§ 20 Громадівський рух у суспільно-політичних умовах третьої чверті XIX ст.

Коли діяло і яку мету мало Кирило-Мефодіївське братство?

Хто належав до Кирило-Мефодіївського братства?

Як українці поставилися до польського повстання 1830—1831 років?

Упродовж уроку встановіть взаємозв’язки між ключовими подіями розвитку громадівського руху та суспільно-політичними умовами третьої чверті XIX ст.

1. Зародження громадівського руху. Хлопомани.

Після повернення із заслання частина кирило-мефодіївців — П. Куліш, В. Білозерський, М. Костомаров та інші — оселились у Петербурзі, позаяк повертатися до України їм заборонила влада. Оскільки зрадити своїх переконань вони не могли, то вирішили прислужитися Україні, розвиваючи і поширюючи українську мову та культуру. Так наприкінці 50-х-у першій половині 60-х рр. XIX ст. розгорнулася діяльність Громад — напівлегальних національно-культурних об’єднань української інтелігенції. Перші Громади виникли у Києві (1859 р.), Петербурзі, Полтаві, Харкові, Одесі та інших містах.

До Громад належали переважно викладачі, студенти, літератори та митці, які вважали своїм обов’язком культурно-просвітницьку роботу серед населення: відкриття українських недільних шкіл для дорослих, видання українських підручників, друкування української преси, постановку українських п’єс. Першу недільну школу відкрили у Києві в 1859 р., а згодом такі школи почали діяти і в інших містах України. Крім того, М. Костомаров започаткував збирання коштів для друкування навчальної літератури, а Т. Шевченко і П. Куліш написали українські підручники. У Чернігові Л. Глібов видавав газету «Чернігівський листок». Петербурзька громада друкувала український журнал «Основа» (1861—1862 рр.), а в театрах імперської столиці можна було побачити «Наталку Полтавку» та постановки інших українських п’єс.

Наприкінці 50-х рр. XIX ст. відбувся розкол у польському русі. Від нього відокремилася частина нащадків польської або сполонізованої української шляхти Правобережжя. Вони намагалися зблизитися з місцевими селянами, усвідомивши, що варто дбати про інтереси того народу, серед якого живеш. Через такі погляди їх почали називати хлопоманами. Лідером хлопоманів став Володимир Антонович. Провідні позиції займали також брати Тадей і Осип Рильські, Павло Чубинський, Борис Познанський, Кость Михальчук, Павло Житецький. Згодом хлопомани приєдналися до громадівського руху.

1. Як започаткувався громадівський рух? Які товариства називали громадами?

2. Що саме робили громадівці для досягнення мети?

3. Кого і чому називали хлопоманами? Кого з лідерів хлопоманів ви запам’ятали?

Детальніше про... поширення громадівського руху

Після того, як до Київської громади долучилися хлопомани, до неї належали більш як 200 однодумців, з-поміж них — Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Тадей Рильський. Громадівський рух був першою загальноукраїнською течією. Громади виникли, крім Наддніпрянської України, на землях Галичини та Буковини: у Тернополі, Стрию, Самборі, Дрогобичі, Чернівцях, Львові; 1865 р. відомий учений Іван Пулюй заснував Громаду у Відні.

Детальніше про... тематику українського часопису «Основа»

В журналі «Основа» публікували українською та російською мовами художні твори, праці з історії, етнографії, економіки, літературно-критичні статті, урядові постанови, що стосувалися українських земель, матеріали до українсько-російських словників, дописи з України тощо.

Дослідник про хлопоманів. Валентин Шандра (український історик):

«Володимир Антонович закликав повернутися до народності, колись покинутої предками, активно працювати для неї, щоб спокутувати гріхи своїх батьків перед народом... Вони (хлопомани) не визнали польських «історичних претензій» щодо українських територій та оголосили діяльність польських повстанців в Україні безглуздою... (Ряд представників) польської громадськості вважали їх зрадниками «польської справи» та помстились їм, надавши інформацію про них (російській) владі...»

1. Яку мету визначили для себе хлопомани?

Український шляхтич XVII ст.

Детальніше про... хлопоманів та їх способи пропагувати свої ідеї

Це були освічені молоді люди, зокрема студенти Київського університету. Хлопомани приймали православ’я, відмовлялися від польського руху та підтримки польських студентських організацій, говорили й писали українською мовою, брали участь у селянських святах, носили народний одяг, уживали селянську їжу. Хлопомани час від часу відвідували сільську місцевість, де вели селянський спосіб життя, а інколи навіть одружувались із селянками. Так вони підкреслювали свою спорідненість із українським народом.

В. Антонович у селянському вбранні. Світлина 1860 р.

Активна життєва позиція Володимир Антонович (1834—1908)

Ім’я (повне). Володимир Боніфатійович Антонович.

Народження. 30 січня 1834 р. в м. Махнівка Київської губернії (нині — Вінницької обл.).

Походження. По лінії матері — походив з польського роду князів Любомирських, по лінії батька — з угорського роду Джиджаїв.

Освіта. Рішельєвський ліцей в Одесі. Медичний та історико-філологічний факультети Київського університету.

Початкові умови формування особистості. Мати виховувала в синові польський патріотизм і шляхетську винятковість. Перелом у свідомості стався під впливом творів Андрія Чайковського про козацький період. У гімназії Володимир ознайомився з творами французьких просвітників, а в університеті — з ідеями Кирило-Мефодіївського товариства.

Особистість і українське національне відродження. Працював головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів при канцелярії генерал-губернатора у Києві, деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Водночас був лідером хлопоманівського, а згодом і громадівського рухів, фундатором та головою Історичного товариства Нестора-літописця, автором розвідок «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Київ та його доля і значення з XIV до XVI століття» й інших. Засновник «київської школи» істориків, до якої належав і М. Грушевський. Виклав ідеї хлопоманів у статті «Моя сповідь». Вважав, що усі нещастя України — від неосвіченості українського суспільства та зверхності поляків і росіян. Віддавав перевагу просвітницькій та культурницькій, а не революційній діяльності. З власних гонорарів виділяв стипендії гімназистам і студентам, не афішуючи це.

Результати діяльності. Історик, етнограф, організатор, хлопоман, педагог.

1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи слова, записані курсивом.

2. Польське (Січневе) повстання 1863—1864 років та його результати для України. Валуєвський циркуляр 1863 року.

Із середини XIX ст. в Російській імперії посилився польський визвольний рух, спрямований на відновлення польської держави. Найвищим його піднесенням стало польське (Січневе) повстання 1863-1864 років. Воно поширилось і на Правобережжя: частину Волинської та Київської губерній. У повстанні взяли участь, крім поляків, кілька сотень представників інших національностей — українців, білорусів, росіян та ін. Серед них — Андрій Потебня, який очолив один з військових загонів і загинув у бою. Проте масової підтримки в Україні повстання не отримало, позаяк його керівництво ігнорувало інтереси українців і вважало Правобережжя частиною Польщі.

Повстання придушили російські війська. Після того російський уряд намагався зменшити польські впливи на Правобережжі. У землевласників, причетних до повстання, відбирали маєтки, а тих шляхтичів, які втратили документи на володіння землею, переводили у статус селян. У регіоні збільшувалася чисельність російських чиновників і землевласників, а земську реформу в краї провели аж у 1911 році. Водночас після поразки польського повстання уряд переглянув умови аграрної реформи на користь селян. Їм повернули більшість відрізків, зменшили розміри викупних платежів.

Російська імперія підтримувала селян Правобережжя, на противагу польським повстанцям, але зовсім не бажала відродження української національної свідомості. Стурбований активною просвітницькою діяльністю громадівців, Олександр II своїм указом ще 1862 р. закрив недільні школи, а 1863 р. (уже коли розпочалося Січневе польське повстання) було опубліковано Валуєвський циркуляр. Він забороняв друк українською мовою шкільної і релігійної літератури, що забезпечувала навчання українською мовою. Валуєвський циркуляр та владна реакція після польського повстання 1863—1864 рр. призвели до припинення діяльності більшості Громад, і в українському русі настав період відносного занепаду.

1. Коли на Правобережжі відбулося польське повстання?

2. До яких наслідків призвело польське повстання?

3. Колії опублікували Валуєвський циркуляр? Яким був його зміст?

Імперське законодавство. Основне з циркуляра міністра внутрішніх справ Петра Валуєва 1863 р. (щодо української мови):

— української мови «не було, нема і бути не може»;

— заборонити друкувати українською мовою книги навчальні;

— заборонити друкувати українською мовою книги духовні та книги для початкового читання народу;

— дозволити друк українською мовою лише тих книг, що належать до галузі красного письменства (художньої літератури).

Примітка. Ці заборони уряд пояснював політичною нестабільністю та відсутністю законів про навчання грамоті місцевими «наречиями».

3. Діяльність старої і молодої Громад. Емський указ 1876 р.

На початку 70-х рр. XIX ст. знову пожвавився громадівський рух. При цьому він розділився на так звані старі та молоді Громади. Представники обох напрямів відновили культурницьку діяльність. При цьому старі громадівці вважали її основним засобом досягнення мети, тобто планували відродження України через навчання українців і розвиток їхнього патріотизму. Із старих Громад особливо активну діяльність розгорнула київська Громада, яка так і називалася — стара Громада. Її лідером був Володимир Антонович. Громадівці брали активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, який збирав та публікував етнографічні й статистичні матеріали, що стосувались українських губерній. Їхніми стараннями у Києві в 1874 р. був проведений археологічний з’їзд, під час якого міжнародна наукова спільнота ознайомилась із досягненнями українських учених. Київська Громада видавала газету «Київський телеграф».

Молоді громадівці, які часто в прямому сенсі були молодшими за віком, вважали, що час переходити до радикальніших дій. Вони не обмежувалися культурницькою роботою, а закликали до революційної діяльності — повстань проти влади. На молодих громадівців суттєво впливали погляди Михайла Драгоманова, який вважав себе соціалістом. Проте він заперечував поширену ідею соціалістів про необхідність установлення диктатури пролетаріату, за котрої партія робітників усього світу силою нав’язувала б правила співіснування для всіх інших суспільних груп. Натомість Михайло Драгоманов переконував, що соціалізм повинен бути демократичним і враховувати національні особливості.

У зв’язку з пожвавленням і радикалізацією громадівського руху імператор Олександр II 1876 р. підписав Емський указ, який увів ще більше заборон щодо використання української мови. Дозволено друкувати лише художні твори та історичні документи, але російською абеткою. Окремим пунктом указу заборонено жити в Україні Михайлові Драгоманову та етнографові, автору слів нинішнього гімну України Павлові Чубинському. Рятуючись од репресій, Михайло Драгоманов та деякі інші громадівці виїхали за кордон, частина Громад припинила діяльність. Були ліквідований Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, закрита газета «Київський телеграф».

1. Які течії виниклії у громадівському русі?

2. Яких поглядів дотримувалися представники молодої Громади? Хто був їх лідером?

3. В якому році Олександр II видав Емський указ? Що він проголошував?

Детальніше про... етнографічну (народознавчу) експедицію Павла Чубинського

Перший том за матеріалами етнографічно-статистичної експедиції, яку очолював П. Чубинський, був відзначений срібною медаллю на виставці у Парижі в 1873 році.

Детальніше про... діячів Південно-Західного відділу Російського географічного товариства

Ними були історики Володимир Антонович і Михайло Драгоманов, засновник української статистичної науки Олександр Русов, етнограф та фольклорист Павло Чубинський, композитор Микола Лисенко, письменник і літературознавець Олександр Кониський, драматург Михайло Старицький та інші відомі українські діячі науки й культури.

Дослідник про колегію Павла Ґалаґана. Ігор Гирич (український історик):

«У 1871 р. ...нащадок великоземельної козацької старшини... Григорій Ґалаґан заснував у Києві ліцей українського типу — колегію Павла Ґалаґана... Практично всі викладачі мали українофільські симпатії і були активними учасниками українського руху в 60-х — 80-х рр. XIX ст., їх поліційно переслідували за «антиурядові дії». У колегії викладали такі світила науки і старогромадівці, як П. Житецький, Є. Трегубов, ...В. Науменко. Колегія... була негласним освітнім закладом київської Громади».

1. Ця цитата про поєднання матеріального і духовного. Так чи ні?

Будинок колегії Павла Ґалаґана на Фундуклеївській вулиці. Київ

Імперське законодавство. Основне з Емського указу 1876 року

Заборонити українською мовою:

— викладання будь-яких навчальних дисциплін;

— друкувати тексти до музичних нот;

— видання творів та перекладів, за винятком: а) історичних документів і б) творів красного письменства...

— ввезення в межі імперії книг і брошур, виданих за кордоном на малоруському «наречии»;

— видання газети «Київський телеграф»...

Заборонити проживання в малоросійських губерніях Михайлові Драгоманову і Павлові Чубинському.

Жінка в історії Христина Алчевська

Христина народилась у дворянській родині. Батько мав деспотичний характер і вважав, що дівчатам освіта не потрібна. Христина з дитинства тягнулася до науки й мріяла стати вчителькою, але через консервативні переконання батька знання здобувала самотужки. Зате для себе вирішила, що прагнутиме «навчити якомога більше жінок грамоти». Коли стала дружиною відомого українського підприємця, мецената Олексія Алчевського — переїхала до Харкова. Олексій Алчевський у 1860-ті роки очолював Харківську громаду. Христина не залишилась осторонь. Була єдиною жінкою в товаристві. Вона здійснила свою мрію й стала фундаторкою першої недільної школи для жінок, а також належала до засновників Харківського товариства поширення в народі грамотності, першої безкоштовної народної бібліотеки-читальні. Але передусім була щасливою мамою й дружиною. Олексій і Христина виховали п’ятеро дітей, які продовжили справу батьків — служили українському народові.

1. Чи можна Христину Алчевську назвати щасливою жінкою й багатогранною особистістю?

Активна життєва позиція Михайло Драгоманов (1841—1895)

Ім’я (повне). Михайло Петрович Драгоманов.

Народження. 30 вересня 1841 р. у м. Гадяч Полтавської губернії (нині — Полтавської обл.)

Походження. З дворянського роду козацького походження.

Освіта. Гадяцьке повітове училище, Полтавська гімназія, Київський університет.

Початкові умови формування особистості. «Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси...»

Особистість і українське національне відродження. Був доцентом Київського університету. Активно прилучився до роботи київської старої Громади та Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Редагував газету «Київський телеграф». Разом з В. Антоновичем упорядкував збірку «Історичні пісні українського народу». Після Емського указу змушений був емігрувати за кордон. У Женеві (Швейцарія) заснував українську друкарню, де з 1878 р. видавав перший український політичний журнал «Громада». Виступив на Паризькому літературному конгресі з доповіддю «Українська література, заборонена російським урядом». Як політичний мислитель дотримувався ідей соціалізму, який мав «громадівський характер». Відстоював об’єднання громадян як вільні й самостійні утворення, що будуватимуть між собою відносини на федеративних засадах з низу до верху — аж до всесвітньої федерації. Виношував теорію розвитку українства шляхом поєднання українських традицій з програмами західних демократично-ліберальних і соціалістичних рухів. Написав праці «Пропащий час — українці під Московським царством, 1654—1876», «Про українських козаків, турків та татар». В останні роки життя обіймав посаду професора історії в Софійському університеті (Болгарія).

Результати діяльності. Історик, громадський діяч, Женева, демократизм, соціалізм, федералізм, європейськість, громади.

1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи слова, записані курсивом.

Активна життєва позиція Павло Чубинський (1839—1884)

Ім’я (повне). Павло Платонович Чубинський.

Народження. 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський Полтавської губернії (нині с. Чубинське Київської області).

Походження. З небагатої дворянської родини.

Освіта. Переяславське повітове училище, Друга Київська гімназія, юридичний факультет Петербурзького університету.

Початкові умови формування особистості. З дитинства мріяв про подорожі, захоплювався географією, в студентські роки познайомився з відомими географами: Миколою Пржевальським та Миколою Миклухою-Маклаєм.

Особистість і українське національне відродження. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької Громади, був дописувачем журналу «Основа». Повернувшись в Україну, став членом київської Громади. Восени 1862 р. написав вірш «Ще не вмерла України...» За «українську діяльність» був висланий до Архангельської губернії. Після заслання повернувся до України. В 1873 р. став ініціатором створення й секретарем Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Був знову висланий з України після Емського указу, але за сприяння президії Російського географічного товариства отримав дозвіл проживати в Петербурзі. Менше як за три роки підготував до друку сім томів «Трудів етнографічно-статистичної експедиції». За свої праці одержав золоту медаль від Російського географічного товариства, золоту медаль на Міжнародній виставці в Парижі та Уваровську премію від Санкт-Петербурзької академії наук.

Результати діяльності. Юрист, етнограф, автор гімну України.

1. Сформулюйте результати діяльності, використовуючи слова, записані курсивом.

Коли в Україні у Києві проходив міжнародний археологічний з’їзд,... в Берні (Швейцарія) на міжнародній конференції був заснований Всезагальний (згодом — Всесвітній) поштовий союз.

Підсумуйте свої знання.

1-2. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1859 р. — створення київської Громади; відкриття недільної школи у Києві;

— 50—60-ті рр. XIX ст. — розгортання громадівського руху;

— наприкінці 50-х рр. XIX ст. — розгортання руху хлопоманів;

— 1863—1864 рр. — польське (Січневе) повстання на Правобережжі;

— 1863 р. — Валуєвський циркуляр;

— 70—90-ті роки XIX ст. — діяльність старих та молодих Громад;

— 1873—1876 рр. — діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства;

— 1874 р. — міжнародний археологічний з’їзд у Києві;

— 1876 р. — Емський указ.

3. Поясніть значення понять: Громади, хлопомани, Валуєвський циркуляр, Емський указ.

4. Доповніть таблицю. За її допомогою підготуйте повідомлення про громадівський рух.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно