§ 21. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. Розвиток освіти та літописання

2. Архітектура

3. Образотворче мистецтво

1. РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА ЛІТОПИСАННЯ

На основі тексту та ілюстрацій складіть план відповідей на питання «Розвиток шкільництва у Галицько-Волинській державі» або «Літописання в Галицько-Волинській державі» (на вибір). Користуючись тим чи іншим планом, поділіться цією інформацією з однокласниками.

Населення Галицько-Волинської держави зберегло й розвинуло традиції освіти та письменства, що склалися в період розквіту Русі. Для потреб Галицько-Волинської держави та поширення й утвердження християнської віри необхідно було все більше грамотних і освічених людей. Будівництво міст, церков і монастирів супроводжувалося збільшенням кількості шкіл, переважно початкових. Освіту в них здобували діти не тільки із заможних родин, а й нижчих верств населення.

У початкових школах, що діяли при церквах, монастирях, а інколи в оселях церковнослужителів, учні здобували елементарні знання: вчилися читати, писати, лічити. По закінченню таких шкіл випускники могли вступати до шкіл більш високого рівня, зокрема — професійних, де навчалися майбутні ремісники, купці, священики. Відкривалися школи й при дворах князів. Бояри та представники знаті винаймали для своїх дітей учителів, які навчали їх удома.

Про поширення шкільництва в галицьких та волинських землях свідчать численні археологічні знахідки. Для навчальних вправ використовували невеликі дерев’яні дощечки, одну зі сторін яких заливали воском. Діти вчилися писати літери на восковій поверхні, на якій легко було стерти невдалий напис або звільнити місце для нової вправи. Кістяний або металевий інструмент, загострений з одного кінця й широкий з іншого, яким писали на воску учні, звався писало.

Такі бронзові та кістяні писала знайшли археологи у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті); берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Знайдені написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність.

Вищу освіту могли здобути лише діти багатих, передусім ті, хто відзначився певною обдарованістю. Високоосвічена особа тих часів, зазвичай, володіла декількома іноземними мовами, зокрема, знала латинську, яка вважалася мовою вчених.

Окремі представники феодальної верхівки займалися самоосвітою та наукою. Так, син князя Василька Романовича — Володимир, за твердженням літописця, «був книжник і філософ великий». Він переписував книги й забезпечував ними церкви. Здійснювати це допомагала князеві його дружина Ольга, яка мала гарну освіту, адже висока освіта була поширена серед жіноцтва, що належало до місцевої правлячої верхівки. Волинь посідала провідне місце за рівнем освіти серед східноєвропейських держав.

Окрім українських шкіл, на території краю відкривалися та успішно діяли й іноземні. Активно опікувалися власними школами німецькі купці, які постійно перебували в Галицько-Волинському князівстві. Зокрема, за їхньої підтримки у Львові було відкрито першу посполиту (народну) школу.

На основі тексту й зображень розкажіть про розвиток писемності та освіти в Галицько-Волинській державі.

1 — фрагмент дерев’яного зошита; 2 — писало; 3 — графіті на стінах церкви Св. Пантелеймона під Галичем

Важливе місце в культурному житті Галицько-Волинської держави посідало літописання. Воно стало продовженням літописної традиції Русі. Літописання в цих землях з’явилось дуже рано. Так, у 1097 р. було написано «Повість про осліплення Василька», котра вважається однією з ранніх літописних пам’яток краю. Автор повісті висвітлив трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого схопили й позбавили зору за наказом волинського князя.

Найвизначнішою літописною пам’яткою України XIII ст. є Галицько-Волинський літопис, який, на відміну від інших руських літописів, створених монахами, має авторів — світських осіб із князівського оточення. Характерною особливістю цього літопису є те, що він не структурований за датами, як інші, а представлений окремими повістями про воєнні походи та описом інших подій, пов’язаних переважно з діяльністю місцевих правителів.

Текст літопису складається з двох частин. У першій частині міститься опис життя Данила Романовича та висвітлюється його боротьба з боярською верхівкою й зовнішніми ворогами держави. Друга частина відтворює події, пов’язані з Волинню та діяльністю місцевих князів: Василька Романовича і його сина Володимира.

У літописі зображено події, що відбувалися в сусідніх землях: Угорщині, Польщі, Литві, окремих руських князівствах, Орді. Відомості літопису — чи не єдине джерело, яке дає змогу загалом відтворити події в Мазовецькому князівстві та Литві цього періоду.

На думку дослідників, Галицько-Волинський літопис створювався спочатку як літературний твір, а згодом переписувачі тексту розставили в ньому дати, що спростило читачам хронологічне орієнтування в історичному матеріалі. Напевно тому цей літопис вирізняється яскравою, образною мовою, наявністю багатьох приповідок і народних переказів. У тексті літопису, написаному книжною слов’янською мовою, є багато слів, які були характерними для української розмовної мови тих часів.

Поясніть, для чого потрібно перевидавати сьогодні стародавні літописи. На яких читачів розраховані ці видання? Чи можна вважати цей літопис історичним джерелом? Чому?

1—2 — сучасні видання Галицько-Волинського літопису; 3 — фрагмент тексту давнього Галицько-Волинського літопису

2. АРХІТЕКТУРА

Якими були особливості розвитку архітектури Галицько-Волинської держави?

Піднесення господарського життя Галицько-Волинської держави сприяло розвитку архітектури, яка мала регіональні особливості. Зокрема, на Волині переважали традиції, що склалися на території Подніпров’я, а в Галичині будівничі реалізовували романський архітектурний стиль, запозичений у сусідніх західноєвропейських країнах. На архітектурі Галицько-Волинського князівства, окрім господарчої спрямованості, позначилися потреби захисту краю від завойовників. Зважаючи на загрози ззовні, розбудовувалися міста, що вже існували, та зводилися нові.

Планування міст і їхнє будівництво здійснювалося з урахуванням здобутків західноєвропейської фортифікаційної науки (міста Данилів, Львів, Стожок, Холм та ін.). Українські міста мали оборонні вали, захисні стіни, міцні брами тощо. У новозбудованих містах зводились так звані донжони — кам’яні чи цегляні вежі зі схованками для тих, хто їх охороняв. Донжони були міцними та високими, що надавало перевагу їх захисникам під час використання нової стрілецької зброї — арбалетів. Потреби оборони позначилися й на архітектурному конструюванні церков та храмів, які дуже часто виконували функції фортець в умовах тривалої зовнішньої агресії, воєн, а також під час внутрішніх феодальних усобиць.

Особливою пам’яткою історії, археології та архітектури є фортеця Тустань. Виникла в IX ст. й використовувалася як важливий оборонний і митний пункт. Повз неї по Карпатських перевалах пролягав Соляний шлях, яким перевозили сіль із Галичини до країн Центральної Європи.

З купців охорона Тустані брала мито та захищала їх під час перевезення товарів. Завдяки територіальному розміщенню ця фортеця опинилася серед торгових шляхів. Це підтверджується знахідками в її околицях арабських монет — дирхем, що датуються IX—XI ст. Окрім цього, фортеця вважалася головним прикордонним та митним центром між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною. Упродовж IX—ХІІІ ст. Тустань перебудовували п’ять разів, урешті-решт забудова стала п'ятиповерховою.

На основі тексту та зображень визначте основні ознаки оборонної архітектури Галицько-Волинської держави.

1 — вигляд м. Володимира у XIII ст. (фрагмент макета);

2 — Замкова вежа, імовірно збудована за вказівкою Данила Романовича (сучасне село Столп’є під містом Холм, Республіка Польща);

3 — Тустань (реконструкція М. Рожка)

Характерною особливістю архітектурних споруд, збудованих у галицьких землях (храми, княжі палаци), було використання білого каменю, який видобували в цій місцевості. Майстри обтесували кам’яні брили і клали їх на тонкий шар вапняного розчину (така технологія вважалася притаманною романському архітектурному стилю, поширеному в Європі). Усередині кам’яні храми, палаци та хороми заможної галицької феодальної верхівки облицьовували керамічними плитками із геометричним і рослинним орнаментами, зображеннями птахів тощо.

Серед монументальних споруд, що збереглися донині, є Успенський собор ум. Володимирі-Волинському. Собор зведено в 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистовпна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.

Його сучасник — Успенський собор у м. Галичі, зведений Ярославом Осмомислом у 1157 р., зберігся до сьогодні лише у вигляді руїн. Це був чотирьохстовпний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є зразком галицької архітектурної шкали, яка часто запозичувала елементи романського стилю, поширеного в Європі.

На місці Давнього м. Галича (тепер тут село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (XII—XIII ст.), який також є яскравим зразком галицької архітектурної школи. Загалом переважна більшість храмових споруд Галицько-Волинської держави не збереглися донині.

На основі тексту, ілюстрацій і документа охарактеризуйте риси культової архітектури Галицько-Волинського князівства.

1 — церква Св. Пантелеймона під Галичем. Друга половина XII ст.;

2 — реконструкція зруйнованого Успенського собору в Давньому Галичі;

3 — реконструкція Успенського собору у Володимирі 1161 р.;

4 — фрагмент порталу церкви Св. Пантелеймона;

5 — керамічна плитка з церкви в Галичі;

6 — срібний змійовик

Літопис про оздоблення церкви Іоанна Златоуста

І споруда її була така: чотири склепіння; в кожному куті — арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені склом римським (вітражами); при вході до вівтаря стояли два стовпи з цілого каменю, а над ними склепіння... Підлога ж у середині була відлита із міді і чистого олова і блищала вона, мов дзеркало... Дверей же двоє прикрашені каменем тесаним — галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм... так що всі, хто дивився, дивувалися.

3. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

На основі тексту та ілюстрацій опишіть видатні пам’ятки образотворчого мистецтва Галицько-Волинської держави.

До нашого часу вціліла лише невелика кількість зразків образотворчого мистецтва. Представлено воно фрагментами храмових розписів та іконами. З історичних джерел дослідникам відомо про прикрашання фресками внутрішніх стін Успенського собору у Володимирі, Святого Георгія в Любомлі, церкві Іоанна Златоуста в Холмі та інших храмах. Мистецтво храмового розпису в Галицько-Волинській державі розвивалося на традиціях візантійського та київського монументального малярства. Водночас місцеві майстри доповнювали його власними новими підходами до оформлення храмів. Зокрема, верхня частина склепіння церкви Іоанна Златоуста була прикрашена (за словами літописця) «зорями золотими на лазурі».

Важливою складовою внутрішнього декору храмів вважалися ікони. Літопис Руський свідчить, що князь Данило Романович, аби прикрасити новозведену церкву в м. Холм, «ікони привіз із Києва». Згодом у галицько-волинських землях сформувалася своя іконописна школа. Історики стверджують, що її майстри створили в останній третині XIII ст. ікону Богородиці з Успенської церкви волинського села Дорогобуж, що на території сучасної Рівненщини.

Набуло поширення в Галицько-Волинській державі мистецтво книжкової мініатюри та заставок, якими прикрашалися рукописні книги. Найвідомішими своїми ілюстраціями є Перемишльський архієрейський служебник, Оршанське Євангеліє, Лавришівське Євангеліє, Холмське Євангеліє, книжка «Бесіди Св. Григорія Двоєслова» тощо.

Порівняйте наведені зображення з іконами інших регіонів України того часу. У чому ви бачите спільне та відмінне?

1 — Дорогобузька Божа мати;

2 — Холмська ікона Богородиці;

3 — Покрова (XII—XIII ст.);

4 — євангеліст Лука у Волинському Євангелії (м. Володимир, XIII ст.)

Перевірте засвоєне на уроці

1. Які школи існували в галицьких та волинських землях?

2. Розкажіть, що ви знаєте про Галицько-Волинський літопис.

3. Назвіть основні напрями розвитку образотворчого мистецтва.

4. Обговоріть у загальному колі: що було для вас найбільш цікавим на уроці.

5. Визначте та залишіть особливості розвитку культури в Галицько-Волинській державі. Свої думки аргументуйте фактами.

Домашнє завдання

1. Які архіологічні знахідки свідчать про поширення шкільництва в галицьких та волинських землях? Опишіть їх.

2. Поясніть, чому в Галицько-Волинській державі діяли, окрім українських, іноземні школи.

3. Що ви знаєте про іконописання в галицько-волинських землях?

4. З’ясуйте, у чому полягала особливість літописання в галицьких і волинських землях.

5. Доведіть багатофункціональність архітектурних споруд, що зводились у містах Галичини та Волині.

6. Знайдіть додаткову інформацію щодо однієї з пам’яток культури Галицько-Волинської держави та підготуйте коротке повідомлення (презентацію) про неї.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно