§7 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1. Політика Австрійської імперії щодо українських земель

Визначте основні риси адміністративно-територіального устрою та управління західноукраїнськими землями під владою Австрійської імперії.

У 70-х роках XVII ст. Галичина й Буковина ввійшли до складу Австрійської імперії. Закарпаття перебувало у складі цієї імперії ще із XVII ст. Австрія на той час становила найбільшу європейську багатонаціональну імперію. У XIX ст. вона складалася із суміші 11 великих народів і ряду менших етнічних груп, що населяли більшу частину Східної Європи. За устроєм це була абсолютна монархія, яку очолювали імператори з династії Габсбургів. Землі, заселені українцями, належали до різних адміністративних одиниць імперії.

Знайдіть на карті 2 названі в таблиці «Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель» українські території. Чи враховувалися за такого устрою етнічні інтереси українців? Чому ви так думаєте? З якою метою, на вашу думку, поділ здійснювався саме так?

«Королівство Галичини та Лодомерії» складалося з українських і польських земель. Якщо Східну Галичину заселяли переважно українці, то Західна Галичина здебільшого була населена поляками. З 18 округів (дистриктів), на які поділялося «Королівство», 12 становили українську частину краю. Поєднання в одній адміністративній провінції цих двох народів згодом стало причиною напружених відносин між ними.

До 1861 р. округом «Королівства» була Буковина. У Північній Буковині переважало українське населення, а в Південній — румунське. У краї панувала австрійська система управління та судочинства. Уся влада належала губернаторові, якого призначав імператор. У представницькому органі краю домінувала польська шляхта.

Закарпаття поділялося на чотири комітати. Уся влада в них належала адміністраторам, які призначалися із числа великих землевласників. Переважну частину населення краю становили селяни-русини, закріпачені угорськими землевласниками.

Проведені в 70-80-х роках XVIII ст. за правління імператриці Марії-Терезії та її сина Йосифа II реформи позитивно вплинули на життя західних українців. Проте після смерті Йосифа II аристократія почала чинити опір реформам і вони були згорнуті. Однак порівняно із сусідньою Росією тогочасна Австрія мала більш ліберальний режим.

2. Структура та становище населення

У чому полягали особливості соціальної структури західноукраїнських земель? Яким було становище українського населення?

Етнічний склад населення західноукраїнських земель був доволі строкатим. Із 3,5 млн мешканців 2 млн осіб становили українці. Усе населення цього регіону поділялося за становою ознакою на шляхту, духовенство, міщан і селян. Більшість населення (близько 85 %) мешкала в селах. Сільськими жителями були понад 90 % українців.

Проаналізуйте дані таблиці «Чисельність населення та його етнічний склад» і схарактеризуйте етнічний склад населення на українських землях у складі Австрійської імперії. До якого стану належала більшість українців? Чому?

Про які особливості складу населення західноукраїнських земель свідчать ілюстрації? Які традиції одягу об’єднували українців різних регіонів?

Тернопільщина

Буковина

Східна Галичина

Закарпаття

Близько 40-45 % селян становили кріпаки. Основним видом селянських повинностей була панщина. У 40-х роках XIX ст. вона становила 83,2 % усіх повинностей.

Значна частина селянського населення потерпала від малоземелля. У середині XIX ст. в західноукраїнських землях 2/3 селян не мали мінімуму землі, щоб прогодувати свої сім’ї. Тяжким випробуванням для населення краю були голодні роки, спричинені низькими врожаями та стихійними лихами, зокрема в 1805, 1817, 1939 рр. Найстрашнішим був голод 1844-1847 рр., викликаний трирічним неврожаєм і повенями. Тоді голодною смертю загинули десятки тисяч людей.

Усе це відбувалося водночас із проникненням в селянське господарство ринкових відносин, які посилювали майнову нерівність. На той час понад 80 % селянства краю становили бідняки, а заможні селяни — 3 %. Останні все частіше почали використовувати працю наймитів.

Ситуація ускладнювалась і колоніальною політикою Австрійської імперії, суть якої полягала в перетворенні західноукраїнського краю на ринок збуту товарів із центральних провінцій. У середині XIX ст. виробництво промислової продукції на душу населення в західноукраїнських землях було в п’ять разів нижчим, ніж у чеських і німецьких областях імперії. Підприємства мануфактурно-ремісничого типу діяли, використовуючи кріпацьку працю, як правило, у маєтках великих землевласників.

Австрійська імперська політика стримувала переростання мануфактурної промисловості у фабричну, не бажаючи створювати конкурентів своїм товарам, що йшли сюди із центральних провінцій.

Головним центром ремесла на західноукраїнських землях залишався Львів. У 1795 р. тут проживало 39 тис. осіб, у 1841 р. — 62,3 тис. На середину ХІХ ст. Львів за чисельністю населення посідав четверте місце в Австрійській імперії після Відня, Праги і Трієста.

Найбільшим після Львова західноукраїнським містом у першій половині ХІХ ст. були Броди. Воно перетворилося на важливий транзитний пункт і центр міжнародної торгівлі на південному сході Європи. Водночас розвивалися й інші міста, які за укладом життя починали наближатися до міст західноєвропейського типу (Тернопіль, Станіславів, Чернівці, Ужгород та ін.). У них були сконцентровані торговці, ремісники й промислові робітники, інтелігенція, чиновники.

Палац Красновського в Тернополі (гравюра XIX ст.)

Чернівці (листівка середини XIX ст.)

Але в більшості західноукраїнських міст і містечок зміни були незначними. Торгівля мала переважно ярмарковий характер, а купівельна спроможність міщанства залишалася невисокою. Зрушення в соціальному складі населення міст відбувалися повільно.

3. Соціальні протести населення

Які були форми соціального протесту селянства? Чи було це ефективно?

Перша половина ХІХ ст. характеризувалася значною кількістю селянських протестів, що розгорталися на західноукраїнських землях.

Кожну з наведених причин проілюструйте прикладами з тексту параграфа.

Соціальні протести відбувалися в різних формах: втеча, відмова від сплати податків, невиконання повинностей, ухиляння від панщини. Серед найрадикальніших форм протесту були розправи з поміщиками та збройні виступи.

Чому автор вважає втечу «найефективнішою зброєю» серед пасивних форм спротиву? Чому близькість господарства до східного кордону мала значення?

Польський історик XX ст. Франц Шабо про селянські втечі

Здавалося, можливості селян зводяться до пасивного спротиву, і найефективнішою зброєю з цього арсеналу була втеча... Це був єдиний ефективний спосіб для селян полегшити своє становище — і справді, чим ближче до східного кордону був маєток і чим реальнішою була втеча, тим м’якшою була поведінка польських панів та їхніх урядників...

1831 р. на Закарпатті спалахнули холерні бунти, приводом до яких стали обмеження пересування у зв’язку з епідемією. Але при цьому селяни виступали взагалі проти всієї системи земельних відносин у краї. Хоча вони були розгромлені, проте влада пішла на поступки. У 1836 р. були скасовані деякі повинності. Селяни отримали право за згодою поміщика відкупитись від повинностей та переходити від одного поміщика до іншого після сплати податків і боргів. Було обмежено права поміщиків у переслідуванні селян через суди, скасовано тілесні покарання селян.

На Буковині в 1843-1844 рр. значного розмаху набуло повстання, яке очолив політичний і громадський діяч, неписьменний селянин Лук’ян Кобилиця, якого називали «гуцульським королем». Під його керівництвом мешканці 22 буковинських сіл оголосили ліси й пасовиська своєю власністю, самочинно переобрали сільських старшин, вимагали переведення до категорії державних селян, домагалися заснування шкіл.

Щоб приборкати повсталих, влада направила урядові війська. Фізичного покарання зазнали 238 селян, кожного десятого (у тому числі й Кобилицю) було заарештовано.

Протягом першої половини ХІХ ст. на західноукраїнських землях відбулося понад 15 селянських заворушень, більшість із яких припинилося лише після втручання каральних загонів. Проте, незважаючи на поразку повстанців, ця боротьба розхитувала кріпосницьку систему.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Схарактеризуйте особливості адміністративно-територіального устрою окремих регіонів західноукраїнських земель.

2. Спираючись на карту 1 і текст підручника, схарактеризуйте, яким був етнічний і соціальний склад населення західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.

3. Спираючись на карту 3, розкажіть, що було характерним для соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель у першій половині ХІХ ст.

4. Яким було становище українського селянства в період кризи кріпосницького господарства?

5. Які були найбільші виступи селянства в західноукраїнських землях?

6. Чому Габсбурги погодилися розділити владу в західноукраїнських землях із польською та мадярською елітами?

7. Назвіть позитивні й негативні прояви в житті міст і сіл західноукраїнського регіону наприкінці XVIII — у першій третині ХІХ ст.

8. Як мінялася політика Габсбургів щодо Східної Галичини? Якою була її кінцева мета?

9. Що було спільного в політиці Російської та Австрійської імперій щодо українців? А чим вона відрізнялася?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте соціально-економічне становище Наддніпрянщини та західноукраїнських земель у першій половині XIX ст. Оформіть відповідь у вигляді таблиці.

2. Прочитайте документ і поміркуйте:

Що зробив Лук’ян Кобилиця для того, щоб підняти селян на повстання? Які риси селянської психології він використав?

Яке ваше ставлення до вчинку Л. Кобилиці?

Із протоколу допиту слідчим Лук’яна Кобилиці про причини виступу селян у 1844 р.

...Що ж стосується підбурювання підданих... то його треба приписати... головним чином Лук’янові Кобилиці, який поширив між підданими ідею, що вони вільні й мусять відібрати в дідичів ліси. Для обґрунтування цього твердження оповідав Кобилиця підданим, що він має цісарський патент, друкований золотими буквами, який забезпечує населенню Русько-Кимпулунзької округи всі свободи. Але під час детального допиту він сказав, що не мав такого патенту, що він тільки купив книжку про права й повинності гірських підданих, яка мала позолочену печатку, й через що прийшов до думки, що вона писана золотими буквами. Із цього патенту він сказав зробити багато копій для тутешніх підданих. Коли його допитано після арешту й обвинувачено в бунтарстві, то виявилося, що ця книжка, якої не знайдено в нього, є не що інше, як твір камерального радника Дорацького про патенти панщини в Галичині та Буковині...

скачать dle 11.0фильмы бесплатно