§ 18. ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

1. Пореформений розвиток сільського господарства

Розвиток сільського господарства у світі здійснювався двома шляхами: прусським і американським. Перший пов’язаний з орендою селянином поміщицької землі на умовах відробітку на панських угіддях; другий - з використанням вільнонайманої робочої сили.

Прусським шляхом розвитку пішли господарства Лівобережної та Правобережної України. Найбільшого поширення відробіткова система набула в Чернігівській губернії.

Документи та матеріали

«Скасування кріпосного права... поставило всіх поміщиків перед необхідністю змінити спосіб ведення свого господарства, замінивши кріпосну працю... капіталом, потрібним для придбання худоби, землеробських знарядь і наймання робітників.

Недостача такого оборотного капіталу, невміння вести грошове господарство, недостача енергії... послужили масі поміщиків непереборною перешкодою до прямого переходу від натурального господарства до грошового і примусили їх шукати виходу з такого становища у зміні не способу ведення господарства, а способу одержання доходу від землі.

Усе це привело до того, що маса поміщиків повинна була припинити своє господарство і вдатися... до віддачі земель для обробітку селянам за певну частину врожаю. Таким чином, у Чернігівській губернії встановилася так звана половинна система господарства, яка, розвиваючись з кожним роком, стає панівною.

Але перехід від старого господарства до інтенсивного може відбутися лише в далекому майбутньому, через те, що для цього потрібні... ще наукові знання, без яких неможливе ведення раціонального господарства; потрібне, нарешті, терпіння чекати доходів від затраченого капіталу, бо результати від інтенсивного господарства одержують дуже повільно, тим часом тепер, у часи швидкої наживи, визначається придатним тільки таке підприємство, яке зараз же дає прибуток» - уривок із донесення чернігівського губернатора Шаховського міністру внутрішніх справ 1884 р.

Чому поміщики були змушені відмовитися від старої форми одержання прибутків? Які умови, на думку Шаховського, мали забезпечити перехід до інтенсивного господарства?

Оскільки відшкодування середньої плати за земельний наділ селянин здійснював або працею на поміщика, або частиною врожаю, він повільно втягувався в торговельно-грошові відносини. Це не дозволяло купувати нову техніку, застосовувати прогресивну агрономічну технологію ані селянам, ані поміщикам. Тому із часом великі землевласники, особливо на Правобережжі, пристосовуючись до умов ринку, дедалі більше використовували найману працю.

На Півдні України, де селяни отримали, взяли в оренду чи купили досить багато землі, сільське господарство пішло американським шляхом. Куркульсько-колоністські господарства фермерського типу орієнтувалися на потреби ринку, швидко реагували на попит, використовували механізми і нові технології.

Поясніть особливості прусського та американського шляхів розвитку сільського господарства.

Ринкові відносини в сільському господарстві викликали потребу в сучасній техніці та механізмах. Попит на сільськогосподарські машини зростав після реформи так стрімко, що за ним не встигали вітчизняні виробники. Тому багато механізованих знарядь праці ввозилося з-за кордону. Рівень механізації сільськогосподарських робіт у південних і правобережних губерніях України перевищував загальноросійський у 2-3 рази.

Наприкінці XIX ст. в Україні налічувалося 425 тис. сільськогосподарських робітників, постійно зайнятих на роботах. Разом з поденними і строковими робітниками кількість вільнонайманих працівників зросла до 1,8 млн осіб. Багато міст України перетворилися на спеціальні ринки робочої сили, де землевласники наймали робітників: Біла Церква, Єлисаветград, Одеса, Катеринослав, Шпола, Сміла, Каховка, залізничні станції (Знам’янка, Лозова, Долинська), торгові селища (Новоукраїнка, Бірзула, Мостове). У Катеринославській, Київській, Подільській, Волинській, Таврійській, Херсонській губерніях відбувся перехід до капіталістичної системи, заснованої на використанні найманої праці. У Полтавській та Харківській губерніях існувала змішана система.

Використання техніки збільшувало продуктивність праці й товарність виробництва.

Оскільки на ринку зростав попит на продукцію сільського господарства, посівні площі в Україні невпинно збільшувалися. Упродовж 1860-1890-х років найбільший приріст спостерігався в експортних культурах (пшениця, ячмінь) та технічних культурах (цукровий буряк, льон, соняшник). Набувало товарного характеру і тваринництво. Поряд з м’ясним розвивається молочне тваринництво. Високопородні коні з українських кінних заводів надходили як на внутрішній, так і на зовнішній ринок.

Схарактеризуйте експорт сільськогосподарської продукції.

2. Міграція населення Наддніпрянської України

Міграційні процеси в середовищі селянства відбувалися у трьох напрямах: перший - це соціальна міграція (селяни поповнювали загони міської робітничої верстви); друга - це сезонники; до третьої належали селяни, котрі переселялися на інші території, до інших країн.

Сезонники (сезонні робітники) - категорія найманих робітників. Статус заробітчан визначала сезонна праця - тимчасові заробітки, не пов’язані з основним видом діяльності та соціальним походженням. Заробітчани використовувалися в сільському господарстві, на будівництві, залізниці, у промисловості (цукрові заводи, броварні, цегельні), на будівельних і земляних роботах, вирубці лісу. Сезонними робітниками були здебільшого селяни, хоча певну частину їх складали міщани, ремісники, військові, кадрові робітники. За національною приналежністю серед заробітчан домінували українці, близько 20-30 % складали росіяни, поляки та євреї. У середньому за сезон вони заробляли від 10 до 70 рублів, чого в більшості випадків вистачало на сплату викупних платежів і податків, рідко - на придбання речей побуту, одягу.

На заробітки. Художник М. Кузнєцов. 1882 р.

Регіонами додаткового заробітку для українських сезонних робітників до 1890-х років були тільки українські губернії. Наймасовіший потік спрямовувався в південні райони України - Херсонську, Катеринославську, Таврійську губернії. Від 1890-х років започатковано рух заробітчан в область Війська Донського, на Кубань, а також у Мінську, Саратовську, Тамбовську губернії.

Документи та матеріали

«Відхідний промисел полягає в тому, що групи людей вирушають до Одеси, Кишинева... де багато хто проживає там цілі десятиріччя, забуває про родину і звикає до нового місця, заводить нову оселю і назавжди залишається там жити. На півдні з’явилися вигідні заробітки на кам’яновугільних шахтах, і тому потягнулись туди найкращі міцні молоді сили. Сучасник цих процесів писав: "Ті, хто провів кілька років на шахтах, стають ледачими та неспроможними до землеробської праці, слабкими здоров’ям, блідими, кволими та зі схильністю до легеневих сухот і надають батькам не допомогу, а лише один клопіт”», - підкреслювала історик О. Бачинська.

Використовуючи ілюстрацію, складіть історичний нарис «Заробітчанин».

Зелений клин. Аграрна реформа спричинила масове збільшення малоземельних господарств, що мали до 3 десятин землі (1 десятина = 1,09 га). Цей процес зумовив масові міграції українських селян на Кубань, Північний Кавказ, до Сибіру в пошуках вільних земель.

Основна маса переселенців у цьому напрямку походила з Полтавської, Чернігівської, Київської та Харківської губерній. Найбільшої інтенсивності міграція досягла під час будівництва Транссибірської магістралі (1891- 1895). Загалом наприкінці XIX - на початку XX ст. переселенням на Схід було охоплено понад 2 млн українців.

Місцем їхнього компактного розселення стала південна частина Далекого Сходу - Приморський край, Амурська область, південна частина Хабаровського краю (в історичній літературі цей регіон отримав назву «Зелений Клин»). 1914 р. в цьому регіоні проживало понад 500 тис. українців, які становили 58,3 % усього населення. Переселенці з України заснували в Зеленому Клині сотні сіл, хуторів та інших поселень.

Шлях українських переселенців до Сибіру. Поштівка кінця XIX cт.

З’ясуйте причини міграції українського населення.

Документи та матеріали

Ось як описує місто Уссурійськ у 1905 р. тогочасний кореспондент Іван Ілліч-Світич: «Це велике українське село. Головна і найстарша вулиця - Микольська. Обабіч усієї вулиці простягнулися білі мазанки, місцями ще й досі покриті соломою. У кінці міста, при злученні Раківки із Супутінкою, як часто і на споконвічній Україні, облаштовано ставок, біля якого мальовничо притулився "млинок”, так що виходила б цілком картина, у якій - "і ставок, і млинок, і вишневенький садок”...

Базар, наприклад, у торговий день у Микольсько-Уссурійському, вельми нагадує якесь містечко в Україні: така ж сила-силенна круторогих волів, що ліниво ремигають біля возів, наповнених мішками борошна, крупи, сала, свинячих туш; той же на людях український одяг. Усюди чути веселий, бадьорий та жвавий український говір. І у спекотний літній день можна подумати, що перебуваєш десь у Миргороді, Решетилівці або Сорочинцях часів Гоголя».

Незважаючи на значну частку українців у населенні, українська мова була практично позбавлена права на існування, особливо в містах. Адже посади в державних структурах, включно з освітніми, обіймали росіяни, які притримувались поглядів на українську мову як на «сільське наріччя» російської мови. Тому в містах найчастіше переважала саме російська мова.

Схарактеризуйте основні риси життя українських переселенців.

Сірий Клин. Іншими регіонами масового розселення українців був Південно-Західний Сибір і Північний Казахстан, який наприкінці XIX ст. стали називати Сірим Клином. Згідно зі статистичними даними впродовж 1890-1913 рр. тут оселилося понад 1 млн осіб, в основному вихідці з Харківської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської, Київської, Таврійської губерній. Українці на Сірому Клині жили у кліматичних умовах, подібних до степових провінцій Канади, де оселилися українці з Галичини та Буковини. Загальна площа розселення дорівнювала 460 тис. км2.

Використовуючи інтернет-ресурси, з’ясуйте значення терміна «Сірий Клин».

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. 1866 р. Яке це століття; його половина; чверть?

2. Схарактеризуйте розвиток сільського господарства в пореформений період.

3. Назвіть основні ознаки поняття «міграція».

4. Хто такі «сезонники»?

5. Назвіть основні напрямки переселення українського селянства у другій половині XIX ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно