Войти
Закрыть

Соціальний устрій і господарське життя України (друга половина XIV—XV ст.)

7 Клас

Основою суспільних відносин у Великому князівстві Литовському були стани — великі соціально-правові групи людей, які різняться становищем у суспільстві, спадковими правами та обов’язками. До вищих станів належали шляхта, духовенство, міщани. Найчисленнішим було селянство, проте воно згодом частіше опинялося в залежності від власників землі. Панівне становище в економічному та політичному житті суспільства посідала невелика частина населення — шляхта. Серед представників шляхти виокремлювалося декілька груп. Верхівкою шляхти були магнати, які володіли найбільшою кількістю земель. Магнати займали найважливіші посади в державі, керували зовнішньою та внутрішньою політикою, здійснювали правосуддя. їхні маєтки були своєрідними «державами в державі». Вони мали власні війська із залежних від них шляхтичів, бояр і простих селян. За положенням у суспільстві до них наближались інші великі землевласники. Середня і дрібна шляхта — власники невеликих і середніх маєтків, які володіли землею і залежними селянами, — також була неоднорідною. Бояри-слуги за право користування землею зобов’язувалися відбувати військову та іншу службу у князів. Вони володіли наділами на великокнязівських землях або на землях удільних князів. Найнижчим прошарком боярського стану були бояри, які несли путну (доставка листів) і ясачну (господарське обслуговування замків) службу....
0 Переглянути

Держави середньовічного Криму (друга половина XIV—XV ст.)

7 Клас

Середня частина Кримських гір значно нижча від інших. Вона має пологі й круті схили. Такі географічні умови сприяли виникненню поселень і фортець іще IV—VI ст. Так, на горі Мангуп (Бахчисарайський район Криму) було зведено фортецю, що стала прикордонним пунктом Візантійської імперії й захищала від степових кочовиків. Турецький мандрівник Е. Челебі писав про Мангуп так: «Розкинулася ця скеля, як плоска рівнина, а навколо неї зяють прірви в тисячу аршин — справжні безодні пекла! Аллах створив цю скелю для того, щоб вона стала фортецею...». Кілька століть поспіль у Мангупі панували хозари, проте згодом він повернувся до Візантії. Найяскравіші сторінки Історії Мангупа сягають XIV—XV ст. Тоді плато перетворилося на столицю могутньої держави Феодоро, яку очолила династія Гаврас, що мала візантійське коріння. На початку XIII ст. один із представників цієї родини відновив фортецю на горі Мангуп, яка була названа на честь покровителя династії — святого Феодора. В історичних джерелах це місто відоме і як Мангуп, і як Феодоро. Назва Феодоро поширилася на всю державу, яка стала основним візантійським володінням у Криму. На основі карти та зображення схарактеризуйте місце розташування й особливості забудови фортеці....
0 Переглянути

Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського і приєднання українських територій до інших держав

7 Клас

Литовське князівство, населення якого складали литовці, білоруси, а потім і русини (сучасні українці), виникло у XIII ст. Його засновником вважається князь Міндовг, який мав родинні та майнові зв’язки із правителями Галицько-Волинського князівства. Формування Великого князівства Литовського прискорилося внаслідок агресії німецьких рицарів-хрестоносців, які виступали під гаслом християнізації язичників. Окрім того, зміцненню держави сприяв занепад давньоруських князівств. На початку 20-х років XT' ст. Великий литовський князь Гедимін, здійснивши походи на Волинь і Київщину, започаткував процес приєднання політично роз’єднаних і залежних від Золотої Орди земель Русі до Великого князівства Литовського. Більшість українських земель Литва приєднала в середині XIV ст. за князювання Ольгерда. Зокрема, у 1362 р. литовське військо перемогло ординців поблизу р. Сині Води (сучасна річка Синюха, права притока Південного Бугу). Золотоординський хан Тохтамиш поступився територією Київщини, Переяславщини, Поділля та частиною Чернігово-Сіверщини на користь Великого князівства Литовського. Ординці були послаблені внутрішніми усобицями й уже не могли утримувати під своєю владою величезні території. Велике князівство Литовське сягало своїми кордонами Балтики на півночі та Чорного моря на півдні, Західного Бугу на заході та верхів’їв Оки на сході....
0 Переглянути

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича

7 Клас

Та згодом більша частина земель Галицько-Волинського князівства опинилася під владою Лева І Даниловича (1264—1301 рр.). який у 1272 р. переніс столицю князівства до Львова. За Лева Даниловича на підвладних йому територіях поширювалися традиції європейського права, військової справи, архітектури тощо. Новий правитель прагнув реалізуватися в європейському середовищі та переймався його проблемами. Яку європейську традицію поширював Лев Данилович на підвладних йому землях? Схарактеризуйте, спираючись на документ, зрушення у внутрішній політиці краю. Я, князь Лев, продав Іванові війтівство в Перемишлі... під магдебурзьке право, і він мені за це дав дві гривні золота і сорок сувоїв сукна або шовку, і я продав йому з усіма правами, [що випливають з] магдебурзького права, а саме: жоден війт не має права суду, тільки війт міста на основі війтівського права, і ніхто його самого не може позивати в суд, а лише до князя. А цей князь його самого повинен судити разом з війтами за війтівським правом, а міщан ніхто не повинен судити, тільки війт за магдебурзьким правом. А продав я йому на всі часи і навічно. І хто моє слово порушить, матиму з ним суд перед Богом. Водночас Лев Данилович брав активну участь у політичному житті сусідніх держав. Він долучався до міжусобної боротьби польських князів. Зокрема, здійснював походи на Краків, Сілезію та повертався з великою здобиччю у свої володіння. Перебуваючи в Сілезії, Лев І уклав угоду з чеським королем Вацлавом II, за якою зобов’язався підтримати його в боротьбі за польські землі....
0 Переглянути

Культура Галицько-Волинської держави

7 Клас

На основі тексту та ілюстрацій складіть план відповідей на питання «Розвиток шкільництва у Галицько-Волинській державі» або «Літописання в Галицько-Волинській державі» (на вибір). Користуючись тим чи іншим планом, поділіться цією інформацією з однокласниками. Населення Галицько-Волинської держави зберегло й розвинуло традиції освіти та письменства, що склалися в період розквіту Русі. Для потреб Галицько-Волинської держави та поширення й утвердження християнської віри необхідно було все більше грамотних і освічених людей. Будівництво міст, церков і монастирів супроводжувалося збільшенням кількості шкіл, переважно початкових. Освіту в них здобували діти не тільки із заможних родин, а й нижчих верств населення. У початкових школах, що діяли при церквах, монастирях, а інколи в оселях церковнослужителів, учні здобували елементарні знання: вчилися читати, писати, лічити. По закінченню таких шкіл випускники могли вступати до шкіл більш високого рівня, зокрема — професійних, де навчалися майбутні ремісники, купці, священики. Відкривалися школи й при дворах князів. Бояри та представники знаті винаймали для своїх дітей учителів, які навчали їх удома....
0 Переглянути

Практичне заняття. Зовнішня політика Данила Романовича

7 Клас

Об'єднайтесь у групи та оберіть одне з завдань. Опрацювавши подані тексти, документи та ілюстрації, обговоріть поставлені запитання. Представте результати обговорення класу. Під час презентації групами результатів роботи складіть план «Основні напрями зовнішньої політики Данила Романовича». Завдання групи 1 Які зовнішньополітичні кроки і чому Данило Романович здійснював у 40-х роках — на початку 50-х років XIII cт.? Данило Романович здійснював успішні походи на Чехію і Польщу, Литву і землю ятвягів, виступав посередником у міжусобицях польських і литовських князів, брав участь у війні за австрійський престол 1252—1253 рр., посадивши у Відні свого сина Романа Даниловича. З Галицько-Волинського літопису (1248—1249 рр.) У ті ж роки, коли сів Земовит у Мазовші, послали до нього Данило й Василько послів, сказавши йому: «Ти добро бачив єси од нас обох. Виступи-но з нами на Ятвягів». ...І зібралися вони в Дорогичині, і рушили на Ятвягів, і перейшли болота, і напали на землю їх... І пустошили вони... ятвягів до вечора, здобич велику захопивши. Земовит — один з місцевих князів на польських землях, союзник Данила. Ятвяги — одне з балтійських племен, мешкало на території сучасних Литви та Польщі. (1248 р.) У ті ж роки прислав король угорський Бела до Данила посла, прохаючи його прийти на поміч, на бій — бо він мав війну з німцями. Данило рушив йому на поміч і прийшов до города Пожга. (1249 р.) Потім же Данило порадився з братом своїм і послав послів у Ляхи до князів лядських, кажучи: «Нагода є християнам на поганих [ятвягів] піти, бо вони самі воюють межи собою». І ляхи обіцялися, але не сповнили слово....
0 Переглянути

Внутрішня політика Данила Романовича

7 Клас

Згодом, повернувшись до своїх володінь, Данило Романович був вражений руїнами міст і спустошеними землями, через які пройшло монгольське військо, прямуючи проти поляків, чехів та угорців. Зокрема, біля Берестя неможливо було вийти на поле через сморід від розкладання непохованих трупів. У Володимирі не зосталося жодного живого мешканця, а церква Св. Богородиці та інші храми були наповнені тілами загиблих. Монгольська облогова техніка зруйнувала стіни міст і замків. вистояли тільки Кременець, Данилів та Холм, які стояли на високих пагорбах, куди важко було підтягнути монгольські метальні машини. Для того щоб дати відсіч монголам наступного разу, Данило Романович мав зібрати всі свої розорені землі та реорганізувати військо. Ударною силою в ньому стала важко озброєна князівська кінна дружина зі спеціальними захисними обладунками для коней, піше ополчення, а також стрільці з надійним бронюванням зі складу селян і міщан. Князь також почав закріплювати за кожним воїном по декілька коней. Водночас у князівському війську почали використовувати метальні машини, а також на озброєнні війська з'явились арбалети. Вони дали змогу досягати більшої ефективності за умов зменшення часу тренувань. Аби вдало протистояти монголам, окрім удосконалення озброєння, постійно підвищувався військовий вишкіл дружинників і стрільців. Проти них не могли встояти ані легка татарська кіннота, ані європейські рицарі....
0 Переглянути

Монгольська навала на українські землі

7 Клас

Новообраний лідер проголосив усі землі імперії державною власністю. Він наділяв ними тих, хто йшов служити до війська. Було створено велике боєздатне військо — 10 000 воїнів, які називали себе монголами. Проте в Китаї їх прозвали татарами, така ж назва згадується в європейських хроніках і руських літописах. Насправді монголи захопили землі татар і масово знищували місцеве населення. А вцілілі, переважно жінки й діти, асимілювались, оскільки культури цих народів були близькими. Термін «монголо-татари» іноді використовується у вітчизняній історичній літературі як традиція, запозичена з давніх писемних джерел, хоча насправді йдеться про монголів. Монгольське військо було мобільне, дисципліноване (за боягузтво смертельно карали), добре озброєне й забезпечене сучасним на той час захисним спорядженням. Вояки запозичували військові досягнення підкорених ними народів, насамперед китайців. Асиміляція — дія за значенням робити когось, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад. Втрата власної мови, культури й самосвідомості представниками народу, які перебувають у середовищі іншого народу....
0 Переглянути

Галицько-Волинська держава за Романа Мстиславича та його синів

7 Клас

Наприкінці XII ст. на південно-західних територіях Русі відбувався процес зближення слов’ян Волині, Галичини на основах поширення християнства, культури, освіти. Водночас із розвитком міст, торгівлі між Волинню та Галичиною посилились економічні контакти, що привело до більш тісної взаємодії населення цих земель. Сприяло зближенню й успішне функціонування міжнародних торговельних шляхів. Зокрема, через Волинь і Галичину проходили два важливі транснаціональні шляхи: перший — із Центральної Європи у Східну, який пролягав через німецьке місто Регенсбург, столицю Чехії — Прагу, польські міста (Краків, Люблін, Сандомир), галицький економічний центр Перемишль, волинські центри Червен, Володимир, Луцьк, а потім йшов на Київ; другий шлях спрямовувався з Балтійського моря до Чорного. Він проходив річками Західний Буг і Дністер (інколи його називають другим шляхом «із варяг у греки»)....
0 Переглянути

Практичне заняття. Літописи та твори давньоруської літератури «Повчання дітям» і «Слово о полку Ігоревім» як історичні джерела

7 Клас

«Повчання дітям» Володимира Мономаха — визначна пам’ятка літератури Русі, яка збереглася (без закінчення) в одному зі списків «Повісті временних літ». Припускають, що твір написаний у 1109 р., хоча переконливих доказів цьому не існує. Своє «Повчання дітям» князь Володимир написав у поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім, хто читатиме його твір. «Повчання...» побудоване за певним планом і містить три частини. Перша частина — релігійно-морального характеру. Друга частина подає світські поради, переважно щодо політичної та повсякденної загальнолюдської моралі. Нарешті, третя ілюструє попередній текст князя на прикладі його власного життя. У першій частині свого твору Володимир Мономах використовує драматичну подію — зіткнення з братами-князями, щоб висловити свої думки щодо міжусобиць. Він спирається на Псалтир, а саме — на висловлювання, головна тема яких — загибель грішних та спасення праведних. Окрім того, Володимир додає поради, в основних з яких ідеться про духовну дисципліну. Першу частину «Повчання...» Мономах завершує похвалою Господу передусім за те, що Бог не так багато вимагає від людини. Не треба «самотності, чернецтва, посту», досить лише «трьох малих дій — каяття, сліз, милостині»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 149 150 151 152 153 154 155 156 157 ... 370
Назад

Навігація