Узагальнення за темою «Українські землі в XVI ст.»
- 27-09-2022, 14:07
- 299
| ... |
Містобудування та архітектура. Образотворче мистецтво
- 27-09-2022, 14:07
- 415
| У XVI ст. на українських землях спостерігався розквіт зодчества. Відновлювалися зруйновані міста, засновувалися нові, зводилися храми, монастирі, будувались оборонні й житлові споруди. Тогочасні зодчі намагалися зберегти давні традиції і поєднати їх з новими рисами європейського ренесансного стилю. Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо. Пам’ятки цієї архітектури збереглися в Луцьку, Кам’янці-Подільському, Жовкві, Бродах та Львові. Унікальною пам’яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у центральній частині Львова — Чорна кам’яниця, будинок Корнякта, пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського братства, — Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені в 60-х рр. XVI-XVII ст. Постійні загрози ворожих нападів обумовлювали необхідність спорудження приватних і державних фортець або замків, за мурами яких могли знайти захист не лише їхні жителі, а й населення прилеглих земель. Чимало замків, збудованих у Середньовіччі, не відповідали вимогам часу, і в першій половині XVI ст. були перебудовані. Значної реконструкції зазнали замки Луцька, Кременця, Мукачевого, Вінниці, Меджибожа, Кам’янця-Подільського тощо. Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідній стильовій обробці.... |
Культурно-освітнє життя. Острозька академія, братські школи, єзуїтські колегії. Пересопницьке Євангеліє. Книговидання. Іван Федоров
- 27-09-2022, 14:06
- 478
| XVI ст. характеризується подальшим розвитком української культури. Проте умови, у яких він відбувався, були досить складними. Головною передумовою розвитку культури будь-якого народу є наявність власної держави. На жаль, відсутність державності в українців у цей період спричинила залежність розвитку культури від політики урядів країн, у складі яких перебували українські землі. Внаслідок Люблінської унії 1569 р. у межах однієї держави опинилося більшість українських земель. Це, з одного боку, сприяло їх культурному зближенню, а з другого — спричинило процеси полонізації та окатоличення українців. Важливе місце в культурному розвиткові цього періоду належало церкві. Криза православної церкви і втрати нею свого привілейованого становища у суспільстві негативно позначилося на розвитку української культури. Також мала свій вплив на розвиток культури боротьба різних станів українського суспільства за свої національні й релігійні права. У XVI ст. українська культура зазнавала впливу культурно-ідеологічних течій, що панували в цей час у Європі. Із заходу на схід українськими землями поширювалися західноєвропейські культурні впливи, пов’язані з Відродженням (Ренесансом), Реформацією та Контрреформацією. Українські культурні діячі, сприймаючи нові європейські ідеї цієї доби, шукали в них шляхи розв’язання тогочасних проблем своєї Батьківщини.... |
Церковне життя. Особливості реформаційних та контрреформаційних рухів в Україні. Православні братства
- 27-09-2022, 14:06
- 495
| У XVI ст. православна церква на українських землях у складі Литви та Польщі опинилась у вкрай складному становищі. І хоча офіційно проголошувалося терпиме ставлення до православ’я, забезпечення прав і привілеїв православної церкви, існували істотні причини, які викликали глибоку кризу церковного життя. Головною причиною було те, що православна церква традиційно залежна від світської влади, а в Литві та Польщі вона була «чужою» для неї. Відповідно, негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату, або «право подавання», за яким питання призначення на митрополичу і єпископську кафедри залежало від великого литовського князя та польського короля. Це тягло за собою те, що на ці посади призначали осіб, лояльних до чинної влади. Після Люблінської унії ситуація погіршилася. Польські королі за правом патронату стали, «подаючи хліби духовні й роздаючи столиці духовні», призначати на посади єпископів і архімандритів (настоятелів монастирів) за гроші. Фактично посаду отримував той, хто більше за неї заплатив. Королі надавали посади в православній церкві світським особам (шляхті, військовим) за борги держави цим людям, різноманітні послуги на прохання наближених до королівського двору осіб тощо. Наслідком цього стало загальне падіння моралі, рівня освіти у значної частини священиків православної церкви.... |
Практичне заняття. Повсякденне життя представників основних верств суспільства у XVI ст.
- 27-09-2022, 14:05
- 1 285
| ... |
Реєстрове козацтво. Становлення козацького стану. Козацькі війни кінця ХVІ ст.
- 27-09-2022, 14:05
- 566
| З кожним роком козацтво ставало чисельнішим і засвідчувало свою здатність бути серйозною перешкодою набігам кримських татар і турків на українські землі. Литовська, а згодом і польська влада виявили зацікавленість у використанні козаків як професійних воїнів. У 1572 р. за дорученням короля Сигізмунда II Августа було прийнято на державну службу і вписано до спеціального списку-«реєстру» 300 козаків. Реєстрові козаки, як їх відтоді стали називати, отримували особливі групові права й привілеї. Зокрема, на власну адміністративну владу й козацьке судочинство. Це сприяло виокремленню козацтва з інших верств населення й перетворенню його на новий суспільний стан. Подальші заходи з визнання українського козацтва як окремого стану здійснив у 1578 р. король Стефан Баторій, який серйозно переймався проблемами військової могутності Речі Посполитої у війні з Московією (у цей час тривала Лівонська війна 1558-1583 рр.). Для війни проти Московської держави він узяв на державну службу вже 500 козаків з річною платою 15 флоринів, визначивши у спеціальній «Постанові щодо низовців» їхні права й обов’язки. Формальним старшим реєстровців було призначено канівського і черкаського старосту, князя Михайла Вишневецького, а його помічником, тобто безпосереднім керівником (поручником або ж гетьманом), — шляхтича Яна Оришовського. Також цим актом Баторій намагався перевести увагу козаків з походів на Молдавію і Крим, які викликали серйозні ускладнення з Османською імперією.... |
Виникнення українського козацтва і Запорозької Січі. Перші Січі. Дмитро Вишневецький. Запорозька Січ — козацька республіка
- 27-09-2022, 14:04
- 459
| У степах між Доном, Дніпром і Дністром розкинулися знелюднені набігами кочівників, але родючі й багаті на дичину землі. Цей край називали Диким Полем. Він був порубіжжям між світом осілого населення і кочівників. Улітку з півночі сюди приходили піддані литовського князя. Це були бояри, дрібна шляхта, селяни. Вони полювали на тварин заради їхнього хутра і ловили рибу. Ці товари йшли на продаж, а людей, яких цим займалися, називали уходниками. Такі заняття були небезпечними через сутички з татарами, які приходили в Дике Поле з півдня і теж займалися полюванням, випасом худоби та промислами. Тому для того щоб займатися уходництвом, потрібно було оволодіти військовими навичками. Також уходники для безпеки збиралися в загони, у яких обирали собі ватажків. Опис природних багатств Дикого Поля Михайлом Литвином Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.... |
Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українські землі
- 27-09-2022, 14:04
- 440
| 60-ті рр. XVI ст. стали переломними у подальшому розвитку українських земель. Це було зумовлено об’єднанням Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення — Річ Посполиту. Процес об’єднання двох держав розпочався ще наприкінці XIV ст. Проте через різне розуміння мети цього об’єднання він не досягав свого логічного завершення, хоча неодноразово й укладалися угоди про унію (Кревська (1385 р.), Віленська (1401 р.), Городельська (1413 р.). У середині XVI ст. склалися передумови для реального завершення реалізації ідеї унії. У цей час Велике князівство Литовське надзвичайно ослабло. Литва, зазнавши поразки в московсько-литовських війнах кінця XV — першої половини XVI ст., втратила значну частину своєї території (Чернігово-Сіверщину, Смоленщину тощо). З 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави, яка намагалася захопити узбережжя Балтійського моря, що перебувало під владою Лівонського ордену, і таким чином вийти до нових світових торговельних шляхів. Унаслідок отриманих поразок литовці опинилася у стані глибокої кризи і прагнули отримати воєнну допомогу від Польщі. Зі свого боку Польське королівство сподівалося скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани просування на слов’янський Схід.... |
Економічне життя села і міста: фільварки, цехи. Торгівля. Сільське та міське самоврядування
- 27-09-2022, 14:03
- 259
| Основою сільського господарства на українських землях у XVI ст. продовжувало залишатися землеробство. У Галичині, на Волині, Поділлі та в центральних районах Київщини переважала трипільна система землеробства, а на Поліссі, півдні Київщини і Переяславщині зберігалися менш продуктивні двопільна й перелогова системи. Проте поряд із сохою стало більш поширеним використання плуга із залізним лемешем, у який запрягали волів. Трипільна система й плугова оранка здебільшого застосовувалися в господарствах магнатів і шляхти. Крім землеробства, розвивалися тваринництво, городництво, садівництво і бджільництво. Не втрачали свого значення в господарському житті також рибальство й мисливство. Особливо як відхожий промисел у Дикому Полі. На українських землях у складі Великого князівства Литовського сільське господарство мало переважно натуральний характер. Сільськогосподарські продукти вироблялися переважно для власних потреб. Торгівля ними, особливо з іншими країнами, майже не велася.... |
Політичне становище українських земель у першій половині ХVІ ст. Соціальна структура суспільства
- 27-09-2022, 14:02
- 653
| У першій половині XVI ст. українські землі продовжували перебувати у складі різних держав. Переважна більшість земель входила до складу Великого князівства Литовського. Це такі землі, як Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина. Галичина, Белзщина, Холмщина і Західне Поділля були складниками Польського королівства. З середини XIV ст. Буковина належала Молдавському князівству. Коли в 1514 р. останнє потрапило в залежність від Османської імперії, на Буковині було створено військово-адміністративну одиницю — Хотинську райю, яка безпосередньо підпорядковувалася османам. Закарпаттям із XIII ст. володіло Угорське королівство. Внаслідок поразки від турків-османів під Могачем у 1526 р. Угорщина втратила свою незалежність, а Закарпаття, як і інші землі королівства, поділили між собою австрійські Габсбурги (західна частина) й Османська імперія (східна частина краю стала складником залежного від османів Трансильванського (Семиградського) князівства). У Криму та частині Північного Причорномор’я від середини XV ст. існувала держава кримськотатарського народу — Кримське ханство, яке з 1478 р. було васалом Османської імперії. Південним узбережжям Криму та деякими фортецями Північного Причорномор’я безпосередньо управляли зі Стамбула.... |
