§ 1 Вступ. Українські землі в добу модернізації.

До яких держав увійшли українські землі наприкінці XVIII ст.?

Як 1764 р. та 1775 р. пов’язані з історією української державності?

Поясніть значення термінів «абсолютизм» та «кріпосництво».

Упродовж уроку з’ясуйте особливості розвитку України в добу модернізації.

1. Доба модернізації і національного відродження в Європі.

Визначальною рисою розвитку людства у XIX ст. стала модернізація (оновлення), що охоплювала всі сторони життя людей. В економіці відбувся промисловий переворот: перехід від ручного до машинного виробництва. Виникли нові соціальні групи: промислова буржуазія (підприємці) та вільно наймані робітники, зросла чисельність інтелігенції (осіб інтелектуальної праці). Зміни торкнулись і політичного життя: у багатьох європейських країнах утвердилися конституційні монархії або республіки. Упродовж XIX ст. відбулися зміни у житті та побуті людей: виникли нові види транспорту, електричне освітлення, телефон, телеграф, кінематограф, поліпшилося медичне обслуговування, зріс освітній рівень населення.

Одночасно з модернізацією в Європі відбувалися процеси національного відродження — пробудження національної самосвідомості народів. XIX ст. — це час формування націй, тобто великих груп людей, пов’язаних спільною територією, економічними зв'язками, мовою, культурою, національним характером.

Упродовж XIX ст. українські землі належали до Російської й Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперій. Імперські уряди намагалися проводити щодо українських територій колонізаційну політику: чинили перепони розвитку української економіки й культури, сприяли денаціоналізації та перетворенню українських земель на ринок збуту своїх товарів і джерело сировини й дешевої робочої сили. Негативно впливали на суспільне життя українців характерні для обох імперій абсолютизм і залежність селян від землевласників. Тому перехід від аграрного до індустріального суспільства на українських землях відбувався пізніше та повільніше. Однак, незважаючи на перешкоди, тут розгорталися модернізаційні процеси, які суттєво вплинули на українське національне відродження.

1. Які зміни відбулися в економіці та політиці в добу модернізації?

2. Що називають національним відродженням?

3. Чому модернізаційні процеси на українських землях відбувалися повільніше?

Схема «Розгортання модернізаційних процесів»

Детальніше про... поняття, що характеризують імперську колоніальну політику

Уніфікація — зведення різноманітних проявів життя в різних національних районах держави до єдиних зразків, які затвердила імперська влада.

Бюрократизація — посилення ролі чиновників, за допомогою яких імперські уряди управляли населенням, позбавляючи його будь-яких елементів самоврядування.

Денаціоналізація — насадження мови панівної нації, поглинання національних культур культурою імперської нації.

2. Українські землі в складі Російської й Австрійської імперій.

Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі, російсько-турецьких війн, ліквідації Гетьманщини й Запорозької Січі українські землі потрапили до складу Російської й Австрійської імперій. В історії України розпочалась імперська доба, яка тривала з кінця XVIII ст. до 1917 року.

До Російської імперії належали чотири історико-географічних регіони України: Слобожанщина, Лівобережжя, Правобережжя, Південь. Усі ці землі прийнято називати Наддніпрянщиною. На них поширювався територіально-адміністративний устрій Російської імперії. Отож було створено три генерал-губернаторства: Київське — з Київської, Волинської та Подільської губерній: Малоросійське — з Чернігівської, Полтавської та Слобідсько-Української (з 1835 р. — Харківської) губерній; Новоросійсько-Бессарабське — з Катеринославської, Таврійської, Херсонської губерній та Бессарабської області (див. карту). Губернії поділялися на повіти. Відтак генерал-губернаторствами керували генерал-губернатори, які мали майже необмежену владу; губерніями — цивільні губернатори. Як перших, так і других призначав та звільняв імператор. Повітами управляли капітан-справники.

До Австрійської імперії були передані Галичина, Буковина, Закарпаття. Західноукраїнські землі належали до різних адміністративних одиниць держави. Галичина входила до Королівства Галичини і Лодомерії з центром у Львові й поділялася на округи — дистрикти. До 1848 р. адміністрацію краю очолював губернатор. Органом крайового самоуправління був сейм, де засідали представники шляхти і вищого духовенства. У 1786 р. до Королівства Галичини і Лодомерії на правах автономного краю увійшла Буковина. Її адміністративним центром стало м. Чернівці, в якому утворили окружне управління на чолі зі старостою. Закарпаття належало до угорської частини імперії і не було окремою адміністративною одиницею, а поділялося на жупи (комітати), котрі очолювали жупани. Імперські уряди не враховували географію розселення українців, відтак значна їх частина проживала поза межами утвердженого в імперіях територіально-адміністративного поділу українських земель.

1. Який період в історії України називають імперською добою і чому?

2. Назвіть адміністративно-територіальні одиниці підросійської частини України.

3. Назвіть адміністративно-територіальні одиниці підавстрійської частини України.

Українці Буковини

Попрацюйте з картою «Українські землі на початку XIX ст.»

1. Спираючись на інформацію параграфа, візуально окресліть території українських генерал-губернаторств; висловіть припущення, чому не вказано адміністративний центр Закарпаття.

3. Населення: соціальний, національний склад. Село. Міста та містечка.

Упродовж XIX ст. на українських землях спостерігалося демографічне піднесення (зростання чисельності населення). Однак соціальна структура зазнала незначних змін. Населення за становою ознакою поділялося на поміщиків (дідичів), духовенство, міщан і селян. Наймасовішою соціальною групою у Наддніпрянщині були селяни, становище яких різнилося залежно від регіону. Проте більшість із них залишалася кріпаками. На західноукраїнських землях селяни становили також більшість жителів. Із розгортанням модернізаційних процесів ускладнилася соціальна структура населення: зросла чисельність робітників, підприємців, торгівців, чиновників та інтелігенції.

Українське суспільство складалось із представників різних народів і релігій. Наприкінці XIX ст. майже три чверті населення становили етнічні українці. Але поряд з ними проживали чимало росіян, поляків, євреїв, німців, кримських татар та інших народів. Найбільший природний приріст спостерігався у євреїв, які жили тут здавна. У 1791 р. російський уряд визначив «смугу осілості» — територію для компактного проживання євреїв, за межами якої їм заборонено селитися. Неукраїнські етнічні групи в Україні зосереджувалися переважно у містах та промислових селищах. Вони були зайняті у промисловості й торгівлі. Сільське господарство традиційно залишалося сферою діяльності здебільшого українського населення.

Розвиток промисловості та ринкових відносин спричинив виникнення нових міст як промислових центрів та зростання чисельності населення в уже наявних. При цьому значну роль у виникненні нових міст відіграло залізничне будівництво, що розгорнулося в Україні з 60-х років XIX ст. Наприкінці XIX ст. у Наддніпрянщині було 130 міст, з-поміж яких найбільші — Одеса (405 тис. жителів), Київ (247 тис.), Харків (174 тис.), Катеринослав (113 тис.). На західноукраїнських землях найбільшими містами були Львів (206 тис. мешканців) та Чернівці (87 тис.), проте у містечках краю проживало зазвичай менш як по 10 тис. мешканців. Великі міста були науковими і культурними центрами. Отже, модернізаційні процеси на українських землях упродовж ХІХ-початку XX ст. відбувалися в руслі загальноєвропейських тенденцій (з окремими відмінностями на західноукраїнських землях і в Наддніпрянщині) та суттєво змінили життя населення.

1. Яких змін зазнала соціальна структура українського суспільства?

2. Як називалася територія, котру російський уряд визначив євреям для їхнього заселення?

3. Які міста були найбільшими в Західній і Наддніпрянській Україні?

Історія в цифрах.

Дослідник про смугу осілості єврейського народу, Володимир Волковинський (український історик):

«Смуга осілості» — територія компактного проживання євреїв у Росії, яку царський уряд визначив з метою запобігання проникнення їх у великоруські губернії і захисту російського підприємництва від єврейської конкуренції... Вперше «смуга осілості» була встановлена відповідно до указу (Катерини II) 1791 р. Вона охопила Катеринославську, Київську, Волинську, Подільську, Херсонську, Таврійську, Чернігівську, Полтавську (губернії)... За Миколи І євреї були обмежені у праві проживання в містах, їм не дозволяли селитись у Києві, Миколаєві, Севастополі та в козацьких і державних селах Полтавщини. На початку XX ст. «смуга осілості» залишалась, але багато євреїв мешкали вже за її межами. Проіснувала до 1917».

Герб роду Романових

1. Що, на думку дослідника, призвело до створення смуги?

Коли в Україні були втрачені всі ознаки автономії, ... у Північній Америці 13 британських колоній розпочали боротьбу проти колоніального визиску Британії.

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— кінець XVIII ст. — 1914 р. — доба модернізації і національного відродження в Європі.

2. Поясніть значення понять: модернізація, національне відродження, «смуга осілості», губернія, генерал-губернаторство.

3. Підготуйте повідомлення на тему «Модернізація в українському суспільстві».

4. Скориставшись схемою, складіть розповідь про адміністративно-територіальний устрій українських земель, підлеглих Російській і Австрійській імперіям.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно