§ 32 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЮ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

1. Становище промисловості

Які були особливості промислового розвитку краю на початку ХХ ст.?

На початок ХХ ст. економіка західноукраїнських земель мала забезпечувати промислові центри Австро-Угорської монархії дешевою сировиною. Водночас край став ринком збуту товарів з метрополії.

Фабричне виробництво охопило деякі галузі промисловості, які займалися добуванням і первинним обробітком сировини: лісопильну, нафто- та озокеритодобувну, соледобувну, паперову, тютюнову, цегельну й металообробну. На початку ХХ ст. місцева адміністрація розширила кредитування фабрично-заводської промисловості та звільнила її від податків, що сприяло промисловому піднесенню. На той час діяло кілька сотень промислових підприємств, які загалом нараховували майже 50 тис. робітників.

Австро-угорська влада не заохочувала переробку нафти на місцях, тому розвивалась переважно нафтодобувна галузь, у якій використовувалося значно більше парових двигунів і двигунів внутрішнього згорання, ніж у всіх інших галузях промисловості в цілому. Видобуток нафти швидко зростав: у 1900 p. це було 325 тис., а в 1909 p. — більш ніж 2050 тис. т, що становило 5 % світового видобутку нафти. Найбільше нафти добували в районах Борислава та Дрогобича.

Друге місце після нафтодобувної посідала деревообробна промисловість. Працювало близько 100 лісопильних заводів, які щорічно експортували 80-85 тис. вагонів лісоматеріалів.

Із традиційних галузей успішно розвивався видобуток солі. На частку Галичини в 1906 р. припадало 64 % вартості загальнодержавного виробництва солі.

У більшості галузей харчової та легкої промисловості регіону на початку століття відбулися лише незначні зміни. Працювало 3 цукрові заводи, 5 тютюнових фабрик, кілька текстильних підприємств. Тому продукція легкої промисловості західноукраїнських земель не могла успішно конкурувати з австрійськими, угорськими та закордонними промисловими виробами.

Важкої промисловості в краї майже не існувало. У Закарпатті діяли металургійні заводи, де виплавляли чавун і виготовляли чавунні плити, грубки, сільськогосподарський інвентар. Машинобудування було розвинено слабко.

На початку ХХ ст. на західноукраїнських землях удосконалювалися шляхи сполучення. Гірська місцевість вимагала будівництва складних і міцних мостових споруд. Шедеврами мостобудування були мости над річкою Прут.

Працюючи з картою 6 і поданими фотографіями початку XX ст., визначте основні територіальні межі краю й найбільші промислові центри. Схарактеризуйте галузеву структуру й загальний розвиток промисловості краю на початку ХХ ст.

Загальний вигляд нафтової промисловості в Бориславі

Кам’яний залізничний міст у Яремче

Соляна копальня в Калуші

Сплав лісу в Карпатах на початку ХХ ст.

Довжанський лісопильний завод

Залізоробний завод «Гамора»

За західноукраїнськими землями закріпилася роль постачальника сільськогосподарської сировини й ринку збуту готових фабричних виробів із центральних регіонів Австрії, що розорювало місцевих виробників, консервувало ремісничий характер західноукраїнської промисловості. Напередодні Першої світової війни понад 90 % експорту з краю становила сировина. Це призводило до нераціонального використання природних багатств західноукраїнських земель. Тільки в Галичині в 1912 р. площа лісів скоротилася на 1100 га; були виснажені й верхні озокеритові поклади, що призвело до занепаду цієї галузі.

Становище робітничого класу західних регіонів України було надзвичайно складним, бо в економіці тісно переплелися капіталістичні форми розвитку й господарська відсталість краю. Особливо тяжкими були умови праці на нафтопромислах і лісозаготівельних підприємствах, де робочий день становив від 11 до 16 годин на добу при низькій заробітній платі та високому травматизмі. Лише протягом 1902-1904 pp. на підприємствах Галичини сталося близько 8,5 тис. нещасних випадків.

Проте західноукраїнські землі не обійшли й нові тенденції розвитку. Як і у світовій економіці в цілому, тут з’являються монополії, здебільшого іноземні. У 1912 р. в Галичині діяло 30 монополістичних об’єднань, сумарний акціонерний капітал яких досягав 115 млн крон. Найбільшими серед акціонерних товариств також були канадсько-німецьке «Галицько-Карпатське товариство», австро-англійська «Східниця», англійська «Галичина». На Закарпатті діяв австро-американський синдикат «Мундус», у Сваляві — угорське об’єднання промисловців «Сольва».

2. Стан сільського господарства

Які були основні особливості розвитку сільського господарства?

Провідною галуззю економіки краю залишалося сільське господарство, у якому було зайнято 94 % населення. Більша частина орної землі, лісів і пасовищ належала поміщикам, заможним селянам, церквам. Поміщики тримали у своїх руках понад 40 % від усіх земель.

Із часом великі землевласники починають здавати землі в оренду або продавати їх. Капіталістичні відносини прискорили й диференціацію селянства. До 80 % селян становили бідняки, 15 % — середняки й лише 5 % — заможні селяни. Отже, більшість селян змушені були орендувати землю або ходити на заробітки. З метою підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, насамперед у великих маєтках, а потім і в заможних селянських господарствах, почалося впровадження більш досконалого реманенту, сучасних сільськогосподарських машин. Удосконалювалися й методи організації господарства, застосовувалися прогресивні системи сівозмін замість традиційного трипілля, зростало використання органічних і штучних добрив, провадилося дренування ґрунтів та меліоративні роботи. Еволюція сільського господарства в ринковому напрямі в панських маєтках відбувалася швидше, ніж у селянських господарствах, які продовжували у своїй більшості зберігати напівнатуральний характер.

Зміни в аграрному секторі, перебудова організації сільськогосподарського виробництва сприяли підвищенню врожайності зернових (на 20-25 %), розширенню посівних площ, зростанню валової продукції землеробства. Водночас аграрне перенаселення зумовлювало зубожіння основної маси селянських господарств, чимало з них опинялось на межі розорення.

Прокоментуйте подані фотографії кінця XIX — початку XX ст. Які висновки про розвиток сільського господарства регіону можна за ними зробити?

Селяни на возі

Вівчар

Складна молотарка С032. Завод Ельворта

Родина покутян у святковому вбранні

Становище українського селянства погіршувалося зловживаннями влади, соціальною дискримінацією. Прямі податки селяни сплачували за землю, хату, худобу, за проїзд через мости. Постійно зростали непрямі податки (на нафту, цукор, тютюн, пиво). Становище українських селян у Галичині погіршувалося ще й тому, що поміщиками переважно були поляки, які обіймали майже всі адміністративні посади, у тому числі контролювали й суд.

3. Кооперативний рух і трудова еміграція на початку ХХ ст.

До яких наслідків у житті населення краю приводили ці явища?

Продовжував розвиватися кооперативний рух селянства. Зростання кооперативів привело до організації в 1904 р. Центральної асоціації українських кооперативів, що мала близько 550 філій та 180 тис. членів. Поступово реалізовувалося гасло «Свій до свого по своє».

Кооперативні спілки не лише скуповували продукцію селянських господарств, а й постачали їм добрива, машини, сортове насіння, сприяючи тим самим підвищенню їх продуктивності та залучаючи до ринку. Але найчисельнішими серед кооперативів були кредитні спілки, які надавали десятивідсоткові позички й тим самим рятували українських селян від здирництва лихварів. У 1895 р. у Львові було відкрито страхове товариство «Дністер». На 1907 р. воно мало 213 тис. клієнтів. Діяльність кооперативів, окрім суто господарської, мала й суспільний, зокрема культурно-просвітницький характер.

Як, на думку автора, впливали кооперативи на життя населення?

Журнал «Кооперативне життя» про вплив кооперативів на селянські господарства (1914 р.)

Небувале видовище в теперішні часи являють собою захолусні колись залізничні станції... Як тільки зійти з пасажирського вокзалу, так попадаєте у вир господарського життя. На шляху до вокзалу тягнуться підводи з мішками зерна у супроводі хліборобів. Було таке і колись, однак раніше підводи тягнулись до базарів, до амбарів скупників, а звідти вже на вокзали, і шлях від амбару скупника до вокзалу проходив той же хлібороб, але не в якості власника продукту, а як найманий працівник. А тут не те, тут він господар, власник продукту, що об’єднався для збуту з іншими такими ж власниками... І все діється серйозно, чинно — ні крику, ні міцних слів, — що мимоволі до всього цього проймаєшся великою повагою і відчуттям віри в силу народну.

Кооперативний рух дав можливість багатьом селянам вистояти в боротьбі за землю, за збереження і зміцнення свого господарства. Він сприяв не тільки економічному піднесенню нації, а й її політичному зростанню.

Безземелля й малоземелля, безробіття через надлишок працездатного населення, хронічне голодування, нестерпні податки відчувалися більшістю селян дуже гостро. Надзвичайно тяжке економічне становище західноукраїнських селян зумовило масову еміграцію населення краю. Західноукраїнські селяни виїжджали до Америки, здебільшого Канади й США, у меншій кількості — до Бразилії та Аргентини.

Оскільки здавна заселені українцями Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття були найвіддаленішою східною околицею Австро-Угорщини, влада виявилась неспроможною запропонувати щось реальне для забезпечення українських селян вільними землями. Тому держава не чинила перешкод активному переселенню українців за кордон.

Масштаби трудової еміграції українців помітно зросли на початку XX ст. Якщо в 1890-1900 pp. з Галичини емігрувало 78 тис. осіб, то за перше десятиліття XX ст. вже виїхало понад 224 тис. Масова еміграція та виїзд на сезонні роботи сприятливо позначилися на становищі селян.

На нових територіях українці намагалися зберегти національні традиції — і в будівництві житла, і в декоративно-ужитковому мистецтві. Особливості громадського побуту поселенці утверджували ті самі, що були на батьківщині. Так само вони справляли весілля, хрестини, похорони, відзначали народні й релігійні свята.

Проте, незважаючи на значні масштаби еміграції, вона лише частково розв’язувала проблему аграрного перенаселення й послаблювала соціально-економічну напруженість. На селі продовжувала зростати кількість бідноти.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Спираючись на карту 6, розкажіть, які галузі промисловості на західноукраїнських землях розвивалися на початку ХХ ст. прискореними темпами, а які — ні. Чому?

2. Яке місце займало сільське господарство в економіці краю на початку ХХ ст.? Доведіть свою думку, використовуючи карту 6.

3. Яку роль у селянському господарстві відігравала кооперація?

4. Що вам відомо про причини й масштаби еміграції західноукраїнських селян?

5. Які причини та які наслідки мало аграрне перенаселення краю?

6. Яке місце в економіці Австро-Угорщини посідали західноукраїнські землі? Аргументуйте свою думку.

7. Визначте особливості економічного розвитку краю на початку ХХ ст. й поясніть, до яких змін у житті населення це призводило.

8. Чи відбувались модернізаційні процеси на цих землях? Чому ви так вважаєте? Обґрунтовуючи свою думку, використайте карту 6.

9. Порівняйте особливості розвитку промисловості й сільського господарства західноукраїнських земель і Наддніпрянщини. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

10. Порівняйте становище населення на західноукраїнських землях і в Наддніпрянщині, визначивши спільні й відмінні риси. Поясніть причини виникнення відмінностей, використовуючи карту 7.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Яким був загальний рівень економічного розвитку краю на початку ХХ ст.? Схарактеризуйте його одним або двома словами та поясніть свою назву в короткому (не більш як 300 слів) есе.

2. Що, на вашу думку, вшановує ця марка — одна з перших, створених у незалежній Україні?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно