|
«... В обози до наказного й кошового гетьманів було послано наказ, щоб вони, гетьмани, полковникам, сотникам, отаманам, осавулам, козакам, черні і міщанам наказали на раді бути без зброї, для того щоб між ними не виникло сварки й убивства, однак і гетьмани, і все військо прийшли зі зброєю. Тоді ми наказали їм зброю із себе зняти й покласти; старшина послухалася, зброю зняли й віддали тримати своїм челядникам, ...а потім, згідно з наказом, ми стали читати промову, з Іванового боку Брюховецького полковники, і сотники, й отамани, й осавули, і козаки, і чернь обирали в гетьмани його, Івана, і за своїм козацьким звичаєм уверх шапки кидали, а з Якимового боку Сомка полковники ж і все військо в гетьмани обирали його, Якима Сомка. На тому гетьманському обиранні полку Якима Сомка кінні люди з його Якимовим бунчуком і з литаврами, і з багатьма прапорами піші люди в раду вскочили, а піхота його ж Сомкова зі зброєю прибігла й у раді людьми замішали, а нас (князя і почт) з місця збили, й обидві сторони між собою бій учинили, і багатьох людей козаків переранили, а інших і до смерті побили, і раду розірвали, і розійшлися у свої обози. А на завтра того числа (18 червня)... до нас прибіг із свого обозу наказний гетьман Яким Сомко з полковниками... і сказали, що полків сотники, отамани й осавули, козаки та чернь, котрі були при них, відійшли в обоз до кошового гетьмана, до Івана Брюховецького, а їх хотіли побити до смерті, і щоб їх, Якима Сомка з товаришами, черні вбити не дати, і ми відіслали їх у місто до воєводи Михайла Дмитрієва, щоб їх уберегти й побити не дати, і веліли їм там бути до указу......
|
