства.
Присадибну ділянку селянин міг викупити будь-коли. За садибу селяни мали щороку платити оброк (грошову плату).
Прикметно, що реформа позбавила селян частини польових наділів і угідь, якими вони користувалися раніше. Щоб закріпити за собою найродючіші землі, поміщики замінювали кращі селянські наділи гіршими, зносили селянські хати, господарські будівлі, утруднювали селянам доступ до пасовищ, сіножатей, водопоїв тощо або взагалі позбавляли цих сільськогосподарських угідь.
Отже, звільнення від кріпосної залежності відбувалося в інтересах поміщиків. У багатьох місцевостях обурені селяни чинили опір проведенню реформи, не виконували відробітків, не платили податків, викупного тощо. Часто вдавалися до вирубування лісів, знищення посівів, підпалів поміщицьких садиб. Протягом кількох років після реформи у багатьох повітах тривали селянські заворушення, які нерідко придушували за допомогою каральних військ.
1866-1867 рр. вийшли царські укази, відповідно до яких за державними селянами зберігалися їхні земельні угіддя. Утім, викупні платежі для державних селян були меншими, ніж для решти. Отримані ними земельні наділи були майже вдвічі більші, ніж у поміщицьких селян.
Тож унаслідок реформи 1861 р. відбувався процес розшарування селянства. Селяни-бідняки мусили йти в найми до селян-багатіїв або до поміщицьких маєтків. Частина селян тимчасово або назавжди йшла працювати на фабрики чи заводи, що стало початком формування ринку вільнонайманої робочої сили. Реформа сприяла поширенню на селі ринкових і товарно-грошових відносин, створенню певних умов для підприємництва.
Урожай в Україні. Художник В. Орловський. 1880 р.
Карикатура на селянську реформу 1861 р. Український сатиричний журнал «Шершень». 1906 р.
Які явища, зумовлені селянською реформою, сприяли появі приказок: «Дожились до того, що хоч серед хати ори», «Поле - курці лапою ніде ступити», «Тіснота така, що зі стріхи на чужий город капає»?
Обговоріть, чому серед причин проведення селянської реформи найістотнішою вважають поразку в Кримській війні. Який із наслідків селянської реформи зумовив такі зміни: розвиток ринку землі, що передбачало купівлю-продаж землі, її оренду; розвиток особистості, формування індивідуальної ідентичності селян; залучення селян до роботи на промислових об’єктах, до будівництва залізниць?
3. Інші реформи 60-70-х років XIX ст.
Після селянської було здійснено й інші реформи, що стосувалися найважливіших питань суспільного життя Російської імперії.
1864 р. розпочато земську і судову реформи. В українських губерніях Лівобережної та Південної України було запроваджено земське самоврядування - створювалися земські установи: губернські й повітові земські збори та їхні управи. Повітові земські зібрання складалися з членів, яких називали гласними. Їх обирали на три роки. У виборах до земств брало участь усе населення, що мало земельну власність, але при цьому виборці були поділені на три категорії: поміщиків, міщан і селян. Перевага надавалася поміщикам. Земства з моменту їх утворення займалися винятково місцевими господарськими та соціальними питаннями (утриманням шкіл, лікарень, пошти, ветеринарних і санітарних служб). На Правобережжі реформа була проведена аж у 1911 р. Уряд остерігався впливу польських поміщиків, що могло позначитися на посиленні антиурядових настроїв.
На земському зібранні. Художник К. Лебедев. 1907 р.
Повітове земське зібрання в обідню пору. Художник Г. М’ясоєдов. 1872 р.
Прочитайте уривок з художнього твору і дайте відповідь на запитання. Як і навіщо влада прагнула вплинути на вибори до земств?
«Уранці на майдані, коло козачої волості, зібралась у купу козача й кріпацька громада. Дмитренко [становий пристав] приїхав на Чіпчиних конях, прочитав указ, розказав - кого вибирати: заборонював "сіре мужиччя” в гласні "перти”, радив - панів, котрі "усе знають і усе, що треба, зроблять”; похвалявся навіть, що як повибирають "мужву”, то щоб начувалися... Громада слухала мовчки. Становий ще раз обернувся, ще раз раяв обирати панів... сів на обивательські коні, покотив з Пісок. А зустрівши гласних перед виборами, говорив їм: "Слухайте... дивіться на мене... Як крутну правого вуса, клади направо білет, а крутну лівого, - наліво... Глядіть мені!”»
За судовою реформою було запроваджено позастановий, відкритий, незалежний від чиновників суд. Судді обіймали посаду пожиттєво. Судочинство відбувалося за участю двох сторін - обвинувачення та захисту. Правову консультацію і захист забезпечували присяжні повірені (адвокати). Провину підсудного визначали присяжні засідателі, обрані з представників громадськості. Передбачено кілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата.
Тоді ж здійснювалася військова реформа. У 1874 р. замість рекрутських наборів запроваджено загальну військову повинність, тривалість служби обмежено 6 роками в армії та 7 роками на флоті. Від служби звільняли осіб з вищою освітою, духовенство, купецтво тощо. В армії скасовували тілесні покарання.
Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повіні?». 1875 р.
Країну було поділено на 15 військових округів, з яких три були утворені в Україні - Київський, Одеський і Харківський. Реформа передбачала відкриття низки військових та юнкерських училищ. Почалося переозброєння і переобмундирування армії.
З 1864 р. уряд ініціював також реформу освіти, яка передбачала формування єдиної системи початкової освіти. Нерівне становище чоловіків і жінок формувало й правила побудови системи освіти. Різна соціальна роль жінки й чоловіка передбачала прищеплення неоднакових навичок дівчаткам і хлопчикам. Тож їх навчали по-різному. Крім того, вважалося, що спільне навчання хлопців і дівчат неприпустиме з погляду моралі, що панувала в тодішньому суспільстві. Середня освіта поділялася на класичну (чоловічі й жіночі гімназії) та реальну (училища, що готували до вступу до технічних навчальних закладів). За реформою відновлено самостійність університетів у навчальних справах, створено ради професорів.
Усний рахунок. Художник М. Богданов-Бєльський. 1895 р.
У 1870 р. було проведено реформу міського самоврядування. У містах створено міські думи, членів яких обирали всі платники податків міста за безстановим принципом. Міські думи та їхні виконавчі органи - міські управи - опікувалися благоустроєм, торгівлею, промисловістю, охороною здоров’я тощо.
На 1860-ті роки припадає і фінансова реформа, унаслідок якої було створено Державний банк, утілено принцип гласності державного бюджету тощо. Державний банк (в Україні діяли його контори), окрім випуску цінних паперів, приймав вклади на збереження, здійснював різноманітні комерційні операції: видавав позики землевласникам, промисловцям і купцям, кредитував «під товар».
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
• «Київська козаччина» • початок Кримської війни • оприлюднення маніфесту царя Олександра II про скасування кріпацтва.
2. Дайте відповіді на запитання.
• 1. Як Кримська війна позначилася на становищі України? • 2. Чим були спричинені та як завершилися масові селянські рухи перед реформами 1860-х років? • 3. Що передбачали реформи адміністративного управління, а також освітня та військова реформи, здійснені в 1860-1870-х роках? • 4. Чому судову реформу вважають найбільш демократичною з усіх, проведених владою?
3. Виберіть правильні відповіді.
Які причини спонукали царат скасувати кріпацтво?
• 1. Масштабне зростання селянського руху за звільнення від кріпосницької залежності та наділення селян землею. • 2. Прагнення юридично зрівняти всі верстви в імперії. • 3. Невміння більшості поміщиків раціонально організовувати сільськогосподарське виробництво. • 4. Поразка у Кримській війні, яка засвідчила відсталість держави в економічному та військовому плані. • 5. Потреба розвитку селянського підприємництва, збільшення кількості робітників у промисловості.
4. Доповніть твердження.
Унаслідок проведення селянської реформи 1861 р. селяни отримали: а) повне звільнення від панщини, оброку та інших податків; б) особисту свободу, позбавлення залежності від поміщиків; в) право обирати та бути обраними на найвищі державні посади; г) можливість самостійно виступати у суді (у цивільних і кримінальних справах); д) право купувати рухоме й нерухоме майно, вільно ним розпоряджатися та одержувати його у спадок; е) можливість виїжджати за кордон для реалізації своїх національно-культурних прав.
5. Доведіть чи спростуйте твердження.
«Проведення селянської реформи мало зняти соціальну напругу на селі та усунути перешкоди для розвитку ринкових відносин».
6. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?
«Тим часом в народі пішла дивна чутка, пішла й покотилась по селах, як грім по небу: то була чутка про волю. Народ зашумів, як бір в негоду. Встала, ніби з домовини, чутка про козаччину. В Васильківщині й Канівщині схопився бунт, як пожежа серед ночі. Народ піднявся й пішов ватагами од села до села, ніби хотів знайти скоріше волю. Всі записувались в козаки, бо говорили, хто запишеться в козаки, той не робитиме панщини».
І. Нечуй-Левицький
«Колишню нашу землю, - писали селяни, - віддали в оренду, навколо нашого житла все обкопано і засіяно. Хати наші, які от-от упадуть, забороняють ремонтувати, водопою не дають, прогону і пасовиська тим більше. Наказують переходити в Маслів Яр, місце непридатне для поселення, і загрожують за невиконання цих вимог викликати солдатів за наш рахунок».
З листа невідомого селянина
Коментарі (0)