§ 18 ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ НАПРИКІНЦІ 50-х — НА ПОЧАТКУ 60-х РОКІВ ХІХ СТ.

1. Початок громадівського руху. Хлопомани

Чим було зумовлено піднесення українського руху наприкінці 50-х — на початку 60-х років? У яких організаційних формах існував цей рух і які були його особливості?

Реформи середини XIX ст. сприяли лібералізації суспільно-політичного життя і зростанню чисельності інтелігенції, яка, прагнучи модернізувати Російську імперію, неминуче ставала в опозицію до влади.

Інтелігенція (від лат. intelligent — «знавець») — соціальна група, до якої належать особи, професійно зайняті розумовою працею в різних галузях культури, освіти, науки, виробництва.

Свою роль частина української інтелігенції вбачала у виборюванні Україною власної автономії, досягнення якої пов’язувалося насамперед із просуванням національної ідеї та просвітою народу.

Одним із центрів відродження національного руху стала столиця Російської імперії Петербург, де мешкало чимало української громади. 1859 р. українські діячі Петербурга створили першу Українську громаду — культурно-освітнє товариство, що мало на меті популяризацію національної ідеї через видання книжок, журналів, проведення вечорів.

Започаткований у 1861 р. український часопис «Основа» друкував твори художньої літератури, історичні праці, документи, спогади, публіцистику тощо. Тут уперше опубліковано низку поезій Т. Шевченка. Незважаючи на своє недовге 22-місячне існування (був заборонений царською цензурою), часопис сприяв зростанню національної свідомості українців.

Уже 1861 р. з’явилися громади в Києві, згодом у Харкові, Полтаві, Чернігові та Одесі. Полем діяльності для громад стали недільні школи, наукові установи та видавнича справа.

Одним із проявів громадівства став рух хлопоманів (від польськ.: chlop — « селянин») — відгалуження українського культурно-національного руху Правобережної України кінця 50-х — початку 60-х років ХІХ ст. Представники цього руху походили переважно з польських і спольщених українських шляхетських родин. Однак, прагнучи демократизації суспільних відносин та служіння народові, серед якого жили, хлопомани відмовлялись від польської культури й переходили на бік українства. Вони доводили свою українськість тим, що вдягалися в народний одяг, спілкувалися й писали українською мовою, дотримувалися народних звичаїв, брали участь у селянських святах.

У чому полягали переконання ідейного натхненника хлопоманства В. Антоновича та його прибічників? Чому він звертається до польських шляхтичів?

Зі статті Володимира Антоновича «Моя сповідь» у журналі «Основа» (1861 р.)

Доля хотіла, щоб я народився в Україні шляхтичем... Але я вибрав... вихід, бо хоча я був попсований шляхетським вихованням, звичаями і мріями, та мені легше було відректися від них, ніж від того народу, серед якого я зріс, який я знав, і важку долю якого я бачив на власні очі...

Якщо ви хочете бути послідовними демократами і служити народу, то мусите визнати, що більшість народу на Правобережній Україні становлять українські селяни... Отже, поляки-шляхтичі мають перед судом совісті два виходи: або полюбити народ, серед якого вони живуть, перейнятись його інтересами, повернутися до його національності та невтомною працею і любов’ю спокутувати те зло, що було завдане українському народові їхнім класом, або залишитись у ролі визискувачів чужої праці та ворогів національного розвитку свого народу.

Хлопомани. Від ліва стоять: О. Хойновський, В. Василевський, В. Винарський; сидять: Т. Рильський, В. Антонович (фото кінця XIX ст.)

Серед активних діячів хлопоманства були також Тадей Рильський (батько відомого поета), Павло Чубинський, В’ячеслав Липинський та ін.

Під час студентських канікул учасники молодіжного руху пішки мандрували Україною, аби краще «пізнати її людність». Студенти вивчали селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле України, злиденне становище селян та можливості його покращення. Така діяльність тривала до 1860 р., але ходіння в народ було малоефективним. Сільська влада й поліція переслідували хлопоманів.

Окрім подорожей Україною хлопомани влаштовували зібрання, випускали рукописний журнал та заснували 1859 р. школу, де зібрали 15 бідних юнаків, котрих «вчили в національному напрямі». Вони утримували учнів на свій кошт, самі викладали, писали підручники українською мовою. Розміщувалася вона в будинку, де мешкало подружжя Антоновичів.

2. Діяльність Київської громади

У чому полягало значення діяльності Київської громади?

Уже в 1861 р. колишні діячі гуртка хлопоманів, разом з викладачами та студентами Київського університету (серед них були етнограф й автор тексту Державного Гімну України Павло Чубинський, філолог Павло Житецький, Іван Касьяненко, Михайло Драгоманов та ін.), утворили нову українську Київську громаду.

На 1862 р. вона налічувала близько 200 членів. Діяльність її була легальною й культурницькою. Громадівці створювали недільні школи для навчання дорослих, які підтримала демократично налаштована українська інтелігенція. Мережа недільних шкіл покликана була протистояти не тільки русифікації, а й польсько-шляхетському впливу на шкільництво Правобережної України.

Громадівський рух — створення та діяльність громад — організацій культурницького й суспільно-політичного спрямування молодої національно свідомої української інтелігенції.

Як оцінювалася в жандармському звіті діяльність Київської громади? Якою, на думку жандармів, була основна мета діяльності громади та хто її підтримував?

Жандармський рапорт про діяльність Київської громади (1861 р.)

У Росії існує товариство малоросів, пройнятих духом якогось патріотизму, товариство це має скрізь своїх послідовників, і університети, Київський і Харківський, служать головними провідниками й поширювачами ідеї про можливості відновлення Малоросії... Це молоді вільнодумці, які докладають зусиль для здійснення пестуваної ними думки про свободу Малоросії та прагнуть зблизитися з простим народом, навчити його грамоті й навести на думку про колишню славу Малоросії та принади свободи з тією саме метою, щоб згодом, коли уми простого народу підкоряться їхньому впливу, діяти на шкоду монархії. З цією метою, видається журнал «Основа», розсилаються пропаганди (!) малоросійською мовою, пишеться історія України та існує в Київському університеті народна школа, і з цією ж метою виїжджають молоді люди в різні місця Малоросії та України.

Важливим у їхній діяльності стало написання українських підручників і популярних книг для народу переважно історичної тематики. Також вони поширювали серед народу твори Тараса Шевченка та інших письменників.

Одним із провідників та ідейних натхненників громадівського руху був видатний український історик Володимир Антонович.

Погляд зблизька

Які факти біографії Володимира Антоновича вас зацікавили? Як ви оцінюєте його діяльність?

Володимир Антонович (1834-1908) — історик, декан історико-філологічного факультету Київського університету, археолог; етнограф, археограф, народився 1834 р. в сім’ї польського шляхтича. Навчався в Одеській гімназії, закінчив медичний та історико-філологічний факультети Київського університету.

У 1861 р. приєднався до хлопоманів. Один з організаторів Київської громади, пізніше — активний учасник та ідеолог громадівського руху. Один із фундаторів і голова (1881-1887) Історичного товариства Нестора Літописця, член-кореспондент Петербурзької академії наук (1902).

Засновник київської школи істориків й автор праць з української історії: «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Археологічна карта Київської губернії» та ін. За його редакцією видано 15 томів «Архіву Південно-Західної Росії».

У своїй роботі Київська громада зміцнювала зв’язки з громадами різних міст. Відчуваючи свою слабкість і розпорошеність, українські громадівці прагнули до об’єднання у всеукраїнську організацію з метою посилювати свій вплив на українське національне відродження, намагалися поширити українофільські ідеї із середовища виключно «інтелігентського до широких народних мас».

3. Польське повстання 1863—1864-х рр. та його наслідки для України

Якою була участь українського населення в Польському повстанні 1863-1864 рр.? Як вплинуло це повстання на Україну?

У 1863—1864 рр. Правобережна Україна стала одним із районів, де розгорталися події Польського національно-визвольного повстання. Упродовж тривалого часу його готував Центральний національний комітет у Варшаві, що мав тісні зв’язки з польською еміграцією в Західній Європі. Повстанці прагнули звільнення Польщі з-під російської влади, відновлення Польської держави в межах 1772 р.

До підготовки повстання долучилися й члени Комітету російських офіцерів у Польщі, одним із засновників якого був українець Андрій Потебня. Активним учасником польського повстання був й український суспільний діяч, полковник Андрій Красовський, який за пропаганду серед солдат і селян був засуджений до 12 років каторги.

У 1863 р., за розпорядженням Центрального національного комітету, повстанські підрозділи напали на російські гарнізони в Королівстві Польському й завдали їм значних втрат. На бік повсталих перейшла незначна частина солдатів й офіцерів російської армії та діячів російської народницької організації «Земля і воля».

Спираючись на документ, визначте, яку мету ставили перед собою повстанці. Що обіцяли поляки українцям, якщо вони підтримають повстання? Як ви думаєте, чи підтримали їх українські селяни?

З «Маніфесту до польського народу»

Центральний Національний Комітет проголошує синів Польщі, безвідносно до віри й походження, вільними та рівними громадянами краю. Земля, якою Народ хліборобів користувався донині на правах чиншу чи панщини, стає його власністю. Збитки власників будуть винагороджені з державної казни. Усі чиновники та наймані робітники, що вступлять у ряди захисників краю, або у випадку смерті на полі слави — їхні родини, отримають з народної власності наділ землі. Отож до зброї, Народе Польщі, Литви та Руси, бо година спільного визволення вже настала.

Проте більшість селян не підтримали виступ поляків, бо не схвалювали включення українських земель до польської держави.

Чому, на думку М. Драгоманова, українство не підтримало польське повстання?

Український мислитель XIX ст. Михайло Драгоманов про позицію українців щодо польського повстання

...східні сусіди поляків мусили повстати проти «Москви», тому що це потрібно для Польщі, — а потім уже, відновивши Польщу, — і обов’язково Польщу 1772 р., сусіди ці повинні були отримати свободу розпоряджатися собою... — якщо тільки їм це дозволять поляки... українцям немає інтересу ділитися навпіл, так щоб західна їх половина увійшла б до союзу з Польщею, а східна залишалася за Росією... якщо українцям лити кров за автономію, то за автономію всього свого племені.

До того ж навесні 1864 р. царський уряд оголосив укази про селянську реформу на охоплених заворушеннями територіях, яка проводилася на вигідніших для селян умовах, ніж в інших землях Російської імперії.

Царський уряд жорстоко розправився з повстанцями, чимало поляків було страчено, вислано до Сибіру, а їхнє майно — конфісковано. Влада намагалася зменшити польське землеволодіння, створюючи пільгові умови для придбання конфіскованих маєтків поміщиками російського й «малоросійського» походження.

Поляки були усунені з державної служби на всіх рівнях і замінені на чиновників немісцевого походження, а також відставних офіцерів і генералів з інших губерній Російської імперії.

Водночас багато зусиль докладалося задля ослаблення католицької церкви, зокрема частину культових споруд було знесено, деякі передали у відання православної церкви.

Швидке і планомірне зросійщення Правобережжя відбувалось і за рахунок інтенсивного поширення тут російськомовної освіти. Відтак польські школи перетворювалися на російські, у населених пунктах, де переважали поляки, відкривалися міністерські училища, які краще забезпечувалися державою й давали якісну російську початкову освіту.

Незважаючи на пасивну роль українців під час повстання, український рух продовжував переслідуватись і називався імперськими чиновниками «польською інтригою».

4. Валуєвський циркуляр

Чи можна вважати Валуєвський циркуляр виявом шовіністичної політики російського самодержавства?

Спочатку царський уряд ставився до громад поблажливо, оцінюючи їхню діяльність як суто культурницько-просвітню. Проте 1862 р. ситуація різко змінилася. Українські громади були безпідставно звинувачені в «сепаратизмі». Чимало громадівців — арештовано й покарано засланням. Припинилося видання журналу «Основа», були закриті недільні школи. Проти українофілів розгорнулася кампанія в пресі, з’явилися звинувачення у спробі створити українську самостійну державу.

Розгляньте кожну з причин і поясніть її на прикладах.

Причини змін у політиці російського уряду щодо українського руху:

вибух Польського повстання 1863-1864-х рр. і підозра у зв’язках українського руху з польським;

розгортання нелегальної діяльності різних опозиційних царизмові організацій («Земля і воля» та ін.), що розповсюджували заборонену літературу й підбурювали до виступу невдоволених реформою 1861 р. селян;

стрімке зростання кількості україномовної навчальної, наукової, релігійної літератури, що, на думку цензорів, сприяло відродженню «малоросійської народності» та «южноруського сепаратизму».

Було розпочато слідство, за наслідками якого міністр внутрішніх справ П. Валуєв 20 липня 1863 р. видав таємний циркуляр, де виклав узгоджену із царем позицію російського уряду щодо українства.

У чому полягала сутність заборон, пропонованих документом? Яку мету переслідував царський уряд, видаючи Валуєвський циркуляр?

Циркуляр Петра Валуєва Київському, Московському, Петербурзькому цензурним комітетам від 18 липня 1863 р.

Останнім часом питання про малоросійську літературу набуло політичного характеру... прихильники малоросійської народності звернули свої погляди на неосвічених... взялися, під приводом поширення освіти, за видання книжок для початкового читання, букварів, граматик...

...питання про користь вживання в школах малоросійського наріччя не вирішене, а розгляд його сприйнято більшістю малоросів з обуренням. Вони доводять, що малоросійської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя, вживане простолюдом, є російською мовою, зіпсованою впливом Польщі... Особам, які доводять протилежне, більшість малоросів докоряє сепаратистськими задумами, ворожими до Росії...

Зважаючи на тривожний стан суспільства та беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне: до майбутнього розгляду [даного питання]... надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки твори, які належать до літературного письменства; випуск же книг малоросійською мовою духовного змісту, навчальних і призначених для початкового читання народу припинити.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту 5 (див. Альбом карт), поясніть, які події свідчили про піднесення українського руху наприкінці 1850-х — на початку 1860-х років.

2. У чому полягало значення журналу «Основа» для розгортання українського руху?

3. Хто такі хлопомани і яку роль вони відіграли в становленні українського руху в Наддніпрянській Україні?

4. Використовуючи карту 5, розкажіть, як вплинуло Польське повстання 1863-1864-х рр. на життя Правобережної України.

5. Чим була викликана поява Валуєвського циркуляра?

6. Які причини викликали піднесення українського руху наприкінці 50-х — на початку 60-х років XIX ст.?

7. Чому поляки так зневажливо ставилися до хлопоманів?

8. Чому українське населення не підтримало Польського повстання 1863-1864-х рр.?

9. Які мали бути основні наслідки Валуєвського циркуляра для подальшого розвитку українського руху?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Визначте особливості українського національного руху кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. порівняно з попереднім етапом.

2. Поясніть, чому цей етап отримав назву культурницького.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно