Основі дати та події 10 клас Мудрий, Аркуша
- 2-07-2022, 14:08
- 298
| ... |
Економічне та суспільне життя під час війни. Наслідки Другої світової війни для України
- 2-07-2022, 14:07
- 316
| У країнах, які готували війну, військова промисловість ще раніше стала основою економіки. У 1939 р. у загальній вартості валової продукції Німеччини частка військової промисловості становила 80 %. Основну роль у військово-промисловому комплексі відігравало машинобудування, зорієнтоване на виробництво військової техніки та зброї. Військові успіхи Німеччини на початку війни дали можливість використовувати економічний потенціал завойованих країн. Потребу в робочій силі нацисти задовольняли за рахунок примусової праці військовополонених, депортованих з окупованих країн. Попри мілітаризацію, німецька економіка не могла повністю задовольнити потреби фронту. З кінця 1943 р. Німеччина відчула серйозні труднощі в усіх галузях господарства. Порушилися економічні зв’язки, бракувало сировини, палива, людських ресурсів, фінансів. Японія, яка виступила у війні на боці гітлерівської коаліції, також мала на початковому етапі війни значний успіх - захопила Філіппіни, Бірму, Індонезію, В’єтнам та інші території. У 1941-1942 рр. вона, маючи запаси продовольства, паливно-енергетичних ресурсів, рідкісних металів, успішно вела війну із США. Війна сприяла перетворенню Японії на індустріально-аграрну державу: суттєво збільшилася частка важкої промисловості, зросла концентрація виробництва (зміцнилися компанії «Міцубісі», «Сумітомо», «Міцуї»). Однак витримати тривале суперництво з американською військовою й економічною потугою Японія не змогла.... |
Воєнні перемоги союзників у 1942-1945 рр.
- 2-07-2022, 14:06
- 618
| Однією з найбільших у Другій світовій війні була Сталінградська битва - битва на Волзі. Вона мала дві частини. Перша — це наступ німецьких військ влітку 1942 р. і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ, друга — контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італійсько-румунсько-угорського угруповання на Волзі. Наступ німецьких військ на Сталінград розпочався в середині червня 1942 р. на далеких до нього підступах, коли п’ять добре озброєних німецьких армій і три армії союзниць — Італії, Румунії й Угорщини рушили з харківського напрямку й форсували Сіверський Донець і Дон. Для Червоної армії знову розпочалася чорна смуга. Некомпетентність керівництва, зокрема непідготовані контратаки, вкотре призвели до сотень тисяч полонених і величезних утрат техніки та зброї. Усе це стало наслідком помилки Сталіна, який вважав, що головний удар німецьких військ знову буде спрямовано на Москву. Однак наприкінці серпня 1942 р. німецьке військо вже було на околицях Сталінграда. Сталінградська битва зачепила особисті амбіції диктаторів, а відтак перетворилася на символ боротьби двох тоталітарних режимів, протистояння їхніх лідерів. Після впертих і безплідних спроб штурмом скинути радянські війська у Волгу німецьке командування в середині жовтня віддало наказ про перехід до оборони. На той час воєнно-стратегічна ситуація змінилася на користь СРСР. Віддалені комунікації, розтягнутий фронт вимагали величезних зусиль німецьких тилових служб і економіки. Мобілізації вичерпали німецькі підприємства, на місце кваліфікованих робітників ставали остарбайтери, тоді як радянська економіка нарощувала випуск воєнної продукції. Шляхом жорсткої дисципліни й експлуатації сталінський режим зумів за короткий час налагодити діяльність за Уралом потужного військово-промислового комплексу.... |
Вступ у війну США та формування антигітлерівської коаліції
- 2-07-2022, 14:05
- 409
| Початок німецько-радянської війни змусив Сталіна шукати підтримки на Заході. 12 липня 1941 р. було укладено договір про взаємодопомогу між Великою Британією і СРСР. У договорі йшлося про те, що жодна сторона не буде «ні вести, ні укладати перемир’я чи мирного договору [з Німеччиною] без взаємної згоди». Британсько-радянський договір про взаємодопомогу відкрив можливості для військово-технічного та інформаційного співробітництва. Водночас Сталін скористався договором, аби поставити перед союзниками питання про відкриття Другого фронту на заході Європи. У вересні 1941 р. на конференції у Москві представники США й Великої Британії домовилися про розширення поставок озброєння, промислового обладнання і продовольчих товарів Радянському Союзу. Першу за час війни зустріч американський і британський лідери - Франклін Делано Рузвельт і Вінстон Черчілль - провели на узбережжі Ньюфаундленду, у канадських водах, 9—12 серпня 1941 р. Ця зустріч увійшла в історію як Атлантична конференція і мала далекосяжне історичне значення. По-перше, Рузвельт дав зрозуміти, що готовий надати американські війська для допомоги британцям у бойових діях. По-друге, було прийнято документ надзвичайної ваги - Атлантичну хартію, у якій було викладено принципи, що їх британський і американський керівники поклали в основу «своїх сподівань на краще майбутнє для світу». В Атлантичній хартії йшлося про недоторканність територій, право будь-якого народу обирати форму правління, рівноправне економічне співробітництво після війни, відмову від застосування сили в міжнародних відносинах, створення системи загальної безпеки та роззброєння.... |
Український національно-визвольний, комуністичний партизанський та інші рухи Опору на теренах України
- 2-07-2022, 14:05
- 347
| Вирішальної наснаги європейському антинацистському руху Опору надала новина про поразку німецьких військ під Сталінградом і активізація антигітлерівської коаліції взимку 1942-1943 рр. До того часу учасники Опору вдавалися до дрібних диверсій або ж операцій з порятунку військовополонених і союзницьких пілотів. Після Сталінграда вони почали мріяти про перемогу. Зросла кількість сміливців, які в групах планували акти саботажу й диверсії, щоби допомогти наступові союзницьких військ. Під тиском руху Опору німецька впевненість на окупованих територіях зникала. У Західній Європі рух Опору не був ускладнений внутрішніми поділами - навіть попри те, що на нього впливали комуністичні елементи (як-от, у Бельгії, Франції, Італії та Греції). Там був один ворог - німецький нацизм (чи італійський фашизм), і він був добре відомий. З ореолом жертовності й відваги увійшли в історію європейські антинацистські й антифашистські рухи: французький під егідою «Вільної Франції» (пізніше «Франції, що бореться») і на чолі з Шарлем де Голлем, грецький під егідою Національно-визвольного фронту, італійський рух гарібальдійських партизан. У Східній Європі рух Опору зіткнувся з більшими труднощами. Німецький окупаційний режим на цих територіях був незмірно суворішим. Тут головні підпільні формування - польська Армія Крайова (АК), Українська повстанська армія (УПА), литовські «лісові брати», югославські «четники» - потрапили до політичної пастки: боротьба за національну свободу вимагала від них війни не тільки проти Гітлера, а й проти Сталіна. На території України рух Опору був жорстко поділений. Основні його сили на смерть конфліктували між собою за контроль над українською територією.... |
Голокост: знищення єврейського населення Європи
- 2-07-2022, 14:02
- 292
| Жахливим епізодом Другої світової війни став Голокост (або Шоа, як його називають самі євреї), тобто переслідування й масове знищення єврейського народу. За визначенням ізраїльського інституту «Яд Вашем», жертвами Гол окосту були ті, «хто жив на окупованих територіях в умовах нацистського режиму й був знищений/загинув у місцях масових розстрілів, у таборах, гето, у в’язницях, у притулках, лісах, а також убитий при спробі опору (організованого чи ні), як учасник партизанського руху, підпілля, повстання, при спробі нелегального перетину кордону або втечі, від рук нацистів і/або їхніх допомагачів (включаючи місцеве населення)». Антисемітизм був осердям нацистської ідеології. Його було спрямовано проти євреїв у економіці, політиці, культурі. Щоби скоординувати «остаточне вирішення єврейського питання», нацистські високопосадовці провели в січні 1942 р. спеціальну нараду в Ванзеє, передмісті Берліна. Нацисти таврували євреїв як запеклих ворогів Третього рейху, потенційних заколотників, а отже - як зрадників, які підлягали знищенню. Характерною рисою Голокосту було використання расистських (з поділом населення на «арійське» й «неарійське») і псевдонаукових теорій про неповноцінність певних груп людей. Ескалація відбулася з нападом на Радянський Союз. Світогляд нацистів сприймав єврейське населення СРСР як соціальну основу більшовицького режиму. Від початку передбачали вбивство всіх євреїв-військовополонених і здорового єврейського цивільного населення чоловічої статі. Уже з 24 червня 1941 р. спеціальні підрозділи розпочали масові страти єврейських чоловіків - навіть тих, які підтримали вермахт. У липні-серпні 1941 р. масові вбивства поширилися на єврейських жінок, дітей і старше покоління (особливо в балтійських країнах). Урешті-решт з вересня 1941 р. всі єврейські спільноти в окупованих містах і містечках повністю ліквідовано за кілька днів або тижнів після приходу німецьких військ. Нацистам вдалося забезпечити в цьому співучасть місцевого населення, розпалюючи ненависть до євреїв як до безпосереднього ворога.... |
Нацистський окупаційний режим
- 2-07-2022, 14:01
- 321
| Політичний режим, який керівники Третього рейху хотіли встановити на окупованих територіях, отримав назву новий порядок. Плани великих територіальних перетворень у Європі Гітлер виклав в автобіографічній книжці «Моя боротьба» («Майн Кампф»), першу частину якої написав у в’язниці в 1924 р. їхнє втілення почалося задовго до Другої світової війни, хоча публічно Гітлер заявив про це в 1941 р. «Новий порядок» передбачав створення пангерманської держави на основі націонал-соціалістичної ідеології. Це повинно було забезпечити панування арійської раси, територіальну експансію в Східній Європі, а також проведення плану «Ост». Згідно з уявленнями нацистів про майбутнє Європи до Німеччини мали бути приєднані населені німцями території прилеглих держав. Так у центрі Європи планували утворити «сталевий блок». Навколо нього мали гуртуватися близькі до німців неарійські раси - тобто держави-сателіти, позбавлені незалежної фінансово-економічної системи, армії, структури управління. Відтак до Рейху було приєднано демілітаризовану Рейнську зону, Саар, згодом інтегровано Австрію, Судетську область, Мемельський край. Залишки незалежної Чехії стали «протекторатом». Із захопленням Польщі до Рейху повернулися землі, відтяті від Німеччини Версальським договором. Данія позбулася Шлезвіг-Гольштейну, а Франція - Ельзасу й Лотарингії. Від Югославії до Рейху відійшла Словенія, Штирія й деякі інші іллірійські землі колишньої Австро-Угорської монархії. Великі територіальні прирощення дістали найактивніші союзники Німеччини - Угорщина, Болгарія, Італія. У подальші плани входив новий розподіл колоніальних володінь. На територіях окупованих країн, які оточували Третій рейх, встановлено маріонеткові режими або так звані протекторати. Економічні, фінансові й трудові ресурси як інтегрованих, так і окупованих країн повністю підпорядковано інтересам німецьких військових відомств. Нацистська пропаганда подавала «новий порядок» як побудову справжнього, а не спотвореного комунізмом соціалізму.... |
Напад Німеччини на Радянський Союз
- 2-07-2022, 14:00
- 425
| Стосунки Сталіна з нацистами на початку Другої світової війни ґрунтувалися на думці, що будь-яка спроба німців завоювати Францію - справа затяжна; відтак Гітлер буде надто зайнятий на заході, щоб звертати увагу на Радянський Союз. Але припущення Сталіна виявилося жахливо помилковим. Навряд чи в Москві сумнівалися в реальності німецько-радянської війни. Однак розраховували, що це відбудеться не раніше 1942 р. і що бойові дії відразу буде перенесено на територію противника. Серйозно задуматися про зіткнення з Німеччиною радянське керівництво змусило швидке падіння Парижа. Щоправда, у відповідь Сталін сповна скористався можливостями пакту Молотова-Ріббентропа. Улітку 1940 р. було окуповано Естонію, Латвію та Литву й частину Румунії, до якої входили заселені здебільшого українцями Бессарабія та Буковина. У цих регіонах радянська влада, так само як перед тим у Галичині й на Волині, провела націоналізацію землі, позірну українізацію, відтак пішли масові арешти й депортації. Натомість перед Гітлером до осені 1940 р. вималювалися два сценарії: атакувати оточену на островах Британію, однак за нею видніли Сполучені Штати з найбільшою у світі економікою, або здійснити стрімкий напад на СРСР. До такого кроку нацистське керівництво спонукала потреба в ресурсах, зокрема в пшениці й вугіллі. У грудні 1940 р. Гітлер наказав розпочати підготовку до війни із СРСР. План мав назву «Барбаросса» на честь німецького короля та імператора Священної Римської імперії, який очолював Третій хрестовий похід.... |
Українська еміграція на початку війни: вибір політичної позиції
- 2-07-2022, 13:59
- 665
| У переддень Другої світової війни головні осередки української політичної еміграції знаходилися в Парижі, Берліні, Варшаві та Празі. В ідейному й організаційному плані вони спиралися на досвід Української революції 1917-1921 рр., зокрема намагалися моделювати майбутню політику відповідно до винесених з того часу уявлень про міжнародний устрій, союзників і ворогів. Однак старі орієнтири не завжди справджувалися. Викликом, який змусив українців переосмислювати міжнародну політику, стала Мюнхенська змова і неприхильна позиція великих держав до Карпатської України. В українських емігрантських середовищах зростали впливи націоналістів, що проявилося в розгортанні діяльності на території Німеччини й Канади напередодні й під час війни Українського національного об’єднання. У зв’язку з окупацією Польщі Державний центр УНР на еміграції переніс осідок з Варшави до Парижа. Там-таки у вересні 1939 р. еміграційний уряд УНР на чолі з Вячеславом Прокоповичем задекларував солідарність із західними демократичними державами, засудивши тоталітарні режими в нацистській Німеччині та СРСР. Чисельним і впливовим легальним політичним осередком в еміграції залишалися петлюрівці. Навіть у Німеччині й окупованих нею Чехо-Словаччині й Польщі значна частина петлюрівців зайняла антигітлерівську позицію. Вони застерігали українців, аби не стали антирадянською чи антипольською картою в руках німців. Українське політичне керівництво, вважали петлюрівці, повинне піти в підпілля й уникнути колабораціонізму з гітлерівцями. Петлюрівська група виразно заявляла про себе на боці західних демократій. Ключові особи петлюрівського руху - Андрій Лівицький (у Варшаві) і Роман Смаль-Стоцький (у Празі) - перебували під наглядом гестапо. Однак разом із цією антинімецькою позицією все ж переважало бажання вести боротьбу із СРСР, який, на думку петлюрівців, був головним ворогом української державності. На випадок німецько-радянської війни керівники руху розглядали можливість утворення повстанської армії, яка мала виступити проти більшовиків.... |
Радянізація західних областей України
- 2-07-2022, 13:59
- 444
| «Нас визволили, і нема на те ради», - ця іронічна фраза композитора Станіслава Людкевича стала хрестоматійною для характеристики змін восени 1939 р. Після приєднання Західної України до Радянського Союзу, яке відбулося на підставі пакту Молотова-Ріббентропа, нова влада розпочала в краї прискорене запровадження порядків, які існували в СРСР. Цей процес називають радянізацією. За радянським зразком уніфіковувалося суспільно-політичне й економічне життя, зокрема було встановлено однопартійну політичну систему з монополією комуністичної партії на державну владу та особливими функціями каральних органів; здійснено націоналізацію промислових підприємств і банків, конфіскацію поміщицьких земель. У грудні 1939 р. проведено адміністративно-територіальну реформу: польський воєводський устрій ліквідовано й утворено Волинську, Дрогобицьку, Ровенську, Львівську, Станіславську і Тернопільську області в складі УРСР. Микита Хрущов, тоді перший секретар ЦК КП(б)У, наполягав на тому, аби північне Полісся з Брестом теж передали Україні, однак Сталін вирішив віднести ці території до Білоруської РСР. Новий адміністративно-територіальний поділ завершено на початку 1940 р. Замість повітів і волостей створено райони, кільканадцять міст виділено в обласне підпорядкування, згодом визначено й території сільських рад. Замість тимчасових органів влади запроваджували виконавчі комітети обласних, районних і сільських рад депутатів трудящих. Виконкоми створювали без самих рад, оскільки вибори до місцевих рад відбулися щойно в грудні 1940 р. Це свідчило, що створення нових владних структур не залежало від волі населення, а було лише додатком компартійних органів. Важелі влади було зосереджено не в радах. Політичними центрами управління стали обласні, районні й міські комітети партії. їхня влада над суспільством базувалася на мережі партійних осередків промислових підприємств і установ та номенклатурі, тобто призначених парторганами посадовцях. Кількість членів партії зростала за рахунок відряджених на роботу «уповноважених» і спеціалістів зі східних районів СРСР, а також демобілізованих червоноармійців. До середини 1941 р. у західних областях налічувалося 37 тис. членів і кандидатів у члени ВКП(б). Серед молоді радянська влада заохочувала створення комсомольських і піонерських організацій. Однак через відкидання релігії, народних традицій і пропаганду комуністичних догм їхній авторитет був низьким.... |
