§ 26. Політизація українського національного руху

Прочитайте фрагмент історичного джерела. 1. Про яку подію йдеться в уривку? 2. Поміркуйте, які зміни в суспільно-політичному житті початку 20 ст. засвідчує автор порівняно з періодом, на який припадає становлення громадівського руху. Які проблеми лишалися актуальними?

Зі спогадів Є. Чикаленка: «Ювілей Котляревського 1903 р. справив величезне враження не тільки на присутніх на ньому, а через російську пресу і на широкі кола всієї України. Заборона читати привітання українською мовою і протест українців проти цього, приїзд великого числа делегатів від різних інституцій з Галичини, на чолі зі старим Романчуком, головою українського парламентарного клубу у Відні, їхні промови українською мовою, проголошені звиклими, часом дуже талановитими промовцями, багатьом людям уперше розкрили очі на український рух.

Взагалі такі публічні, прилюдні виступи українців значно розбудили свідомість у широких масах як міських, так і селянських, що виразно помічалося за попитом на українську книжку, який після ювілею Котляревського помітно зріс, і багато російських книгарень у провінції почали закуповувати з нашої книгарні книжки, бо їх уже стали вимагати широкі кола».

1. У чому виявлялося пожвавлення національного руху в Україні на початку 20 ст.

Піднесення національного руху на західноукраїнських землях до рівня політичного, коли виникали політичні партії, і, власне, поява таких організацій у Галичині надихали східноукраїнських громадських діячів.

Пригадайте, коли та за яких обставин виникли перші політичні партії на західноукраїнських землях. Поміркуйте, до якого етапу національного відродження України варто віднести діяльність «Братства тарасівців».

З ініціативи В. Антоновича та О. Кониського в 1897 р. на нелегальному з’їзді всіх громад було створено Загальну українську безпартійну організацію (ЗУБО).

Діячі культури та представники громадськості під час урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві. 1903

«Частина учасників свята сфотографувалася тоді в Полтаві на одній спільній групі. Ця група не раз уже була репродукована по різних виданнях, бо вона дійсно має історичний інтерес. Кого тільки не бачимо на ній! Це справжній український іконостас: ось в центрі сидить старенька Ганна Барвінок (Олександра Кулішева), коло неї Олена Пчілка, а там далі — професор Студинський, Михайло Старицький, Міхновський, Чикаленко, Леся Українка, Хоткевич, Коцюбинський, Стефаник, Самійленко, Аркас, Леонтович, Стешенко, Єфремов, Микола Левитський, Шраг — і цілий ряд старших...» (Д. Дорошенко)

Метою організації було згуртування всіх українських діячів національного руху: громад, які існували в 20 різних містах підросійської України, членів колишнього «Братства тарасівців», української інтелігенції.

Члени ЗУБО опікувалися друком і поширенням українськомовних видань та влаштуванням святкувань річниць відомих діячів української культури.

Однією з культурних подій, у якій найактивнішу участь узяли члени ЗУБО, стало відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві влітку 1903 р. Після отримання урядового дозволу на відкриття пам’ятника на зборах ЗУБО, як згадує Є. Чикаленко, було ухвалено «вирядити від кожної "Громади” делегатів із вітаннями, писаними українською мовою, і поширити якнайширше відомість про це свято, щоб з’їхалося якнайбільше українців не тільки тутешніх, а й закордонних, і таким чином заманіфестувати силу українського руху».

Відкриття пам’ятника перетворилося на справжнє всеукраїнське «свято української інтелігенції», оскільки до Полтави з’їхалися громадські діячі, письменники, вчені, артисти, музиканти з усієї України, зокрема і з Галичини та Буковини.

Відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві. 30 серпня 1903 р.

Святкування тривало кілька днів.

З нагоди відкриття пам’ятника відбулося урочисте засідання міської думи, літературно-музичний концерт, вистава «Наталка Полтавка» за участю акторів театру корифеїв, виставка українського мистецтва.

Під час урочистого засідання міської думи виголошувати привітання українською мовою було дозволено лише діячам Галичини та Буковини.

Учасники заходу заборону виступати українською мовою сприйняли з обуренням. На заклик Миколи Міхновського вони демонстративно вийшли із зали, і засідання довелося закрити.

У грудні 1903 р. в Києві пишно відзначали 35-річчя мистецької діяльності композитора М. Лисенка, наступного року вшановували І. Нечуя-Левицького з нагоди 35-річчя його літературної творчості. Учасники урочистого засідання в телеграмі міністру внутрішніх справ висловили вимоги надання «прав і свобод українській літературі», запровадження в навчальних закладах України навчання рідною мовою. Рух з легалізації української мови та розв’язання мовного питання набув широкого розмаху саме завдяки цим заходам і подальшій діяльності ЗУБО.

Прочитайте уривок із праці історика Ореста Субтельного. Чи погоджуєтеся ви з міркуваннями вченого? Відповідь обґрунтуйте.

«...Поява Всеукраїнської загальної організації свідчила про те, що старше покоління українства усвідомлювало потребу самоорганізації, проте характер її діяльності вказував на небажання відмовитися від культурництва й перейти до політичної боротьби).

2. Як виникла перша політична партія в підросійській Україні. Які партії постали на її основі

Думка про створення політичної партії визріла в середовищі харківських студентів. У життя ту ідею втілили Дмитро Антонович, Боніфатій Камінський, Лев Мацієвич і Михайло Русов, створивши 1900 р. Революційну українську партію (РУП) - першу українську політичну партію в підросійській Україні. Уже за перші три роки діяльності було сформовано мережу рупівських груп, що діяли в Києві, Харкові, Полтаві, Лубнах та інших містах України. До РУП входили переважно студенти, представники інтелігенції, частина селянства і робітництва. Діяльністю партії керували центральний комітет у Києві та закордонний комітет у Львові. Рупівці вдавалися до пропаганди й агітації у своїх періодичних органах - газеті «Гасло», згодом у газетах «Селянин» і «Праця». Партія проголосила себе виразником інтересів селянства, у якому вбачала основу української нації. РУП швидко поширила свій вплив на Лівобережжя, хоча її діяльність мала певну підтримку і на Поділлі та Волині. Члени партії брали участь в організації селянських антипоміщицьких й антиурядових виступів на Полтавщині та Харківщині у 1902-1903 рр. Охопити своєю діяльністю рупівці прагнули й сільських та міських робітників, поширюючи українські ідеї у робітничих гуртках Києва, Катеринослава, Полтави, Харкова, Ніжина й інших міст.

Словник

Пропаганда - поширення певних ідей у суспільстві з метою переконати в них громадян.

Програмовим документом РУП на першому етапі її діяльності стала видана 1900 р. у Львові брошура харківського адвоката Миколи Міхновського «Самостійна Україна». Книжка М. Міхновського вперше на східноукраїнських землях проголошувала ідею політичної самостійності України.

Прочитайте фрагмент джерела. Що, на вашу думку, викликало описану автором реакцію членів РУП на промову М. Міхновського з програмовими засадами партії? Чому?

Юрій Коллард у «Спогадах юнацьких днів: 1897-1906» згадував: «Організація була суто конспіративною й окремою від "Харківської студентської громади". Першою книжкою рішено випустити щось програмове й звернутися за цим до Миколи Міхновського, який потім згодився написати те у формі промови.

...Під кінець свята Микола Міхновський з великим піднесенням виголосив свою промову на тему "Самостійна Україна".

Головні засади були: "Без національного визволення українського народу неможливе і його соціальне визволення з темряви, визиску й рабства. На підставі Переяславської умови з 1654 р. між царем Олексієм і Богданом Хмельницьким Україна з'єднувалася з Московщиною як рівний з рівним. Московські царі тієї умови не додержали, й Україна юридично стала вільною від тієї умови. Ми хочемо: "Єдиної, нероздільної, самостійної України від гір Карпатських аж по Кубань-річку".

Блискавкою ударила по нас та промова. Всі були наче перелякані несподіванкою, й на дві-три секунди в кімнаті настала мертва тиша, але скоро розляглися гучні оплески. Всі були в якомусь екстазі».

Обкладинка брошури М. Міхновського

Невдовзі рупівці відмовилися від ідеї самостійності, перейшовши на федералістські позиції, почали обстоювати національну автономію України, тож брошура «Самостійна Україна» перестала виконувати роль програмового документа. Частина рупівців закидала програмі Міхновського те, що в ній зовсім не відображено соціально-економічних вимог, і наголошувала, що партія повинна мати своїм завданням побудову соціально-демократичної України революційним шляхом.

Перегляд ідеологічних засад призвів до першого розколу РУП. Міхновський вийшов з організації і 1902 р. заснував Українську народну партію.

Прочитайте фрагменти джерела. Подискутуйте, чому політична сила, про яку йдеться, та її лідер зазнали жорсткої критики з боку політичних опонентів.

Юрій Коллард згадував: «Микола Міхновський у тім часі був у Харкові центром українського руху. Як людина неабиякої ерудиції й гарячий патріот, він помагав у заснуванні РУП, а коли того вимагали обставини, став основоположником Української народної партії. Українську молодь, якого б вона напрямку в питаннях соціально-економічних не була, він від себе не відштовхував і скрізь одверто висловлював свої думки глибокого національного змісту.

Гаслами партії УНП були: Самостійна Українська Республіка працюючого люду, всесвітнє визволення поневолених націй і визволення праці від капіталу.

Своє політичне"вірую" партія УНП висловила в 10 заповідях:

І. Одна, єдина, неподільна, самостійна, вільна, демократична Україна - Республіка робочих людей... III. Україна для українців... IV. Усюди й завжди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів. V. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників, і добре буде цілому твоєму народові й тобі... X. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами; не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги...

Ці "заповіді" тоді справили на наше громадянство сильне враження...»

Особистість

Микола Міхновський (1873-1924)

Навчався на юридичному факультеті університету Св. Володимира в Києві. Здобувши освіту, працював адвокатом у Києві та Харкові, виступав на політичних процесах в обороні підсудних, брав активну участь в українському національному русі. Ініціатор створення Української народної партії, її лідер. Обстоював вимогу досягнення державної самостійності України. Саме від нього бере початок український самостійницький рух на Наддніпрянщині.

Прочитайте фрагменти історичних джерел. 1. Чому постать М. Міхновського громадськість сприймала неоднозначно? 2. У чому, на вашу думку, непересічність особистості М. Міхновського?

Юрій Коллард: «...Міхновський був один із перших самостійників, одвертий і безкомпромісовий. Своїх поглядів тримався непохитно аж до своєї трагічної смерті. Його вплив на українське громадянство в Харкові, а особливо на студентство, був колосальний. Саме Міхновський в значній мірі спричинився до цілковитого відірвання нашої харківської молоді від політичного українофільства та етнографізму й показав нам певні шляхи через радикальний демократизм до революційного українського націоналізму».

Павло Скоропадський згадував: «Усі мені говорили, що з цією зарозумілою людиною важко знайти спільну мову, що він прагне будь-що верховодити, фактично не маючи для цього відповідних якостей. Повинен зізнатися, що думка ця про нього була досить одностайною... Особисто на мене він не справив такого враження, якщо не вважати його вкрай шовіністичного українського напряму, який йому все псував. У соціальному відношенні й він, і його партія були мені завжди симпатичні. Ця партія, на жаль, дуже нечисленна, демократична, ніяких соціалістичних крайностей у ній не було, власність визнає, разом з тим перейнята не теоретичними гаслами, а прагне приступитися до справи».

Євген Чикаленко писав у «Щоденнику»: «Занадто "щирий" Міхновський раз у раз шкодить українському національному відродженню в Харкові, бо він не приваблює обмосковлених українців до українства, а відлякує їх... В кулуарах суду якийсь адвокат звів Міхновського з Короленком, бажаючи їх познайомити. Короленко охоче простяг руку, а Міхновський, заклавши свої руки за спину, відповів своїм звичаєм з театральним пафосом: "Я зрадникам мого народу руки не подаю"».

Складіть питальник і дайте короткі відповіді на запитання до анкети історичного діяча - М. Міхновського.

Доберіть кілька аргументів на користь твердження, що УНП була першою націоналістичною українською партією.

Словник

Націоналізм - ідеологія та політика в національному питанні, в основі яких лежить трактування нації як найвищої цінності й форми людської спільноти.

У грудні 1904 р. під час спроби провести у Львові другий з’їзд РУП розпалася остаточно. Причиною цього розколу стало посилення суперечностей серед рупівців - прибічників існування самостійної соціал-демократії й тих, які орієнтувалися на політичний союз із РСДРП. Частина членів РУП під керівництвом Мар’яна Меленевського та Олександра Скоропис-Йолтуховського, обстоюючи прагнення об’єднатися з РСДРП, відмовилася від участі в роботі з’їзду й створила Український соціал-демократичний союз - «Спілку», яка на початку своєї діяльності мала істотний вплив на українських робітників і селян. Незабаром «Спілка» таки увійшла до складу РСДРП.

Решта членів РУП, зокрема Микола Порш, Симон Петлюра й Володимир Винниченко, у грудні 1905 р. на останньому (другому) з’їзді в Києві перейменували свою організацію в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). З’їзд ухвалив статут новоствореної партії та резолюції з програмових і тактичних питань.

Прочитайте фрагмент історичного джерела.

У яких положеннях програми зроблено акцент на конституційних формах боротьби? У яких висувалися гасла демократичної республіки? Визначте, які положення програми УСДРП принципово відрізняються від гасел УНП.

З програми УСДРП: «Партія добивається: 1. Демократичної республіки, де вища державна влада... належить одному виборчому законодавчому зібранню народних представників. 2. Автономії України з окремим представничим зібранням (сеймом), котрому належить право законодавства у внутрішніх справах, що торкаються території України... 7. Широкого самоврядування місцевого й краевого для всього населення держави. 8. Необмеженої волі слова, друку, совісті, зібраннів, спілок і страйків. 9. Недоторканності особи, помешкання й листування... 11. Знищення всяких привілеїв класів, сословій, походження, полу, віри й націй. 12. Рівноправності всіх мов у школах, судах, місцевих громадських і урядових установах».

Сатиричне зображення соціал-демократа на російській поштівці

3. Які національні ліберально-демократичні партії виникли в підросійській Україні

Важливим кроком ЗУБО на шляху політизації власної діяльності стало рішення, схвалене 1904 р. на конференції ЗУБО, про створення Української демократичної партії (УДП). Керували нею Олександр Лотоцький, Євген Тимченко, Євген Чикаленко. Тоді ж було ухвалено й програму партії.

Визначте критерії для порівняння програмових засад УДП і УСДРП. Укажіть спільні гасла. Що відрізняло партії?

Із програми Української демократичної партії: «1. Заведення парламентського ладу, участь народу в державних справах. 2. Демократичні свободи. 3. Автономія України та Український Крайовий Сейм та Федерація Росії. За народами, які проживають на території України (росіянами, євреями, поляками та ін.), визнається рівне право з українцями на задоволення їхніх національних, економічних та культурних потреб. 4. Економічні питання: а) восьмигодинний робочий день, б) державну пенсію немічним... 5. Визнаючи, що орудувати землею мають тільки ті, що самі власноручно її обробляють, вважаємо конечним:

а) передача казенних і т. д. земель до фонду крайового сейму, б) викуп земель у поміщиків і передача їх за гроші селянам».

Словник

Лібералізм - політична течія, спрямована на утвердження парламентського ладу, вільного підприємництва, демократичних свобод, яка обстоює абсолютну цінність людської особистості та рівність усіх людей від народження.

Восени 1905 р. зі складу УДП вийшла радикальна група на чолі з Борисом Грінченком і Сергієм Єфремовим, яка утворила Українську радикальну партію.

Самостійне існування Української радикальної партії тривало кілька місяців. Наприкінці 1905 р. відбулося об’єднання Української демократичної партії та Української радикальної партії в Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Програми цих партій були тотожними, крім економічного напряму. УДП робила акцент на викупі земель у поміщиків, а УРП - на передачі землі селянам безоплатно. Згодом цей пункт у програмі УДРП був записаний в редакції УДП.

Сатиричне зображення есера, більшовика, меншовика та бундівця на російських поштівках

На основі схеми складіть запитання до вікторини «Що? Де? Коли?».

Перші політичні партії в підросійській Україні

4. Які загальноросійські партії діяли в Україні

Найвпливовішою серед загальноросійських політичних партій початку 20 ст. була Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП), про утворення якої вже йшлося. У 1903 р. на другому з’їзді її делегати ухвалили програму РСДРП. Вона передбачала повалення самодержавства й заміну його демократичною республікою; поліпшення становища пролетаріату (восьмигодинний робочий день, державне страхування тощо) і селянства (скасування викупних платежів за землю тощо). Кінцевою метою діяльності партії було проголошено пролетарську революцію та встановлення диктатури пролетаріату з метою побудови соціалізму.

