Основні терміни та поняття

Абсолютизм — форма державного правління, за якої монарху належить необмежена верховна влада.

Автономія — самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами.

Адміністративно-територіальний устрій — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти тощо), за якого створюються та діють органи державної влади й місцевого самоврядування.

Асиміляція — процес втрати раніше самостійним етносом (народом) або якоюсь його частиною своєї культури, мови, традицій тощо внаслідок поглинення іншим, зазвичай численнішим, етносом (народом).

Виробничі відносини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.

Геополітика — політична концепція, яка пов’язує політику держави зі співвідношенням географічних чинників: розташуванням країни, розміром території, наявністю природних ресурсів, густотою заселення тощо.

Дворянство — привілейована верства суспільства, землевласники.

Демографічний вибух — швидке зростання кількості населення за відносно невеликий проміжок часу.

Діаспора — сукупність вихідців із певної країни та їхніх нащадків, які проживають за кордоном.

Експорт — вивезення за межі країни товарів, цінних паперів, капіталу.

Еліта національна — активна група серед етнографічної маси людей, що є носієм національної ідеї, стоїть попереду розвитку єднальних політичних цінностей, на ґрунті яких формується нація. Вона керує всією нацією, очолює її політичні організаційні установи, творить певні культурні, моральні, політичні й організаційні цінності, які згодом засвоює вся нація.

Емансипація — звільнення від залежності, гніту; скасування обмежень, упередженого ставлення тощо. Емансипація жінок насамперед передбачала надання їм рівних прав із чоловіками в суспільному, трудовому й сімейному житті.

Етнос — об’єднання людей, що мають спільне походження, культуру, мову, історію, традиції та звичаї; має власну самосвідомість і назву.

Ідеологія — система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали окремих людей, соціальних верств, націй, суспільства, політичних партій та інших суб’єктів політичного життя.

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав і народів, які примусово включені до єдиної системи політичного, економічного, соціального та культурного взаємозв’язків.

Імпорт — ввезення до країни товарів, цінних паперів, капіталу.

Індустріалізація — процес створення великого або просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.

Індустріальне суспільство — суспільство, у якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи й провідного сектору економіки) та відповідних соціальних і політичних структур.

Інтелігенція — робітники розумової праці, які мають спеціальні знання в різних галузях науки та культури (інженери, лікарі, вчителі, науковці тощо); формується із представників різних станів.

Капітал — гроші, які підприємці вкладають у розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Маніфест — урочисте письмове звернення вищої влади до населення; письмове звернення суспільних організацій, політичних партій до суспільства або його окремих верств і груп із викладом своїх поглядів, програм, пропозицій та рішень.

Мануфактура — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці; передувала виникненню фабрик і заводів.

Менталітет — притаманний кожному народу спільний спосіб відчувати, мислити, поводитися.

Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.

Монархія — форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — голови держави, найчастіше спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

Наймані працівники — суспільна верства, яка, не маючи інших засобів до існування, крім власної праці, працює на власника, що володіє основними засобами виробництва.

Національне відродження — процеси, пов’язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів Європи; за своїм змістом і формою було фактично націотворенням; набуло поширення в XIX ст.

Національно-визвольний рух — боротьба народів за національну незалежність, економічну самостійність, духовне визволення та соціальний прогрес.

Нація — група людей, які мають спільні звичаї, почуття соціальної однорідності тощо. Найхарактерніші ознаки: єдина спільна мова або близькі говірки, спільна релігія, традиції та історія, більш-менш компактне територіальне розташування.

Опозиція — протистояння одних поглядів іншим.

Партія — політична організація, що виражає та захищає інтереси тієї або іншої суспільної верстви, групи й керує її політичною діяльністю.

Промислова революція (переворот) — процес у розвитку продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається перехід від мануфактурного до машинного виробництва.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки та сприяння розвитку власної промисловості й торгівлі.

Реалізм — одна з основних властивостей мистецтва та літератури, яка полягає у прагненні правдивого об’єктивного відображення й відтворення дійсності у формах, що їй відповідають; у вужчому розумінні — течія в мистецтві, що протистояла модернізму та авангардизму.

Революція (соціальна) — докорінні зміни в розвитку яких-небудь явищ природи, суспільства, способі виробництва, науці.

Реформа — поступове перетворення, поліпшення будь-чого.

Ринок — економічна категорія, яка відображає відносини стихійного регулювання виробництва на підставі вільних цін та прибутки в масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок), країни (національний, внутрішній ринок), регіону (місцевий ринок); відносини, що складаються між товаровиробниками та покупцями з приводу купівлі-продажу, органічний зв’язок між виробництвом і споживанням.

Самодержавство — монархічна форма правління в Московській державі та Російській імперії в XVI — на початку XX ст., побудована на відносинах підданства та необмеженої одноосібної влади.

Сервітут — установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково або спільно) чужою власністю. На правах сервітутів на українських землях селяни разом із поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками тощо.

Суспільно-політичний рух — своєрідна форма виявлення політичної активності людських мас; спільна діяльність, об’єднання людей, що відрізняються своїми ідейними засадами, цілями та способами їх досягнення, кількістю, роллю в політичному житті, мірою відповідності потребам суспільного прогресу тощо.

Товарне виробництво — форма виробництва, за якої продукти виробляються для продажу.

Традиція — звичаї, порядки, правила поведінки, що склалися історично та передаються з покоління в покоління.

Фабрика — промислове підприємство, що ґрунтується на використанні системи машин; форма великого машинного виробництва.

Федерація — форма державного устрою; союз держав, що складається з державних утворень, які мають обмежений суверенітет.

Цензура — система державного нагляду за пресою та іншими засобами масової інформації.

Цивілізація — спільність людей, яка впродовж часу (зародження, розвиток, загибель або перетворення) має окрему територію, стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні цінності та ідеали, ментальність.

Шовінізм — крайня форма націоналізму, пропагування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам усіх інших націй.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно