§ 5. СУСПІЛЬНІ РУХИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ

1. Масонство

«Свобода. Рівність. Братерство»

Ідейну основу масонського світобачення становили принципи всесвітнього братерства, рівності, самопізнання і самовдосконалення індивідів. В Україні масонство поширювалося через Польщу із Західної Європи. Перша масонська ложа виникла ще в 1742 р. в с. Вишнівці на Волині, але широкого розповсюдження масонство не мало. Його помітне зростання розпочалося лише наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Цьому процесу сприяли Велика французька революція, включення Правобережної України до складу Російської імперії, поширення ідей просвітництва та європейського стилю життя, війна 1812 р. тощо.

Коли і де виникла перша масонська організація на українських землях? Укажіть ознаки масонського світобачення.

Після наполеонівських воєн та походів російської армії в Європу (1813-1814) в Наддніпрянській Україні з’являються перші опозиційні царизму таємні організації - масонські ложі, члени яких сповідують ідеї вдосконалення суспільства («розумного суспільства») через удосконалення людини.

Масон - з франц. - «вільний каменяр». Масонство веде свій початок від Середньовіччя. Його перші паростки - цехова організація, корпорація каменярів-будівельників. Вони стали прообразом пізніших масонських організацій (лож або «майстерень»). Особливо активним як релігійно-етична течія масонство стало після Англійської революції середини XVII ст.

Документи та матеріали

«Дух незадоволення всіх класів українського суспільства, свідомого дворянства (офіцерів), неможливість вільно викладати свої думки, плани і проекти необхідних змін державного і соціального ладу привели до організації таємних товариств... На першому місці треба поставити масонські ложі, що до них входило дворянство, іноді дуже вельможне і багате, офіцерство. Масонство з його штучною організацією, містикою і символікою, політичною і соціальною уміркованістю... що були реакцією проти Французької революції, коріння свої на Україні мало в російському і польському масонстві. Головною його метою було духовне відродження окремої людини і філантропія», - писав академік Д. Багалій.

Які причини обумовили появу масонських лож? Хто були їхні члени? Якою була їхня мета?

Запозичені із Заходу, ці таємні товариства заповнили суспільну нішу, яку мали займати громадські, релігійні або політичні об’єднання. Однак про політичні організації в самодержавній Росії годі було й мріяти, а православна церква, включена до бюрократичної системи, втрачала авторитет духовного провідника народу. Масонські ложі стали своєрідною відповіддю української еліти на виклик часу: у них об’єднувалися ті, хто хотів змінити звичний стан речей. Варто взяти до уваги, що масонські ідеї приходили на Лівобережжя не лише із Заходу, а й з Росії, де на цивільній та військовій службі перебувало багато українських дворян.

Упродовж 1817-1819 рр. з’являються масонські ложі у Харкові - «Вмираючий сфінкс», в Одесі - «Понт Евксинський» і «Три царства», у Полтаві - «Любов до істини». Членами лож були землевласники, військові, чиновники, урядовці, діячі культури. Зокрема, до полтавської ложі належали землевласник С. Кочубей, переяславський предводитель дворянства В. Лукашевич, письменник і громадський діяч І. Котляревський.

За характером діяльності масонські ложі не були однорідними. Так, харківська ложа діяла передусім у межах релігійно-етичного напрямку. Її члени піклувалися переважно про самовдосконалення та вдосконалення ближніх. При цьому активно допомагали один одному в просуванні щаблями службової кар’єри. На противагу харків’янам полтавська ложа намагалася залучити місцеве дворянство до активної громадсько-політичної діяльності, до опозиційного всеросійського руху.

Якщо на Лівобережжі домінували ідеї панславізму (об’єднання всіх слов’янських народів у складі Росії), то на Правобережжі головною метою масонських лож, до яких входили переважно поляки, була боротьба за відродження могутньої Речі Посполитої з правобережними українськими землями включно.

ПЕРСОНАЛІЇ

ВАСИЛЬ ЛУКАШЕВИЧ (бл. 1783-1866)

Землевласник, громадсько-політичний діяч, меценат. Походив із давнього козацько-старшинського роду. Закінчив Пажеський корпус (1803). Деякий час перебував на державній цивільній службі. Обирався предводителем дворянства Переяславського повіту. Член полтавської масонської ложі «Любов до істини». В. Лукашевич та його соратники були прихильниками політичної самостійності України, обстоювали ідею піднесення політичної свідомості українців, виступали за ліквідацію кріпацтва. У січні 1826 р. заарештований за підозрою у зв’язках з декабристами, але за відсутності доказів звільнений з дозволом мешкати у своєму маєтку в Борисполі під наглядом поліції.

Порівняйте життєписи М. Гулака і В. Лукашевича. Як вони відповіли на виклики своєї епохи? (Лінії порівняння: 1) походження; 2) освіта; 3) професійна діяльність; 4) громадсько-політична діяльність).

Документи та матеріали

Що спонукало представників громадської еліти займатися масонською діяльністю? Зізнання В. Лукашевича дають відповідь на це питання. Він пояснював свій інтерес до масонства юнацькою романтикою («пішов у 17-річному віці у відставку, проживав на волі безбідно, віддавався тому бродінню ума, яке притаманне молодості, коли відсутній дороговказ»), честолюбним прагненням піднятися над людьми («осяятись тим світлом, яке б виділило мене із загального класу людей), своєю захопленістю містикою («все містичне й таємниче здавалося мені невимовно чудовим»), принадністю гуманної масонської етики («вважав, що товариства, формуючи людську душу, породжують братерські зв’язки й схиляють до взаємних обов’язків»).

Схарактеризуйте мотиви масонської діяльності В. Лукашевича.

1822 р. російський уряд видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило масонського руху. Тому вже 1826 р. Микола І підтвердив чинність «височайшого» указу. Від 1849 р. по всій Російській імперії від чиновників, священиків, викладачів брали підписку про те, що вони не належать і не належатимуть до таємних організацій, «під якою б назвою ті не існували». «Такі дії самодержавства пояснюються тим, що масонство було виявом (хоча й дуже своєрідним) зародження громадянського суспільства, яке виходило за межі існуючого в Росії самодостатнього самодержавного режиму», - робить висновок історик О. Бойко.

Чому російський уряд заборонив діяльність масонських лож? Чи поділяєте ви думку історика О. Бойка? Висловте своє бачення.

2. Декабристи

«Діти 1812 року» - так називали себе всі, хто після перемоги над наполеонівською армією прагнув змін на батьківщині, був готовий до практичних заходів.

Декабристи - учасники опозиційного руху 1810-1820-х років проти самодержавства та кріпацтва, який закінчився повстанням 26 грудня 1825 р.

Документи та матеріали

«Декабристи уявляються в масовій свідомості або корисливими узурпаторами, або великодушними мрійниками, які вирішили принести себе в жертву. А вони були - насамперед! - політиками. Політиками некорисливими в більшості своїй і, головне, тверезомислячими», - писав історик Я. Гордін.

Офіцери, які повернулися із закордонних походів, прагнули активної діяльності. Уже в 1816 р. вони заснували першу нелегальну організацію декабристів у Росії - Союз порятунку. Її активними учасниками були М. Муравйов, С. Трубецькой, брати М. та С. Муравйови-Апостоли, П. Пестель. Члени Союзу порятунку одностайно виступали за ліквідацію кріпосного права і встановлення конституційної монархії.

У розвитку декабристського руху важливою подією стало виникнення в 1821-1822 рр. Північного (у Петербурзі) та Південного (у Тульчині в Україні) товариств. Програмовим документом Південного товариства була «Руська правда» (автор - П. Пестель). Росія проголошувалась єдиною, унітарною державою з республіканською формою правління. «Малоросія, - писав П. Пестель, - ніколи не була і бути не може самостійною. Тож вона мусить поступитися своїм правом бути окремою державою». Передбачалися ліквідація кріпосного права, військових поселень, проголошення рівності громадян перед законом, свобода слова, друку, віри.

«Володіти іншими людьми як власністю своєю, продавати, закладати, дарувати й одержувати у спадщину людей, подібно до речей, використовувати їх по власній своїй сваволі, без попередньої з ними угоди і єдино тільки для власного свого прибутку, вигоди, а іноді і примхи, є справа ганебна, супротивна людству, супротивна законам природним, противна святій вірі християнській» - було записано в «Руській правді».

У цій заяві було більше соціального чи морального протесту?

Фрагменти «Конституції» М. Муравйова та «Руської правди» П. Пестеля

Програмовим документом Північного товариства була «Конституція» (автор - М. Муравйов). Згідно з нею в Росії передбачалися запровадження конституційної монархії; поділ Росії на тринадцять федеративних штатів, два з яких - Чорноморський (центр - Київ) та Український (центр - Харків) - територіально збігалися з колишньою Гетьманщиною та Слобідською Україною.

Оцініть діяльність декабристів.

Водночас із Південним товариством у Наддніпрянській Україні діяла ще одна таємна організація - Товариство об’єднаних слов’ян, яка була утворена 1823 р. у Новограді-Волинському братами А. і П. Борисовими та Ю. Люблінським. Основними програмовими документами організації були «Правила об’єднаних слов’ян» та «Клятва об’єднаних слов’ян». У цих документах сформульовані основні завдання - скасування кріпацтва, повалення самодержавства, подолання деспотизму панівного режиму. У своїх планах члени товариства виходили за межі однієї держави і висували ідею визволення всіх слов’янських народів з-під гніту самовладдя та утворення слов’янського федеративного союзу.

Документи та матеріали

«Народ не інакше може стати вільним, як зробитись моральним, освіченим і промисловим. Хоч воєнні революції швидше досягають мети, але наслідки їх небезпечні: вони бувають не колискою, а труною вільності, в ім’я якої вони здійснюються...

Беручи до уваги основи добробуту окремої людини, ми переконались, що вони бувають фізичні, моральні і розумові, тому цивільне суспільство... для досягнення можливого добробуту потребує промисловості, яка запобігає зубожінню і бідності, моральності, яка виправляє погані схильності, і, нарешті, освіти, найвірнішого сподвижника в боротьбі проти зла...» - говорилося в документах Товариства об’єднаних слов’ян.

Проаналізуйте фрагменти документів. Поясніть, як історичний процес пов’язаний з розвитком добробуту окремої людини.

У вересні 1825 р. Товариство об’єднаних слов’ян об’єдналося з Південним товариством і перетворилося на його філію.

29 грудня 1825 р. почалося очолене С. Муравйовим-Апостолом та М. Бестужевим-Рюміним повстання розквартированого під Васильковом Чернігівського полку. Тривало до 3 січня 1826 р. Керівники повстання склали прокламацію «Православний катехізис». Вона була написана у формі запитань-відповідей (популярний виклад програми Південного товариства). Її було зачитано перед повсталими Чернігівського полку. Захопивши штаб полку, повстанці вирішили йти в напрямку Житомира на з’єднання з іншими військами. Та біля сіл Устинівка й Ковалівка їх зустріли гарматним вогнем каральні частини. Розсіяні й деморалізовані, учасники виступу здалися.

ПЕРСОНАЛІЇ

СЕРГІЙ МУРАВЙОВ - АПОСТОЛ (1796-1826)

Один із керівників декабристського руху. Нащадок українського гетьмана Данила Апостола. Разом із М. Бестужевим-Рюміним очолив Васильківську управу Південного товариства (1823). Установив зв’язок між Південним товариством і польським Патріотичним товариством (1823). Активно сприяв приєднанню Товариства об’єднаних слов’ян до Південного товариства. Підтримував «Руську правду», складену П. Пестелем. Прихильник повалення самодержавства шляхом воєнної революції. У ході повстання Чернігівського полку тяжко пораненого С. Муравйова-Апостола було заарештовано. З великою гідністю і мужністю поводив себе під час слідства; засуджений до страти. Заколот декабристів був першим виступом опозиції проти самодержавного деспотизму в Росії.

Сергій Муравйов-Апостол

Поміркуйте, які особисті риси вдачі були притаманні представникам декабристського руху

3. Польське повстання 1830-1831 рр.

«За нашу і вашу свободу!»

Документи та матеріали

Після розгрому Пруссії (1807) Наполеон проголосив на частині польських земель Варшавське князівство під своїм протекторатом і «дарував» йому конституцію - Кодекс Наполеона, яка запровадила рівність усіх громадян, надала право творення державних структур. За рішенням Віденського конгресу (1815) Варшавське князівство перейшло до Росії під назвою Королівства (Царства) Польського. Наступного року в дію вступила нова конституція, яка забезпечила певну автономію (сейм, уряд, армія, польська мова, демократичні свободи). Конституційний устрій королівства був несумісний з абсолютистськими порядками Росії.

Як ви вважаєте, чому територія польських земель в однаковій мірі цікавила як Росію, так і Європу? «Конституційний устрій королівства був несумісний з абсолютистськими порядками Росії». Спрогнозуйте історичну перспективу цього протиріччя.

Російський уряд грубо порушував конституцію, обмежував діяльність польського сейму, запровадив цензуру і репресивно-поліцейські порядки, пригнічував будь-які вияви національного життя. У польських колах визрівало прагнення вийти зі складу імперії та утворити незалежну Польську державу. Польське повстання вибухнуло на хвилі європейських революцій і національних рухів, спрямованих проти домінування імперій. Приводом для початку повстання стало поширення чутки про відправлення польського війська на придушення Липневої революції (1830) у Франції.

29 листопада 1830 р. у Варшаві спалахнуло повстання. Патріотично налаштована шляхта напала на палац намісника великого князя Костянтина Павловича, який з урядовими військами змушений був залишити Польщу. Незабаром Варшава опинилась у руках повсталих. Революційна частина поляків, об’єднаних навколо Патріотичного товариства, обстоювала продовження боротьби до здобуття повної незалежності, консервативна - схилялася до угоди із Миколою І за умови дотримання ним положень Конституції 1815 р. (збереження автономії у складі імперії).

Польський сейм утворив Національний уряд, який вбачав своє завдання у відродженні Польської держави в кордонах 1772 р. (з українськими землями включно). Патріотичне товариство 25 січня 1831 р. провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм проголосити скинення Миколи І з польського престолу. У ті дні вперше з’явилося звернене до всіх гноблених Російською імперією народів гасло «За нашу і вашу свободу!».

Сподівання на підтримку з боку місцевого населення не справдилися. Українські селяни повірили не польській шляхті, а російському фельдмаршалу Ф. Остен-Сакену, який обіцяв звільнити їх з кріпацтва за підтримку урядових військ. А втім, після придушення виступу нічого не змінилося, більше того, шляхта помстилася селянам, збільшивши визиск.

У серпні 1831 р. у збройних сутичках російське військо завдало поразки польським загонам. Керівників та учасників антиурядового виступу за вироком суду в Києві було заслано до Сибіру, віддано в солдати, позбавлено дворянських прав і маєтків. Було скасовано конституцію Королівства Польського і одночасно більшість ознак автономії (сейм, армію, елементи державності); заборонено діяльність польських шкіл та ліцеїв, греко-католицької церкви (1838), ліквідовано магдебурзьке право в містах та чинність Литовських статутів.

Захоплення арсеналу у Варшаві. Художник М. Залеський. 1831 р.

Польське повстання засвідчило зростання рівня національної самосвідомості й невдоволення політикою самодержавства. Європейська громадська думка із симпатією поставилась до боротьби поляків з російським деспотизмом, а польське питання від того часу ототожнювалось зі справою боротьби проти абсолютизму, за свободу й демократію у Європі.

Опишіть події польського повстання, скориставшись планом: 1) Коли відбулася ця подія? 2) Хто брав участь? 3) Які її причини? 4) Чого прагнули учасники повстання? 5) Якими були наслідки?

Інвентарна реформа

Документи та матеріали

«Правобережна Україна після польського повстання 1830-1831 рр. стала ареною змагання між місцевою польською елітою і російською державою, інтереси якої представляв Д. Бібіков - генерал-губернатор Київської, Подільської і Волинської губерній. Це стало причиною проведення Д. Бібіковим соціальних реформ. Потреба опертися на підтримку, якою традиційно була місцева еліта, у цьому випадку привела до одновірного й етнічно близького селянства», - підкреслювала історик В. Шандра.

Протягом 1847-1848 рр. Д. Бібіков здійснив у Волинській, Київській та Подільській губерніях так звану інвентарну реформу. Спеціальний комітет виробив перелік селянських повинностей, збільшувати які поміщики не мали права. Згідно з «Інвентарними правилами» наділи селян залишалися в їхньому довічному користуванні; панщина не повинна була перевищувати трьох днів для чоловіків та одного для жінок з «тяглового» господарства й відповідно двох днів для чоловіків та одного для жінок у господарствах, що не мали тяглової худоби. Усі інші повинності ліквідовано, заборонено використовувати жіночу працю на важких роботах. Поміщики могли перевести залежних селян з панщини на роботу в мануфактурі, однак вони вже не мали права самостійно віддавати селян у рекрути, засилати до Сибіру, примусово одружувати. У доповіді від 1844 р. Д. Бібіков писав: «Не можна ручатися за майбутнє, спокій краю і його безпеку, доки становище селян не буде поліпшено і забезпечено заходами, що виходять від верховної влади».

Схарактеризуйте положення інвентарної реформи. Поміркуйте, чи правильно відповів на виклик часу Д. Бібіков.

4. Соціальні протести

Селянство

Серед найпоширеніших форм селянського спротиву були: подання скарг до урядових установ, відмова виконувати поміщицькі й державні повинності, захоплення панських земель і поділ їх між собою, знищення господарських приміщень, пошкодження реманенту, збройні виступи, вбивство землевласників, управляючих, втеча від поміщиків.

Як ви вважаєте, чи можна назвати стихійним опір селян поміщикам?

1820-1830-ті роки - час, коли Правобережну Україну охопили масові селянські повстання на чолі з легендарним Устимом Кармелюком. Повстанці нападали на поміщицькі маєтки на Поділлі, розподіляли між селянами панське майно. Загалом у загонах, які очолював Кармелюк, воювало майже 20 тис. осіб. Хоча значення постаті У. Кармелюка в історії України важко оцінити об’єктивно, вражає надзвичайно тривала його активність.

ПЕРСОНАЛІЇ

УСТИМ КАРМЕЛЮК (1787-1835)

Народився на Вінниччині в родині селян-кріпаків, однак був письменний та достатньо розумів російську, польську мови та ідиш. У 1812 р. його віддали на 25 років у солдати, але в 1813 р. У. Кармелюк утік з уланського полку й повернувся в рідні місця. Очолив ватагу кріпаків-утікачів та військових дезертирів, що нападали на поміщицькі маєтки. Упродовж 1830-1835 рр. протести під проводом Кармелюка охопили все Поділля і суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. Повстанські загони Кармелюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі садиби. У. Кармелюка чотири рази засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру, але щоразу він утікав, повертався на Поділля і знову очолював повстанський рух. Він утікав з в’язниць, з яких утекти не вдавалося нікому, зокрема зі знаменитої неприступної Кам’янецької фортеці. Для боротьби з повсталими російський уряд у листопаді 1833 р. створив Галузинецьку комісію. Аби спіймати бунтівного кріпака, було залучено понад 3 тис. солдатів і жандармів. 1835 р. Кармелюка вбив із засідки шляхтич Ф. Рудковський, а 2700 його спільників було віддано під суд.

Устим Кармелюк. Художник В. Тропінін. 1820 р.

Яким є ваше бачення діяльності У. Кармелюка?

Український «Робін Гуд» став героєм численних народних пісень, переказів та творів художньої літератури.

За твір про Кармелюка письменниця Марко Вовчок у 1871 р., через 36 років після його загибелі, потрапила в Петербурзі до суду. Той оштрафував її «за схвалення такого способу дій, який суперечить установленим у нас засадам власності».

Прокоментуйте твердження: «за схвалення такого способу дій, який суперечить установленим у нас засадам власності».

Робітництво

Робітництво України в першій половині XIX ст. було неоднорідним за складом, умовами й оплатою праці. Найманих робітників було ще мало, і працювали вони переважно в містах.

На виробництвах широко використовувалася жіноча та дитяча праця, у тому числі в нічні зміни. Лише в 1845 р. законом було заборонено використовувати працю дітей у нічний час. Робочий день тривав від 12 до 15 годин.

Посилення експлуатації робітників було не тільки через ненормований робочий день, а й за рахунок святкових і вихідних днів, а також вировадження високих норм виробітку. Заробітна плата була низькою, а на підприємствах діяла жорстка система покарань і штрафів.

Обкладинка книжки Марка Вовчка «Кармелюк»

У першій третині XIX ст. у Російській імперії не існувало державного законодавства, яке б регулювало відносини між власниками підприємств і робітниками. Лише в 1835 р. уряд запровадив «Положення» про забезпечення промисловості найманою робочою силою. Це передбачало укладання договору між роботодавцем і найманим робітником. Але на практиці підприємці майже не дотримувалися домовленості і в будь-який момент могли її розірвати. До того ж угоди укладалися таким чином, що робітник потрапляв до роботодавця в кабальну залежність.

Відсутність охорони праці часто ставала причиною високого травматизму і навіть загибелі працюючих. На підприємствах процвітала антисанітарія, не було безпечних умов праці, медичного забезпечення. Робітники проживали в поганих умовах, а виснажливий робочий день вичерпував їхні сили. Це дуже часто призводило до каліцтв і хвороб. Звільнені з підприємств, працівники не могли знайти іншу роботу і поповнювали лави жебраків.

Українське робітництво, як і селянство, протестувало проти жорстоких утисків влади та власників підприємств. Найпоширенішою формою боротьби за права були скарги урядовцям, розправи над поміщицькою і заводською адміністрацією, руйнування обладнання, втечі з підприємств.

1805 р. вільнонаймані робітники друкарні Києво-Печерської лаври висунули перед адміністрацією вимогу підвищити оплату праці. Отримавши відмову, вони оголосили протест і стали до роботи тільки після того, як роботодавці пішли на поступки.

Опишіть становище і форми протесту найманих робітників.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій:

а) повстання Чернігівського полку;

б) початок селянського руху під проводом У. Кармелюка;

в) поразка польського повстання;

г) утворення масонської ложі «Любов до істини».

2. Які терени охопив селянський рух під проводом У. Кармелюка? Відстежте процес зростання території повстання.

3. Назвіть події, з якими пов’язані імена: В. Лукашевич; брати А. і П. Борисови; імператор Микола І.

4. Дайте визначення поняття «інвентарна реформа».

5. Зробіть порівняльний аналіз масонського і декабристського рухів (лінії порівняння: Коли мав місце? Хто брав участь? Якою була мета руху? Якими були засоби досягнення мети?).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно