|
Аж поки не виникла писемність, люди зберігали досвід в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях та приказках. Усе це розмаїття уснорозмовних творів називають усною народною творчістю, або фольклором. Із фольклорних творів історики довідуються передусім про те, яким було буденне життя за давніх часів, у що вірили люди, чим займалися, якими були їхні звичаї. Відгукувалися словом творці фольклору й на історичні події. Приміром, багатими на інформацію про життя за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави є билини (старини), у яких ідеться про богатирів — оборонців рідної землі. Слово фольклор походить від ангп. folk-lore, що в перекладі означає «народна мудрість», «народні знання». Чимало давніх легенд і переказів потрапили на сторінки літописів. Так, з літопису «Повість минулих літ» до нас дійшла легендарна оповідь про походження й час заснування нашої столиці — міста Києва: «Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні...». Довгий час історики не вважали цей літописний переказ правдивим. Проте, зіставивши свідчення літописця з іншими тогочасними джерелами, учені дійшли висновку, що легенда має історичну основу, а Кий був реальною особою — полянським князем, який жив наприкінці 6 — на початку 7 ст. Підтверджують це й археологічні знахідки на Старокиївській горі: археологам пощастило розкопати рештки городища Кия, яке відносять до 6 ст. Імена інших засновників Києва — його братів і сестри — зберігаються в назвах київських річок, гір, вулиць: річка Либідь, гори Щекавиця та Хоревиця....
|
