Історичні джерела про долю «Русалки Дністрової» та її авторів. Практичне заняття
- 12-09-2022, 01:24
- 1 900
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 9. Історичні джерела про долю «Русалки Дністрової» та її авторів. Практичне заняття
1. Свідчення учасників «Руської трійці» про підготовку до видання і друк «Русалки Дністрової»
Прочитайте джерела 1 і 2 й дайте відповіді на запитання. • 1. Які обставини підштовхнули трійчан до видання «Русалки Дністрової» в Угорщині? • 2. Чим зміст цього альманаху відрізнявся від забороненої «Зорі»? • 3. Як пояснював мотиви створення й друку «Русалки Дністрової» М. Шашкевич?
Титульний аркуш збірки «Русалка Дністрова». 1837
1. «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж. у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної "Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник "Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»
Головацький Я. «Пережите і вистраждане»
2. «Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна:
Питання. У творі "Русалка Дністрова” більшість статей підписано вашим прізвищем; вас запитують, чи ви автор цих статей?
Відповідь. Підписані моїм прізвищем статті справді належать мені, частково я їх сам написав, частково переклав з сербської і чеської.
Питання. Коли ви працювали над цим ?
Відповідь. Ці статті я написав у різний час чотири-п’ять років тому, коли я ще, будучи поза семінарією, навчався на філософії.
Питання. Які були ваші головні наміри під час створення цього збірника і написання його статей?
Яків Головацький (1814-1888)
ЗАУВАЖТЕ
Заборонені цензурою 600 примірників «Русалки Дністрової» незабаром були повернуті Я. Головацькому і надійшли у продаж на території Угорщини.
Відповідь. Я випробовував свої сили руською мовою, оскільки це моя рідна мова, яка значно відрізняється від мови церковної і великоросійської (московської), і хотів зал ожити наріжний камінь для її дальшого розвитку і тим самим зарадити нестачі руської літератури.
У час написання статей моїм головним наміром було сприяти розвитку руської мови і літератури цією мовою настільки, наскільки вистачало моїх слабких сил. Оскільки я був впевнений, що ця мова значно відрізняється від церковної і російської (московської) мови, то я шукав її в мові народу, збирав там, де мав змогу, за прикладом Вацлава з Олеська (польський етнограф Вацлав Залеський) народні пісні і народні казки, щоби на них краще досліджувати будову руської мови.
Питання. Який тираж?..
Відповідь. Увесь тираж, мабуть, склав 800 примірників».
В. Левицький, виконувач обов’язків ректора семінарії.
Львів, 13 червня 1837 р. З протоколу допиту М. Шашкевича. 1837 р.
В. Левицький, виконувач обов’язків ректора Львівської духовної семінарії, наголосив, що трійчани «видрукували цю книжечку... лише через недосвідченість, юнацьку легковажність і марну жадобу літературної слави». Чи погоджуєтесь ви з думкою автора? Відповідь обґрунтуйте. Як гадаєте, чому ректор духовної семінарії так негативно висловлювався щодо альманаху та його авторів? Свою думку обґрунтуйте.
2. Роль «Русалки Дністрової» та її вплив на долю авторів
Розділіться на 3 групи, кожна з яких представлятиме інтереси одного із членів Руської трійці (М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького). Уважно прочитайте джерела 3 і 4 і виконайте завдання. Знайдіть додаткову інформацію про життя і діяльність учасників товариства. Поміркуйте, чому доля учасників склалася саме так, що всі вони зрештою стали прихильниками різних політичних та національних поглядів. Свої аргументи представте у класі.
3. «Взагалі, згадана вище річниця викликає у серці кожного русина цілу низку різноманітних почуттів. До неприємних належить насамперед доля самої "Русалки” та її авторів. Недопущена до Львова, вона вийшла в Пешті, де на той час цензура була м’якшою. Проте для одержання [права] вільного розповсюдження в Галичині її, уже надруковану, треба було віддати на перегляд львівській цензурі, яка суворо заборонила її, хоч у "Русалці” були вміщені лише народні пісні й поезії (оригінальні та перекладні з сербської й чеської мов), оповідання та етнографічні дослідження мовою руського галицького селянина. Ця остання обставина стала причиною того, що цензор (Венедикт Левицький) написав на її примірнику найсуворіший, який взагалі тоді існував, вирок - Підлягає забороні. Руська інтелігенція, яка розмовляла тоді польською, німецькою або церковнослов’янською, теж засудила новий рух. Найсуворішим було те, що її видання викликало переслідування з боку уряду і власної ієрархії: трьох згаданих юнаків віддано ще в 1836 р. під суворий поліцейський нагляд. Тогочасний митрополит, противник русинів, з цієї причини десять років відмовляв Вагилевичеві у посвяченні в сан священника і погодився нарешті лише на умові його письмової згоди на те, що він не буде публікуватися ні в місцевих, ні в закордонних виданнях. Також, і особисте життя Вагилевича було собою цілою смугою страждань: голоду, холоду і всіляких поневірянь. А була це людина незвичайної на той час обізнаності у слов’янських питаннях, надзвичайно працьовитий і, звісно, простий письменник, без революційних амбіцій.
Невдача з першою спробою найбільше зачепила М. Шашкевича, ініціатора всього руху. Хоч його й висвятили, але надали невелику парафію, де він тяжко бідував, помер через сухоти на 32-му році життя (під час хвороби він втратив також зір і слух). Але незважаючи на те, лише він один все витримав до кінця, а його дух залишився й надалі провідною зіркою для народного руху в Галичині.
Започаткований ним напрям у руській літературі панував дуже недовго. Навіть найближчі товариші й приятелі померлого покинули його прапор: Вагилевич змушений був віддатись польській літературі, а Головацький змінив свої позиції».
Павлик М. «50-ліття руської літератури». 1887 р.
Проаналізуйте пам’ятник «Руській трійці» й дайте відповідь на запитання. Як гадаєте, якого символізму надав автор скульптури цій композиції, зобразивши трійчан таким чином?
Пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську. Скульптор В. Довбенюк. 2012 р.
4. «І що ж такого великого зробив той Маркіян Шашкевич, що його ім’я стало таким відомим у нашій Галицькій Україні?.. Все, що він написав, умістилось в книжечці, тоншій за палець... Чому то так? Не штука написати якусь книжку нашою рідною мовою тепер, коли ми вже всюди вживаємо ту мову на письмі, але справжнім подвигом було заговорити й заспівати тією мовою тоді, коли ніхто її не вживав, коли нею розмовляв лише селянин у курній хаті, прибитий панщиною. Штука була, і то штука велика, тією мовою написати першу книжку тоді, коли нею бридилися всі так само, як селянином, що нею розмовляв, коли ніхто не вірив, що нею можна щось сказати або написати щось інтелектуальне чи мистецьке - тоді, коли всі освічені русини (а небагато було тоді тої освіченості) писали й говорили або по-німецьки, або поцерковному».
З виступу О. Бобикевича на вечорі пам’яті М. Шашкевича. Стрий. 1893 р.
Директор львівської поліції щодо «Русалки Дністрової» застерігав: «Ми маємо по горло клопоту з поляками, а ці божевільні хочуть ще воскресити давно поховану русинську націю». На підставі цього свідчення поясніть причини заборони «Русалки Дністрової» та переслідування трійчан.
Коментарі (0)