Перевірте свої знання з розділу V
- 10-09-2022, 12:30
- 486
| ... |
Практичне заняття. Особливості культурницького й політичного етапів національного відродження на західноукраїнських землях
- 10-09-2022, 12:30
- 1 203
| Спираючись на подані джерела, схарактеризуйте сутність культурницького та політичного етапів національного відродження, головні його прояви, знайдіть на карті 5 основні регіони й міста, де розгорталася їхня діяльність. За визначенням сучасного чеського дослідника Мірослава Гроха, національне відродження в країнах проходить три етапи: академічний, культурний та політичний: на першому етапі національного відродження, який М. Грох називає академічним, певна національна група стає предметом уваги дослідників. Вони збирають і публікують народні пісні та легенди, прислів’я, вивчають звичаї й вірування, складають словники, досліджують історію. Однак усе це робиться мовою іншого народу; другий етап національного розвитку — культурна фаза, визначається тим, що мова, яка в першій фазі є предметом вивчення, тепер стає мовою, якою творять літературу й на яку перекладають з інших мов. Народну мову вводять як обов’язкову до шкіл загальноосвітніх, а з часом і до вищих. Національна мова вживається в науці, технічній літературі, у політиці, громадському житті та побуті;... |
Радикальний рух і політичні партії в Галичині
- 10-09-2022, 12:30
- 700
| В останній чверті XIX ст. в Галичині поряд із москвофілами й народовцями сформувалася група молоді, яка протистояла обом течіям українського руху, — радикали. Серед них були молоді українські політичні діячі: Іван Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький та ін., які перебували під впливом соціалістичних ідей М. Драгоманова і прагнули надати українофільству характеру політичного руху. Радикал (від лат. radicis — «корінь») — прихильник радикалізму. Радикалізм у політиці — це напрям, який передбачає рішучі дії, спрямовані на корінні зміни в суспільному житті, відкидаючи будь-які компроміси. Погляд зблизька У чому Іван Франко бачив своє призначення? Поверніться до його біографії після опрацювання всього параграфа. Які ідеї й факти з біографії митця справили на вас найбільше враження? Поясніть, чому сучасний дослідник Ярослав Грицак вважає Івана Франка найвидатнішим українським політиком. Іван Франко (1856-1916) — поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературознавець. Захистив при Віденському університеті докторську дисертацію. Автор багатьох літературних творів, які ще за його життя виходили російською, польською, чеською, словацькою, угорською, німецькою мовами. У 1878—1880 рр. засновував й редагував революційні періодичні видання: «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». 1890 р. виступив одним з організаторів Русько-української радикальної партії (РУРП). Неодноразово був ув’язнений, тривалий час перебував під наглядом поліцій — австрійської та російської.... |
Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель у 80–90-х роках XIX ст.
- 10-09-2022, 12:29
- 426
| У 80-х роках XIX ст. галицькі народовці продовжували культурницьку роботу. Проте провальні вибори 1879 р. до галицького сейму, куди потрапили лише три українці, продемонстрували політичну слабкість українців. Такий результат був обумовлений самоусуненням народовців від політичної боротьби, що створило сприятливі умови полякам на виборах. Після цієї поразки серед народовців з’явилися нові лідери — представники світської інтелігенції: учитель гімназії Юліан Романчук, юристи Олександр Огоновський й брати Олександр і Володимир Барвінські. Нові провідники українства визнавали, що польські шляхтичі витіснили їх із галицького сейму, а москвофіли — з усіх колишніх українських установ. Тож їм залишалося або припинити своє існування, або йти в народ і працювати з ним. У 1879 р. вони почали видавати для селян часопис «Батьківщина». Наступного року заснували зорієнтований на інтелігенцію часопис «Діло». Цією назвою вони наголошували на тому, що їхня позиція є протилежною ідеям русофілів, газета яких називалася «Слово». Погляд зблизька Які факти з біографії братів Барвінських і Юліана Романчука справили на вас найбільше враження? Висловіть власне ставлення щодо їхньої діяльності.... |
Українське національне відродження ХІХ ст. на західноукраїнських землях
- 10-09-2022, 12:29
- 503
| У 60-ті роки XIX ст. із забороною української мови в Російській імперії посилився наплив українського письменства в Галичину, що активізувало тут процеси національного самовизначення. Галицьке українство розкололося на москвофільство, русофільство, що було одним із напрямів старорусинства, та народовство, які суперничали між собою. Старорусини — напрям в українському русі Галичини, діячі якого виступали на захист староукраїнських звичаїв. Рух характеризувався антипольською спрямованістю й опором проникненню західних модерних впливів. Москвофіли — громадський рух, представники якого, на відміну від старорусинів, шукали захисту від полонізації в національно-політичній орієнтації на Російську імперію. Вони не визнавали існування українського народу та його мови. Якими, на думку вчених, були причини виникнення цих течій в українському русі? Якими були погляди старорусинів і москвофілів? Зробіть припущення, чи міг мати рух москвофілів якісь перспективи. Історик кінця XIX — початку XX ст. Михайло Грушевський про москвофілів Консервативні елементи галицької спільноти спасіння своє вбачали в Росії. Сподівалися, що цар забере Галичину від Австрії, і проповідували наближення до російської культури і мови. Львівська газета «Слово» — орган «москвофілів», доводила, що русини — один народ з великоросами, українська мова — незначна відміна «Русского язика»... ніяких русинів нема — є один «русский народ», від Карпат до Камчатки; то нема чого заходитися творенням української літератури: є готова література російська.... |
Особливості соціально-економічного розвитку західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.
- 10-09-2022, 12:27
- 489
| У 1867 р. Австрійська імперія перетворилася на дуалістичну федерацію — Австро-Угорську монархію. До австрійської частини монархії увійшли Галичина та Буковина, а до угорської — Закарпаття. Долучення цих земель до промислового перевороту, як і переважної більшості регіонів у складі Австро-Угорщини, здійснювалося повільно. Окрім того, австрійський та угорський уряди за допомогою податкових пільг стимулювали індустріальний розвиток власне австрійських та угорських земель, що посилювало економічну відсталість західноукраїнського краю. За таких умов навіть традиційні промислові галузі краю (цукрова, текстильна, скляна, паперова) поступово занепадали. Більшість підприємств краю залишалися дрібними зі значною часткою ручної праці. Таке становище обумовлювалося слабкими фінансовими ресурсами місцевих промисловців. Лише в 60-80-ті роки з’являються перші фабрики й заводи, починає, хоч і досить повільно, зростати чисельність робітників. Важливе значення для економіки краю мав видобуток солі. Зокрема, з 1861 по 1900 р. її видобуток у Галичині зріс удвічі й становив 64 % видобутку солі в Австро-Угорщині. Влада оголосила розробку цих родовищ державною монополією, що призвело до здороження солі. У районі Карпат розвивалася лісопильна промисловість. Тільки з Галичини щорічно експортувалося 80-85 тис. вагонів лісоматеріалів, що призводило до скорочення лісів. Привернув увагу іноземних промисловців і видобуток на Прикарпатті озокериту (земного воску).... |
Перевірте свої знання з розділу IV
- 10-09-2022, 12:26
- 479
| ... |
Практичне заняття. Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики
- 10-09-2022, 12:26
- 1 880
| За визначенням історика ХХ ст. Віталія Сарбея, українське національне відродження — «це комплекс подій в історії України кінця ХVІІІ — початку ХХ ст., пов’язаних із поширенням масового національного самоусвідомлення, пожвавленням і піднесенням українського національного руху, розвитком усіх галузей культурного життя українців, що свідчило про активізацію становлення та консолідацію на основі українського етносу нації». На думку сучасного історика Григорія Касьянова: «Термін "національне відродження”, очевидно, варто брати в лапки, підкреслюючи тим самим його умовність. Загалом, здається, можна було б запропонувати альтернативний термін — націотворення, оскільки і за змістом, і за формою українське "національне відродження” було саме творенням нації...». «Якщо у першій половині XIX ст. націоналізм для більшої частини Європи був новиною, справді інтелектуальним винаходом, то після "весни народів” він став загальносвітовою тенденцією, і Україна в цьому відношенні не була винятком». «"Національне відродження”... тривалий, суперечливий і багатовекторний процес».... |
Суспільно-політичні рухи в Наддніпрянській Україні в 90-х роках ХІХ ст.
- 10-09-2022, 12:25
- 765
| Наприкінці XIX ст. поміркована позиція старших громадівців у національному русі вже не знаходила відгуку серед молоді. Вона прагнула радикальних дій, і чимало української молоді почало долучатися до російського революційного руху. Пошук нових ідей, організаційних форм визвольного руху протягом 90-х років покликав до життя національні об’єднання з виразною політичною спрямованістю, котрі стали прообразом українських партій. Одним із перших було таємне молодіжне товариство, назване на честь Кобзаря Братством тарасівців, яке виникло в 1891 р. Його організаторами виступили студенти харківських вищих навчальних закладів Іван Липа, Борис Грінченко, Михайло Базькевич, Микола Байздренко. Згодом ідеї харківських гуртківців поширилися серед молодої інтелігенції Києва, Одеси, Полтави, Чернігова, Олександрії та інших міст України. Загалом у десяти філіях товариства нараховувалося близько ста осіб, серед яких були й відомі громадські діячі — Михайло Коцюбинський, Микола Міхновський та інші. Програмою Братства тарасівців став документ під назвою «Символ віри молодих українців», опублікований у львівському журналі «Правда». Сформульовані в цьому документі положення згодом позначилися в програмах українських політичних партій.... |
Український національний рух у 1870–1890-х роках
- 10-09-2022, 12:25
- 579
| На початку 70-х років суворий режим самодержавства дещо пом’якшився, послабилася цензура. На цей час у Києві зосередилися кращі сили української інтелігенції, які сформували нове ядро київської громади. Вона отримала назву «Стара громада» через те, що включала до свого складу частину громадівців-шестидесятників та людей переважно зрілого віку. На відміну від відкритого товариства 60-х років, київська «Стара громада» 70-х років перетворилася на таємну організацію, вступ до якої визначався жорсткими вимогами, і якщо хтось із присутніх на зборах був проти, кандидат не приймався до громадівського товариства. У чому дослідник убачає особливості діяльності «Старої громади» та інших українофільських організацій? Сучасний український дослідник Максим Стріха про діяльність громад 70-х років Історія українських організацій другої половини ХІХ ст. загадкова тому, що вони діяли таємно й у жодній з них не писалося протоколів, аби не полегшувати справи жандармам. Навіть київська «Стара громада» була чимось ефемерним, бо ж не було ані статуту, ані порядку денного жодного засідання. Люди збиралися так, аби наразі з’явилися жандарми, то подати це зібрання як вечірку. Такі були особливості життя тодішнього українства.... |
