Україна і світ: вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Панарін, Топольницька 2022
- 26-11-2022, 15:25
- 431
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
Археологічна культура — сукупність схожих знахідок на одній території, що належать до одного історичного часу. Така схожість свідчить про те, що давні люди мали подібне господарювання і спосіб життя. Оскільки про давні дописемні народи ми знаємо небагато, науковці розрізняють і групують їх за археологічними знахідками. В Вавилон — столиця стародавньої Вавилонії. Одне з найвідоміших стародавніх міст, засноване майже п’ять тисяч років тому. Влада — здатність, право та можливість підкоряти своїй волі інших. Влада діє за допомогою авторитету, примусу чи переконання. У людському суспільстві існують різні види влади. Г Глобалізація (від латинського слова "globo” — куля, світ) — процес переміщення людей та обміну товарами, технологіями, культурними надбаннями, що відбувається одночасно по всій планеті. Громада — група людей, об’єднана не лише спільністю інтересів, завдань, а передусім територіально. Д Давньоруська гривна — грошова одиниця, вартість якої визначалася вагою. Вона була значно дорожчою за сучасну валюту. Наприклад, за 2-3 гривни на початку 11 ст. можна було придбати коня. Демократія (з грецької мови "демос" — народ, "кратос" — влада) — форма організації та управління суспільним життям, за якої народ впливає на державну владу і домагається вирішення спільних для багатьох громадян проблем. Е Етнографія (походить від грецьких слів "етнос" — народ, плем’я і "графос” — пишу) — наука, що описує та вивчає культурні особливості народів світу. З Закони — закріплені в тексті правила, за порушення яких влада визначає покарання. Законами стали вважати записані правила для народу, держави. Звичаї — усталені форми поведінки в громадському житті й побуті для певної спільноти, народу. Вони з’явилися так давно, що дізнатися, звідки пішов звичай, неможливо. За недотримання звичаїв людина може зазнавати осуду.... |
Іще ти дізнався/дізналася, що в нашого народу є власні традиції, зразки вишивки та народного костюма, різні говірки/діалекти, страви народної кухні, що з’являлися під впливом різних чинників, зокрема тих рослин, які вживалися в їжу в різний час, а також під впливом тих народів, які жили на наших землях поруч із нами. Із появою нових знарядь праці змінювалися житло, повсякденне життя й заняття мешканців України. Щось залишалося незмінним, як, наприклад, заняття землеробством. А щось змінювалося досить стрімко, як, наприклад, робота в промисловості, або зникало із часом, як деякі професії. Ти вже знаєш, як виглядала наша держава на картах минулого та відколи в історії вживається назва "Україна”. Знайомлячись із різними історико-географічними регіонами на карті України, ти досліджував/досліджувала, що таке наука "етнографія” та як вивчення звичаїв, традицій і занять українців протягом століть допомагає відтворити картину минулого нашої країни та її мешканців. Людина завжди прагнула якомога більше знати про світ, який її оточував. Тому наші предки віддавна створювали карти околиць, а потім і великого світу. Мандрівники та купці розповідали про далекі краї, їх принади та небезпеки, вигляд і культуру людей з-поза меж рідного краю. Карти слугували не лише джерелом знань про те, як кудись дістатися, а й допомагали більше дізнаватися про світ. Даючи назви річкам і горам, рівнинам і морям, містам і селам, вулицям і площам, люди в назвах зберігали щось для себе важливе. І в минулому, і нині ці назви є ніби листом у майбутнє — посланням про культуру та політику певного часу. На заняттях, присвячених видам державної влади, поглибленню розуміння поняття "демократія” та під час ознайомлення зі становленням прав людини, ти й твої однокласники й однокласниці досліджували різницю між республікою та монархією, підданими та громадянами, виборами влади та її спадковим здобуттям.... |
Слова "демократія” і "республіка” у грецькій та латинській мовах схожі за своїм значенням. Але в сучасному світі поняттям "демократія” позначають не лише владу народу, який може впливати на ухвалення рішень, а й інші ознаки суспільного життя. Наприклад: закон — однаковий для всіх, є справедливий і незалежний суд, усі громадяни мають права і свободи, люди потрапляють у державну владу завдяки виборам та на певний час. Демократія не завжди була такою, якою ми бачимо її сьогодні. Слово "демократія” — давнє, грецьке, означає владу демосу. Демосом у Греції називали спочатку мешканців сільської громади, які сплачували податки, а пізніше — вільне населення грецьких міст. Це були міста-держави — поліси. Слово "політика” споріднене саме із цією назвою. Тож цей демос, тобто вільних дорослих чоловіків, корінних мешканців полісів, і вважали громадянами дві з половиною тисячі років тому. Одним із головних прав вільних мешканців Афін була можливість разом ухвалювати рішення про життя поліса або впливати на рішення, які ухвалювалися владою цих міст. Цікавий факт Щоб вигнати якогось мешканця із поліса, щонайменше шість тисяч громадян мали взяти участь у спеціальному голосуванні. Спочатку відбувалося публічне обговорення. Тоді кожен із присутніх на уламку глиняного посуду, який називався остракон, мав видряпати ім'я людини, яку вважав негідною далі мешкати в полісі. Виганяли того, хто набирав найбільшу кількість голосів. Це називали остракізм. У наш час цим словом позначають різкий суспільний осуд дій певної людини.... |
Історія прав людини нараховує не одне тисячоліття — ідеї прав і свобод існували впродовж майже всієї історії людства. У спільнотах завжди були захищені та незахищені люди. Одні мали владу, а інші часто потерпали від їхніх утисків. Із цього й розпочалася історія становлення прав людини як принципів, що дозволяли обмежити свавілля, захистити людей, зокрема тих, що опинилися в меншості. Спочатку це були моральні норми — правила поведінки, яких дотримувалися в спільноті. Пізніше ці норми почали закріплюватися як закони. Наприклад, у законах вавилонського царя Хаммурапі та засновника Персидської імперії царя Кіра Великого заборонялося утискати слабких, надавалися деякі привілеї рабам тощо. У Стародавній Греції з’являється думка про те, що права не є привілеями, наданими владою чи суспільством, а є чимось природним, властивим людській істоті. Утім, ці права належали не кожній людині. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі рівність існувала тільки для вільних людей, раби прав не мали. У середньовіччі, у 12-13 ст., у деяких європейських країнах створили низку важливих документів, які проголошували права та свободи: спочатку — дворянства, а згодом — усіх вільних людей. Найвідомішим із них є Велика хартія вольностей. 1. Пригадай, які права і свободи гарантувала Велика хартія вольностей.... |
Держава — це утворення, що виникло дуже давно. Життя громади, племені, народу поступово ускладнювалося. Доводилося керувати дедалі більшою кількістю людей, узгоджувати велику кількість справ. Влада вождів і старійшин поступово перетворилася на владу фараонів, царів, королів, князів, ханів та інших правителів. Такі правителі вже не здобували владу від племені чи союзу племен. Вони стали вважати її своїм правом і прагнули передавати владу в спадок своїм дітям, переважно — старшим синам. Так виникає тип держави — монархія (від грецьких слів "монос” — один, "архе” — правити ), в якій вся сила влади зосереджена в однієї особи, а правитель-монарх є символом держави. Отже, монархія — це форма правління державою, за якої влада належить одній королівській особі, наприклад, королю або королеві, імператору чи імператриці. Монарх із необмеженою владою визначає/диктує закони для своєї країни, призначає міністрів, здійснює правосуддя і призначає покарання. Влада передається у спадок від батька до старшого сина. Щоб захиститися від церкви, яка також хотіла мати необмежену владу та запроваджувати власні закони, королі та королеви проголошували, що право володарювати їм дав Бог. Протягом століть вважалося, що влада монарха священна і її слід сприймати як неминучість і коритися їй. Однак, крім успадкування влади, правителі та правительки ще й завойовували інші країни та очолювали їх. Монархічна форма правління переважала протягом багатьох століть — від часу виникнення писемності аж до 20 ст. У сучасному світі монархи вже не є настільки владними, як у попередні століття. Майже в усіх монархічних державах сучасного світу владу правителя/правительки обмежують законом і передають більшу частину повноважень іншим органам: уряду парламенту незалежному суду.... |
Українці мешкають у більшості країн світу. За різними підрахунками, поза межами України постійно проживають від 6 до 8 мільйонів українців. А ще є багато тих, хто вважає, що має українське коріння — хтось із їхніх предків родом із наших земель. Найбільше українців — у Росії, Канаді та США. Безумовно, чимало людей, які переїжджають до нової країни, не припиняють любити свою мову та культуру. Мабуть, найпопулярнішим українцем серед української громади є Тарас Шевченко. Він також є і світовим рекордсменом серед митців за кількістю встановлених йому пам’ятників: понад 1200 в Україні та ще 128 — у 35 країнах. Де б не опинилися українці, вони прагнули вшанувати пам’ять і розповісти про Великого Кобзаря — письменника, художника, борця проти поневолення свого народу. 1. Щоб установити пам'ятник чи скульптуру в міському просторі, необхідно отримати дозвіл. Як ти думаєш, про що свідчить підтримка владою та місцевими мешканцями встановлення пам'ятників Тарасові Шевченку?... |
Мабуть, тобі неодноразово доводилося чути слово "культура”. Інколи ми називаємо культурною людину, яка прочитала багато книг чи має гарну освіту. Іноді ми називаємо так ввічливу людину, яка добре поводиться. У шкільних підручниках зазвичай згадують про культуру в контексті вивчення літератури та мистецтва. Водночас науковці часто розуміють слово "культура” значно ширше (є понад 180 визначень поняття "культура”). Вони називають культурою те спільне, що має певна група людей: спосіб життя, поєднання людських знань, переконань і норм поведінки. Ці цінності люди передають нащадкам. Можна говорити про національну культуру та культуру певної території країни, про культуру матеріальну та духовну чи, наприклад, про культуру міську та сільську, сучасну та старовинну тощо. Культура нерозривно пов’язана з історією, адже вона формується під впливом досвіду багатьох поколінь. Американський учений Едвард Голл запропонував подивитися на культуру як на величезний айсберг. 1. Розглянь зображення та пригадай, що тобі відомо про айсберг, його розміри й особливості. Яка частина айсберга є більшою — видима чи невидима? 2. Спробуй пояснити, чому культура представлена у вигляді айсберга. Що є видимою складовою культури? 3. Що є невидимою складовою культури, тим, що важко побачити одразу? Навіщо нам потрібно знати про те, що "ховається під водою"? Як це може вплинути на взаємодію і спілкування з представниками іншої культури?... |
Упродовж життя ми виконуємо так звані ритуали, навіть не замислюючись над їх метою, походженням і справжнім значенням. Святкування Нового року і дня народження, побажання доброго ранку й ночі, правила поведінки — звідки все це взялося і для чого потрібно? Хто придумав, що до нової оселі першою треба впускати кішку? Чому сто чи більше років тому на дорожні сумки та валізи клеїли наліпки? Відколи наречені вдягають білу сукню на весілля? Чи справді всі англійці п’ють чай о п’ятій годині та що це для них означає? Чому на свої національні свята представники різних народів готують спеціальні страви? У давньому неквапливому світі й сучасному швидкому людина прагне захищеності, підготовленості до несподіваних або очікуваних змін. У давнину людину оточувало багато незрозумілих речей і явищ, тому виникали певні ритуали — спеціальні дії для задобрювання сил природи, привертання успіху в справах. Тому в деяких народів є спеціальні танці й пісні для привертання дощу або його припинення. Практично всі народи світу урочисто відзначають прихід весни та закінчення зими. Навіть сьогодні, у добу комп’ютерів, швидкісних машин і польотів у космос, можна зустріти людей, які вірять у силу певних ритуалів. Нерідко це забобони, які виникали під впливом віри в магію. Наприклад, у наш час складно зрозуміти, чому зустріти на дорозі чорну кішку вважається поганою прикметою. Або чому, коли впала ложка або виделка на підлогу, бабуся може сказати — "на гості”. Сьогодні серед дітей і дорослих можна зустріти чимало тих, у кого на зап’ястку зав’язана червона нитка, яка начебто має захищати людину від негараздів.... |
Стрімкі зміни — характерна ознака сучасного суспільства. Але якщо ми зазирнемо углиб віків, то побачимо, що зміни в заняттях і професіях відбувалися завжди, але повільніше. Спочатку, вочевидь, занять у людей було небагато: мисливство або збиральництво. При цьому людина могла пошити собі одяг й облаштувати житло. Із розвитком суспільства та переходом до осілого способу життя виникла потреба в тому, щоб окрему роботу виконували ті, хто на ній краще знається та є майстернішим: виготовлення одягу, посуду, зброї, піклування про хворих і немічних, охорона общини тощо. Із часом з’являлося дедалі більше різних робіт. Ковалі, кравці, ювеліри, учителі, професійні військові, інженери — щойно виникала якась потреба, з’являлася і нова професія. Чимало з них збереглося дотепер. Що в Давній Греції, що в середньовічному замку, що нині потрібні професії будівельника, шевця, лікаря, актора й інші. У середньовічних європейських і деяких українських містах (Львів, Луцьк, Тернопіль, Київ та інші) представники різних професій створювали об’єднання за фахом — ремісничі цехи. Ці об’єднання визначали, яким товар (хліб, взуття, тканина тощо) має бути за якістю, щоб його можна було законно продавати на ринку. Також ці цехові об’єднання визначали, скільки верстатів майстер міг поставити в себе в майстерні, скільки сировини обробити. А також — коли і як ремісник міг стати майстром і брати до себе учнів. У місті зміни відбувалися швидше, ніж у селі. Нова техніка, нові способи вирощування городини чи лікування тварин — все це проникало в життя селян дуже повільно. Зміни потребували десятків, а іноді й сотень років.... |