Якщо ви хочете відтворити події, які сталися кілька хвилин, годин, день тому у вашому житті, то покладаєтеся на власну пам’ять. Інколи запитуєте людей, які були свідками подій. Часом дізнаєтеся про те, що сталося, з медіа: онлайн, теленовин, статті в газеті, журналі. Історики зберігають пам’ять про події не лише в житті окремої людини чи громади. Їхні праці - то історія всього народу (українська історія), континенту (європейська, африканська, американська історія) чи й усього людства (всесвітня історія). Оскільки історія вивчає минуле людей, то будь-який результат людської діяльності є історичним джерелом. Це можуть бути матеріальні речі (одяг, будівлі, предмети побуту тощо) чи нематеріальні (пісні, танці, ігри і подібне). Якщо творцями джерел є свідки події, а ці джерела розповідають нам про подію безпосередньо, то ми їх називаємо первинними, або першоджерелами. Однак багато розповідей наших пращурів дійшли у переказах чи записах інших людей, чимало історій переписували не раз. Трапляється, що першоджерела хтось уже опрацьовував і на їх підставі створив власну оповідь. Ця оповідь також є історичним джерелом, так само важливим, як і першоджерело. Проте ці джерела ми називаємо вторинними....
|