§ 28 Особливості соціально-економічного розвитку Наддніпрянщини на початку XX ст.

Поясніть термін «модернізація».

Коли і де виник кооперативний рух?

Назвіть відомі родини українських підприємців.

Упродовж уроку визначте основні ознаки та протиріччя соціально-економічного розвитку українських земель початку XX століття.

1. Індустріальна модернізація. Монополізація.

На початку XX ст. Наддніпрянська Україна була одним з індустріальних регіонів Російської імперії. Проте господарський розвиток стримували економічна криза 1900—1903 рр. та депресія 1904—1908 рр., котру пережила Російська імперія, як і більшість країн світу. Лише в 1909—1913 рр. почалося промислове піднесення.

Усталилася спеціалізація промислових районів. Кам’яновугільна і залізорудна промисловість розвивались у Донецько-Криворізькому басейні, машинобудівна — в містах Південної України, Києві й Харкові, суднобудівна галузь — у Миколаєві та цукрова — у центральних і північних районах. Отже, економічний розвиток Наддніпрянщини був нерівномірним: промислове виробництво зосереджувалося на Півдні та Сході; на Лівобережжі й Правобережжі переважали сільське господарство і пов’язані з ним підприємства легкої та харчової промисловості. Внаслідок імперської політики основне місце у промисловій структурі займали добувні галузі та виробництво напівфабрикатів.

На початку XX ст. в Україні посилилася концентрація виробництва, за рівнем якої вона посіла одне з перших місць у світі. Так, п’ять найбільших південних металургійних заводів виробляли майже 25% загальноросійського чавуну. На великих підприємствах України працювало понад 44% робітників, тоді як у США — 33%. Концентрація виробництва сприяла утворенню монополій — об’єднань більшості підприємств якоїсь із галузей промисловості, котрі за рахунок цього могли витісняти з ринку конкурентів і нав’язувати покупцям вигідні для монополістів ціни на свою продукцію. В Україні сформувалися такі монополії: синдикати «Продвагон» (1901 р.), «Продамет» (1902 р.), «Трубопродаж» (1902 р.), «Продвугілля» (1904 р.). Останній контролював 75% видобутку кам’яного вугілля в Донецькому басейні. У розвиток виробництва активно інвестувався іноземний капітал.

1. Що впливало на розвиток української економіки на початку XX століття?

2. Якою була спеціалізація промислових районів України?

3. Що таке монополії? Які монополії діяли в Україні?

Детальніше про... особливості української промисловості на початку XX століття

Напередодні Першої світової війни підприємства Півдня України давали 72,3% залізної руди, а Донецький басейн — 78% вугілля від загальноімперського видобутку. В цей період у Наддніпрянській Україні налічувалося 450 машинобудівних і металообробних підприємств, які виготовляли п’яту частину всієї продукції машинобудування і металообробної промисловості імперії. Тут випускали понад 50% сільськогосподарських машин і 40% паровозів, а цукрові заводи забезпечували понад 81% загальноімперського виробництва цукру.

Робота забійників у шахті. Початок XX ст.

Дослідник про робітників українського походження. Тарас Гунчак (український історик):

«...з розвитком індустріалізації відповідно зростає і робітничий клас... Українське робітництво, котре виходило зі села і мусило звикати до міста, потрапляло під вплив загальної російської атмосфери, що міцно установилася в Україні як офіційний і міський тон життя. Таким чином, робітництво українського походження відходило національно та культурно від селянської маси».

Примітка. Для більшості робітників були ближчими проблеми власне робітничого класу, а не нації загалом.

1. Висловіть обґрунтоване судження. Українські робітники становили меншість чи більшість на заводах в Україні?

Бараки для робітників металургійного заводу в Юзівці (Донецьку)

Дослідник про іноземний капітал. Едуард Хряпін (український історик):

«На початку XX ст. приплив іноземних капіталів збільшився завдяки швейцарським, австро-угорським, турецьким, північноамериканським, голландським інвестиціям. ...Політика російського уряду відкрила широкі можливості для формування промислової буржуазії регіону, національний і державний склад якої ставав усе строкатішим. Серед верхівки ділової еліти... число іноземних підданих становило 63,8%».

1. Як пов’язана з документом теза: «Хто будує завод, той ним володіє і на ньому заробляє»?

Ливарний цех металургійного заводу. Юзівка (Донецьк), 1912 р.

2. Районування сільського господарства. Кооперативний рух.

На початку XX ст. у Наддніпрянщині тривали процеси, започатковані селянською реформою 1861 року. Відбувався перерозподіл земель на користь власників, які краще пристосувалися до ринкових умов. Тому, з одного боку, зросла чисельність малоземельних і безземельних селян, а з іншого — близько 20% селян (4-5 млн осіб) завдяки поєднанню впертої праці, ініціативності, землеробського та підприємницького таланту до початку XX ст. збільшили свої земельні ділянки і нагромадили певні статки. У господарствах середняків і заможних селян зросло використання сільськогосподарської техніки та передової агрокультури. Негативний вплив на сільське господарство мали викупні платежі й натуральні повинності селян і залежність селянина від згоди сільської громади щодо його відходу на заробітки.

Допомогти малозаможним селянам міг кооперативний рух. Одним з його організаторів у Наддніпрянській Україні став Микола Левитський, син сільського священика з Херсонщини, якого за це називали «артільним батьком». Поширилися такі форми кооперації, як артілі, кредитні каси, крамниці. Проте в Наддніпрянщині уряд перешкоджав діяльності кооперативів, вбачаючи у них організації, навколо яких гуртувались українські національні сили. Ватажки кооперативного руху перебували під постійним наглядом поліції, тож артілі часто закривали, а нових відкривали мало.

На початку XX ст. посилилася регіональна спеціалізація сільського господарства, що визначилася ще у попередній період. На Півдні України поміщики і заможні селяни розширювали посіви зернових, на Правобережжі і частково Лівобережжі — технічних культур, зокрема цукрових буряків для цукроваріння, льону та конопель для виготовлення волокна. Провідну роль відігравало культивування озимої пшениці. На початку XX ст. на українських землях збирали 75% від загальноімперського врожаю цієї культури. Порівняно незначне місце у сільському господарстві належало тваринництву.

1. Якими були особливості розвитку сільського господарства на початку XX століття?

2. Чому уряд перешкоджав діяльності кооперативного руху в Наддніпрянській Україні?

3. Якою була спеціалізація сільського господарства Наддніпрянської України?

Учасник подій про кооперацію. Микола Левитський (організатор кооперативного руху):

«Кооперація, заснована на великій, по-справжньому демократичній ідеї братерського єднання і на народній самодіяльності, є певною провідною зорею до економічного і духовного відродження рідного краю і народу».

1. На які результати кооперативного руху сподівався М. Левитський?

М. Левитський

Дослідник про ставлення російського уряду до кооперативного руху. Василь Верига (українсько-канадський історик):

«...російський уряд, боячись будь-якої організації громадських сил, довгий час ставився ворожо до кооперації і гальмував її розвиток на селі. Щоб організувати на селі кооператив, треба було мати дозвіл з міністерства у Петербурзі, яке давало його дуже нерадо. ...Проти цього руху виступили ...також і (представники) російської інтелігенції, до соціалістів включно...»

Примітка. Прихильники соціалізму прагнули соціальної справедливості.

1. Погляди якої суспільної групи відображає карикатура праворуч?

2. Чому дослідник особливо дивується позиції російських соціалістів?

Карикатура «Великий бізнес»

Детальніше про... особливості сільського господарства Наддніпрянської України

Якщо землевласники у степових районах займалися переважно сільськогосподарським виробництвом, то на Лівобережжі та Правобережжі вони були ще й промисловцями, оскільки будували заводи з переробки сільськогосподарської продукції: цукрові, спиртові та ін.

3. Українські промисловці — меценати.

Українське підприємництво формувалось із середовища поміщиків, заможних селян, торгівців. Найчисленнішою групою були заможні селяни, які займалися хліборобством, торгівлею, промислами. Найвідоміші родини українських підприємців: Симиренки, Терещенки, Харитоненки, Яхненки,поряд з єврейською родиною Бродських, польською Браницьких, російською Бобринських, займали провідні позиції у цукроварінні.

Основними рисами підприємців були: висока культура господарювання, дух підприємництва, готовність до ризику, поєднаного з комерційним розрахунком, освіченість, відкритість до нового у науці, техніці, духовно-культурній сфері. Складовою нової підприємницької етики стали благодійність і меценатство.

Перші приклади соціальної допомоги подали цукрозаводчики. Вони фінансували будівництво шкіл, видання газет і журналів, діяльність театрів, наукові дослідження. У Млієві поблизу цукрового заводу компанія братів Яхненків та Симиренка побудувала містечко для робітників і службовців на 150 будинків з гуртожитком для одиноких чоловіків та жінок, із 6-класною школою, лікарнею, бібліотекою, церквою. Їхньою фінансовою підтримкою користувалися українські вчені та письменники. Терещенки виділили кошти на спорудження в Києві приміщення Політехнічного інституту, Музею старовини і мистецтв, а також лікарні для чорноробочих, нічліжок. Херсонський землевласник Євген Чикаленко був меценатом різних починів, зокрема заохочував та фінансував видання наукових праць з історії України, підтримував коштами українські газети і журнали, брав участь в українському національному русі.

1. Кого з відомих українських підприємців ви запам’ятали?

2. Якими були основні риси підприємців?

3. Наведіть приклади меценатської діяльності українських підприємців.

Учасник подій про Василя Симиренка. Євген Чикаленко (громадський діяч):

«...найвидатніший, найщиріший українець, який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені».

Детальніше про... благодійницьку діяльність Василя Симиренка

Василь Симиренко давав гроші на купівлю будинку для Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Львові та на його діяльність. Усі свої статки (10 млн рублів) він заповів «Товариству прихильників української науки, літератури і штуки».

Василь Симиренко (1835—1915)

Дослідниця про причини успіху Харитоненків. Тетяна Покатаєва (український історик):

«В основі успіхів Харитоненків було постійне ведення виробництва на основі використання найсучасніших технологій: застосували першими в Європі водотрубні парові котли, підвісні канатні дороги... Друга складова успіху — розумне поєднання максимально можливої ощадливості з чесністю управителів і директорів заводів, що ґрунтувалася на їхніх високих зарплатах. Задоволені були своїм матеріальним становищем і більшість найманих робітників, які працювали на численних цукроварнях та полях Харитоненків... Батько і син Харитоненки витрачали мільйони карбованців зі своїх прибутків для заснування і будівництва шкіл, гуртожитків, лікарень, благодійних установ, для упорядкування міст та інших населених пунктів, на матеріальну підтримку церкви, художників, архітекторів, музикантів».

1. Що з досвіду промисловців Харитоненків ви запозичили б для себе? Чому?

Дитячий притулок імені Наталії Харитоненко. Суми

Активна життєва позиція Євген Чикаленко (1861—1929)

Ім’я (повне). Євген Харлампійович Чикаленко.

Народження. 21 грудня 1861 р. в с. Перешори Херсонської губернії (нині — Одеської обл.).

Походження. Батько був заможним господарем з козацького роду.

Освіта. Одеський пансіон, Єлисаветградське реальне училище, природничий факультет Харківського університету.

Початкові умови формування особистості. Ріс у заможній родині, але не цурався українського народу. Загалом любив усе українське.

Особистість і українське національне відродження. Під час навчання в Харківському університеті вступив до Харківської Громади. Через це потрапив під жандармський контроль і був змушений проживати у власному маєтку без права виїзду. Знання, отримані в університеті, використав для покращення ведення сільського господарства: запровадив найсучаснішу агрокультуру, машини, селекцію худоби. Популяризував свої агрономічні знання серед селян, видав книгу «Розмова про сільське господарство». Записав і видав своїм коштом «300 найкращих українських пісень». Був членом Одеської Громади та київської старої Громади, членом УДРП, засновником і керівником Товариства українських поступовців. Започаткував премію (1 тис. руб.) за найкраще написану популярну історію України для дописувачів журналу «Київська старина». Заснував фонд допомоги українським письменникам. Надав кошти на фундацію Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, на будівництво у Львові Академічного дому (гуртожитку для українських студентів), на видання українських газет: «Громадська думка», «Рада».

Результати діяльності. (Сформулюйте самостійно).

1. Порівняйте цитату Є. Чикаленка про Василя Симиренка на с. 195 з його власним життєписом. Зробіть обгрунтовані висновки.

Коли в Україні на початку XX ст. розпочався період економічного піднесення, ... у Великій Британії в Белфасті розпочали будівництво «Титаніка»; в Німеччині почав працювати автомобільний завод «Ауді».

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1900—1903 рр. — період економічної кризи;

— 1904—1908 рр. — період депресії;

— 1909—1913 рр. — період промислового піднесення.

2. Поясніть значення понять: монополізація економіки, концентрація виробництва.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Вклад українських підприємців у розвиток української культури».

4. Доповніть схему й визначте протиріччя модернізаційних процесів в Україні на початку XX століття.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно