|
XVIII ст. було парадоксальною добою в історії української культури. Воно стало свідком дивовижного розквіту українського мистецтва й літератури, що відобразився у химерному стилі бароко. Проте майже одночасно з цим створювалися умови, за яких українська культура позбавлялася своїх самобутніх рис і змушена була адаптуватися до російських імперських взірців. У чому, на думку історика, полягала суперечність розвитку української культури у XVIII ст.? 1. РОЗВИТОК ПОЧАТКОВОЇ І СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У XVIII ст. в Гетьманщині зберігався високий рівень шкільної освіти. Початкову освіту здобували в школах, де навчання тривало три роки й викладали основи читання і письма. На західноукраїнських землях набули поширення уніатські школи при монастирях. Основна їхня частина перебувала в підпорядкуванні Василіанського ордену греко-католицької церкви. Свідчать документи Про діяльність церковно-парафіяльних шкіл на Харківщині (XVIII ст.) ...Школа містилася біля церкви й поділялася на дві хати: в одній жив дяк із сімейством, у другій поміщалася школа з довгими столами, за якими сиділи три класи школярів: у першому — ті, що вчили буквар, у другому — де учили Часослов і у третьому — де вивчали Псалтирі; у другому і третьому учили й письму. Школярами були й малі діти, й дорослі. Писали або крейдою на чорних дощечках, або чорнилами на папері......
|
