Войти
Закрыть

Пізнання історії через візуальні джерела

5 Клас

Всім відома народна мудрість: «Краще один раз побачити, аніж сто разів почути». І справді, інформація, отримана за допомогою зору, вважається найбільш переконливою та доступною для розуміння. Тож розглянемо ще один вид історичних джерел — візуальні. Їх ще називають зображувальними. До візуальних (зображувальних) історичних джерел належать: фотографії, відео, плакати, карикатури, листівки, картини, ікони, твори прикладного мистецтва, малюнки. Працюємо разом! За допомогою вчителя/вчительки або самостійно визначте, до якого історичного періоду належить кожне візуальне джерело. Що можна дізнатися з цих джерел про спосіб життя людей, їхні заняття чи вірування? За якими ознаками джерел ви це визначили? Незважаючи на те, що передісторія фотографії починається в глибокій давнині, це порівняно молодий вид мистецтва. Перші фотографії належать до 20-х років XIX століття. В Україні фотографія з’явилася в середині XIX століття. Це мистецтво принесли іноземні фотографи — учасники щорічних міжнародних Київських ярмарків («Контрактів»), які часто залишалися в Україні. Фотографії того часу були чорно-білими, а фотоапарати великими і важкими. Сам процес фотографування потребував тривалих приготувань і часу....
0 Переглянути

Значення мовних та усних історичних джерел для дослідження минулого

5 Клас

Мова одна з найдавніших форм спілкування людей, збереження та передавання інформації. Вона виникла на багато тисячоліть раніше писемності й тому містить у собі відомості про життя людей у далекому дописемному минулому. Обговоріть у класі! Перш ніж ознайомимося з текстом параграфа, зробіть припущення: Чи може ім’я та прізвище людини, казка, легенда або пісня бути історичним джерелом? Яку інформацію про минуле вони можуть нести? Упродовж тисячоліть мова зазнавала змін: одні слова зникали (втрачали своє значення), з’являлися нові, а окремі слова докорінно змінювали своє значення. Часом нові слова запозичувалися з інших мов. Таким чином, ще одним видом історичних джерел є мовні (лінгвістичні) джерела слова та словосполучення, що змінювалися з плином часу і збереглися до наших днів. Мовні (лінгвістичні) джерела - пам’ятки мови, що містять цінні відомості про минуле. У багатьох мовах світу є слова або словосполучення, які виникли в певний історичний період і позначали певне тогочасне явище. Їх називають історизмами. Знання значення історизмів допомагає вченим досліджувати писемні джерела. Наприклад, із періодом Русі-України пов’язані такі слова, як воєвода, дружинник, тіун, з добою козацтва кошовий, січовик, козак, осавул, мито, бунчук, оселедець тощо. Під час вивчення параграфа 8 ви довідалися, що цінним мовним історичним джерелом є географічні назви — топоніми. Чимало інформації про минуле можна довідатися, досліджуючи імена і прізвища. Пропонуємо ознайомитися з історією українських імен і прізвищ на сайті інтернет-підтримки....
0 Переглянути

Досліджуємо речові історичні джерела

5 Клас

Люди навчилися писати приблизно п’ять тисяч років тому. А як же вчені-історики дізналися про те далеке минуле, коли писемності ще не було? У цьому випадку їм на допомогу приходять речові історичні джерела. 1. Що таке речові історичні джерела? Практичне завдання! На основі інформації тексту та ілюстрацій, встановіть що є спільним для речових історичних джерел? Яку інформацію можна отримати завдяки дослідженню речових історичних джерел? До речових історичних джерел відносять матеріальні рештки діяльності людини чи змінене людською діяльністю природне середовище. Це насамперед місця проживання людей (стоянки, поселення, городища, міста), пам’ятки архітектури, кургани, залишки жител, зброя, знаряддя праці різних епох, предмети й речі домашнього вжитку, прикраси та ін. За всієї багатоманітності речових джерел спільним є те, що носієм інформації виступають матеріальні речі та предмети, тому до таких джерел часто застосовують й іншу назву — пам’ятки матеріальної культури або матеріальні джерела. Деякі речові джерела збереглися на поверхні фунту, наприклад, єгипетські піраміди, архітектурні споруди, руїни окремих давніх міст та храмів. Але чимало історичних пам’яток опинилися під кількома шарами фунту, піску або мулу. Вчених, котрі розшукують, розкопують і вивчають давні речі та споруди, називають археологами. 2. Як працюють археологи? Працюємо разом! На основі тексту підручника та ілюстрацій дайте відповіді на запитання: Що таке археологія та як відбуваються археологічні розкопки? Чому археологічні розкопки проводяться за певними правилами?...
0 Переглянути

З глибини століть до наших днів

5 Клас

Особливістю історичної науки є те, що вона вивчає реальність, яка відійшла в минуле. Втім, це не означає, що в науковій діяльності історик має справу з тим, чого немає. Адже діяльність людини в будь-які часи завжди залишала після себе «сліди» це і залишки посуду, жител, і знаряддя праці, зброя, зображення, писемні документи тощо. Кожна знайдена річ чи документ, що відображають той чи інший бік людської діяльності в минулому, є історичним джерелом. Поміркуйте! Чому без історичних джерел неможливо повноцінно дослідити минуле? Варто враховувати, що історичні джерела мають неоднорідну природу і, відповідно, до них застосовуються різні методи дослідження. Тому історики найчастіше поділяють історичні джерела на такі основні види: писемні (літописи, хроніки, документи, листи); речові (знаряддя виробництва, предмети побуту, архітектурні пам’ятники, житло, посуд, одяг); усні (історичні думи та пісні, легенди, міфи, прислів’я та приказки, казки); візуальні (фотографії, відео, плакати, карикатури, листівки, картини, твори прикладного мистецтва, малюнки); мовні (пам’ятки мови, що містять цінні відомості про минуле топоніми, імена, прізвища, історизми та ін.); етнографічні (пам’ятки, в яких міститься інформація про походження, розселення, побут, культуру, звичаї, світогляд того чи іншого народу). Історичні джерела — речові знахідки, писемні пам’ятки, зображення, будівлі, звичаї, мови народів, тобто все те, що дає уявлення про минуле. Також учені поділяють історичні джерела на первинні та вторинні. Первинними джерелами є предмети людської діяльності (документи, записи, літописи, закони, господарські знаряддя, монети, зброя, одяг тощо), створені у період часу, який відповідає події чи історичному періоду, що досліджується. Їх називають ще першоджерелами, оскільки вони несуть інформацію «з перших рук» і є початковим джерелом інформації про минуле....
0 Переглянути

Інформація в минулому і тепер

5 Клас

У наш час, коли існують книги, журнали, газети, мобільний зв’язок, фото- та відеотехніка, телебачення, комп’ютер, різноманітні копіювальні прилади, мережа Інтернет, здійснювати пошук інформації, передавати її на відстань та зберігати зовсім не важко. Але як діяли в таких випадках наші предки коли не було сучасних технічних засобів? Тож здійснимо мандрівку в минуле світу інформації та медіа. Медіа (англ. media, від лат. medium — посередник) — засоби поширення та зберігання інформації, призначені для її донесення в часі та просторі Слово «інформація» походить від лат. informatio (роз’яснення) й означає відомості про осіб, навколишнє середовище, факти, явища, події, що відбуваються в ньому. 1. Яким було значення винайдення писемності в історії людства? З виникнення найдавніших держав наприкінці IV тис. до н. е. з’являється й писемність. Вона була необхідна для записів і поширення законів, ведення державних справ, листування між державами, поширення знань тощо. Виникнення писемності як своєрідного засобу спілкування має величезне значення для розвитку людства. Вона допомогла людям подолати простір і час. Завдяки писемності люди можуть передавати інформацію на великі відстані та зберігати її протягом багатьох років та навіть тисячоліть....
0 Переглянути

Локальна історія та етнографічні регіони України

5 Клас

Історія як наука досліджує різноманітні аспекти історичного буття людини, а не лише минуле на рівні держави чи суспільства. Минуле окремих населених пунктів, районів, областей та регіонів, родини та різних локальних спільнот, місцевих закладів культури і освіти, установ та підприємств вивчає локальна історія. Обговоріть у класі! У чому важливість вивчення локальної історії? Дослідження локальної історії ми будемо здійснювати в межах проєкту «Історичними стежками рідного краю». Локальний (лат. localis, від locus - місце) - місцевий, той, що не виходить за визначені межі. 2. Які етнографічні регіони є на теренах України? Працюємо в парі Ознайомтеся з текстом і визначте, які чинники впливали на формування історико-географічних регіонів. На попередньому уроці ми дізналися, що відповідно до Конституції «територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною». Втім, це не означає, що життя в усіх регіонах держави одноманітне. Україна представлена розмаїттям регіональних особливостей, які втілюються в заняттях населення, його традиціях, побуті, кулінарії, обрядах, типах житла, хатньому начинні, одягу. Тому вчені виокремлюють певні етнографічні (історико-географічні) регіони України. Етнографічний регіон - територія, яка за історичною долею та особливостями в господарській діяльності населення, його традиціях, одязі, типів житла, побуті є самобутньою. Особливості кожного регіону складалися протягом століть під впливом різноманітних факторів: історичних, кліматичних, географічних. Кожен етнографічний регіон України має свою історію. Їхні назви зафіксовано в історичних документах та історичній пам’яті людей. Особливості розвитку різних регіонів залежали також від природніх умов, властивих певному краю. Особливості клімату, наявність чи відсутність лісів, гірська чи рівнинна місцевість, близькість до моря зумовлюють характерні риси господарювання населення, типу житла, особливості одягу та кулінарії. На особливості розвитку окремих регіонів могли певним чином впливати культура і побут сусідніх народів....
0 Переглянути

Практичне заняття. Україна та її сусіди на історичних мапах

5 Клас

Український народ має давню історію державотворення. Історики виокремлюють такі періоди, пов’язані зі становленням української державності: 1. Період Київської держави (княжа Русь-Україна. IX—XIII ст.); 2. Період Королівства Руського (Галицько-Волинська держава. XIII — середина XIV ст.); 3. Період Козацької республіки (Військо Запорозьке — Гетьманщина. Середина XVI — XVIII ст.); 4. Період творення нової України (ХІХ—ХХІ ст.). Обговоріть у класі! Розгляньте зображення давніх карт. Порівняйте їх із сучасними. Що в них подібне, а що відмінне? Відомості про ці періоди відображено на сучасних історичних картах. Спробуємо дослідити їх як джерело інформації. Об’єднайтеся у групи і спільно проведіть дослідження однієї з історичних карт (кожну може досліджувати кілька груп). Розподіліть між собою завдання та підготуйте на них відповіді. Використайте при цьому коротку довідкову інформацію про цей період. Дотримуйтесь пам’ятки роботи в малих групах. Результати вашого дослідження представте однокласникам/однокласницям. Група 1. «Київська держава за часів Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.)» З другої половини IX до середини XIII ст. на українських землях існувала Київська держава, або Русь. Під час правління Ярослава Мудрого вона досягла найвищого розквіту і стала однією з наймогутніших європейських держав. Після його смерті Київська держава розпалася на кілька самостійних князівств. Навала кочових орд монгольського хана Батия призвела до занепаду могутньої держави, яка з часом припинила існування. Розглянувши карту, підготуйте відповіді на запитання: 1. Який історичний період відображено на цій карті? 2. Опишіть територіальні межі Київської держави за Ярослава Мудрого. Використайте при цьому назви річок, морів та гір. Вкажіть назви сусідніх держав та племен. 3. Назвіть столицю Київської держави та розкрийте особливості її місцезнаходження. 4. Яку додаткову інформацію можна отримати з цієї карти?...
0 Переглянути

Людина у просторі життєдіяльності

5 Клас

Людина і суспільство розвиваються не лише в часі. Життєдіяльність людини відбувається в конкретному просторі та у постійному контакті з навколишнім середовищем. Все, що оточує людину (природа, суспільство, спільноти, споруди, дороги, транспорт, техніка тощо), становить простір її життєдіяльності. Досліджуючи історію, історики насамперед аналізують взаємозв’язок людини з природним середовищем. І це цілком зрозуміло, оскільки природа забезпечує людину всім необхідним для життя: сонячне світло, повітря, воду, ґрунти, продукти харчування, одяг, корисні копалини тощо. Людина живе серед людей, тобто в суспільстві. Люди спілкуються, між ними встановлюються певні стосунки і виникають спільноти. Це соціальне середовище життєдіяльності людини. До соціального середовища людини належать родина, державні органи влади, місцева громада, школа, друзі та інші спільноти. Життєдіяльність людини - спосіб її існування (буденна та господарська діяльність, відпочинок тощо). Простір життєдіяльності людини - все що оточує людину і впливає на її життєдіяльність (природа, суспільство, спільноти, споруди, дороги, транспорт, техніка тощо). Простір життєдіяльності людини складається з природного, соціального і штучного (техногенного) середовищ. З часом, люди стали активно змінювати природне середовище в бажаному для себе напрямі. Виникали села, міста, знаряддя праці, промислові підприємства, засоби зв’язку, транспорт та ін. Виникало штучне, або техногенне, середовище людини....
0 Переглянути

Досліджуємо основні періоди історії людства

5 Клас

На попередньому уроці, ви дізналися, що історики розташовують історичні події в певній часовій (хронологічній) послідовності. Втім, історія людства охоплює величезний проміжок часу, протягом якого відбувалися різноманітні події, відбувалися суттєві зміни в житті людини і суспільства. Тому для впорядкування різноманітної інформації про минуле учені поділяють історичний час на великі, відносно цілісні й завершені відрізки часу — періоди. Кожен історичний період вирізняється своєрідністю розвитку культури, господарювання, управління державою, поглядів на світ тощо. Працюємо в парі Поміркуйте, чому вчені поділяють історію людства на періоди. Позначте основні періоди історії людства на лінії часу. Традиційно історики вирізняють такі основні періоди всесвітньої історії: І період — історія Стародавнього світу (від появи перших людей — до кінця V ст.); II період — історія Середніх віків (кінець V — до кінця XV ст.); III період — історія Нового часу (з кінця XV — XIX ст.); IV період — Новітня історія (XX ст. — до наших часів). Періодизація — виокремлення в історичному процесі відносно цілісних і завершених періодів. Історія Стародавнього світу охоплює величезний проміжок часу, тому вчені своєю чергою, поділяють його на такі епохи: — первісність (дописемний період) — від моменту виникнення людини до кінця IV тис. до н. е....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 370
Назад

Навігація