|
Визначальною рисою розвитку людства у XIX ст. стала модернізація (оновлення), що охоплювала всі сторони життя людей. В економіці відбувся промисловий переворот: перехід від ручного до машинного виробництва. Виникли нові соціальні групи: промислова буржуазія (підприємці) та вільно наймані робітники, зросла чисельність інтелігенції (осіб інтелектуальної праці). Зміни торкнулись і політичного життя: у багатьох європейських країнах утвердилися конституційні монархії або республіки. Упродовж XIX ст. відбулися зміни у житті та побуті людей: виникли нові види транспорту, електричне освітлення, телефон, телеграф, кінематограф, поліпшилося медичне обслуговування, зріс освітній рівень населення. Одночасно з модернізацією в Європі відбувалися процеси національного відродження — пробудження національної самосвідомості народів. XIX ст. — це час формування націй, тобто великих груп людей, пов’язаних спільною територією, економічними зв'язками, мовою, культурою, національним характером. Упродовж XIX ст. українські землі належали до Російської й Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперій. Імперські уряди намагалися проводити щодо українських територій колонізаційну політику: чинили перепони розвитку української економіки й культури, сприяли денаціоналізації та перетворенню українських земель на ринок збуту своїх товарів і джерело сировини й дешевої робочої сили. Негативно впливали на суспільне життя українців характерні для обох імперій абсолютизм і залежність селян від землевласників. Тому перехід від аграрного до індустріального суспільства на українських землях відбувався пізніше та повільніше. Однак, незважаючи на перешкоди, тут розгорталися модернізаційні процеси, які суттєво вплинули на українське національне відродження....
|
