§ 14. ВПЛИВ ІМПЕРСЬКИХ РЕФОРМ 60-70-х рр. НА РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ

За цим параграфом ви зможете:

• визначити причини і передумови реформування аграрних відносин;

• розповісти про зміст селянської і аграрної реформ;

• характеризувати зміни, що були зумовлені реформами;

• визначати суть і наслідки земської, міської, фінансової, судової, військової, освітньої і цензурної реформ.

1. Що таке кріпацтво? 2. Чому існування кріпосного права заважало подальшому соціально-економічному розвиткові Наддніпрянщини?

1. Особливості економічного розвитку Наддніпрянщини напередодні реформи 1861 р.

Наприкінці 50-х рр. Наддніпрянська Україна була найбільш економічно розвинутим регіоном Російської імперії.

Проте подальшому економічному розвиткові дедалі більше перешкоджало існування кріпосного права. Розвиток промисловості стримували відсутність ринку вільнонайманої робочої сили та вузький попит на промислову продукцію. Існування кріпацтва заважало також процесові розшарування селянства та формуванню суспільних верств селян-підприємців і сільських найманих робітників.

У другій половині XIX ст. у господарстві Півдня провідне місце замість вівчарства посіло вирощування пшениці на експорт. У великих селянських господарствах використовувалась праця вільнонайманих робітників. Лівобережжя було віддаленим від чорноморських портів, через які збіжжя продавалося за кордон. Тому в південній частині регіону головним джерелом прибутків стало тваринництво, а в північній — тютюнництво й льонарство.

Володарі маєтків Правобережжя спеціалізувалися на вирощуванні зерна, яке продавали через чорноморські порти. У цих маєтках працювали кріпаки. Власники маєтків часто відбирали землю у селян, що спричинило появу великої кількості безземельних кріпаків. їх працю власники маєтків використовували на бурякових плантаціях та цукрових заводах, тому що на той час на цукор існував великий попит.

Згодом будувати цукрові заводи почали купці. Однак вони не мали можливості використовувати безкоштовну працю кріпаків, тому почали наймати робітників.

Подальшому розвитку підприємництва заважало те, що для цього потрібні були наймані і навчені робітники, яких не вистачало через те, що більшість селян на Наддніпрянщині була кріпосною і, відповідно, не могла обирати собі місце життя та роботи. Отже, розвиток економіки вимагав ліквідації кріпацтва

Які нові явища з’явилися в економічному розвитку Наддніпрянщини напередодні реформ?

Харківщина. Листівка 1856 р.

2. Передумови проведення селянської реформи

Великі реформи 60-70-х рр. XIX ст. у Російській імперії мали характер запізнілої модернізації, здійсненої під тиском обставин. До її здійснення імперську владу підштовхнуло декілька історичних передумов.

• Існування кріпосного права стримувало модернізацію, в той час як економіка Європи розвивалась семимильними кроками. Це загрожувало імперії перетворенням на другорядну країну, про що промовисто свідчила її поразка у Кримській війні. До того ж приклад Півдня України переконливо засвідчував переваги вільнонайманої праці.

• Наприкінці Кримської війни в українських губерніях зріс селянський рух, існувала велика загроза соціального вибуху. Також постійно лунали вимоги звільнення селян з боку всіх опозиційних царизмові організацій, впливи ліквідації кріпацтва на західноукраїнських землях у 1848 р. — все це також сприяло перетворенню проблеми скасування кріпацтва в нагальну потребу подальшого розвитку імперії.

• Кріпосне право за формою і змістом надто скидалося на рабство. Аморальність володіння «хрещеною власністю» засуджувалася переважною більшістю суспільних верств суспільства. До того ж приклад європейських монархій, у яких ліквідували кріпосне право, засвідчував, що цей акт не похитнув тронів монархів, а навпаки, зміцнив їх і відкрив можливості прискорення соціально-економічного розвитку.

Які передумови проведення реформ?

3. Особливості здійснення реформи 1861 р. у Наддніпрянській Україні

Маніфест «Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності»

У 1857 р. було створено комісію з підготовки реформи. Ніхто з її членів не сумнівався у необхідності скасування кріпацтва, але гострі суперечки точилися довкола способу втілення у життя цієї зміни. Ліберальні члени комісії пропонували звільнити селян і надати їм землю, а консервативні погоджувалися на звільнення селян лише без наділення землею. Підготовка селянської реформи тривала п’ять років. Нарешті 19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Положення», що містили 17 законодавчих актів реформи та маніфест про скасування кріпосного права, найважливішими з яких були «Загальне положення про селян, звільнених з кріпосної залежності» та чотири місцеві положення для окремих регіонів імперії.

Законодавчі акти селянської реформи розв'язали такі основні питання:

• скасування кріпосного права та визначення нового правового статусу селян;

• організацію селянського самоуправління;

• створення інституту мирових посередників;

• наділення селян землею;

• визначення повинностей тимчасово зобов’язаних селян;

• викуп землі селянами.

Одразу після публікації маніфесту селяни отримували особисту свободу. Оголошувалося, що відтепер колишні кріпаки є вільними сільськими обивателями і мають громадські права — одружуватися, самостійно укладати майнові угоди, виступати від свого імені в суді, відкривати торговельні й промислові підприємства, набувати нерухоме майно тощо. Але все ж вони залишалися нижчим податним станом, вимушені були нести подушну та інші грошові й натуральні повинності.

Головним у реформі було питання земельної власності. «Положення» визнавало поміщиків власниками всієї землі, в тому числі і селянських наділів. Щоб стати власником свого наділу землі, селянин повинен був викупити її у землевласника із відсотками впродовж 49-ти років.

До здійснення операції викупу селянин вважався тимчасово зобов’язаним користувачем поміщицької землі, який мусив за користування нею відробляти повинності — оброк або панщину. Рекомендовані «Положенням» розміри повинностей та земельних наділів затверджувались окремо для кожного регіону залежно від якості землі. Найбільшими рекомендовані розміри наділів були на Півдні, де було багато вільної землі, та на Правобережжі, аби підірвати могутність польських поміщиків. На Лівобережжі, де землі були найкращими, наділи були найменшими.

Остаточні розміри селянських наділів визначалися за договорами, які укладалися мировими посередниками між селянами та поміщиком. Поміщики, згідно з «Положенням», мали право відрізати у селян «зайві» землі. Внаслідок цього розмір селянського землекористування у Наддніпрянській Україні після реформи скоротився на 27 %. Середній розмір наділу виявився значно меншим, ніж необхідний для забезпечення мінімальних потреб селянського господарства. Це призвело до селянського малоземелля та аграрного перенаселення.

Реформа 1861 р. спричинила значні зміни у становищі селян, які на той час становили переважну більшість населення Наддніпрянщини. Однак, оскільки ґрунти тут були набагато кращими, ніж в інших регіонах імперії, саме тут селянство втратило найбільше землі внаслідок «відрізків». Фактично проведення реформи опинилося у руках її головних противників — поміщиків, які робили все для того, щоб зберегти свої великі земельні володіння. Селян грабувала і держава, встановивши такі ціни на земельні наділи і такі відсотки за викупними платежами, що селяни заплатили втричі більше, ніж ринкова вартість землі на той час.

Засідання комісії з підготовки реформи

Які питання викликали суперечності в комісіях із підготовки селянської реформи?

Обґрунтування необхідності скасування кріпосного права поміщиком О. Кошелєвим (1858 р.)

«Слідкуючи за станом поміщицьких господарств і кріпосницького побуту, прислуховуючись до слів дворян, селям і дворових людей та спостерігаючи за діями тих і інших,., я прийшов до повного переконання в тому, що настав крайній термін для вжиття рішучих заходів стосовно скасування кріпосного стану...

По-перше, невдоволення селян проти поміщиків посилюється з кожним днем...

...По-третє, збідніння поміщицьких селян помітно зростає. Оброки дійшли до розмірів неймовірних... Запас селянського терпіння вичерпується.

...По-сьоме, ... Поки у нас існує панщина, поки ми можемо брати на роботу людей скільки хочемо і до того ж задарма, поки ці люди з’являються до нас зі своїми хоч будь-якими, але дармовими знаряддями, поки поміщик може кожну хвилину замінити селянські наділи землі — доти рільництво не просунеться вперед.

По-восьме, успіхи заводської та фабричної промисловості вимагають збільшення кількості вільних робітників. Тепер величезна кількість людей затримується поміщиками на непродуктивних роботах. Навіть більше, всіляка панщина, неурочна робота поглинав удвічі, втричі більше робочого часу, ніж це потрібно. Весь цей час, усі ці робітники звернуться з необхідності до промисловості, і відчутна тепер нестача робочих рук значно зменшиться ».

Чому автор вважає скасування кріпосного стану необхідним для подальшого соціально-економічного розвитку імперії?

Та все ж, попри велику кількість недоліків, загалом селянська реформа 1861 р. мала позитивне значення. Вона усунула існуючі перешкоди на шляху соціально-економічної модернізації імперії.

Коли і на яких умовах було скасовано кріпацтво у Наддніпрянщині?

Як змінилося становище колишніх кріпосних селян? Які права вони отримали?

4. Зміни у становищі державних селян

«Положення» селянської реформи поширювалися на колишніх кріпосних селян. Утім суттєві зміни відбулися і в становищі державних селян, які становили 44 % усього селянства Наддніпрянщини. До цієї категорії населення належали колишні козаки, військові поселенці, колоністи Півдня.

Згідно з указом 1866 р., всі землі державних селян, залишаючись власністю держави, закріплювалися за сільськими громадами у безстрокове користування (подвірне або громадське).

За це селяни мали сплачувати до державної скарбниці щорічну «оброчну подать». Вони мали право стати власниками наділів, сплативши за них викуп упродовж 8 років. Ці наділи були в середньому вдвічі більшими, ніж у колишніх кріпаків. У 1886 р. всіх державних селян зобов’язали викупити свої наділи, але викупні платежі для них були значно меншими, ніжу кріпосних селян.

У значно кращих умовах опинилися колоністи Півдня. Маючи великі наділи до реформи, вони зберегли їх і після неї, а також отримали всілякі пільги. Так, наприклад, вони сплачували вдвічі-втричі меншу «оброчну подать», ніж інші державні селяни. Переважна більшість господарств колоністів була за своїм характером великими фермерськими господарствами, які широко використовували сільськогосподарську техніку і вільнонайману робочу силу, орендували, крім власних наділів, великі земельні ділянки.

Які зміни відбулися у становищі державних селян? Які права вони отримали?

5. Земська реформа

Скасування кріпосного права викликало необхідність проведення реформ у місцевому самоуправлінні, судочинстві, фінансах, освіті, цензурі, військовій справі. Метою цих заходів було здійснення подальших модернізаційних кроків в інших сферах життя імперії.

Для вдосконалення системи місцевого управління 1864 р. було здійснено земську реформу. За нею у повітах і губерніях запроваджувалося земське (місцеве) самоврядування. Воно складалося з розпорядчих (повітових і губернських земських зборів) та виконавчих (повітових І губернських земських управ) установ.

У Наддніпрянській Україні дія земської реформи поширювалася лише на Лівобережжя та Південь. На Правобережжі було чимало опозиційної до російського уряду польської шляхти, яка брала участь у польському повстанні 1863 р. Тому, побоюючись, що діяльність земств сприятиме новому пожвавленню польського національно-визвольного руху в краї, їх не створювали аж до 1911 р.

Земства Наддніпрянщини поступово перетворилися на авторитетні органи, які проводили велику роботу в різноманітних галузях місцевого управління. Вони створили мережу повітової і губернської агрономічної служби, організовували проведення заходів для підвищення рільницької культури селян. Земства опікувалися також шкільництвом, будівництвом та утриманням шляхів, організацією поштової служби, статистичних досліджень.

Земства реорганізували мережу закладів охорони здоров’я на принципах безкоштовності, дільничного характеру, створення необхідних умов для стаціонарного лікування населення.

Діяльність земств спричинила те, що в українському суспільстві їх стали сприймати не лише як органи місцевого самоврядування, а й як організації, опозиційні до політики російського царизму. Саме із земських установ вийшло багато відомих у майбутньому українських громадських діячів. Земства Наддніпрянщини неодноразово зверталися з петиціями до російського уряду стосовно необхідності здійснення конституційних реформ.

Губернська земська управа в Катеринославі. Поштова листівка

Діяльність земських установ мала велике позитивне значення для Наддніпрянщини. З одного боку, вони стали тією школою, яка привчала населення до самоуправління, з другого — сприяли піднесенню національної свідомості.

Що таке земство?

6. Міська та фінансова реформи

За міською реформою 1870 р. самоврядування в містах змінювалося зі станового на безстанове. Відповідно до закону 1875 р. в усіх містах Наддніпрянщини створювалися міські думи. Виборче право надавало чоловікам із 25 років, але тільки тим, які були власниками нерухомості або торговельних і промислових підприємств, а також сплачували податки.

Міські думи, своєю чергою, обирали міські управи — постійно діючі виконавчі органи. Очолював думу та управу міський голова. Діяльність думи та її голови контролювалася губернатором, який міг скасувати будь-яке її рішення. Міська дума опікувалася благоустроєм міста, сприяла розвиткові місцевої торгівлі та промисловості, системи охорони здоров’я і народної освіти.

Попри обмежений характер реформи міського самоврядування, вона мала позитивне значення, оскільки замінювала старі органи станового керівництва містом новими, заснованими на буржуазному принципі майнового цензу.

Потреби економічного розвитку спонукали імперський уряд до проведення фінансових реформ. Зокрема, 1860 р. було створено Державний банк, який отримав переважне право кредитування торговельних і промислових підприємств. В усіх губерніях було створено незалежні від місцевої адміністрації контрольні палати. Вони щомісячно перевіряли видатки всіх місцевих установ. Цим кроком уряд намагався хоч якось протидіяти зловживанням і хабарництву, масштаби якого в Росії були значними.

Було скасовано давню відкупну систему збору податків, за якою більшість зібраних грошей надходила не до казни, а до кишені відкупників. Замість цього встановлювалися акцизні збори, що їх збирали державні установи.

Які функції виконували міські думи?

Київська міська дума

7. Судова та військова реформи

Проведена 1864 р. судова реформа мала найбільш послідовний буржуазний характер. Завдяки їй було здійснено спробу вивищити імперське судочинство до рівня тогочасної юридичної науки та судової практики європейських країн. Відповідно до нових судових уставів суд ставав безстановим, незалежним від адміністративної влади. Засідання всіх судових органів ставали відкритими для публіки. Обвинувачення підтримував прокурор, інтереси підсудного захищав адвокат. Присяжні засідателі у кількості 12 осіб обиралися жеребкуванням із представників усіх станів.

Розгляд дрібних цивільних І кримінальних справ провадив мировий суддя. Його обирали земства чи міські думи.

Однак, попри багато позитивних рис, реформа системи судочинства не була завершеною. Залишалися не зв’язаний із загальною судовою системою становий волосний суд для селян, окремі суди для військових і духівництва. Внаслідок цього селяни, які становили більшість населення Наддніпрянщини, майже не відчули на собі переваг нової Імперської системи судочинства.

Поразка імперії у Кримській війні унаочнила необхідність реформування армії.

Внаслідок реорганізації системи військового управління країну було переділено на 15 округів; до складу трьох із них — Київського, Одеського і Харківського — входили українські губернії.

Вирішальну роль у здійсненні військової реформи відіграло запровадження у 1874 р. замість рекрутських наборів нової системи комплектування армії через введення загальної військової повинності для осіб чоловічої статі, які досягли 20-річного віку, незалежно від станової належності. Строк військової служби у сухопутних військах становив 6, на флоті — 7 років.

Які основні новації передбачала судова реформа?

8. Реформи в галузях освіти і цензури

Потреби економічного розвитку імперії спричинили потребу здійснення освітніх реформ. Прийнятий у 1863 р. новий університетський статут, дія якого серед інших поширювалася на Харківський та Київський університети, надавав їм доволі широку автономію у питаннях внутрішнього життя. Університет у цілому і кожен професор отримали змогу вільно отримувати з-за кордону будь-яку літературу, відправляти на стажування за кордон молодих учених. Навчання для переважної частини студентів залишалося платним.

Освітня реформа започаткувала в імперії вищу жіночу освіту. Жінкам не дозволяли навчатися в університетах, тому для них запровадили приватні вищі жіночі курси. Зокрема у Києві було відкрито вищі жіночі курси з природничих (1870 р.), фізико-математичних та історико-філологічних (1878 р.) наук.

Ілюстрація переваг військової реформи 1874 р. Зліва солдат, що відслужив 25 років (як при рекрутському наборі) повертається в занепалий будинок, де його ніхто не чекає; на правій же солдат-строковик (6 років служби) повертається до сім’ї

Земська початкова школа

Порівняйте вигляд земської школи і школи, у якій ви навчаєтесь.

Перетворення в царині середньої освіти полягали в реорганізації гімназій. Право навчатись у них надавалося представникам усіх станів, але високий розмір платні за навчання унеможливлював здобуття середньої освіти дітьми простого люду. Гімназії поділялися на реальні та класичні, з окремим навчанням юнаків і дівчат. Закінчення класичної гімназії давало змогу вступу до університету, реальної — до вищої технічної ніколи.

Згідно з реформою запроваджувалась єдина система початкової освіти. Засновувати ніколи могли приватні особи, земства, інші громадські установи, але з дозволу влади. Навчання в початкових школах (окрім приватних) було безкоштовним.

Імперський уряд вбачав велику небезпеку в поширенні волелюбних ідей друкованим словом. Було видано низку законів, які посилювали засоби адміністративного впливу на органи друку. Установи імперської та церковної цензури у Наддніпрянській Україні отримали широкі повноваження для боротьби проти будь-яких спроб друкованих органів сприяти пробудженню національної свідомості.

Що передбачала реформа в галузі освіти?

9. Наслідки реформ 60-70-х рр. XIX ст.

Реформи 60-70-х рр. мали усунути кріпосницькі пережитки з імперської дійсності, але так, щоб зберегти незмінними основи російського самодержавства. Здійснюючи реформи, Імперія використовувала адміністративно-командні методи управління, підтримувала становий лад у всіх сферах суспільно-політичного життя. Над новоутвореними органами місцевого самоврядування, судами, закладами освіти, пресою зберігався контроль імперської адміністрації. Проте об’єктивно здійснення реформ в окремих сферах призвело до непрогнозованих імперією наслідків. Найпоказовішим прикладом цього стала земська реформа, яка сприяла появі авторитетних і дієвих органів місцевого управління, що навіть висували національні вимоги до імперського уряду. Земська реформа засвідчила, що представники пригнобленого Імперією українського народу використовували будь-які можливі легальні засоби для створення власних органів самоврядування і поліпшення умов життя.

Реформи 60-70-х рр. були, власне, поступками часові, що їх робила Російська імперія, і не мали на меті створення повноцінних умов для розвитку як українського, так і будь-якого іншого з народів, пригноблених імперією.

ВИСНОВКИ

Попри велику кількість недоліків, загалом селянська реформа 1861 р. мала позитивне значення. Вона звільнила селян від кріпосницької залежності, утверджувала ринкові відносини на селі, усунула існуючі перешкоди на шляху соціально-економічної модернізації імперії.

Діяльність земських установ мала велике позитивне значення для Наддніпрянщини. З одного боку, вони стали тією школою, яка привчала населення до самоуправління, з другого — сприяли піднесенню національної свідомості.

Судова реформа, будучи найбільш ліберальною, призвела до запровадження інституту змагальності сторін, а також суду присяжних.

Реформа армії ліквідувала систему рекрутських наборів, що стало значним полегшенням для селянства.

Освітня реформа сприяла поширенню грамотності серед широких верств населення, проте страх царизму щодо поширення вільнодумства не сприяли ліквідації неосвіченості більшої частини населення.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Наведіть факти, які свідчать про те, що кріпосницькі відносини заважали економічному розвиткові Наддніпрянщини. (Готуючи відповідь, використайте документ, поданий на с. 116).

2. Яким були передумови проведення селянської реформи?

3. Схарактеризуйте суспільний рух за ліквідацію кріпосного права у Наддніпрянській Україні.

4. Складіть таблицю «Особливості здійснення селянської реформи 1861 р. у Наддніпрянській Україні» за схемою:

5. Як змінилося становище колишніх кріпосних селян? Які права вони отримали?

6. Які зміни відбулися у становищі державних селян?

7. Проведіть дискусію «Наслідки селянської реформи».

8. Складіть таблицю «Вплив реформ 60-70-х рр. на розвиток Наддніпрянської України» за схемою:

скачать dle 11.0фильмы бесплатно