Українські землі в системі міжнародних відносин
- 12-09-2022, 01:19
- 949
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 3. Українські землі в системі міжнародних відносин
Проаналізуйте карту на с. 23. Позмагайтеся в парах, хто уважніше прочитає карту й отримає з неї більше історичної інформації про події, явища, процеси: 1) міжнародних відносин (воєн, мирних договорів); 2) економіки; 3) суспільно-політичного життя; 4) освіти й культури на землях підросійської України в першій половині XIX ст.
1. Доля українських козаків після ліквідації Запорозької Січі. Військово-козацька колонізація кубанських земель
Ви вже знаєте, що після ліквідації Запорозької Січі найнепокірніші запорожці подалися за межі Російської імперії - за Дунай, на землі, що перебували під владою турецького султана. Там вони заклали Задунайську Січ. Турецький султан використовував козаків-задунайців для придушення національно-визвольних рухів греків, сербів, румунів, болгар та інших народів Балканського півострова. Задунайці брали участь у війнах з Росією на боці Османської імперії.
Чорноморський козак
Задунайський запорожець. Художник С. Васильківський. 1900 р.
Українські землі в складі Російської імперії в першій половині XIX ст.
У 1787 р. розпочалася російсько-турецька війна. Наступного року російське командування сформувало Військо вірних козаків (трохи згодом його почали називати Чорноморським). Українські козаки, з яких складалося Чорноморське військо, уславившись у численних битвах, сподівалися відродити на землях між. Південним Бугом і Дністром давні козацькі звичаї та розширити свої володіння аж до Дону за рахунок колишніх земель Війська Запорозького. Це занепокоїло російський уряд; чорноморцям було дозволено оселитися між річками Кубанню та Доном. Там вони мали зайняти землі знищених російською армією ногайців, заселяючи пустки й водночас захищаючи південні рубежі Російської імперії.
Поміркуйте, чому турецький уряд забороняв приймати на Задунайську січ мусульман? Відповідь обґрунтуйте.
У 1792 р. Катерина II підписала жалувану грамоту про надання Чорноморському козацькому війську земель на Кубані, грошей, артилерії, пільгових умов для заняття господарством і торгівлею за його заслуги під час «останньої з Портою Оттоманською війни». Перші козаки-чорноморці прибули на Кубань наприкінці серпня 1792 р. Загалом у першій половині XIX ст. з Лівобережної України в Чорноморію - так згодом почали називати «землі війська Чорноморського» - переселилися близько 150 тис. осіб.
За час існування Чорноморського, згодом Кубанського, війська основним заняттям вояків була охорона Чорноморської лінії, яка розмежовувала Чорноморію та Закубання. Водночас чорноморців залучали до багатьох інших воєнних операцій, які вела Російська імперія, зокрема в Кавказькій війні. Чорноморцям доводилося брати участь у походах російських регулярних армійських частин проти горців і самим відбивати напади адигів на Чорноморію.
Від 1860 р. Чорноморське військо дістало назву Кубанське козацьке військо. Крім Чорноморського козацького (близько 200 тис. українців), до нього увійшло Лінійне козацьке військо, що складалося переважно з росіян.
Прочитайте фрагмент джерела та уривок з поеми Т. Шевченка «Кавказ». • 1. Як автор джерела ставиться до описаних ним подій? Кому співчуває, кого засуджує? Чим можна пояснити таке ставлення автора? • 2. Які спільні ідеї простежуються у документальному та поетичному уривках? • 3. Чому події Кавказької війни хвилювали Т. Шевченка?
«Не більш ніж два тижні минуло, як я повернувся з гір. Посиленими походами в ці роки ми вигнали всіх черкес до моря, де вони сідали на човни та відправлялися до турків. Нещасні горці підкорились на чесне російське слово, а ми їх житла палили, грабували, зганяли до моря. І залишили усіх без харчування: вони продавали худобу, коней за безцінь... за шмат хліба віддавали зброю. Від нужденності та голоду між ними з’явився тиф, потім повальна віспа, до 30 000 пропало за одну зиму, хворих не приймали на судна, тому, щоб не залишити їх на поживу шакалам та диким тваринам, живцем закопували. Прощалися з рідним краєм, плакали, брали на пам’ять землю, квіти та ін. Ось такою правдою ми підкорили Кавказ, жодного черкеса не залишилося у горах. Які чудові місця нам залишилися - волоські горіхи, персики, жерделі (дикі абрикоси. - Авт.), виноград, води, чисті, немов сльоза. Тепер у ці місця заселяють росіян».
З листа хорунжого О. Кухаренка. 20 червня 1864 р.
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Шевченко Т. «Кавказ». 1845 р.
2. Утворення Азовського козацького війська
У 1828 р. спалахнула нова війна між Російською та Османською імперіями. Воєнні дії відбувалися на Дунаї та Кавказі. Турецький уряд наказав козакам Задунайської Січі виступити разом із турецькими військами. Тоді на заклик кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Гладкого частина козаків перейшли на бік російських військ. Сформоване з них Окреме Запорозьке військо взяло активну участь у боях проти турків. Після закінчення російсько-турецької війни козакам було дозволено оселитися на північному узбережжі Азовського моря на схід від р. Берда (між Бердянськом і Маріуполем). Так виникло Азовське козацьке військо. Для управління військом було створено Військову канцелярію на чолі з наказним отаманом, якого призначав уряд. Першим наказним отаманом був Й. Гладкий.
ЗАУВАЖТЕ
За Адріанопольським миром (1829), який підсумував події російсько-турецької війни 1828-1829 рр., Росія приєднала гирло Дунаю.
Пам’ятник Йосипові Гладкому в Запоріжжі. Скульптор В. Філатов. 2010 р.
У 1832-1865 рр. населення Азовського козацького війська збільшилося в 5 разів і налічувало 10 911 осіб.
Основним завданням азовських козаків було патрулювання східного узбережжя Чорного моря від контрабандистських турецьких кораблів, які постачали порох і зброю горцям. Господарюючи, козаки вирощували пшеницю, жито, овес, просо та гречку, займалися скотарством, рибальством, бджільництвом, борошномельним та цегельним промислами.
Прагнучи колонізувати південно-східні окраїни імперії, російський уряд упродовж 1862-1866 рр. організував переселення у західну частину Кавказу 1142 сімей азовських козаків. На поселення в Закубання в повному складі пішли вихідці з-за Дунаю. Тож у 1866 р. Азовське козацьке військо як самостійне військове й територіальне об’єднання припинило існування.
Використавши додаткові джерела інформації, з’ясуйте, що чекало на задунайських козаків після переходу на бік Росії? Яка доля спіткала Й. Гладкого? Поцікавтесь історією створення пам’ятника Гладкому у Запоріжжі. Поміркуйте, чи заслуговує ця історична особа на пам’ятник? Відповідь обґрунтуйте.
3. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. і Україна
Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. була спричинена, з одного боку, прагненням Османської імперії повернути собі втрачені позиції на Балканах і в Північному Причорномор’ї. З іншого - імперськими бажаннями Росії просунутися в напрямку до проток Боспор і Дарданелли, захопити території від Дунаю до Стамбула. У цій війні українські землі правили за найближчий тил для російської армії.
СЛОВНИК
Тил - територія, розташована позаду лінії фронту.
Як і в багатьох інших краях імперії, на теренах України було проведено мобілізацію до війська. Селяни мусили надавати армії волів, коней, вози, фураж (корм для коней і волів), провіант.
Російські війська здобули на Дунаї низку перемог. У 1812 р. у Бухаресті між Російською та Османською імперіями було укладено мирний договір, за яким до Росії відійшла частина Молдови - Бессарабія. У краї поряд з територіями, населеними здебільшого молдованами, були й землі, де переважало українське населення: Хотинський (північна частина Бессарабії) та Ізмаїльський і Аккерманський (Південна Бессарабія) повіти. Бессарабія 1828 р. була приєднана до Новоросійського генерал-губернаторства.
4. Участь українців у російсько-французькій війні 1812 р. Плани Наполеона І Бонапарта стосовно України
Тільки-но було укладено Бухарестський мир 1812 р., як Україна була втягнута у війну між Росією та Францією. У червні 1812 р. 600-тисячна армія французького імператора й полководця Наполеона І Бонапарта, який прагнув встановлення свого панування в Європі, переправившись через р. Німан, перетнула тодішній російський кордон у районі м. Ковно (нині Каунас) у Литві. Звідти Наполеон розгорнув наступ на Москву.
Про які наміри свідчать висловлювання Наполеона напередодні воєнної кампанії 1812 р.? Яке місце було відведено Україні у цих планах?
1. «Невблаганною долею Росію приречено до знищення, і саме мені судилося здійснити це призначення... московит - варвар, ворог європейської цивілізації, якого слід відкинути у пустелі Азії». 2. «Якщо я здобуду Київ, я візьму Росію за ноги, якщо я оволодію Петербургом, я візьму її за голову, захопивши Москву, я влучу їй у саме серце».
У серпні - вересні 1812 р. наполеонівські війська захопили західні повіти Волинської губернії. Українські землі французький імператор планував переділити. Ще напередодні воєнної кампанії 1812 р. розглядалася можливість створення під протекторатом Франції двох нових держав - так званих наполеонід. Одна з них мала охопити Лівобережжя (Чернігівщину й Полтавщину), а друга - Південну Україну (Катеринославщину, Херсонщину, Крим, а також терени від Дінця до Дону).
Правобережна Україна, а згодом і Галичина мали відійти до Герцогства Варшавського (його створення ініціював Наполеон у 1807 р.). Волинь була обіцяна Австрії за воєнну допомогу у війні проти Росії.
Бессарабію та межиріччя Дністра і Південного Бугу мали повернути Османській імперії.
Із просуванням «Великої армії» Наполеона настрої серед вищих прошарків українського суспільства змінювалися, єдності не було. Одні співчутливо сприймали поширювані наполеонівськими агентами чутки про те, що з приходом французької армії Україна стане автономною, а може, і незалежною державою без кріпосницьких порядків. Інші (й вони становили більшість) зберігали лояльність до Росії: не «втаємничені» в плани французького уряду, вони «не бачили жодної вигоди в тому, щоб піти з-під російського панування, аби потрапити під владу Наполеона». Українське дворянство розцінювало сприяння Франції полякам як загрозу відновлення нової Речі Посполитої. Воно також побоювалося втрати станових привілеїв, не хотіло звільнення селян.
Прочитайте фрагмент джерела. • 1. Що змусило російського імператора вдатися заходу, про який ідеться? • 2. Які обіцянки давав уряд тим, хто вступав до лав козацького війська? З якою метою? • 3. Спрогнозуйте подальші дії царського уряду стосовно цих вояків.
«Військо це передбачаємо утворити в Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою й охотою до неї... Людей можна призначати на козаків, незважаючи ні на роки, ні на зріст, а також маловажні тілесні вади, але єдино тільки із збереженням сил і здібностей до служби цього роду... Як мине в українських полках потреба, всі вони мають розпускатися по своїх домівках, але вже назавжди залишаться належними до війська і за першою потребою повинні з’явитися на службу і скласти знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній справності зброю, одяг і коней, утримуючи все це своїм коштом, але звільняючись зате від усяких інших по державі повинностей. Діти їхні, які народжені від (часу) вступу у військо, належатимуть також до нього...»
З розпорядження російського уряду. 5 червня 1812 р.
Російська регулярна армія значно поступалася за чисельністю французькій. Уряд узявся до формування народного ополчення. Протягом літа в земські піхотні та кінні козацькі полки записалося майже 70 тис. добровольців - 35 % загальноросійського ополчення. Лише в Лівобережній Україні, колишній Гетьманщині, повіривши в обіцянку генерал-губернатора скасувати рекрутську повинність і відновити козацьке військо, було сформовано 15 козацьких полків: 9 - полтавських і 6 - чернігівських. Полки брали безпосередню участь у бойових діях. Проте після закінчення війни і закордонних походів російської армії 1813-1814 рр. їх було розформовано.
І. Котляревський формує 5-й козачий кінний полк. Художник В. Бакало. 1950 р.
Добу наполеонівських війн завершив Віденський конгрес 1814-1815 рр. За його ухвалами до Росії було приєднано значну частину Герцогства Варшавського (з Холмщиною і Підляшшям). Росія повертала Австрії Тернопільську округу.
На підставі фактів оберіть твердження, яке вважаєте слушним. • 1. Більшість нащадків колишніх українських козаків спонукала до вступу у російське військо: а) патріотична налаштованість до своєї «вітчизни», яка опинилася перед загрозою загарбання; б) намагання повернути колишні вольності, втрачені у другій половині XVIII ст. • 2. Російська влада створювала тимчасові козацькі формування з місцевого населення Полтавської і Чернігівської губерній з метою: а) якнайшвидше втягнути українські землі до загальноросійського простору; б) зняти соціальну напругу в цьому регіоні; в) повернути населенню козацькі вольності; г) посилити регулярну російську армію. Свій вибір обґрунтуйте.
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
• Російсько-французька війна • ліквідація Задунайської Січі • початок колонізації Кубані «Військом вірних козаків Чорноморських» • приєднання до Росії Північної Бессарабїї.
2. Покажіть на карті (с. 23) території, що увійшли до складу Російської імперії внаслідок російсько-турецьких війн 1806-1812 рр., 1828-1829 рр., терени Задунайської Січі, Азовського козацького війська, землі Війська Чорноморського.
3. Виконайте проект. Розділіться на групи. Кожна представлятиме інтереси козаків Задунайського, Азовського та Кубанського військ. Розкажіть про особливості організації кожного із військ, права і обов’язки козаків та про їхню роль в історії України.
4. Дайте відповіді на запитання.
• 1. Як події російсько-французької війни зачіпляли Україну? • 2. Як відбувалася колонізація Кубані Чорноморським військом? • 3. За яких обставин було утворено Азовське козацьке військо? • 4. З якою метою царський уряд ініціював об’єднання колишнього Чорноморського козацького війська (яке складалося з українців) з частиною колишнього Лінійного козацького війська (у якому переважали росіяни) в Кубанське козацьке військо?
5. Визначте, про що йдеться в поданих уривках. У чому історичне значення згаданих подій / явищ?
«Чим же був цей кордон? Лише однією гірською річкою. Немов велетенська блискуча змія, звивалась Кубань вздовж усього заселеного козаками краю. Це і була прикордонна межа. До кордону були пристосовані всі головні моменти життя козака. Більшу частину воєнної служби чорноморець був на кордоні, жив на кордоні й звідти почергово ходив та їздив в роз’їзди, в нічні залоги» (Ф. Щербина).
«Азовці на веслярських човнах здавна були неперевершеними моряками. Їм не страшні були ні темні ночі на хвилях моря, ні морські буруни, що кидали баркаси, як тріски. Звичним оком козаки здалеку зауважували ледь помітні крапки, з яких згодом виростали контрабандні судна, що рідко йшли від рук козаків» (П. Короленко).
6. Ознайомтеся з уривком із праці історика та подискутуйте, чому доля учасників російсько-французької війни склалась саме так. Чи можна назвати таку політику типовою / нехарактерною для імперії? Свою відповідь обґрунтуйте.
«Ще кілька місяців українським козакам та народному ополченню довелося відбувати гарнізонну службу в населених пунктах Франції, Німеччини і Польщі. Але тільки-но українські полки повернулися на Батьківщину, їх негайно розформували. Цар ніби забув свою обіцянку надати учасникам війни особисту свободу і звільнити від багатьох феодальних повинностей. Натомість переможців Наполеона примусили бути тими, ким вони були до війни: кріпаками у поміщиків або державними селянами. Повернулися до кріпацького животіння і солдати, мобілізовані за масовим рекрутським набором... Українські козаки спробували збройно захищати свою самостійність, бо за наказом царя і їх почали реорганізовувати в уланські полки регулярної армії».
Коментарі (0)