На цьому з’їзді внаслідок розбіжностей партія розділилася на дві фракції - більшовицьку на чолі з Володимиром Леніним і меншовицьку на чолі з Юліем Мартовим. В Україні осередки РСДРП діяли здебільшого в промислових центрах, де переважали російськомовні робітники. Ці організації ігнорували українське національне питання, агітували за «інтернаціональне» згуртування людей праці в боротьбі проти самодержавства та буржуазії.

Серед російських політичних партій, які проголошували захист інтересів селянства, найвпливовішою була партія соціалістів-революціонерів (т. зв. есери). Виникали свої партії і в етнічній групі євреїв. Найавторитетнішою організацією серед євреїв був «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії» - Бунд. Ця перша єврейська політична партія прагнула національно-культурної автономії для євреїв і соціалістичної перебудови суспільства. Певний час на автономних правах вона входила до складу РСДРП.

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: об’єднання УДП з УРП в УДРП; створення у Львові УНДП: перейменування РУН в УСДРП.

2. За стислими характеристиками визначте, про яку з партій ідеться.

1. Перша політична партія в Наддніпрянській Україні, створена 1900 р. в Харкові групою студентської молоді. 2. Програма цієї партії, що виникла 1904 р. в Києві, передбачала встановлення конституційного ладу, проведення соціальних реформ та надання Україні широких автономних прав у межах федеративної Росії. 3. Партія, що виникла 1905 р. в результаті злиття УДП та УРП, виступала за автономію України у складі федеративної Росії з виборною Українською народною радою (сеймом). 4. Головне завдання партії, створеної 1902 р. радикальними членами РУП, які вийшли з попередньої організації, полягало в досягненні самостійності України.

5. Партія, створена 1904 р. лівим крилом РУН. незабаром об’єдналася з РСДРП як ЇЇ національно-автономна крайова організація. 6. У програмі партії, створеної в результаті реорганізації РУП у грудні 1905 р., було наголошено на прагненні добитися національно-територіальної автономії України в складі Російської Республіки.

3. Заповніть таблицю «Українські політичні партії підросійської України на початку 20 ст.».

4. Дайте історичний коментар до подій та явищ, описаних у фрагментах джерел. У чому історичне значення згаданих подій/явищ?

«...Були привітання, спершу - від закордонних гостей, себто від Юліана Романчука, голови української парламентарної репрезентації... Тільки-но з'явився на сцені Романчук, залунали такі овації, що він довго не міг говорити. Коли ж промовив перші слова: "честь тобі, славний городе..." - знову овації струсонули залу, й по скінченні привіту - знову буря оплесків. Здавалося, що під гуркоту заваляться стіни!» (Дмитро Дорошенко).

«На з'їзді було до 50 душ з різних кутків України і постановлено на йому закласти організацію по пропонованому уставу і висловлено бажання притягнути до організації і членів існуючих громад. Рішено оснувати свою книгарню, а що дозвіл на книгарню добути дуже тяжко, то постановили просити редакцію "Київської старини", аби вона передала Загальній організації свою книгарню, але під своєю фірмою...» (Є. Чикаленко)

«Зиму 1903/4 року Рада була зайнята майже виключно програмним питанням і назвою партії, в яку мала перетворитися наша досі безпартійна організація. Тепер вже не було між нами голосів, що були б проти програми і проти внесення соціально-економічних питань, бо з'їзд постановив виробити замість платформи детальну програму» (Є. Чикаленко).

«З резолюції про назву партії. Вважаючи теперішню назву невідповідаючою соціал-демократичній програмі і тактиці партії, II черговий з'їзд партії ухвалює назву "Революційна українська партія" змінити назвою "Українська соціал-демократична робітнича партія"» (З матеріалів II з'їзду РУП).

5. Поміркуйте, що дає підстави для поданого нижче висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.

РУП належала визначальна роль у суспільно-політичному русі та формуванні партійно-політичної атмосфери в підросійській Україні на початку 20 ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно