§ 1. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XIX СТОЛІТТЯ

1. Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. і українські землі

Документи та матеріали

Грецький проект - зовнішньополітична програма російського уряду другої половини XVIII ст. Згідно з нею належало, витіснивши Османську імперію до Азії, відродити Візантійську (Східно-Римську) імперію під управлінням Костянтина, онука Катерини II. Цю програму було підкріплено дипломатичними та військовими акціями. Саме тоді в Південній Україні почали вбачати форпост для просування на Балкани, до Константинополя.

Східне питання - умовно прийняте в дипломатії та історичній літературі позначення міжнародних суперечностей XVIII - початку XX ст., пов’язаних із занепадом і розпадом Османської імперії, поширенням національно-визвольного руху серед її народів, боротьбою європейських держав за розподіл її володінь.

З’ясуйте, який з названих зовнішньополітичних проектів стане пріоритетним для російського імператора Олександра І на початку XIX ст.

Туреччина бажала посилити вплив на Балканах, придушити національно-визвольний рух у своїх провінціях та Сербії. Росія підтримувала антитурецькі повстання. Приводом до початку російсько-турецької війни 1806-1812 рр. стала заміна Туреччиною молдовського та волоського господарів - прихильників Росії - на посадовців, вороже до неї налаштованих. Тим часом, згідно з попередніми домовленостями, господарі мали призначатися лише за згодою Росії. Союзником Туреччини в цьому конфлікті виступила Франція.

Українці взяли безпосередню участь у війні. До народного ополчення було мобілізовано мешканців Катеринославської, Київської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Чернігівської губерній. Для потреб російської армії реквізовано лише на Лівобережжі близько 1 тис. коней, 7 тис. пар волів, 6 тис. возів. На боці росіян виступало чорноморське козацтво. По інший бік фронту воювали козаки Задунайської Січі.

Дайте історичний коментар участі українців у російсько-турецькій війні 1806-1812 рр.

Російсько-турецька війна мала затяжний характер. У березні 1811 р. російське військо очолив М. Кутузов. Цей період воєнних дій вдало характеризує вислів російського військового діяча: «У війні, як і в дипломатичних переговорах із всякою державою, а з Туреччиною особливо, не можна ніколи забувати двох головних союзників - терпіння і час». Здобувши перемоги під Рущуком (липень 1811) та Слободзею (листопад-грудень 1811), росіяни завершили воєнну кампанію на свою користь. Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати Дунайські князівства. У квітні 1812 р. імператор Олександр І зажадав від головнокомандувача російської армії генерала М. Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут (замість Дністра) до її впадіння в Дунай. У травні 1812 р. підписано російсько-турецький мирний договір.

Документи та матеріали

«Осяйна Порта Оттоманська відступає і віддає російському імператорському двору землі, розташовані на лівому березі Пруту, з фортецями, містечками, поселеннями й житловими спорудами; середина ж ріки Прут буде кордоном між обома високими імперіями» - було записано в договорі.

За умовами Бухарестського мирного договору, до Російської імперії було приєднано Бессарабію (північну та південну частини, заселені переважно українцями), а також фортеці Акерман, Бендери, Ізмаїл, Кілію, Хотин. Таким чином давня українська земля Хотинщина та українці, що проживали на всій території дністровсько-прутського межиріччя, приєдналися до основного масиву етнічних українських земель, а кордони Османської імперії віддалилися від території України.

Використовуючи карту в атласі, розкажіть про територіальні зміни, що сталися внаслідок підписання Бухарестського миру

2. Російсько-французька війна 1812 р. Україна в планах Наполеона

Початок XIX ст. ознаменувався посиленням загарбницької зовнішньої політики європейських держав. Особливу активність у міжнародних справах виявляла Франція. Над Європою нависла фігура Наполеона, який прагнув установити свою гегемонію.

Політичні плани французького імператора щодо України в період підготовки російської кампанії (1811-1812) передбачали розподіл українських земель між союзниками: Правобережна Україна мала відійти до Польщі, Волинь - до Австрії. На території Лівобережної та Південної України планувалося утворити дві маріонеткові держави, так звані наполеоніди, під протекторатом Франції. Одна з них мала існувати в межах Чернігівщини і Полтавщини, друга - на території Катеринославщини, Херсонщини, Таврії і Криму.

Вторгнення наполеонівської армії в Росію, що почалося в червні 1812 р., викликало неоднозначну реакцію української спільноти. Освічена еліта розкололася на два табори: автономістів і консерваторів. До першого належала радикально мисляча частина української громадськості, серед якої були дворяни В. Лукашевич і поет В. Капніст. Вбачаючи в Наполеоні визволителя від російського деспотизму, вони висловлювали неприховану радість і сподівання, що з приходом французької армії в Україні буде запроваджено Кодекс Наполеона і країна стане автономною, а за сприятливих умов - і незалежною державою.

До консервативно-патріотичного табору належала більшість українського дворянства, колишня козацька старшина - землевласник С. Кочубей, письменник І. Котляревський, поет І. Кованько. Вони вважали російського імператора захисником громадського ладу та спокою. Налякані ідеями Французької революції, скасуванням Наполеоном кріпацтва в Польщі, вони взяли активну участь в організації опору французькому війську.

Поясніть, хто такі автономісти і консерватори. Порівняйте їхні погляди на долю українського народу.

ПЕРСОНАЛІЇ

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838)

Письменник, драматург, громадський діяч. Народився в Полтаві. У 1780-1789 рр. навчався в Полтавській духовній семінарії; протягом 1796-1808 рр. перебував на військовій службі. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-1812 рр. Під час походу Наполеона на Росію (1812) сформував 5-й Український козацький полк, за що дістав чин майора.

Іван Котляревський

Як ви вважаєте, чому І. Котляревський належав до консерваторів?

На українських землях було сформовано 22 полки загальною чисельністю близько 25 тис. осіб. Крім того, у складі російської армії воювало близько 75 тис. українських ополченців. Українські формування проявили свою військову майстерність та хоробрість у ряді битв. Вісім українських козацьких полків брали участь у «битві народів» під Лейпцигом восени 1813 р., шість українських полків увійшли до Парижа (1814).

Документи та матеріали

«Французи у своїй мемуарній літературі... про козаків говорять дуже багато і одностайно визнають величезну шкоду, яку рухлива, невловима козацька кіннота завдала відступаючій армії своїми раптовими набігами, після яких миттєво зникала», - наголошував дослідник наполеонівської доби історик Є. Тарле.

Таким чином, українці безпосередньо долучилися до перемоги над чужоземними загарбниками і сподівалися на те, що російський уряд зробить кроки назустріч їхнім домаганням. Натомість козацькі полки з Правобережжя, що вкрили себе славою на полях боїв війни 1812 р., були переформовані на регулярне драгунське військо. При цьому після закінчення війни тим, хто вступив у козацьке військо на її початку, було заборонено залишати свої частини.

Схарактеризуйте ставлення російської влади до козацьких військових формувань у першій третині XIX cт.

Підсумки війни оформив Віденський конгрес (1814-1815). До Російської імперії відійшла територія Царства Польського, зокрема й заселені українцями регіони - Холмщина, Підляшшя.

Документи та матеріали

«...Як не буде в українських полках потреби, всі вони розпускаються по своїх домівках, але вже назавжди залишаться приналежними війську і за першою потребою повинні з’явитися на службу і утворити знову свої полки, для чого вони повинні мати в постійній готовності зброю, одяг і коней, утримуючи це все своїм коштом, але звільняючись від усяких інших повинностей держави» - було записано в розпорядженні російського імператора Олександра І щодо українського козацького війська.

Військові конфлікти завершуються територіальними змінами. Як ви вважаєте, чому? Що спричиняє ці зміни?

3. Українське козацтво після ліквідації Запорозької Січі

Документи та матеріали

Саме в козакові, як пише поет і дослідник української культури Є. Маланюк, народився неповторний для всього слов’янського світу тип людини - як для Європи лицар чи джентльмен. Не дивно, що в українській ментальності поняття «козак» стало згодом мірилом вартості людини. Адже, за давньою традицією, той, кого називають козаком, - не обов’язково військова людина. Це передусім «справжній чоловік» - мужній, з високим почуттям власної гідності, розумний.

Російські монархи здавна використовували українське козацтво у власних військово-політичних інтересах. Навіть після знищення Запорозької Січі козацькі загони й застави виконували функції прикордонної охорони, часто використовувалися під час воєнних дій. Однак самодержці боялися цієї самобутньої соціальної верстви, що була добре озброєним військом, яке в будь-який момент могло висунути власні вимоги й відстоювати їх за допомогою зброї. Тому щоразу після закінчення чергової воєнної кампанії козацькі формування розпускали, а козаків розселяли подалі від центральних губерній Російської імперії.

1. Запорожець. Художник А. Манастирський. 1932 р.

2. Задунайський запорожець. Художник С. Васильківський. 1900 р.

Розгляньте ілюстрації. Зробіть припущення про їх схожість або відмінність. Висловте свої міркування щодо реальності та міфічності образу козака.

ПЕРСОНАЛІЇ

АНТОН (Антін) ГОЛОВАТИЙ (1744-1797)

Походив зі старшинського козацького роду. Навчався у Києво-Могилянській академії. Захоплюючись розповідями про лицарську службу, вступив до запорозького товариства. Згодом став курінним отаманом, був обраний військовим писарем. Він доклав чимало зусиль до формування Чорноморського козацького війська, командував флотилією козаків. Відзначився в різних бойових операціях під час російсько-турецької війни (1787-1791). «Високий на зріст, гладкий, мав велику голову, постійно поголену, з великим оселедцем, обличчя з величезними вусами», - писав про нього історик П. Короленко. Згодом А. Головатий керував відправленням чорноморців на Кубань. Про нього згадував Т. Шевченко в поемі «Невольник» («Сліпий»). Біографія отамана надихнула поета написати послання «До Основ’яненка» та ескіз портрета «Антон Головатий біля Неви».

«Захоплюючись розповідями про лицарську службу вступив до запорозького товариства». Про які риси вдачі А. Головатого свідчить ця теза?

Чорноморське козацьке військо було створено наприкінці 1780-х років у долині річки Дністер з переселених українських козаків на чолі з А. Головатим. Брало участь у російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. Невдовзі Чорноморське козацьке військо за дозволом російського уряду переселилося на землі Таманського півострова. Адміністративним центром козаків-чорноморців став Катеринодар (нині Краснодар, Росія). У 1860 р. чорноморське козацтво об’єдналося з російськими козаками в Кубанське козацьке військо; воно проіснувало в Росії до 1920 р.

Документи та матеріали

Станиця - адміністративно-територіальна одиниця, що складалася з одного або кількох козацьких поселень. Станиці вважалися військовим поселенням, здатним виставляти до козацького війська одну сотню (ескадрон) вершників.

Утворення кубанських станиць. Художник Г. Квашура. Початок 2000-х років

На станичному зборі вибиралося правління: отаман, його помічник і скарбник. Отаман розподіляв землі між сім’ями козаків. Якщо станиця була невеликою, то в станичному зборі брало участь усе чоловіче населення, а якщо великою, то кожні 10 дворів делегували свого кандидата. Центром громадського життя була базарна площа (майдан). З адміністративних будівель у станиці розміщувалися станичні правління і сотенна канцелярія. Центром культурного життя була православна церква і школа.

Використовуючи текст та ілюстрацію, зробіть висновок: які звичаї та традиції запорожців збереглися в повсякденному житті кубанських козаків?

Задунайська Січ - організація колишніх запорозьких козаків, що існувала впродовж 1775-1828 рр. на території Османської імперії, у гирлі Дунаю.

Після зруйнування російським урядом Запорозької Січі (1775) значна частина запорожців перейшла в пониззя Дунаю, на підвладну Туреччині територію.

Ходім же ми до турчина,

Бо турчин нас добре знає:

Ти, турецький царю,

Змилуйся над нами,

Прийми ти нас в свою землю

Та із куренями, - звучало в одній із козацьких пісень.

Турецький уряд надав козакам землі між Південним Бугом і Дунаєм. Внутрішній устрій Задунайської Січі був такий самий, як і на Запорозькій. Козаки займалися рибальством, мисливством, скотарством і хліборобством. На Січі існувала школа і бібліотека, де зберігалась духовна література.

На Задунайську Січ часто втікали селяни і козаки з України. Задунайські козаки повинні були брати участь у воєнних операціях турецької армії, часто проти християнських народів - сербів (1815-1816), греків (1821), румунів (1821-1822), що суперечило їхнім переконанням.

Російська імперія, намагаючись припинити перебування запорожців на території Османської імперії, використовувала різні заходи (приватні запрошення, оголошення амністій, надання пільг та привілеїв тим, хто погоджується повернутися, створення штучних козацьких формувань, які лише зовні нагадували Запорозьке Військо). Через російського генерала Сергія Тучкова розпочалися таємні переговори з кошовим отаманом Йосипом Гладким про можливість переходу задунайців. Свої плани щодо переходу на російський бік Й. Гладкий тримав у таємниці, адже, як і раніше, за такі наміри на Січі карали на смерть.

Документи та матеріали

Й Гладкий народився в сім’ї сільського старости з Полтавщини. Блукаючи по заробітках у Південній Україні, познайомився із задунайцями, приєднався до їхнього товариства. Брав участь у воєнних походах, отримав нагороди від турецького уряду. У жовтні 1827 р. його обрали кошовим отаманом. Він був «середнього зросту, дуже кріпенький, широкогрудий, натоптаний; лице йому округле, округла, неначе обточена, голова, вуса вниз по-запорозьки», - писав про нього дослідник козацтва Л. Маленко.

У травні 1828 р. під час російсько-турецької війни (1828-1829) кошовий Й. Гладкий з невеликою групою козаків (близько 500 осіб), захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшов під Ізмаїлом на бік російських військ. Головним мотивом переходу задунайського населення в межі Російської імперії стали переважно причини соціально-економічного характеру. Вони визначили кризу Задунайської Січі, що, зокрема, виявилась у трансформації козацьких традицій і звичаїв, зміні ставлення задунайців до політики Росії.

Після закінчення війни російський уряд доручив Й. Гладкому сформувати із цих козаків Азовське козацьке військо (1828-1864). Козаків розселили на узбережжі Азовського моря, поміж Бердянськом і Маріуполем, з метою перешкодити турецькій контрабанді. Тут було утворено дві станиці - Микільську і Покровську. Козаки на баркасах патрулювали узбережжя Чорного моря від Керченської протоки до грузинського міста Поті. Упродовж 1862-1866 рр. більшість козацьких сімей переселилася на Кубань, а клейноди війська було передано Кубанському козацькому війську. Азовське козацьке військо було ліквідовано, а козаків переведено в селянський стан.

Через зраду Й. Гладкого турецький уряд жорстоко розправився із задунайцями. Близько 2 тис. козаків разом з наказним гетьманом І. Баланом було заарештовано й ув’язнено. Козаків, які перебували на Січі, було вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено.

Ставлення до особи Й. Гладкого серед сучасників та оцінка його діяльності серед науковців неоднозначні: від негативних - авантюрист і пройдисвіт до легендарних - мудрий і визначний для козацтва.

Він зарекомендував себе як суворий, спокійний та розсудливий отаман, який не забував дбати і про власні матеріальні інтереси. Але до кінця життя Й. Гладкому так і не забули зради й докоряли йому тим, що після переходу в межі Росії за Дунаєм було вирізано частину козаків та їхніх родин.

Як ви вважаєте, чи можна назвати Й. Гладкого та А. Головатого однодумцями?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Назвіть події, пов’язані з іменами: Й. Гладкий, С. Кочубей, А. Головатий. Розташуйте їх у хронологічній послідовності.

2. Які українські землі повинні були ввійти до складу наполеонід?

3. Дайте визначення понять «Чорноморське козацьке військо» та «Азовське козацьке військо».

4. Оцініть участь українців у міжнародних конфліктах першої третини XIX ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно