§ 23 УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ ХІХ СТ. НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

1. Народовці та москвофіли

Визначте причини появи в українському русі двох течій та схарактеризуйте кожну з них.

Революція 1848-1849-х рр. в Австрійській імперії сприяла реформуванню економіки й запровадженню ринкових відносин. Однак залишилися невирішеними політичні питання, а саме — вцілів імперський режим, не вирішено національні вимоги пригнічених народів. Зокрема, реальна влада в Галичині й надалі належала польській шляхті.

Пригадайте, за яких умов розвивався суспільно-політичний рух на українських землях у складі Російської імперії. Порівняйте з умовами розвитку такого руху на західноукраїнських землях.

У 60-ті роки XIX ст. із забороною української мови в Російській імперії посилився наплив українського письменства в Галичину, що активізувало тут процеси національного самовизначення. Галицьке українство розкололося на москвофільство, русофільство, що було одним із напрямів старорусинства, та народовство, які суперничали між собою.

Старорусини — напрям в українському русі Галичини, діячі якого виступали на захист староукраїнських звичаїв. Рух характеризувався антипольською спрямованістю й опором проникненню західних модерних впливів.

Москвофіли — громадський рух, представники якого, на відміну від старорусинів, шукали захисту від полонізації в національно-політичній орієнтації на Російську імперію. Вони не визнавали існування українського народу та його мови.

Якими, на думку вчених, були причини виникнення цих течій в українському русі? Якими були погляди старорусинів і москвофілів? Зробіть припущення, чи міг мати рух москвофілів якісь перспективи.

Історик кінця XIX — початку XX ст. Михайло Грушевський про москвофілів

Консервативні елементи галицької спільноти спасіння своє вбачали в Росії. Сподівалися, що цар забере Галичину від Австрії, і проповідували наближення до російської культури і мови. Львівська газета «Слово» — орган «москвофілів», доводила, що русини — один народ з великоросами, українська мова — незначна відміна «Русского язика»... ніяких русинів нема — є один «русский народ», від Карпат до Камчатки; то нема чого заходитися творенням української літератури: є готова література російська.

Сучасний український історик Ярослав Грицак про старорусинів і москвофілів

Посилення польських позицій у Галичині призвело до розколу в руському таборі. Його лідери почували себе зрадженими австрійським урядом, який полишив їх віч-на-віч із сильнішим польським супротивником. У пошуках аргументів на користь своїх національних прав вони доводили, що мають такі ж політичні та культурні традиції, як і поляки. З цією метою одна частина (старорусини) посилалася на історію Київської Русі й Галицько-Волинського князівства, на церковно-слов’янську літературу, інша ж (москвофіли) шукала порятунку від полонізації в орієнтації на Росію та її культуру.

У другій половині XIX ст. позиції старорусинів і москвофілів зближувалися. Москвофіли розвинули мережу періодичних видань. Вони мали свої організації й товариства: «Народный дом», «Галицко-русская матица», що мали фінансову підтримку російського уряду.

У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію — Руську раду, що мала продовжити справу Головної руської ради 1848-1851 рр. у захисті інтересів населення. Друкованими органами Руської ради стали журнал «Слово», газети «Руська рада», «Наука».

На Закарпатті москвофільської орієнтації дотримувалися ужгородське Товариство святого Василія Великого й газета закарпатських русинів «Світ». У 1850-1860-х рр., порівняно з Галичиною, російська мова тут більше вживалася в суспільно-культурному житті. Москвофільство мотивувалося протистоянням мадяризації та намаганням зберегти слов’янську самобутність.

На Буковині під впливом москвофілів перебували чернівецьке товариство «Руська бесіда» та учнівське товариство «Согласіє». Посилювала проросійські настрої тут і діяльність російського консульства в Чернівцях.

Активним носієм національної ідеї в Галичині стали народовці (українофіли). Їх представляло молоде покоління світської інтелігенції — вчителі, письменники, журналісти, студенти.

Народовці — представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які обстоювали інтереси українського народу, виступали за єдність українських земель, розвиток української літератури на живій народній основі, дбали про формування національної свідомості українців.

Чи однаково історики характеризують погляди народовців? У чому полягала принципова різниця в позиціях народовців і москвофілів?

Історик Михайло Грушевський про народовців

Другою дорогою пішли енергійні елементи галицької молоді, а з нею — і деякі представники старших поколінь. Вони ближчі до демократичного, народолюбного українського руху... Прояви українського відродження в Росії наповняли галицьку молодь надією. «Кобзар» стає для них святою книгою, Україна — святою землею... Між молоддю входить у моду вбиратися «по-козацьки»... вони наблизилися до українського життя і своїми виданнями («Вечерниці», «Мета», «Правда») будять у громадян любов до народу і бажання піднести його культурно, економічно, політично.

Історик Орест Субтельний про народовців

Народовці спиралася передусім на визнання факту, що українці — окрема нація, котра проживає на просторах від Кавказу до Карпат. Вони дійшли висновку, що найефективніший засіб вирізнення і розвитку цієї національної самобутності полягає в тому, щоб культивувати і пропагувати українську мову. Такий вузький підхід виключав можливість порушувати суспільні проблеми, виступати проти уряду, займатися політикою.

Поступово народовці перетворилися на впливову силу українського руху. Вони писали й видавали книжки, творили народну літературу. У заснованих ними журналах («Нива», «Русалка», «Правда»), газетах («Діло», «Буковина») друкувалися твори як наддніпрянських письменників, так і галицьких та буковинських.

Народовці заснували у Львові громадську організацію «Руська бесіда» (1861 р.), при якій згодом організували український театр. Народовці щорічно вшановували дні народження Тараса Шевченка. Ці урочистості слугували не лише популяризації спадщини поета, а й для висловлення протесту проти соціального й національного гноблення.

Як ви думаєте, чому саме Шевченко став для автора «апостолом правди і науки»? Яке враження справляють вірші Тараса Шевченка на вас особисто?

Олександр Барвінський. Спомини з мого життя. Тернопільська гімназія

Перші твори Шевченкові дісталися нам з «Вечорниць», опісля дещо прочитали ми з «Основи», і з того часу Шевченко став нашим «апостолом правди і науки». Його мученицьке життя, і жаль-туга, що його вже немає на світі, розвідки про Шевченка в «Основі» Костомарова, Куліша, Жемчужникова й інших розжарили іскру народної свідомості і любові до свого народу, яка досі тліла в наших серцях. Розвели з неї ясну полумінь, що всіх нас обгорнула, з’єднаних у «Громаді», і зігрівала до сеї народної ідеї україно-руської, якої речником став у наших очах Шевченко.

Саме із цих громад вийшли люди, які згодом стали визначними діячами суспільно-політичного й національно-культурного руху. Серед них — І. Франко, О. Терлецький, брати Барвінські та ін.

Водночас народовці залишалися лояльними до австрійської влади.

2. Культурно-освітнє товариство «Просвіта»

Порівняйте діяльність «Просвіти» з діяльністю громад у Наддніпрянській Україні. У чому подібність і відмінність цих явищ?

Значну роль у розвитку самосвідомості українського народу відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване 1868 р. народовцями у Львові. У відозві про заснування «Просвіти» зазначалося, що «поза школою не знаходить українська дитина ніякого духовного корму, через котрий самосвідомість, моральність і добробут у народі могли би чимраз більше розвиватися», тому товариство своєю діяльністю має «заложити будучність нашої народності».

За статутом товариство мало «спомагати народну просвіту в напрямах моральнім, матеріальнім і політичнім».

Чи справедливо автор називає народовців українофілами? Що, на вашу думку, означають його слова «До обновлення живого духу нації треба було культурно і національно освідомити маси народу, щоб з долини класти нові основи»?

Народовець, правник Кость Левицький про створення «Просвіти»

Оце був новий, а так простий і ясний клич українофілів галицьких, званих народовцями, бо вони стали на бік народу, піднімали здорову думку, черпали силу з мас сільського і міського ладу. До обновлення живого духу нації треба було культурно і національне освідомити маси народу, щоб з долини класти нові основи.

За характером своєї діяльності «Просвіта» нагадувала громади в Наддніпрянській Україні, але на відміну від них мала чітку структуру. Першим головою товариства був Анатоль Вахнянин. Якщо на перших загальних зборах «Просвіти» були присутні 64 члени, то за десятиліття їхня чисельність зросла до 800. Згодом, завдяки клопотанням віце-маршалка галицького сейму Ю. Лаврівського, «Просвіті» почали надавати державну дотацію. Зазвичай їй допомагали внесками й народовці. Один з очільників «Просвіти» — український шляхтич-землевласник Володислав Федорович заявив про те, що оскільки «Просвіта» «прийняла на себе труд видавати шкільні книжки для добра народу», то вона має бути незалежною, і подарував товариству 12 000 голландських гульденів.

Використовуючи подану інформацію, поясніть, як «Просвіта» сприяла популяризації української культури. Або використайте матеріали таблиці для конкретизації наведеної вище інформації про діяльність «Просвіти».

Основні напрями й здобутки діяльності «Просвіти»

Рішення видавати книжки українською мовою без польських, російських і церковнослов’янських слів (у доступному викладі).

Перше видання — «Читанка для сільських людей» під назвою «Зоря», укладена О. Партицьким. Наступні видання — «Що нас погубить, а що помочи може?» С. Качали, «Катехизм для дітей» К. Селецького, «Народний календар».

1871 р. — початок видавництва шкільних підручників.

У 1871—1876 рр. для українських гімназій було видано 17 книжок накладом понад 12 тис. примірників.

Від 1874 р. — видання книжок з економіки та методичної літератури.

1871 р. — відкриття першої сільської читальні в Галичині в Микулинцях. На кінець XIX ст. у краї діяло 816 таких читалень.

1875 р. — заснування першої філії товариства в селі Бортники Львівської області, а в 1891 р. їх уже діяло 5.

Зібрання предметів старовини, етнографії, фольклору, заснування музеїв у містах Косів, Самбір, Сокаль, Яворів.

Проведення заходів, присвячених Т. Шевченку і М. Шашкевичу, театральних вистав, лекцій з історії, літератури, економіки та ін.

«Просвіта» діяла переважно на громадських засадах. Кошти на її потреби надходили із членських внесків, пожертв меценатів, окремих платних заходів.

Чи погоджуєтесь ви з думкою дослідника про те, що товариство «Просвіта» стало наріжним каменем процесу відродження галицьких українців? Чому?

Сучасний американський історик українського походження Тарас Гунчак про діяльність «Просвіти»

Можна без перебільшення сказати, що товариство «Просвіта», яке поширилося на західноукраїнських землях, стало наріжним каменем процесу відродження галицьких українців. Праця товариства не була легкою, крім загальної неграмотності, Галичина відзначалася ще й економічними злиднями... Звідси одним із завдань «Просвіти» було створити таку атмосферу, в якій галицький селянин шукав би відради не в чарці, а в громадській праці.

3. Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка

Якою була роль товариства в житті українського суспільства?

У 1873 р. на хвилі національного відродження виникло Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка. Його засновниками стали діячі культури та вчені Східної України, ініціатором створення був Олександр Кониський. Серед фундаторів — представники Наддніпрянщини й західно-українських земель (з-поміж них — меценати й товариство «Січ»), Центром товариства став Львів, де були кращі умови для його діяльності порівняно з підросійською Україною.

На початковому етапі діяльності товариство мало назву «літературне» (згодом «літературно-наукове»). До його пріоритетів належала: популяризація через друковане слово знань серед народу, публікація художніх і фольклорних творів, літературно-історичних праць.

Переломним для товариства став 1892 р., коли воно за новим статутом трансформувалося в Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (НТШ). Відтоді було створено три науково-дослідні секції: історично-філософічну, філологічну та математично-природописно-лікарську. Діяло понад 20 наукових комісій, що охопили, крім гуманітарних наук, математику, фізику, хімію, біологію, право, економіку.

Було започатковано низку періодичних видань — перших україномовних журналів у таких галузях, як історія, філологія, право, демографія, природничо-математичні науки. Провідне місце мали «Записки НТШ», які почали виходити в 1892 р. До 1914 р. вийшло 120 томів «Записок», де висвітлювалися досягнення української науки.

У 1897 р. головою НТШ обрали Михайла Грушевського, який очолював його до 1913 р. За той час товариство досягло значного розвитку й перетворилося на справжню українську академію наук.

На основі документа опишіть масштаб діяльності товариства.

Зі статуту НТШ (1898 р.)

Цілею Товариства є плекати та розвивати науку і штуку [мистецтво] в українсько-руській мові, збирати та зберігати різні наукові предмети та пам’ятки старовини України-Руси. До сеї ціли мають вестися:

1. наукові досліди: а. з філології і етнографії — руської і славянської, з історії українсько-руського письменства і штуки [мистецтва]; б. з історії, географії, археології України-Руси, з наук філософічних, економічних і правничих; в. з наук математичних, природописних і лікарських;

2. відчити і розмови наукові;

3. з’їзди учених, літераторів, наукові подорожі;

4. наукові видання, періодичні і неперіодичні;

5. премії ученим і літераторам;

6. удержування бібліотеки і музею;

7. удержування друкарні і книгарні.

Погляд зблизька

Які факти з біографії Михайла Грушевського справили на вас найбільше враження?

Михайло Грушевський (1866-1934) видатний український історик, археолог, літературознавець, соціолог, публіцист, організатор української науки, громадсько-політичний і державний діяч.

Народився в Холмі (тепер Хелм, Польща). 1890 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Професор всесвітньої історії у Львівському університеті.

У 1898-1913 рр. очолював НТШ. Створив львівську наукову школу історії України.

1899 р. став одним із засновників Української національно-демократичної партії.

1904 р. власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в Коломиї.

У 1907 р. очолив Товариства українських поступовців (Київ).

У роки Першої світової війни був заарештований російською владою, звинувачений в австрофільстві й засуджений до заслання в Симбірськ.

1917 р. повернувся до Києва, де був обраний головою Української Центральної Ради. Після поразки Української Народної Республіки відійшов від політичної діяльності.

У березні 1919 р. емігрував. Того самого року заснував Український соціологічний інститут у Празі, потім у Відні.

У 1924 р. повернувся до Києва й зосередився на науковій діяльності, якою займався до кінця свого життя. Похований у Києві.

«Народність і територія стрілися саме на порозі історичного життя нашого народу і утворили першу підставу його розвою». (Михайло Грушевський)

Михайло Грушевський (фото початку XX ст.)

Стінопис у Києві на вулиці Січових Стрільців (початок XXI ст.)

НТШ мало на меті організувати національну науку та забезпечити їй поступовий вихід на європейський рівень. Водночас товариство прагнуло заявити про свій народ, його історію та культуру перед світом. У ситуації, яка випала на долю України, поділеної на Східну й Західну, важливим було показати історичну територію українського народу, а поряд — єдність мови, єдність побуту й культури. НТШ вело масштабну видавничу діяльність і впроваджувало українську мову як мову міжнародних з’їздів та конференцій, що проводилися в Україні.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Хто такі москвофіли та народовці?

2. У чому полягала діяльність народовців?

3. Схарактеризуйте діяльність товариства «Просвіта».

4. Коли і як було утворено Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка?

5. Спираючись на карту 5, розкажіть про національне відродження на українських землях.

6. Як ви думаєте, чому в українському русі на західноукраїнских землях існували дві течії, що протистояли одна одній? Як це впливало на національне відродження?

7. Як ви вважаєте, яка із цих двох течій зробила більше для національного відродження українців? Чому?

8. Якби ви жили в тогочасному суспільстві, то прибічником якого руху були б? Чому? А що нового ви б хотіли внести в діяльність вашої течії?

9. Яку роль відігравало товариство «Просвіта» в розгортанні національного руху на західноукраїнських землях?

10. Яке значення мала діяльність Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте розгортання українського руху на західноукраїнських і наддніпрянських землях у 60-х роках ХІХ ст., використовуючи карту 5.

2. У 1993 р. вулицю у Львові (колишню Кармелітську, потім — Дарвіна) перейменували на вулицю Просвіти. У тому самому році неподалік від цієї вулиці відкрили пам’ятник «Просвіті». Як ви думаєте, про що свідчать ці факти? Чому вони відбувалися саме в той час? Як автор монумента Василь Ярич втілив у пам’ятнику ідею Просвіти?

Монумент на честь 125-річчя товариства «Просвіта» (скульптор — Василь Ярич)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно