Україна встане із своєї могили і кликне знову до братів-слов’ян, і почують її поклик, встане Слов’янщина, і не зостанеться в ній ні царя, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства, ні пана, ні боярина, ні мужика, ні холопа, ні в Великій Росії, ні в Польщі, ні на Україні, ні в Чехії, ні в сербів, ні у болгарів. І Україна буде незалежною республікою в слов’янськім союзі. Тоді скажуть всі народи, показуючи на те місце, де на карті буде намальована Україна: «От камінь, відкинений будівничим, — а він ліг основою всього». Як сини своєї батьківщини, одушевлені бажанням добра до неї, ми повинні йти до здійснення в ній Божої правди, царства свободи, братської любові і народного добробуту. Одначе окреме існування її (України) неможливе: вона буде між кількома огнями, буде під натиском і може підпасти гіршій долі, ніж яку потерпіли поляки. Одинокий спосіб для привернення прав полягає в об’єднанні слов’янських племен в одну сім’ю, з охороною закону, любові і свободи кожного. Як мало бути організовано управління Слов’янською федерацією? На яких засадах планувалося ґрунтувати суспільний устрій? Як ви думаєте, чому в переліку слов’янських племен, які повинні увійти до Слов’янської федерації, українці стоять на першому місці?...
|