Войти
Закрыть

Кримське ханство у XVI - першій половині XVII ст.

8 Клас

Спочатку татари-кочівники залишалися в Криму лише на зимівку, а з настанням тепла йшли в багаті травами степи Причорномор’я. Із часом осілі улус-беї утворили в Криму свої вотчини (бейлики), а потім об’єдналися в Кримський юрт. Місцеве населення (головним чином, італійсько-грецького походження) чисельно і за ступенем розвитку матеріальної та духовної культури переважало, але опинилося в ролі данника татар, утім не чинило спротиву, а, навпаки, впливало на пришельців. Широка ісламізація населення почалася лише за хана Узбека в першій половині XIV ст. Зміцнення ханського престолу відбулося, коли на ньому опинився представник династії Чингизидів Девлет-Ґірей, який правив 39 років (помер у 1467 р.). Девлет-Ґірей провів ряд реформ адміністративного, економічного й культурного характеру. Активно культивуючи мусульманську віру, Девлет-Ґірей збудував багато мечетей і шкіл. До наших днів дійшла мечеть Чуфут-Кале. У той самий час він надавав матеріальну допомогу християнським монастирям. Головним результатом внутрішньої і зовнішньої політики Девлет-Ґірея було проголошення ним економічної, політичної і культурної незалежності від Золотої Орди. Ханський престол успадкував один із його восьми синів - Менґлі-Ґірей. На відміну від батька, він захоплювався військовими походами (для захоплення полонених на продаж), що не тільки послаблювало економіку держави, а й підривало внутрішню її єдність через невдоволення угруповань. Цим і скористалися Османи для захоплення Криму....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія 1596 р.

8 Клас

Культурна й благодійна діяльність братств не змогла вирішити питання реформи православної церкви. Тому в прихильників магната Острозького зародилася ідея укласти унію православної та католицької церков, але зі збереженням грецького обряду й прав Київської митрополії. У 1583 р. Острозький розпочав переговори з папським легатом (послом) Антоніо Поссевіно. Однодумцем К.-В. Острозького був берестейський каштелян Іпатій Потій, котрий написав низку полемічних творів, у яких обґрунтовував необхідність унії. За унію виступав і талановитий проповідник - єзуїт, доктор філософії Петро Скарга. З 80-х років XVI ст. між католиками й православними, прихильниками й противниками унії в середовищі духовенства розпочалася ідейна боротьба. Нині відомо понад 150 творів так званої полемічної літератури представників різних таборів. Прихильники унії мали підтримку короля, адже унія тісніше пов’язала б українські та білоруські землі з Польщею. Поштовхом до інтенсивних переговорів щодо укладання унії стала подія за межами України. У 1589 р. виникло патріаршество в Москві. Тоді ж константинопольський патріарх Єремія замість О. Дівочки призначив київським митрополитом Михайла Рогозу. Традиційна православна церква переживала серйозні зрушення, що відбувалися в умовах ідеологічного наступу на неї католицизму та протестантизму, а також проникнення ідей гуманізму, зокрема через навчання обдарованих українських та білоруських юнаків у західноєвропейських університетах....
0 Переглянути

Українське мистецтво XVI ст.

8 Клас

Особливістю архітектури і містобудування XVI ст. є їх тісний зв’язок з поступовим відродженням міст на великих просторах, зруйнованих татаро-монгольськими ордами, та виникненням нових міст як наслідоком розвитку сільського господарства, ремесла і торгівлі. У заселених місцевостях обов’язково будували храми, які були переважно дерев’яні, а тому не збереглися до наших днів. З іншого боку, турецько-татарська небезпека спричинила активне замкове будівництво. Отже, архітектурні пам’ятки цього періоду поділяються на два типи: оборонні замки і храми та монастирі. Причому останні часто також проектувалися як оборонні споруди. Ще однією особливістю є те, що замки вимагали тривалої роботи, яка здійснювалася навіть не десятки, а сотні років. Тому багато замків, залишки яких і сьогодні можна бачити, споруджені були головним чином протягом XIV-XVI ст. У містобудуванні типовою для України була така топографія: на укріпленому пагорбі розташовувався дитинець, де знаходилися владні установи чи проживав власник міста. Навколо нього поселявся посад (ремісники та торговці), який, власне, і формував місто. Це поселення оточувалося смугою валів і ровів, у міру заселення споруджувався інший пояс укріплень. Замки у XVI ст. виконували як оборонну функцію, так і слугували житловими приміщеннями для власника, його сім’ї та численних слуг. Такі кам’яні замки будували нащадки княжих родин та магнати. Будівельним матеріалом для їх спорудження були камінь, цегла, вапняк, пісковик. Про оборонний характер замків свідчило й те, що вони оточувалися ровами та валами, мали звідні мости, їхні мури були могутніми, а вежі мали бійниці....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя України в XVI ст.

8 Клас

Тема боротьби проти дискримінації українського народу і козацький ідеал (козак - гордий, відважний, вільний від кріпацтва, захисник знедолених) пронизують усі сфери української культури XVI ст. Це століття для українського народу було часом постійної боротьби проти турецько-татарської агресії, наслідком якої були спустошення українських земель, невільницькі ринки в Криму, прикуті каторжники на турецьких галерах. Ця загроза з півдня породила особливий вид світської та церковної архітектури й усну народну творчість у формі «невільницьких плачів». Тому це була друга тема, що червоною ниткою проходила через українську культуру цього періоду. Українська культура XVI ст. використовує традиції та духовну спадщину Київської Русі. Перебування українських земель під іноземним пануванням мало своїм наслідком, з одного боку, постійний опір духовної культури українського народу спробам її знищити, а з другого - вплив на неї польської культури. Саме через Польщу в Україні набули поширення ідеї Гуманізму та Реформації. Українські письменники, церковні й культурні діячі знали багато мов, що давало їм можливість знайомитися з культурними надбаннями європейських країн. На цей період припадає один із найбільших винаходів людства - друкарство, яке вивело книгу із церков і монастирів у широкі світські маси. Поширення гуманізму XVI ст. - це час національно-культурного відродження, формування національної свідомості українського народу в його культурі з явними ознаками гуманізму. Гуманізм - це напрям у європейській культурі, представники якого зверталися до скарбів класичної грецької та римської культури, які відкрили світ людських почувань, героїзму, краси. Носіями гуманістичних ідей в Україні ставали діти магнатів і шляхти, котрі здобували освіту в Празькому, Краківському, а також в італійських університетах....
0 Переглянути

Релігійно-суспільні рухи та виникнення православних братств в Україні

8 Клас

Релігійне життя в Україні у цей період було надзвичайно складним. Від середини XVI ст. розпочалося швидке зростання фільваркового господарства. Шляхта в Литві, з одного боку, прагнула отримати політичні права, які мали магнати, а з іншого - цього можна було досягти тільки через збільшення економічної могутності, тобто через розширення землеволодіння. Це спричинило, зокрема, активний наступ шляхти в Польщі й Литві на церковні землеволодіння. До XVI ст. включно, попри всі привілеї, які мала католицька церква, переважаючою за кількістю віруючих, храмів і землеволодінь на українських землях залишалася все ж таки православна церква. Найбагатшим на той час був Києво-Печерський монастир. Церква отримувала десятину ще від часів Володимира Великого. Проте в першій половині XVI ст. було чимало випадків, коли шляхта відмовлялася давати їй десятину. Водночас піддані єпископів і монастирів не відбували жодних міських повинностей (наприклад, ремонт доріг, мостів, замків), що викликало незадоволення шляхти й міщан. Це був ґрунт для поширення в Україні (через Польщу і Литву) реформаційного руху....
0 Переглянути

Практичне заняття: Повсякденне життя різних станів суспільства у XVI ст.

8 Клас

Життя і побут людини кожного історичного періоду залежать від багатьох факторів: природного середовища (гори, ліси, степ, водоймища тощо), наявності чи відсутності комунікацій (водні і сухопутні), типу і статусу населення (місто, містечко, село, хутір), господарських занять населення, густоти заселення жителів, їх соціального розшарування та ін. Українська етнічна територія така значна, що давати характеристику повсякдення її жителів у вказаний період можна лише умовно та фрагментарно. Та й то без урахування своєрідності домашніх занять і традицій неукраїнського населення, яке проживало в українських містах і селах у компактному чи розсіяному вигляді. Не може бути абсолютно схожим життя, господарські заняття і знаряддя праці, взагалі матеріальна і духовна культура мешканців Карпатських гір, північної Чернігівщини, Київщини чи Середнього і Нижнього Подніпров’я. Отже, цей фактор треба враховувати, характеризуючи повсякденне життя різних станів тогочасного суспільства. Шляхта і селяни Побутове життя названих суспільних станів було різним, але доцільно розглядати їх паралельно. Вони мали різні права і обов’язки, але розширення прав і привілеїв одних означало обмеження свободи інших. І відбувалося це саме в XVI ст., коли рицарський стан (шляхта) під впливом Польщі домагався політичної влади у Великому князівстві Литовському, створював фільварки і намагався вести розкішне життя. Тоді як селяни, переходи яких від власників землі на інше місце проживання почали обмежуватися ще із середини XV ст., у 1557 р. згідно з «Уставою на волоки» законодавчо були перетворені на кріпаків власників-шляхтичів. Отже, поняття «фільварок» і «панщина» нероздільні, що безперечно впливало на побут....
0 Переглянути

Формування реєстрового козацтва та його роль у козацьких війнах кінця XVI ст.

8 Клас

Для врегулювання відносин з татарами й турками, які постійно скаржилися на козаків, король Сигізмунд II Август 1572 р. видав указ, згідно з яким частина заможних козаків була взята на державну службу для охорони південного кордону від нападів турків і татар. 300 заможних козаків було занесено до особливого списку - реєстру. Так з’явилася нова категорія козацтва - реєстрове, яке отримувало за службу платню й певні привілеї. Тобто юридично було визнано факт появи нового суспільного стану з його обов’язками й правами. Козацький стан у соціальній структурі суспільства Речі Посполитої займав проміжне місце між селянством і шляхтою. Подібно до шляхтича, козак відбував військову службу й був особисто вільний, але на відміну від нього, не мав права володіти підданими. Подібно до селянина козак сам працював у своєму господарстві або ж наймав робітника власним коштом. У 1576 р. король Стефан Баторій збільшив козацький реєстр до 600 чоловік і надав реєстровцям привілей (грамоту), у якому за ними визнавалося право власної військової, адміністративної та судової юрисдикції, тобто незалежності від державної адміністрації та суду. На Середньому Подніпров’ї була чітко окреслена територія із центром у містечку Трахтемирів (нині - село на Черкащині), де виключне право на землеволодіння й управління мали козаки. У цій грамоті вперше згадується козацьке містечко Самар (у межах сучасного Дніпропетровська). Король вручив реєстровим козакам кілька грамот і клейноди. На рожевому полі корогви був зображений білий орел - герб Польщі, а на печатці - козак із мушкетом на лівому плечі й шаблею при боці. До наших днів збереглася печатка 1596 р....
0 Переглянути

Запорозька Січ - козацька республіка

8 Клас

Виникнення низового козацтва пов’язане з утворенням Запорозької Січі й діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Від початку освоєння уходниками нових земель вони в придатних місцях будували невеличкі укріплення (засіки, січі). Так поступово виникала система укріплень, а згодом сформувався й союз козацьких поселень. У 40-х роках XVI ст. князь Дмитро Вишневецький об’єднав розпорошені козацькі ватаги й незабаром збудував на острові Хортиця (1552) укріплене земляними валами й дерев’яним частоколом поселення, у якому розташовувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства. Так утворилася Запорозька Січ - центральне укріплене поселення козаків, де перебувало також військове й адміністративне управління контрольованої козаками території. Цю саму назву вживали й для означення всіх заселених козаками земель, які також мали й другу назву - Запорозькі Вольності. Січ як укріплення кілька разів переносилася на інше місце, де діставала назву від річки або місцевості, на якій розташовувалась, - Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Покровська (Нова). Першою з відомих Запорозьких Січей була Хортицька, існування якої датується 1553-1557 рр. Інколи козаки поверталися на старе місце. Основне поселення - укріплення, де знаходилося козацьке управління, ще називалося Кіш1, або Кіш Запорозький. Місце розташування Запорозької Січі за порогами - між заселеними володіннями Великого князівства Литовського (а пізніше - Речі Посполитої) й Кримським ханством - та народний характер виникнення визначили її історичну місію: обороняти українські землі від агресій та відстоювати козацькі території від захоплення магнатами й шляхтою....
0 Переглянути

Люблінська унія та її вплив на становище українських земель

8 Клас

Із цією метою вона постійно наполягала на укладенні тіснішого союзу з Великим князівством Литовським, усередині якого не було політичної єдності, щоб протистояти намірам польських панів. Литовські магнати прагнули унії з Польщею за умови збереження політичної самостійності обох держав. Цим вони сподівалися потіснити могутніших і численніших православних українських і білоруських магнатів. Українські й білоруські магнати чинили опір злиттю з Польщею, керуючись іншими міркуваннями - боялися втратити владу. Їх лякало й окатоличення, якого вже зазнала Галичина. Інтереси простих людей ніхто не враховував. На відміну від Польщі, яка перетворилася на шляхетську республіку із сеймом і виборним королем, у Литві шляхта тільки формувалася. Вона вела боротьбу проти засилля магнатів, які входили до великокнязівської ради і займали всі посади. Шляхетський стан Литви прагнув таких самих прав, які мала польська шляхта. Магнати змушені були йти на певні поступки шляхті, оскільки соціальні конфлікти, які наростали внаслідок закріпачення селян, вимагали консолідації (єдності) панівної верстви. Тому в 1522 р. уряд прийняв ухвалу «Про вивід шляхетства», згідно з якою до складу шляхти зараховували тих, хто мав привілеї, надані великим князем. «Волочна поміра» також сприяла становому оформленню шляхти. Однак і тоді шляхта в Литві не досягла рівності з магнатами, тим більше з польською шляхтою. Поляки ж обіцяли урівняти шляхту Великого князівства Литовського в правах із польськими шляхтичами, але за умови реальної (повної) унії, тобто злиття в одну державу....
0 Переглянути

Соціально-політичне становище українських земель у складі Польщі та Великого князівства Литовського в першій половині XVI ст.

8 Клас

М. Глинський походив зі старовинного українського роду, володіння якого знаходилися переважно на Полтавщині. Він мав європейське виховання й освіту. У кінці XV - на початку XVI ст. був маршалком двору великого литовського князя. Після поразки повстання проти політики великого князя Сигізмунда І Старого втік разом зі своїми братами до Москви і став на службу до московського князя Василія III Івановича. Його племінниця, О. Глинська, була матір’ю Івана IV (Грозного). М. Глинський брав участь у боротьбі боярських угруповань за владу в Москві, був ув’язнений і помер у 1534 р. Стани суспільства Підпорядкованість українських земель іноземним державам спричинила докорінні зміни в землеволодінні та в господарюванні. Королі роздавали в Галичині землі польській шляхті та урівнювали з нею у правах українських шляхтичів: звільняли їх від військової служби, надавали право самоврядування і судівництва тощо. Верхівкою суспільства були магнати і шляхта. Магнати (від лат. magnus - великий) - це великі землевласники князівського походження. Вони мали підданих і своє військо....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 226 227 228 229 230 231 232 233 234 ... 370
Назад

Навігація