Історична карта через умовні позначення дасть змогу з’ясувати, де і як виникали держави, як змінювалася їхня територія, де проходили важливі торговельні шляхи, маршрути морських експедицій, які держави воювали між собою, як рухались їхні війська тощо. На історичній карті також позначаються міста, місця боїв, визначні пам’ятки історії, старовинні фортеці. Тобто історична карта відображає історичний простір.

Під час роботи з картою як джерелом інформації потрібно дотримуватися таких правил:

1. Прочитайте назву карти. Починати роботу з картою варто з її назви, яка завжди містить вказівку на історичний час та історичний простір.

2. Знайдіть і уважно вивчіть легенду карти, яка містить умовні позначки, що використані для відображення історичних подій чи особливості розвитку території; уважно ознайомтесь із ними. Зазвичай її розміщують в одному з кутів карти.

Зазвичай на історичних картах послуговуються такими умовними позначеннями.

3. Описуючи територію держави варто показати не лише її кордони, а й назвати сусідні країни, народи, вказати найбільші міста, річки, моря, гори, пустелі, степи і т. ін. на її території.

4. Варто пам’ятати, що верхня частина карти — це напрям на північ, нижня — на південь. Тому, показуючи на карті об’єкти, варто використовувати такі слова: «на північ від», «на південь від», «на захід», «на схід». Уникайте слів «вище», «нижче», «справа», «зліва». Річки слід показувати за течією від витоків до гирла. Напрямки руху різних учасників подій (наприклад, військові походи) показуйте за стрілками, які позначено на карті.

Запам’ятайте!

Під історичним простором розуміють сукупність як природно-географічних умов так і результатів діяльності людини (наприклад, господарство, побут, суспільство, культура тощо) на певній території і в певний історичний час.