§ 16-17. Модернізація промисловості та сільського господарства

Пригадайте, що таке промисловий переворот. Прочитайте фрагмент джерела. 1. Про які ознаки промислового перевороту йдеться? 2. Як у зв’язку з промисловим переворотом змінилося сільське господарство? 3. Чому для характеристики явищ і процесів, про які йдеться у фрагменті джерела, використовуємо термін «модернізація»?

«Сільськогосподарські машини системи німця-колоніста Леппа мають тепер найбільше поширення в Новоросії... У теперішній час існує понад 20 чавуноливарних заводів, цілий рік виробляють леппівські жатки. Взагалі вони випускають на рік не менше десяти тисяч машин, і величезна пропозиція ця не завжди спроможна задовольнити ще більший попит. У Таврійській губернії тепер 40 000 цих машин. За допомогою машини селянин із своєю сім'єю легко збирає сорок-п'ятдесят, а то й сто десятин посіву, між тим як раніше йому довелось би майже всю цю роботу виконувати руками поденників» (М. Шаховський. «Сільськогосподарські відхожі промисли»),

1. У чому полягають особливості модернізації сільського господарства в другій половині 19 ст.

Реформа 1861 р., попри половинчастий характер, сприяла поширенню на селі ринкових, товарно-грошових відносин. Тож поступово сільське господарство підросійської України набувало підприємницьких рис. Найпомітнішим цей процес був у землеробстві.

Основну частину орної землі на українських територіях було відведено під посіви хлібних культур. У селянських господарствах виробляли сотні мільйонів пудів збіжжя, причому кількість його до 1890-х рр. тільки зростала. До розширення посівів зернових культур виробників спонукали ринкові мотиви, адже зерно було товаром. Зростання попиту на хліб на внутрішньому і зовнішньому ринках разом з появою мережі залізниць перетворило Степову Україну на район торговельного зернового господарства. Прикметно, що в пореформену добу Росія істотно збільшила експорт хліба.

У другій половині 19 ст. тенденції до спеціалізації районів України на вирощуванні різних видів сільськогосподарської продукції тільки посилюються.

Кінна молотарка в с. Білики на Полтавщині. 1901

Якщо Степова Україна була основним районом торговельного зернового землеробства, то Правобережжя стало районом цукробурякового виробництва. Посівні площі цукрових буряків стрімко зростали. Швидкими темпами розвивалося тютюнництво. Особливо великі площі посівів тютюну були на Лівобережній Україні.

Протягом пореформеного періоду майже вдвічі зросли площі під картоплю. Ця культура доволі швидко стала основним харчовим продуктом, що зменшило споживання хліба. Картоплю використовували також як корм у селянському тваринництві.

Поступово зростали посіви бобових, олійних та інших рослин. Інтенсивно розвивалися товарне городництво й садівництво. Про темпи розвитку землеробства свідчить такий факт: на початку 20 ст. в Наддніпрянщині збирали 43 % світового врожаю ячменю, 20 % пшениці та 10 % кукурудзи. Важливою галуззю було тваринництво.

Прикметною рисою тогочасного сільського господарства стало більш широке застосування спеціальних машин і знарядь, хоча загальний рівень механізації, особливо в селянських господарствах, ще був невисоким. Активніші темпи механізації характерні для південних губерній України. У поміщицьких маєтках Півдня України почали використовувати спершу кінні, а в деяких великих господарствах - і парові молотарки. На Правобережжі на цукрових плантаціях застосовували сівалки, жатки, багатолемішні плуги, кінні граблі, коренерізки. Наприкінці 1870-х рр. у сільському господарстві України налічувалося близько 700 парових двигунів, кілька тисяч молотарок, жаток, віялок, соломорізок та інших удосконалених землеробських знарядь. У багатьох місцевостях почали застосовувати сівозміни з посівами кормових культур, природні та штучні добрива.

Передові поміщицькі господарства запроваджували найновішу агротехніку, машини, розширювали площі посівів, що давало можливість знизити витрати на одиницю продукції та витримати конкуренцію на ринку. Прикладом раціонального ведення землеробства може слугувати економія графа Бобринського в м. Смілі. У 1890-х рр. тут було заведено 16-пільну систему обробітку землі, штучне угноєння, застосовувалися знаряддя найвищої якості - від спеціальних плугів до плугів глибокої оранки, працювали кінні та парові плуги, культиватори, розпушувачі, котки тощо. Більш як тисяча найманих робітників приводили в рух понад 2,5 тис. різних знарядь і машин.

2. Як відбувався промисловий переворот. У чому виявлялася модернізація промисловості

З другої половини 60-х рр. 19 ст. розвиток промислового виробництва України прискорився. У 1860-1880-ті рр. інтенсивно розгортається залізничне будівництво, розвивається річкове та морське пароплавство, що стало одним з виявів і водночас умовою промислового перевороту.

Перша ділянка залізниці, споруджена на українських землях у складі Російської імперії, з’єднала міста Одесу і Балту (Подільська губернія). Її було збудовано державним коштом упродовж трьох років (1862-1865). У 1871 р. завершено будівництво залізничного сполучення між Києвом і Одесою.

На початку 90-х рр. в Україні діяло вже дев’ять залізничних (державних і приватних) магістралей. Вони з’єднали найбільші міста Київ, Харків, Одесу, Вінницю, Катеринослав (нині Дніпро), Олександрівськ (нині Запоріжжя), Миколаїв, Кременчук та промислові райони Донбасу й Криворіжжя, Україну і різні райони Росії.

Від середини 60-х рр. 19 ст. швидкими темпами зростає фабрично-заводська промисловість, яка витісняє дрібнотоварне і мануфактурне виробництво.

Цукровий завод у м. Шполі на Київщині. Кінець 19 ст.

Промисловий переворот виявився передусім у горілчаній та цукроварній галузях промисловості. У 1861 р. в Україні налічувалося 229 цукрових заводів: вони давали понад 3 млн пудів цукру за сезон, або близько 80 % загальноросійського виробництва. Цукрова промисловість України стала основним постачальником цукру для всієї Російської імперії. Більшість цукрових заводів були розташовані на Правобережжі й Лівобережжі України.

Індустріальні підприємства в цукровій промисловості України сформувалися з великих вотчинних цукрових мануфактур («парових» заводів), де всі операції ручної техніки було замінено системою машин, а примусову працю кріпосних селян - працею вільнонайманих робітників. Переобладнання завершилося до 70-х рр. 19 ст.

Промисловий переворот зумовив масове застосування машин і в інших галузях виробництва. Спочатку українське машинобудування здебільшого було спрямоване на забезпечення технікою згаданих галузей харчової промисловості, а також сільськогосподарського виробництва. За 25 років (від 1876 р. до 1900 р.) виробництво сільськогосподарських машин в Україні зросло у 12 разів. У 1890 р. діяло загалом 70 заводів сільськогосподарського машинобудування. У м. Бердянську Таврійської губернії виник у 1884 р. завод Джона Грієвза, який у 1895 р. виробив 4464 жатки і вважався на той час найбільшим заводом у Європі.

Реклама продукції заводу Д. Грієвза в Бердянську

Друге місце за темпами розвитку належало транспортному машинобудуванню. Паротяги виготовляли в Харкові й Луганську. Харківський паротягобудівний завод, наприклад, від року заснування (1895) до червня 1912 р. виготовив 1846 паротягів, Луганський від 1900 р. до 1911 р. - близько 1,5 тис. У 1915 р. з конвеєрів цих двох заводів зійшло 40 % усіх паротягів, виготовлених в імперії.

Потужними підприємствами машинобудівної промисловості того часу стали завод «Арсенал» у Києві, завод Бобринських у Смілі, завод Російського товариства пароплавства й торгівлі в Одесі. На верфях Херсона і Миколаєва почали спускати на воду морські й річкові судна. Майже всі великі підприємства машинобудівного профілю належали іноземному капіталу.

Зміни, пов’язані з промисловим переворотом, позначилися на структурі промисловості: у 60-х - на початку 80-х рр. 19 ст. на перше місце виходять нові галузі: вугледобувна, металургійна, а також залізорудна і машинобудівна.

Від 1861 р. до 1900 р. видобуток кам’яного вугілля в Україні зріс більш ніж у 115 разів і становив 691,5 млн пудів (понад 11 млн т; майже 69 % видобутку в усій Російській імперії). Основними покупцями вугілля Донбасу, крім залізниць і металургійних підприємств, були пароплавства, газові та цукрові заводи.

Від 1870-х рр. у вугледобувну промисловість Донбасу, як згодом і в інші галузі, починає активно проникати іноземний капітал. Так, розбудова Юзівського і Курахівського рудників була пов’язана з ім’ям британського підприємця Джона Юза. У 1869 р. він за сприяння російського уряду став одним із засновників Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізного та рейкового виробництва. Того самого року розпочалося будівництво металургійного заводу, який сприяв перетворенню невеликого індустріального селища Юзівка на місто (нині - Донецьк). У вересні 1873 р. Юзівський завод (сьогодні Донецький металургійний) почав працювати за повним металургійним циклом*, а в 1897 р. уже посідав перше місце з виробництва чавуну в Російській імперії. Також він належав до найбільших виробників сталі.

* Повний металургійний цикл: виплавлення чавуну - виробництво заліза - прокатка.

Перший паротяг Луганського паротягобудівного заводу, який був заснований 1896 р. німецьким підприємцем Густавом Гартманом

Юзівка. Кінець 19 - початок 20 ст. На задньому плані - завод

Джон Юз (1814-1889)

Прочитайте фрагмент джерела. Як промисловий переворот пов’язаний з розбудовою міст і зростанням чисельності міського населення?

У 1875 р. чиновник міністерства землеробства і державного майна В. Іславін, який побував з інспекцією в Південно-Східній Україні, писав: «Для степу безцінним є ще й те, що там, де чотири роки тому ріс самий лише бур'ян, з'явилося двотисячне поселення, яке виглядає вже як містечко, з базаром щонеділі, з суровськими, бакалійними та іншими крамницями, де товари продаються за таксою, не вищою за харківські ціни; з англійським готелем, французьким буфетом, німецькою пивною та обов'язковим російським кабаком; з лікарнею на 12 ліжок (і 24 у разі потреби), аптекою, лікарем, фельдшером і всіма необхідними інструментами й запасами. Якщо додати до цього, що для дотримання порядку постійно перебуває в Юзівці поліцейський офіцер з командою з трьох рядових і що з робітників при заводі організовано санітарний комітет, кожний член якого зобов'язаний перевіряти у своєму околодку хліб та іншу їжу, то не можна не визнати, що в Юзівці життя і справа йдуть рука в руку і що там зібрано всі елементи для подальшого розвитку та успіху» (О. Донік. «З історії індустріального освоєння Донбасу»).

Копія «пальми Мерцалова» в Донецьку

Продукція Новоросійського товариства мала неабиякий попит як усередині країни, так і за кордоном, що підтверджувалося відзнакою Всеросійської промислової та художньої виставки 1896 р. у Нижньому Новгороді. Символом виставкового павільйону Новоросійського товариства в Нижньому Новгороді стала «пальма Мерцалова» заввишки 5 м і вагою 325 кг, яку виготовили з рейкової сталі в Юзівці майстри Олексій Мерцалов і Пилип Шкарін.

Активний розвиток металургії пов’язують із початком промислової розробки залізних руд Криворізького басейну. У зв’язку з цим там будували металургійні заводи, на яких виготовляли чавун, сталь, залізо, рейки і труби.

На початок 1900 р. в Донбасі і Кривому Розі було вже 17 великих чавуноливарних заводів. Наприкінці 19 ст. Криворізький залізорудний басейн посідав перше місце в Російській імперії за кількістю видобутої руди.

З інших корисних копалин важливе значення мала марганцева руда, основні родовища якої розташовувалися в районі Нікополя.

Коксовий цех (нині Донецький коксохімічний завод). Вдалині — доменний цех. 1900

Отже, здійснювана імперським урядом економічна політика зумовила формування промислової спеціалізації окремих регіонів в Україні. Унаслідок цієї політики виникли такі промислові центри, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий і Південно-Західний цукровий райони.

Україна перетворилася на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії.

У другій половині 80-х - на початку 90-х рр. 19 ст. в Україні було збудовано чотири великих металургійних заводи: Олександрійський (Брянський) завод у Катеринославі (нині - Дніпропетровський металургійний завод у м. Дніпрі), Дніпровський (тепер - Дніпровський металургійний комбінат) - у Кам’янську (нині місто Дніпропетровської обл.), Дружківський (нині місто Донецької обл.), Гданцівський чавуноливарний у Кривому Розі. У 1895 р. на півдні і південному сході України було виготовлено 28,6 % загального виробництва заліза і сталі в країні.

Які чинники сприяли перетворенню Південної та Південно-Східної України на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії?

Проаналізуйте схему. До її положень, що розкривають суть модернізації промисловості в Україні у другій половині 19 ст., доберіть конкретні факти за матеріалом підручника.

3. Як змінювався соціальний склад населення України

Промисловий переворот сприяв економічному зростанню міст. Саме в містах концентрувалися підприємства фабрично-заводського типу, де використовували машинну техніку та вільнонайману працю. Кількість таких підприємств швидко зростала, що зумовило урбанізацію - зростання чисельності міського населення і його питомої ваги в усьому населенні.

Проаналізуйте графіки. Які процеси суспільно-економічного життя вони засвідчують? Яку динаміку відображають? З чим це пов’язано?

Приріст населення України за період 1863-1897 рр.

Населення найбільших міст Наддніпрянської України у 1860-1914 рр. (тис. осіб)

Зміни, що відбувалися в суспільному та господарському житті другої половини 19 ст., зумовили зміни в соціальному складі населення України. У соціальній структур більшої ваги набувають групи буржуазії, робітників, інтелігенції. Водночас численними лишаються групи поміщиків, селян і ремісників, які визначали склад населення за попередньої аграрно-ремісничої епохи.

Швидкими темпами зростала чисельність вільнонайманих промислових робітників - пролетаріату. Пролетарі не володіли засобами виробництва, тому існували за рахунок продажу своєї робочої сили.

Словник

Інтелігенція - соціальний прошарок, що складається з осіб, які професійно займаються творчою розумовою працею і для яких вона є джерелом існування (діячі науки і мистецтва, інженери, вчителі, лікарі).

У яких регіонах України найшвидшими темпами формувався пролетаріат? Чому? Які міста були найбільшими пролетарськими осередками?

Основним джерелом поповнення пролетаріату було селянство. Проте в провідних галузях промисловості, а також на великих підприємствах більшість становили робітники з росіян. Це неабияк впливало на структуру українського пролетаріату, який, опинившись у чужомовному середовищі, денаціоналізувався.

За національною ознакою робітничий клас України характеризувався надзвичайною строкатістю. На промислових підприємствах працювали українці, росіяни, поляки, татари, представники інших національностей.

В умовах модернізації суспільства зростали престиж розумової праці і частка людей, яких називали інтелігенцією. Частина селянської молоді обирала роботу вчителя, ветеринара, агронома, інженера, бухгалтера тощо. Тож українська інтелігенція як соціальна група формувалася здебільшого із селянства.

Особливості розвитку промисловості України впливали на формування української буржуазії, проте частка її була дуже незначна. Оскільки великі заводи та фабрики належали іноземним власникам, нова еліта була представлена здебільшого іноземцями. Однак, звичайно, істотну частку у складі цієї соціальної групи становили росіяни і євреї. Серед найвідоміших підприємців-українців - родини Симиренків, Терещенків, Харитоненків, які уславилися як меценати та благодійники.

Утім, попри зміни в соціальній структурі. найчисленнішою верствою населення лишалося селянство. У процесі розвитку ринкових відносин селяни поступово втрачали наділи, отримані ними після реформи 1861 р. Не маючи змоги самостійно вести господарство, вони змушені були продавати або здавати свою землю в оренду більш заможним господарям. Частка малоземельних і безземельних селян зростала. У результаті на селі створювалася армія безробітних, які змушені були шукати кращої долі в чужих краях.

Роздивіться картину. 1. Поміркуйте, яку ідею прагнув утілити художник. 2. Як вона пов’язана зі змінами в соціальному складі населення України в другій половині 19 ст.?

Микола Пимоненко. Зустріч із земляком. 1908

4. Як розгортався робітничий рух. Що засвідчують історичні джерела про становище пролетарів

Від 70-х рр. розгортається робітничий рух, який виявився в боротьбі пролетарів за свої права.

Чому центром робітничих виступів і страйків став Південь України?

У 1875 р. в Одесі створено першу нелегальну робітничу політичну організацію в Україні - «Південноросійський союз робітників». Союз поширював літературу, листівки, у яких ішлося про тяжке життя робітництва, революційні акції пролетарів у Західній Європі; брав участь в організації страйків, під час яких вимагали поліпшення економічного становища пролетарів. Утім, уже наприкінці року організацію розгромила поліція. Через два роки відбувся перший політичний процес у справі робітників: 15 осіб було засуджено, найжорстокіше покарано керівника організації Євгена Заславського - до 10 років каторги.

Зростання чисельності пролетаріату сприяло розгортанню від 80-90-х рр. 19 ст. масового робітничого руху, осередки якого були сприятливим середовищем для поширення соціалістичних ідей, насамперед ідей марксизму як революційної ідеології пролетаріату.

Тих прибічників марксизму, які прагнули досягати своїх цілей демократичними реформами з метою поліпшення становища робітництва, називали соціал-демократами.

Від кінця 1880-х - упродовж першої половини 1890-х рр. виникають соціал-демократичні гуртки, групи, союзи в Києві, Катеринославі, Одесі, Харкові, Херсоні, Полтаві та інших містах. Після створення в 1895 р. в Петербурзі «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» в Україні також розпочався процес об’єднання соціал-демократичних гуртків. Незабаром соціал-демократичні організації Росії об’єдналися в єдину партію Російську соціал-демократичну робітничу партію. Перший установчий з’їзд відбувся 1898 р. в Мінську. Серед дев’яти його делегатів четверо представляли соціал-демократів У країни.

Словник

Соціалізм - учення, у якому ідеалом проголошується реалізація принципів соціальної справедливості, свободи та рівності; суспільний лад, що втілює ці принципи.

Марксизм - «науковий соціалізм» (основоположники Карл Маркс і Фрідріх Енгельс) - учення про побудову нового суспільства соціальної справедливості та рівності революційним шляхом через знищення приватної власності пролетаріатом.

Прочитайте фрагмент джерела. На яких особливостях буденного життя шахтарів у 60-70-ті рр. 19 ст. наголошує автор?

«Із початком розвитку кам'яновугільної справи на Півдні Росії там з'явився особливий клас людей, так званих шахтарів, тобто тих, що працюють у шахтах... Приміщення, в яких жили тоді шахтарі, були дуже жахливими; у хорошого поміщика худоба утримувалась в кращих умовах, ніж нещасні шахтарі, які жили в землянках. Не тільки підлоги в цих землянках не було, але навіть не було дерев'яних нар, а просто вздовж стінок земля залишалася трохи вище, ніж на середині, де утворився таким чином прохід, сторони якого були закріплені горбилями, щоб не обвалювалася земля від виступу, що заміняв нари. Опалювалися землянки чавунними грубками, які були одночасно і вогнищами для приготування їжі, проте й цих огидних приміщень, незважаючи на те, що вони коштували гріш, не вистачало, й часто на одних і тих самих місцях вночі спала денна зміна робітників, а вдень - нічна...» (Історія України. Хрестоматія)

Роздивіться фотографії. 1. Що та кого на них зображено? 2. Чому роботи у вугільних копальнях називали «вільною каторгою»? 3. Що вирізняло представників зображеної соціальної групи з-поміж інших?

Вуглекопи в шахті. Донбас. Початок 20 ст.

Прочитайте фрагменти джерел та виконайте завдання. 1. Укажіть ознаки, які характеризують становище робітників в останні десятиліття 19 ст., про які йдеться в джерелах. 2. Визначте причини активізації робітничого руху на межі століть. 3. Складіть розповідь про одну з описаних подій з позицій робітника та власника (робітник - робітникові, підприємець - підприємцю).

Зі статті в «Робітіничій газеті» (Київ, травень 1897 р.): «Після нового року у нас відбулося немало подій, які свідчать, що київські робітники стають до рішучої боротьби з своїми гнобителями-хазяями. Не минає і тижня, щоб робітники то на одному заводі, то на другому не виступали на захист своїх прав і не вимагали поступок від капіталістів... Кравці, які працюють у Людмера, Ходорковського, Жирдера і Глозмана, вмовилися працювати на 3 години на добу менше... Недавно скорочення робочого дня зажадали робітники в столярній майстерні Кімаера. Управляючий після півгодинної розмови переконався, що робітники твердо стоятимуть за свою справу, а то, можливо, організують страйк, і погодився уступити. Раніше в Кімаера працювали від 6-ї год. ранку до 7-ї год. вечора, а нині - від 7-ї до 7-ї.

На боротьбу з хазяями у нас піднялися не тільки робітники, а й робітниці. На тютюновій фабриці братів Коган завідуючий безсовісно обдурював папіросниць під час видачі тютюну, внаслідок чого робітницям доводилося платити штрафи або купувати тютюн, якого не вистачало, на свої гроші. Вони вирішили піти із скаргою в контору. Управляючий, довідавшись про їхній намір, розлютився й погрожував звільнити деяких робітниць. Проте красти тютюн він перестав і кінець кінцем таки побоявся розрахувати сміливих робітниць, які перешкодили продовжувати грабунок...»

З доповідної начальника Катеринославського губернського жандармського управління: «...Безладдя й хвилювання між робітниками в минулому році, на жаль, повторилися й особливо в містечку Юзові з досить сумнівним результатом... Приводом до останніх заворушень послужила експлуатація, у широкому сенсі цього слова, робітників як шахтовласниками всіма без винятку, й особливо французькою компанією, так і торговцями. Приклади експлуатації, що наводять робітники, перевершують усякі описи; досить казати, що робітники в більшості (переважно безпаспортні) ніколи повністю не одержують зароблених грошей, а тільки розрахунковий лист, у якому показані продукти (наприклад: чай, цукор і так далі) по досить дорогій ціні, яких вони ніколи не вимагали; а на багатьох рудниках розрахунок здійснюється в 2-3 місяці один раз і то не готівкою, а "талонами", які приймають місцеві торговці з відрахуванням 20% з вартості талона... Одним зі свідчень байдужого, нелюдського ставлення шахтовласників до робітників було те, що з 14 серпня по 18 вересня мало місце до 12 нещасних випадків з каліцтвом або смертю. Крім Юзова й шахт Іловайського, заворушення мали місце й на Брянському Олександрівському заводі, що в м. Катеринославі, а саме: робітники кілька разів зажадали підвищення платні, тому що обсяги роботи зросли, а винагорода за роботу, що збільшилася, для них була вбогою».

Перевірте, чого навчилися

1. Покажіть на карті індустріальні райони підросійської України, найбільші індустріальні міста.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «інтелігенція», «пролетаріат», «буржуазія», «урбанізація», «робітничий рух», «соціал-демократи».

3. Дайте відповіді на запитання: 1. Що визначало розвиток сільського господарства в підросійській Україні в другій половині 19 ст.? 2. Що засвідчило завершення промислового перевороту на землях підросійської України? 3. Чим були зумовлені зміни в соціальному складі населення України? У чому вони виявлялися? 4. Чим була спричинена поява робітничого руху? Яка роль у ньому належала соціал-демократичним організаціям?

4. Доповніть твердження.

1. На кінець 19 ст. найбільшими містами за кількістю населення були... 2. Територіями, які стали осередками цукробурякового виробництва в пореформеній підросійській Україні, були... 3. Основним районом товарного зернового господарства в підросійській Україні була... 4. Найбільша кількість найманих робітників у сільському господарстві пореформеної підросійської України була зосереджена в... 5. Перша залізниця у 1865 р. сполучила...

5. До положень, що характеризують стан сільського господарства в Україні у другій половині 19 ст., доберіть конкретні факти за матеріалом підручника.

Розширення посівів зернових культур. Спеціалізація районів України на вирощуванні різних видів сільськогосподарської продукції. Активне застосування в господарстві спеціальних машин і знарядь, згодом найновішої агротехніки.

6. Які твердження характеризують економічну політику російського царизму щодо українських земель у пореформений період?

1. Швидшими темпами розвивалися сировинні галузі, а виробництво готової продукції відставало. 2. У пріоритеті були ті галузі економіки України, які мали задовольняти імперські потреби (вугледобувна, металургійна, залізорудна та ін.). 3. Україна за високими цінами постачала Росії готові промислові товари, а з Росії в Україну за значно нижчими цінами відправляли промислову сировину і напівфабрикати. 4. Розвивалися ті галузі промисловості, які могли складати конкуренцію російським товаровиробникам (наприклад, легка промисловість). 5. Прибутки, що їх Росія отримувала з України, спрямовувалися на розвиток України.

7. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Донецька залізниця, яка була відкрита в 1878 р. і яка охопила своїми коліями велику площу Донецького басейну, збудила великі надії на майбутнє. Чекаючи посиленого вивозу вугілля, старі копальні збільшили свою продуктивність, виникло велике число нових копалень...» (Гірничий інженер О. П. Кеппен)

«...Пальма вражає глядачів висотою, дивовижною тендітністю. Її темне, розсічене листя, яке віялом розходиться від стовбура, таке легке, а тонкий шорсткуватий стовбур такий гнучкий, що спочатку було важко повірити, що це не жива рослина, вивезена з кавказького узбережжя, а тонкий витвір мистецтва. Усім хотілось доторкнутись до неї руками» (З тогочасної газети).

«Дізнанням установлено, що головним організатором і керівником товариства є Заславський, винуватість якого цілком доведено... Заславський керував товариством робітників: у залізничних майстернях... і фабриках...» (З таємного донесення Одеського губернського жандармського управління

8. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргумен тів на підтвердження або спростування думки.

Україна наприкінці 19 ст. перетворилася на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно