Войти
Закрыть

Господарські та соціальні відносини в Україні в першій половині XVII ст.

8 Клас

Після укладення Люблінської унії в Україні почало швидко зростати феодальне землеволодіння. Маєтки шляхтичів і магнатів розросталися за рахунок привласнення земель Східного Поділля, Наддніпрянщини та Задніпрянщини. Цей процес значно пришвидшився після 1590 р., коли сейм Речі Посполитої дав змогу королю роздавати «пустині, що лежали за Білою Церквою». Насправді ж землі покордоння були вже заселені й загосподарені козаками й селянами. Тепер ці землі разом із селянськими й козацькими господарствами включали у величезні феодальні володіння. Так, наприклад, у Брацлавському воєводстві із 65 тис. селянських дворів 60 тис. стали власністю жменьки магнатів. Загалом, на початку XVII ст. в Україні налічувалося майже 1 тис. шляхетських і 250 магнатських маєтків. Магнати поводились як незалежні володарі. Будували палаци, утримували багаті двори, муштрували добре озброєні й численні війська. Чим швидше вони багатіли, тим менше рахувалися з владою короля, не визнавати жодних законів і судів. Чинячи свавілля, вони тішилися повною безкарністю й пихато заявляли: «Польща непорядком тримається». У 30-х роках XVII ст. у володіннях наймогутнішого магната Яреми Вишневецького на Лубенщині налічувалося 50 міст і містечок, 40 тис. селянських дворів, майже 230 тис. селян. Володіння Вишневецького були найбільшими в Європі. 2. Поширення фільварків Європу XVI ст. охопила «революція цін». Притік золота й срібла з Нового Світу й розвиток виробництва привів до швидкого зростання міст, які потребували великої кількості товарів. Унаслідок цього небачено швидко почали зростати ціпи на сільськогосподарські товари й продукти харчування. Протягом XVI ст. вони подорожчали в 4—5, а подекуди навіть у 8—10 разів....
0 Переглянути

Узагальнення до теми 1 «Українські землі в XVI ст.»

8 Клас

Українське суспільство XVI ст. було подібним до європейських, поділених на тих, що воюють, моляться й працюють. Провідну роль у суспільстві відігравала шляхта. Завдяки високим урядовим посадам, які займали українські князі й пани у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемайтійському, українське суспільство зберігало культурні, державні й духовні традиції пасів Київської держави, продовжувало свій поступальний розвиток як складова центральноєвропейської цивілізації. На житті українських станів позначився перехід від натурального до товарного виробництва. Biн спричинив запровадження фільваркової системи, розвиток зернового, лісового господарства та тваринництва. Це, зрештою, призвело до повного закріпачення селян, насамперед на західноукраїнських землях і в центральних районах Правобережжя. Проходження через українські землі Великого Кордону між християнським і мусульманським світами, життєва потреба захиститися від південних нападників і прагнення українців освоїти природні багатства південних степів зумовили виникнення нехарактерного для Європи стану — козацтва....
0 Переглянути

Українські міста та розвиток мистецтва XVI ст.

8 Клас

XVI ст. яскраво позначилося на міській забудові й розвитку архітектури найвеличніших споруд українських міст. Розвиток архітектури й містобудування пов'язують насамперед із діяльністю європейських будівничих. Вони надавали мурованій архітектурі яскраво виражених ознак пізнього Ренесансу, здебільшого в його північноіталійському варіанті. З другої половини XVI ст. з'являються перші споруди нового, барокового, стилю. На відміну від ренесансного стилю, який ідеалізує людину, а світ бачить упорядкованим і гармонійним, митці епохи бароко дивилися на людину та світ як на постійно мінливі, динамічні, не до кінця зрозумілі, загадкові, суперечливі, здатні й до самопожертви заради високих ідеалів, і до вміння насолоджуватися життям, мистецтвом, природою. Твори бароко вражають пишною декоративністю, перебільшенням, надмірністю, прагненням захопити людину виром емоцій, потрясти її уяву. Для барокового стилю характерні урочистість, пишність, динамічність, просторовий розмах, контрастність. Першим будівничим італійського походження в Україні був майстер Петро з м. Риму. У 1543 р. він працював над спорудженням замку в м. Меджибожі та костьолу в м. Бистриці....
0 Переглянути

Українська культура XVI ст.

8 Клас

Надбання вітчизняної культури XVI ст. важко переоцінити. Вони стали гідною відповіддю на виклики, які постали в той час перед Україною. Культура стала прапором, навколо якого стани українського суспільства згуртувалися в силу, здатну відверто протистояти ворожому натискові. Українська культура вийшла з цього протистояння якісно оновленою й багатшою. Вона стала надійною зброєю народу в його боротьбі за власні історичні права, свободу та гідність. Культура XVI ст. продовжила свій розвиток завдяки трьом визначальним чинникам. Насамперед її живили традиції, започатковані ще в Київській державі. Вагомим чинником розвитку стали нові козацькі традиції, які стрімко ввірвалися в життя українського народу. Нарешті, культурному поступу сприяло й успішне запозичення західноєвропейських здобутків Відродження та Реформації. Гармонійне поєднання власних надбань з кращими проявами інших культур потрібно розглядати як українську традицію, зумовлену географічним положенням України. Перебуваючи в контактах з представниками трьох цивілізацій: західної та східної, християнських, а також мусульманської, українці мали можливість наочно побачити свою відмінність від інших, а тому берегли свою культуру. З іншого боку, вони навчилися запозичувати все краще в інших народів, з якими контактували, представники яких проживали в Україні: у поляків, німців, євреїв, вірменів, угорців, греків, італійців. У XV ст., коли під ударами Туреччини занепали італійські колонії в Криму, частина генуезьких купців переселилася до Львова та Києва. Водночас діти українських вельмож навчалися в університетах Польщі, Німеччини, Чехії та Італії, запозичуючи здобутки європейської культури....
0 Переглянути

Козацтво другої половини XVI ст. Початок збройного національно-визвольного руху

8 Клас

Військове мистецтво козаків пов’язане з тими жорсткими умовами, у яких знаходилося Військо Запорозьке. З одного боку, козаки жили в стані постійної бойової готовності до відсічі нападу кочівників, з іншого — не могли сподіватися на підтримку держави. Особливості козацького війська. Українське козацтво не ділилося на окремі роди військ. Козак був різностороннім вояком. Він, зазвичай, володів усіма способами ведення бою, вогнепальною та холодною зброєю. Запорозька Січ виникла й розвивалася на теренах, де в бойових діях брали участь переважно озброєні вершники. Однак козацтво не мало достатньо коштів для утримання чисельної кінноти. Тому козаки виробляли власні бойові прийоми, щоб урівноважити свої можливості з ворожими. Ударну силу козацького війська становила піхота. Бойового успіху вона досягала або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-гарматного вогню. Тоді козаки шикувалися в три шеренги. Стріляла прицільно тільки перша шеренга, друга передавала зброю, заряджену третьою шеренгою....
0 Переглянути

Заснування Запорозької Січі

8 Клас

Початки Запорозької Січі слід шукати в сторожових постах: січах і засіках, острогах і острожках, городках і городцях, які споруджували мешканці прикордонної смуги в «нічийних степах» Великого Кордону. Їх споруджували насамперед ватаги козаків-уходників, щоб захистити себе від татарських чамбулів, які снували степами в пошуках здобичі. Узимку в укріпленнях зберігали човни, сіті — усіляке знаряддя для рибного, мисливського й інших промислів. Там же на зиму «для сторожі» залишалося кілька сотень козаків, озброєних навіть гарматами. Так для значної частини уходників козакування перетворювалося на постійну справу. Роль постійної сторожі найчастіше відігравали бояри, котрі не отримали документи на шляхетство, слуги військові, драби (наймані воїни-піхотинці) — усі ті військові, які не бажали коритися свавільним прикордонним старостам і відступили за Дніпрові пороги (скелі, які виступали з води й перешкоджали судноплавству). Козаків, що постійно мешкали за порогами, «на низу», назвали низовими козаками. Використовуючи перші засіки, козаки розширювали й військовий промисел — добичництво. Вони часто здійснювали походи за здобиччю на татарські улуси, водночас рятуючи з неволі співвітчизників. Своїми сміливими діями козаки стримували турецько-татарський наступ на Україну....
0 Переглянути

Церковне життя в другій половині XVI ст. Берестейська унія 1596 р.

8 Клас

Українське православ’я другої половини XVI ст. перебувало в етапі глибокого занепаду. Він був зумовлений кількома причинами. По-перше, православна церква втратила державну підтримку, на яку вона завжди опиралася в Київській державі та Великому князівстві Литовському, Руському та Жемайтійському. У Польській державі православ’я зазнавало дедалі більше утисків. По-друге, православна українська церква не могла сподіватися й на підтримку історичного центру православ'я — Константинополя. Завойований турками-мусульманами, він не міг більше бути дієвим заступником для українських православних. Тим часом славу Константинополя наполегливо перебирала на себе Московська митрополія. У 1589 р. її митрополит домігся титулу Патріарха Московського та всієї Русі. Формулювання «всієї Русі» дуже чітко виказувало зажерливі наміри Московського царства щодо України, її церкви та народу. По-третє, серед православного духовенства тоді постійно скорочувалося число людей морально чистих, освічених, щиро відданих високій справі служіння Богу та громаді. Найбільш згубно на священиків впливало право монарха призначати єпископів, як тоді казали: «подавати хліби духовні». Таким чином усі десять православних єпископів були повністю залежні від польського короля....
0 Переглянути

Релігії в Україні XVI ст. Братства

8 Клас

Україна завжди була складовою європейської цивілізації. Це яскраво проявилося в її релігійному житті XVI ст. У цей час чимало європейських країн охопив реформаційний рух. Учасники руху виступали за створення незалежних від Риму національних церков, перекладу священних книг і ведення церковних відправ рідною мовою. Вимагали здешевлення й спрощення церковних обрядів, які б не ускладнювали спілкування людини з Богом. Цей рух призвів до утворення нової течії в християнстві — протестантизму. Із середини XVI ст. ідеї Реформації та протестантизму поширили в Україні шляхетська та магнатська молодь, європейські ремісники, митці, учителі й лікарі, які поселялися в містах, маєтках шляхти. Протестантизм — нова течія в християнстві, що виникла в період Реформації в XVI ст., що виявилася в створенні нових церков (кальвіністської, лютеранської тощо). Найвпливовішою серед протестантських церков в Україні була кальвіністська. Свою віру в Бога кальвіністи пов’язували насамперед із Богом Отцем, заперечували ікони та всю зовнішню обрядовість, засуджували війни, смертну кару як гріховне посягання на образ Божий — людину. Протестантизм в Україні не став масовим. Селяни зберігали вірність батьківській, православній церкві, а протестантську називали панською церквою....
0 Переглянути

Люблінська унія. Підпорядкування українських земель Польщі

8 Клас

Завдяки включенню білоруських та українських князівств до складу Великого князівства Литовського воно на півтора століття перетворилося на могутню та найбільшу в Європі державу під назвою Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське. Проте з початку XVI ст. князівство почало занепадати. Йому все складніше було втримувати натиск агресивного східного сусіда — Московії — й одночасно захищати південні кордони від набігів з Кримського ханства. У 1558 р. між литовсько-руською державою та Московією розгорілася Лівонська війна (1558—1583). Велике князівство Литовське втратило значну частину Прибалтики та Білорусі. Поставши перед загрозою втрати державності, князівство звернулося за допомогою до Польщі. Це було цілком природно, адже союзницькі відносини з Польщею розвивалися з часів спільної боротьби з Тевтонським орденом. Ще в 1385 р. між Польщею та Литвою було укладено Кревську унію. Це була персональна унія. Дві держави продовжували жити незалежним життям, погодившись на спільну особу (персону) володаря. Той же самий монарх став одночасно і великим князем литовським, і польським королем. Однак, погодившись на персональну унію, литовські й руські політики ревно відстоювали незалежність власної держави. З роками в князівстві було проведено ряд перетворень, які наблизили устрій Великого князівства Литовського до устрою Польського королівства. За польськими зразками князівство було поділено на воєводства, запроваджено шляхетські сеймики та суди, дещо розширено права шляхти....
0 Переглянути

Соціальна структура та економічне життя суспільства в XVI ст.

8 Клас

Українське суспільство XVI ст. нагадувало піраміду. Її верхню частину утворювала шляхта — привілейований стан, який вирішував спільні справи та захищав суспільство від ворогів. Шляхта поділялася на дрібну, середню та велику. Велику шляхту утворювали князі та пани. На вершині піраміди перебували князі — нащадки давніх князівських династій: Острозькі, Четвертинські, Збаразькі, Вишневецькі та ін. Князі обіймали найвищі урядові посади, входили до складу великокняжої ради, воювали під власними хоругвами (прапорами), очолюючи власне військо. У своїх володіннях керували місцевим урядуванням, збирали податки, чинили суд. Самі ж князі підлягали лише суду великого князя. Другу сходинку піраміди займати пани — нащадки колишніх бояр. Вони володіли спадковими землями — вотчинами й за багатствами змагалися з князями. До найвідоміших панських родин належали: Боговитини, Монтовти, Немиричі, Семашки, Сенюти, Хребтовичі та ін....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 221 222 223 224 225 226 227 228 229 ... 370
Назад

Навігація