§ 10. Початок українського національного відродження

ЗГАДАЙТЕ 1. Коли почалося і в чому виявилося українське національне відродження в Наддніпрянщині? 2. За яких обставин виникла Українська греко-католицька церква? 3. Які ідеї пропагувало європейське Просвітництво?

1. Пробудження національного життя. Як і в Наддніпрянщині, імперська політика на західноукраїнських землях викликала опір українців, які розгорнули боротьбу за збереження своєї самобутності, за свої національні права. У першій третині XIX ст. там почалося національне відродження.

Реформи Марії-Терезії і Йосифа II створили передумови для культурного прогресу. У краї збільшилася чисельність української інтелігенції, яка дедалі частіше замислювалася над становищем народу, його минулим, сучасним і майбутнім. Але наступники імператорів-реформаторів пішли шляхом реакції не лише в селянському питанні, а й у культурно-освітній сфері. У 1805 р. початкові школи були поставлені під контроль римо-католицької церкви. Руський інститут при Львівському університеті в 1809 р. закрили. У 1812 р. влада скасувала обов’язковість освіти. Унаслідок цього рішення кількість дітей у школах різко зменшилася. Здавалося, що над австрійськими територіями України знову опустився морок неписьменності та невігластва, що західні українці опинилися в гірших умовах, ніж їх наддніпрянські брати. Адже підросійська Україна пам’ятала про Гетьманщину і Запорозьку Січ, усупереч політиці царату зберігала дух і частково традиції вільного життя, які на початку XIX ст. ще остаточно не вивітрилися. Наддніпрянщина мала прошарок колишніх козаків, що так і не стали власністю поміщиків. На подібну спадщину не могла спертися закріпачена Західна Україна, самоврядування в якій було так давно, що не залишило жодних спогадів.

Греко-католицька церква Св. Івана Хрестителя в с. Раківчик Івано-Франківської обл. 1843 р. Сучасний вигляд.

Однак підавстрійська Україна мала свої переваги. Унаслідок імператорських реформ тут виросла суспільна верства, здатна не лише ослабити негативні наслідки реакції, а й очолити національне відродження. Нею стали греко-католицькі священики, роль яких наприкінці XVIII - на початку XIX ст. швидко зростала і які стали носіями української національної ідеї.

Одна з головних відмінностей між греко-католицьким і римо-католицьким обрядами полягала в тому, що греко-католицьким священикам дозволялося одружуватися. Як правило, сини наслідували батьків, переймаючи професію священиків. Тому священицький стан уподібнювався до шляхетського чи дворянського. Ця обставина мала велике значення для збереження традицій західноукраїнської національної еліти. Сім’ї священиків були одним із головних джерел постачання кадрів для національного руху.

Крім того, греко-католицьке духовенство підтримувало тісні зв’язки з простим народом. За часів Речі Посполитої церква, яка зазнавала жорстоких утисків, втратила заможніші верстви і, по суті, перетворилася на «селянську». Греко-католицькі священики були пов’язані із сільським оточенням, їхні діти нерідко одружувалися з дрібними шляхтянками або шляхтичами чи навіть просто із сільськими дівчатами та парубками. «Хлопи і попи», як казали поляки, трималися разом і спільно переживали всі лихоліття владних знущань. Греко-католицьке духовенство дало людей, які стали в обороні права українського народу здобувати освіту рідною мовою і в рідній школі. Воно стало носієм української національної ідеї в Західній Україні.

Йосип Лозинський — учений, етнограф, мовознавець, публіцист.

2. Поширення ідей Просвітництва. Національне відродження українців починалося під впливом європейського Просвітництва, яке, хоча й з деяким запізненням, на початку XIX ст. прийшло в Україну. Осередком першої хвилі відродження став Перемишль. Там під покровительством перемишльського епископа Михайла Левицького (1774-1858) зібрався гурт патріотично налаштованих греко-католицьких священиків: Іван Могильницький (1777-1831), Йосип Левицький (1801-1860), Йосип Лозинський (1807-1889), Іван Лаврівський (1773-1846) та ін. Вони розгорнули боротьбу за впровадження української мови в систему початкової освіти й розширення мережі початкових шкіл. За ініціативи Й. Левицького помічник єпископа у шкільних справах І. Могильницький у 1816 р. у Перемишлі заснував перше просвітницьке товариство греко-католицьких священиків. Воно ставило своїм завданням удосконалити українську мову, друкувати нею різноманітні брошури для народу. Товариство видало кілька підручників, зокрема перші граматики української мови. Завдяки зусиллям членів товариства у краї протягом 15 років відкрили майже 400 шкіл. У 1830-ті роки центр українського відродження в Галичині перемістився до Львова.

Ідеї Просвітництва сповідували й «будителі» (пробуджувані національної свідомості) Закарпаття.

Плеяда молодих культурно-політичних діячів різко засуджувала колоніальний курс австрійської влади та угорських феодалів, політику зугорщення та онімечення корінних мешканців краю. Найвідомішим з «будителів» із часом став Олександр Духнович (1803-1865). Йому, зокрема, належить ряд патріотичних поезій. Популярність двох з них - «Я русин був, єсьм і буду» та «Подкарпатськії Русини» - надовго пережила автора. У XX ст. між світовими війнами їх виконували як гімн закарпатських українців.

Олександр Духнович - закарпатський громадський діяч, письменник. Обстоював ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом.

3. «Руська трійця». Переломною подією в історії національного відродження стала діяльність «Руської трійці», до якої належали молоді студенти богослов’я Маркіян Шашкевич (1811-1843), Іван Вагилевич (1811-1866) і Яків Головацький (1814-1888). Головною постаттю в цій групі став М. Шашкевич. Син сільського священика, він зріс у гущі українського народу й був добре обізнаний з його становищем, розумів його потреби.

Перед молодим М. Шашкевичем постало питання: чому освічені українці нехтують мовою народу, чому її соромляться? Саме тоді до його рук потрапили «Енеїда» І. Котляревського та збірник «Українські народні пісні» М. Максимовича. Він сприйняв красу української мови і почав сам писати нею. На другому році навчання М. Шашкевич заприятелював з І. Вагилевичем та Я. Головацьким. Вони читали й обговорювали прочитане, дискутували й завжди говорили лише українською мовою. Саме за це спольщені товариші назвали їх «Руською трійцею». Це було на початку 1830-х років. Щоб довести, що українською мовою можна висловлювати філософські та релігійні ідеї, М. Шашкевич в 1836 р. виголосив першу українську промову в музеї семінарії перед духовними особами і запрошеними гостями. До того часу такі промови виголошували тільки польською, німецькою або латинською мовами. Це сподобалося всім семінаристам, і від того часу деякі з них стали розмовляти українською мовою.

М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький у 1834 р. об’єднали навколо себе близько 20 молодих людей, майже виключно семінаристів та молодих священиків (лише двоє мали світську професію). Члени гуртка, на який поширювалася назва «Руська трійця», підготували до друку збірку поезій рідною мовою, у якій виразно прозвучав заклик до єднання народних сил, до національного пробудження. Збірку не пропустила цензура. Австрійська влада побоювалась, що вихід її українською мовою приведе до зародження в Галичині національного руху, який може бути спрямований проти імперії Габсбургів.

1. Маркіян Шашкевич. 2. Іван Вагилевич. 3. Яків Головацький.

Титульна сторінка «Русалки Дністрової»

4. Альманах «Русалка Дністровая». 1837 p. стараннями Я. Головацького збірку (альманах) під назвою «Русалка Дністровая» вдалося видати в Угорщині. В альманасі було вміщено народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали героїчне минуле, заняття і побут, культуру українського народу. Ці матеріали, а також публіцистичні статті звеличували боротьбу українського народу за своє визволення, поетизували національних героїв, проголошували потребу возз’єднання всіх українських земель. Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократичної молоді державній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз’єднання українських земель. По суті, альманах став політичним маніфестом українського національного руху. Тому не дивно, що влада вороже зустріла «Русалку Дністровую», конфіскувала й знищила майже весь наклад, а її авторів притягла до судової відповідальності й тривалий час переслідувала.

Після розправи над «Руською трійцею» подальший поступ національного відродження призупинився, але невдовзі отримав новий імпульс для розвитку під час революції 1848-1849 рр.

ВИСНОВКИ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

Культурно-освітні процеси в Західній Україні наприкінці XVIII - до кінця 40-х років XIX ст. увійшли в історію як перша хвиля національного відродження на західноукраїнських землях. Очолювало відродження греко-католицьке духовенство - єдина освічена соціальна група українців, яка не зденаціоналізувалась. Саме воно було носієм української національної ідеї.

Із середовища греко-католицького духовенства вийшли М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький, які з початку 1830-х років розпочали на західноукраїнських землях національно-просвітницьку діяльність. Ці видатні діячі ввійшли в історію як «Руська трійця». Непересічною подією в історії національного відродження було видання альманаху «Русалка Дністровая». Написаний живою народною мовою, він переконував читачів, що між західними українцями і українцями Російської імперії немає істотних відмінностей, що вони є єдиний народ.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Поясніть, чому саме греко-католицькі священики брали найактивнішу участь у поширенні української національної ідеї?

2. Наведіть приклади діяльності просвітницького товариства в Перемишлі.

3. Хто такі «будителі»?

4. Визначте історичне значення діяльності «Руської трійці».

5. Яку роль відіграв М. Шашкевич у національному відродженні?

6. Чи погоджуєтесь ви із твердженням, що поява «Русалки Дністрової» стала важливою віхою в українському національному відродженні, національно-визвольному русі?

7. Знайдіть осередки національного відродження в західноукраїнських землях на карті на с. 78.

Документи та матеріали

Історик Іван Писяк-Рудницький про роль православного і греко-католицького духовенства у визвольному русі України

Боротьба козацької України за політичну незалежність у XVIII ст. була тісно пов’язана з обороною православ’я від ісламу та римського католицтва. Уніатська церква виступала тоді придатком до чужоземного польського панування. У XIX ст. відбулася цікава переміна ролей. Після того як Київський митрополичий престол був підпорядкований Московському патріархатові (1685), православна церква на Україні втратила свою автономію і поступово стала повністю русифікованою. Уніатська церква, яку в Російській імперії заборонено (1839), була обмежена до Габсбургських володінь. Але тут вона пережила дивовижне відродження. Благотворні реформи, проведені австрійським урядом, піднесли освітній і громадський рівень греко-католицького духовенства. Водночас вплив австрійського «йосифінства» дав змогу греко-католицькій церкві позбавитися польських пов’язань. Тепер вона була здатна взяти на себе роль української національної церкви.

Джерело: Лисяк-Рудницький І. Українці в Галичині під австрійським пануванням // Іван Лисяк-Рудницький. Історичні есе. -К., 1994. -Т. 1. -С.415.

Запитання і завдання

1. Що спільного її відмінного в ролі православного духовенства в Наддніпрянщині і греко-католицького в Західній Україні?

2. Охарактеризуйте вплив на національно-визвольний рух в Україні православного і греко-католицького духовенства.

Запам’ятайте дати

• 1816 - заснування в Перемишлі першого на західноукраїнських землях просвітницького товариства.

• Початок 30-х років XIX ст. - виникнення гуртка «Руська трійця».

• 1837 - видання альманаху «Русалка Дністровая».

Словник ТЕРМІНІВ

• Духовна влада - церковна влада.

• Цензура (від лат. censura - контроль) - контроль державної влади за змістом та розповсюдженням інформації з метою обмеження або недопущення ідей та відомостей, які визначаються цією владою шкідливими або небажаними.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно