§ 41. ТРАДИЦІЇ ТА ПОБУТ УКРАЇНСЬКОЇ РОДИНИ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ТА ТВОРЧИХ РОБІТ

1. Традиційна українська родина та її обрядовість

Незважаючи на процеси індустріалізації та урбанізації, у другій половині XIX - на початку XX ст. українська сім’я, особливо селянська, залишалася доволі замкненою, з дотриманням усіх звичаїв і обрядів. За своїм типом вона була розширеною і складалася з кількох поколінь родичів. Її члени разом жили, обробляли землю та вели господарство. Головою сім’ї, як і раніше, був батько. Часто після його смерті сім’єю керувала мати, що свідчить про традиційну незалежність української жінки. Загалом для української родини характерний демократизм і рівноправ’я у стосунках.

Оскільки традиційна українська сім’я будувалася на засадах духовності, віри й релігійності, у ній панував культ поваги до старших та опіки над хворими. Батьки на старість ніколи не були самотніми. З ними залишався жити один із синів. Донька, як правило, йшла до родини чоловіка.

Важливе значення мало виховання дітей, яких змалку привчали до праці. Через особистий приклад і народну творчість їм прищеплювали любов до батьків, рідної мови та культури, формували відчуття кровного зв’язку, згуртованості всіх членів родини.

Визначте основні ознаки сім’ї в традиційному суспільстві.

Традиційний побут українців характеризувався охайністю й прагненням до краси. Останнє виявлялося у прикрашанні свого житла, знарядь праці, обрядових предметів, а також у покрої та орнаментиці одягу, особливо жіночого. Українська родина завжди дотримувалася законів гостинності, з повагою ставилася до народних звичаїв і традицій.

Сімейне життя українців супроводжувалося різноманітними святами, обрядами та ритуалами, якими відзначали найважливіші етапи життя людини від її народження до смерті. Усі обряди сімейного циклу поділяють на три групи - родильні, весільні та поховально-поминальні.

На основі поданої інформації складіть запитання для проведення опитування на тему «Які традиційні обряди і звичаї збереглися у вашій родині». Підготуйте презентацію на тему «Весільна обрядовість», використовуючи у разі можливості фото з родинного архіву.

2. Сім’я в індустріальному суспільстві

У другій половині XIX - на початку XX ст. розвиток української сім’ї відбувався в напрямі зменшення кількості розширених сімей і збільшення сімей простого типу (чоловік, дружина та їхні діти). Формування нових суспільних верств спричинило появу таких видів сім’ї, як робітнича та буржуазна. Відбулися зміни й у структурі та внутрішньосімейних відносинах заробітчанських і дворянських родин.

У заробітчанських сім’ях дедалі частіше проявлялися рівноправ’я та незалежність між самим подружжям, батьками і дітьми. Ще більшого вираження такі стосунки набули у пролетарських сім’ях, де жінки працювали нарівні із чоловіками. Як правило, дітей у них було мало - двоє-троє.

У дворянському середовищі в цей період стають поширеними два різновиди сім’ї - «нова ідейна» та «нова практична». Для «нової ідейної» дворянської родини характерною є участь у громадській і професійній діяльності як чоловіка, так і дружини. Головним мотивом до здобуття освіти й зайнятості для заміжньої дворянки були не матеріальні інтереси, а прагнення саморозвитку. Переважно воно реалізовувалось у літературній, мистецькій та викладацькій діяльності. При цьому за жінкою залишалося керування домашнім господарством. Чоловік був головою сім’ї та відповідав за духовне зростання її членів.

«Нова практична» дворянська сім’я виникла в результаті економічних перетворень. Її ознакою було те, що в матеріальному забезпеченні родини своєю працею брав участь не тільки чоловік, а й дружина.

Підприємці, міщанство та інтелігенція в нових суспільно-історичних умовах віддавали перевагу створенню сімей так званого буржуазного виду. Класичними рисами буржуазної родини були: відокремлення ділового життя від приватного; розподіл обов’язків за принципом «чоловік - годувальник, дружина - кохана і мати»; сім’я автономна від суспільства.

Як змінюється модель сім’ї в індустріальному суспільстві? Підготуйте повідомлення про роль жінки в різних видах сім’ї.

Швидкий промисловий розвиток кінця XIX - початку XX ст. позначився й на побуті населення України. Дедалі частіше використовувалися речі фабричного виробництва - шафи, стільці, ліжка, дитячі іграшки, друкарські та швейні машинки тощо. Згодом з’явилися перші плити для приготування їжі. Технічні новинки існували як у дорогому, так і в дешевшому варіантах, що робило їх доступними для незаможного населення.

Із запровадженням у широкий ужиток технічних нововведень хатній інтер’єр як на селі, так і в місті поступово втрачає традиційний характер. Проте була частина городян, вихідців із села, яка не хотіла відриватися від звичної для себе морально-психологічної атмосфери. Серед українських інтелігентів також стає модним мати у своєму інтер’єрі предмети сільського побуту, нефункціональні в міському житлі: скрині, мисники, ставці, глиняні горщики і миски. Цим вони намагалися показати свою єдність з народом, і насамперед із селянством, яке вважалося носієм національного духу. Наприклад, квартиру відомого українського археографа В. Модзалевського прикрашали старовинні українські вироби з гутного скла, полтавські глиняні іграшки, посуд Києво-Межигірської фаянсової фабрики, волокитинська порцеляна, українські народні килими та ін.

Чому на ваш погляд, в умовах модернізації українська інтелігенція зберігала елементи традиційного побуту? Чи характерні подібні явища для побутового життя сучасної української родини?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно