Войти
Закрыть

Криза Православної церкви у XVI ст. Пересопницьке Євангеліє. Православні братства

8 Клас

Переїхавши з Рогатина до Львова, Юрій та Іван прагнули стати повноправними членами львівського цеху сідлярів, римарів і підпружників. Однак їх прийняли до цеху, лише коли брати винайшли подвійне сідло . яке називають козацьким. Але із прикрим обмеженням: вони не мали права набирати православних учнів. Через це брати подали проти цеху до суду багато позовів. Аби вирішити це та інші нагальні питання, Юрій та Іван Рогатинці об’єдналися з небайдужими православними міщанами. У результаті їхньої співпраці з львівським міщанином, просвітником, письменником, старійшиною та реформатором Львівського Успенського братства Іваном Красовським був розроблений статут Львівського братства [інша назва — Успенське ставропігійне братство у Львові] 1586 року. Це братство опікувалося розвитком освіти, намагалося поліпшити діяльність Православної церкви у Львові». Сідляр — майстер, який робить, виготовляє сідла. Римар (або лимар) — майстер, який виготовляє ремінну збрую. Підпружник — майстер, який виготовляє широкі ремені, які затягують попід черевом коней, закріплюючи сідло. Становище Православної церкви на територіях, підвладних Великому князівству Литовському та Королівству Польському, ускладнювало протистояння православних і католиків. Ще й непростою була зовнішньополітична ситуація. Ні великий князь, ні король не хотіли посилення впливу Московії через церкву, тому намагалися контролювати ситуацію з вищими церковними ієрархами. Окрім того, з кінця XV ст. митрополити припинили їздити за посвятою до Константинополя. Натомість впливу набули собори — з’їзди єпископів і дуxoвeнствa, на яких вирішували найважливіші питання церковного життя. Щоб надати авторитету такому зібранню, на нього запрошували впливових світських осіб — князів та шляхтичів. Відтак зростав вплив знаті на рішення духовенства. Усе це призвело до того, що єпископські та митрополичі столи перетворилися на своєрідний список вакансій, якими розпоряджався великий князь. Це не додавало авторитету Православній церкві....
0 Переглянути

Люблінська унія 1569 р. та її вплив на розвиток українського суспільства

8 Клас

Першопричиною була зовнішньополітична ситуація. Із середини XV ст. активізувалася Московія, яка почала претендувати на українські й білоруські території. Так, на початку XVI ст. московити захопили Чернігово-Сіверщину і Смоленськ. До того ж у Лівонській війні 1558-1583 рр. перевага також була на боці московського царя. Відтак литовці потребували надійного сильного союзника. Найкращим кандидатом виявилося Королівство Польське. Зближенню Великого князівства Литовського з Польщею сприяло, окрім іншого, внутрішнє становище країни. У тривалій боротьбі бояр із магнатською верхівкою, яка передувала реформам, шляхтичі рівнялися на вольності у сусідній державі. Однак вища аристократія Великого князівства Литовського відчувала небезпеку для свого привілейованого статусу, тому чинила опір унії. А от дрібна шляхта очікувала на таку перспективу з радістю, адже сподівалася на покращення власного становища. Зокрема, її приваблювало загальне піднесення Королівства Польського за часів короля Сигізмунда II Августа, яке називають «золотим віком» Польщі, добою нaйвищoгo розквіту її політичної культури. Які причини, на вашу думку, могли стимулювати польську знать активно підтримувати ідею унії? Польська знать дoмагалася унії як через великодержавницькі амбіції, тaк і з рoзрaxунку на нові землі, придатні для сільськогосподарського виробництва. У середині XVI ст. польська економіка переживала бурхливе піднесення, бо війни у Європі зробили Королівство Польське головним експортером сільськогосподарської сировини, збіжжя і лісу на європейські ринки. «Торговельна лихоманка» активізувала шляхетську колонізацію — гонитву за нерозораними ланами й незайманими лісовими масивами. На думку польського історика Оскара Халецького, «братія шляхетська, побачивши перед собою родючі українські простори, подумала передовсім не про Московію, не про козаків і татар, а про "нову здобич польського плуга”»....
0 Переглянути

Соціальна структура суспільства. Економічне життя села і міста: фільварки, цехи. Торгівля

8 Клас

Вершину панівного стану — шляхту — становили нащадки князівських династій Рюриковичів і Гедиміновичів. До цієї найпривілейованішої групи входили лише за народженням — ні статки, ні військова звитяга не могли надати князівського статусу. Сучасна українська дослідниця Наталя Яковенко висновувала, що князі складали присягу вірності правителю держави, до якої в результаті протистоянь відійшла їхня територія, і зобов’язувалися допомагати йому збройно під час воєн. У решті питань титулована знать почувалася господарем у власних володіннях — із власними структурою влади, судочинством, податками. Наступну сходинку після князів посідали пани, які вирізнилися серед решти боярства-рицарства наявністю власної (отчинної), а не наданої від великого князя землі. Зем’янами називали представників шляхетської верстви, які володіли (умовно чи безумовно) земельним наділом, що відрізняло їх від безземельної шляхти-голоти. Голота — незаможна людина; бідняк. Бояри-шляхта — родове спадкове боярство, яке у процесі розвитку суспільних відносин отримало повноправне шляхетство. Статус бояр був різним : хтось зберігав свої привілеї, а хтось зобов’язаний був відбувати нормовану військову та іншу службу у князів і панів за право користування землею. Позбавлені доступу до важелів державної влади шляхтичі-зем’яни розпочали боротьбу проти близько п’ятдесяти великопанських і княжих родин — членів великокнязівської ради у Великому князівстві Литовському. Адже загальнодержавний звід законів Великого князівства Литовського — Перший Литовський статут 1529 р. — не надав їм політичних прав. У боротьбі за свої права польська шляхта скликала сейми — шляхетські збори, що були найвищим законодавчим станово-представницьким органом (парламентом) Королівства Польського. Урешті шляхта Великого князівства Литовського домоглася успіхів: Другий Литовський стaтут 1566 р. збільшив права службової шляхти, зрівнявши її з магнатами — найбільшими землевласниками. Було засновано виборні суди (раніше князі корилися тільки безпосередньо суду великого князя) та систему повітових сеймиків із регулярними загальними (вальними) сеймами, на які вся шляхта мала право «з’їжджатися, радитися та обмишляти», як управляти державним життям....
0 Переглянути

Статус українських земель у першій половині XVI ст. у складі різних держав

8 Клас

Боротьба із Золотою Ордою та протистояння з Королівством Польським призвели до того, що Підляшшям , Волинню , Східним Поділлям (Брацлавщиною) і Київщиною стало володіти Велике князівство Литовське, Галичиною, Белзщиною, Холмщиною і Західним Поділлям — Королівство Польське. Буковина від середини XIV ст. належала Молдавському князівству, яке у 1514 р. визнало васальну залежність від Османської імперії. У Закарпатті до 1526 р. панували угорські королі — аж допоки зазнали поразки від турецького війська султана Сулеймана I в битві під Могачем. Відтоді Угорщину було поділено між Османською імперією, Австрією та Трансільванським князівством. Так, Пряшівщина та Ужгород опинилися під владою австрійських Габсбургів, а Східне Закарпаття — у складі Трансільванії. Крим і частина Північного Причорномор’я із середини XV ст. підпорядковувалися Кримському ханству, яке у 1478 р. визнало васальну залежність від Османської імперії. Західна ж частина Північного Причорномор’я перебувала під одноосібним контролем турецького султана. Так, території, що нині входять до складу Одеської, Миколаївської, Херсонської областей України, утворювали Очаківсько-Сілістрийський ейялет, або Озю-Сілістра. Османи будували на території ейялету укріплення, які мали захищати їх від козацьких набігів та забезпечувати османську зверхність над Волощиною і Молдавським князівством....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу. Історія України в контексті епохи раннього нового часу

8 Клас

Історію України ранньомодерної доби зазвичай пов’язують із козацтвом, проте не слід обмежуватися лише його вивченням. Хоча ми звикли називати це явище суто українським, але схожі за внутрішнім устроєм, господарською та військовою організацією утворення існували й в інших європейських країнах. Згодом кожна з подібних суспільних груп розвивалася власним шляхом, однак саме українському козацтву вдалося досягти настільки високого рівня розвитку й відновити українську державність. На середину XVII ст. козацтво перетворилося на суспільний прошарок, інтересам якого було підпорядковано політику Гетьманщини. У середині XVII ст. унаслідок Національно-визвольної війни виникло нове державне утворення - Гетьманщина. Подальші події показали, що зберегти самостійність української козацької держави - не менш складне завдання, аніж вибороти її. Поява Війська Запорозького порушувала існуючий баланс сил у Європі, що встановився після Тридцятилітньої війни підписанням Вестфальського миру (1648). Українське козацтво звитяжно воювало у цій війні на боці католицької Речі Посполитої, та це не призвело до зміни ставлення до православних усередині самої Польщі. Укладений мир вирішував проблему взаємин католицьких та протестантських країн у Центральній Європі, натомість у Східній Європі тривала боротьба за існування православ’я. Національний виступ середини XVII ст., як і всі попередні козацькі повстання XVI-XVII ст., мав різноманітні причини, серед яких незмінними залишалися релігійні та соціальні вимоги. У Західній Європі релігійне протистояння спалахнуло між католиками та протестантами, а порозуміння втілилося у відомий принцип «чия влада, того й віра». В той самий час на теренах України не вщухали суперечки між католиками та православними, а спробою порозуміння стало утворення греко-католицької (уніатської) церкви. Європейські реформаційні рухи не оминули й українські землі, на яких постали православні братства. Вони впливали як на релігійне, так і на політичне життя, опікувалися культурою та освітою....
0 Переглянути

Перевірте, чого навчилися з теми. Українські землі в 20-90-х роках XVIII ст.

8 Клас

Ліквідація полкового устрою на Слобожанщині та утворення з козацьких п’яти гусарських полків; утворення Брацлавського, Волинського та Подільського намісництв Російської імперії; остаточна ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні; початок Коліївщини; ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні; ліквідація Нової Січі; Коломацькі чолобитні. ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО 2. Установіть, про що йдеться в текстах історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям. A. «Після всемилостивішого від нас звільнення графа Розумовського, на його прохання, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові для належного управління в Малій Росії створити там Малоросійську колегію, в якій бути головним нашому генералу графу Румянцеву і з ним чотирьом великоросійським членам... Повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий нам довірений за нашої відсутності». Б. «Ми захотіли через це оголосити всім вірнопідданим цілої нашої імперії, що Запорозька Січ остаточно зруйнована, з викоріненням на майбутнє і самої назви запорозьких козаків, за образу нашої імператорської величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслухняність до наших височайших повелінь»....
0 Переглянути

Уявна мандрівка до історико-культурних пам’яток України. Практичне заняття

8 Клас

Уявіть, що ви працюєте в агенції з організації екскурсій. Ви розпочали новий проект, який передбачає розробку плану/маршруту екскурсії вихідного дня у вашому чи будь-якому іншому регіоні України. Використавши матеріали підручника та інформацію з додаткової літератури й мережі Інтернет, розробіть маршрут за однією із запропонованих тем (на вибір учня/учениці) або за темою на власний вибір. Мандрівка гетьманськими столицями. Стежками архітектурних пам’яток козацького бароко. Образотворче мистецтво доби бароко. Місця козацької слави. Виконати проект вам допоможуть кілька порад 1. Оберіть тему проєкту. 2. Використавши додаткові ресурси / гугл карти, складіть маршрут екскурсії, позначивши на карті визначні місця козаччини / архітектурні пам’ятки козацького бароко / гетьманські столиці тощо. 3. Організуйте мандрівку визначеним маршрутом, з розрахунку на два дні. Врахуйте при цьому:...
0 Переглянути

Розвиток культури на українських землях у XVIII ст.

8 Клас

Наприкінці XVIII ст. в Російській імперії було здійснено загальнодержавну реформу освіти. На Лівобережній та Слобідській Україні впроваджували нові типи шкіл - головні й малі народні училища. Чотирирічні головні народні училища, що їх відкрили в Києві, Чернігові, Новгороді-Сіверському, Харкові, Катеринославі, мали навчати дворянських дітей. У повітових містах було створено дворічні малі училища. Царські реформи перетворили освіту в Україні на привілей вищих верств населення, вона набула станового характеру. Крім того, нові школи царський уряд використовував як потужний засіб впливу на українське населення, адже навчання в них провадилося тільки російською мовою. Головним осередком освіти, науки й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія. Проте у другій половині XVIII ст. заходами імперського уряду її було перетворено на становий духовний навчальний заклад, а 1817 р. взагалі закрито. Київська академія мала вирішальне значення для становлення й розвитку української науки, культури й літературного процесу в XVII-XVIII ст. У ній сформувався один із центрів філософської думки слов’янського світу. В академії навчалися літописці С. Величко, Г. Грабянка, історики М. Бантиш-Каменський, М. Берлінський, художники І. Мигура, Г. Левицький, Л. Тарасевич, композитори М. Березовський, А. Ведель, архітектор І. Григорович-Барський. Її вихованцями були гетьмани України....
0 Переглянути

Козацькі літописи як історичні джерела. Практичне заняття

8 Клас

З літописом Самійла Величка пов’язана майже детективна історія. С. Величко, канцелярист гетьмана І. Мазепи, писав цю працю протягом 30 років. У ХІХ ст. твір було видано Київською археографічною комісією. Проте з цензурних міркувань до видання не увійшла майже третина усіх матеріалів - тих, де згадане ім’я опального гетьмана. Уперше оригінальну, повну версію літопису виявила у Російській національній бібліотеці у Санкт-Петербурзі знана дослідниця Т. Таїрова-Яковлєва. Копію твору вдалося придбати стараннями Гарвардського університету (США). У 2012 р. над ним почали працювати й українські дослідники. Понад 8 років тривала робота вчених. І нарешті 14 жовтня 2020 р., у 300-літній ювілей твору, величезний том літопису Самійла Величка було презентовано в Батурині, в заповіднику «Гетьманська столиця». 1. Вплив козацьких літописів на українські літературні традиції Прочитайте тексти джерел 1, 2 і дайте відповіді на запитання. 1. Про яку історичну подію йдеться в обох фрагментах? 2. На які деталі історичної події звертає увагу літописець (джерело 1), чому саме на них? Як ці деталі обігрує автор? 3. Поміркуйте, чи випадково перший історичний роман в українській літературі (джерело 2) був присвячений подіям козацької доби. Чому мова козацьких літописів відрізняється від сучасної? 4. Порівняйте тексти. Чим фрагмент з «Літопису Самовидця» відрізняється від уривка з історичного роману П. Куліша. Із чим це пов’язано? 1. «Як ударили в бубни на раду, Брюховецький, відповідно до постанови, пішов військо припровадив на ту раду до намету своєї сторони. І Сомко не забарився: і сам, і всі козаки, що були при ньому, як люди заможні, вбрались ошатно і добре озброїлись, наче до війни. Вони-бо мали намір, коли рада не на їхню користь зарадить, між собою битву розпочати, бо при Сомковому таборі й гармат було чимало. Але нічого з того не вийшло, бо запорожці були запевнені ласкою його царської величності, тож швидко та рада відбулася, і боярин вийшов з намету та й почав читати грамоту й указ його царської величності. Не давши читцю закінчити, ані слухаючи листа царської величності, раптом крик здійнявся з обох сторін за гетьманство: одні кричать: "Брюховецького гетьманом!”, а інші кричать: "Сомка гетьманом” - і на столець обох садовлять. А далі й між собою заповзялися битися і зламали Сомків бунчук, ледве Сомко видерся з намету царського й дістався до коня та інша старшина. Інших же кількох чоловік забили. І так прихильники Сомка...
0 Переглянути

Правобережна Україна та західноукраїнські землі у другій половині XVIII ст.

8 Клас

Війни, що без упину точилися протягом другої половини XVII ст., спустошили Правобережжя. Проте королівська влада не бажала втрачати родючі землі, сподіваючись завдяки їм відродити колишню велич держави. Польський уряд усіляко заохочував переселенців, звільняючи їх на певний час від податків і панщини. Утім, пільги надавали на стислі терміни. Основою господарського життя знову ставала фільварково-панщинна система з примусовою працею та кріпацтвом. Як і колись, до Національно-визвольної війни, зазнавала утисків православна церква. При цьому польські можновладці відмовлялися від найменших поступок у визнанні за українцями їхніх прав. Рішення сеймів 1717 й 1733 рр. позбавили православних права брати участь у сеймових комісіях і трибуналах. Сейм 1717 р. навіть ухвалив закрити всі православні церкви. Православні єпархії силоміць перетворювали на уніатські. У 60-х роках XVIII ст. у Київському й Подільському воєводствах залишалося всього 20 православних парафій. Зазнавала переслідувань й уніатська церква. Так, наприклад, католицьке духовенство вдавалося до спроб наблизити їх обряд до римо-католицького - нав’язувало польську мову богослужіння. На західноукраїнських землях, у Волинському воєводстві, північно-західних частинах Подільського та Київського воєводств панщина сягала, залежно від розмірів земельної ділянки, від 2 до 6 днів на тиждень із волоки. СЛОВНИК Гайдамаки (від турецького «гайде» - гнати, нападати) - українські повстанці-месники, провідна сила визвольного руху в Правобережній Україні проти панування Речі Посполитої у XVIII ст. Вперше згадуються під 1715 р. З падіннями й піднесеннями гайдамацький рух тривав до кінця XVIII ст....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 176 177 178 179 180 181 182 183 184 ... 370
Назад

Навігація