Войти
Закрыть

Наддніпрянська Україна в 1907-1914 рр.

9 Клас

Столипінська аграрна реформа та її вплив на Україну. Після поразки революції в імперії запанувала реакція. Разом з тим російський уряд намагався здійснити заходи, спрямовані на послаблення протистояння різних верств суспільства, на відвернення нової революції. Головна увага зверталася на село, де розгорталася аграрна реформа, покликана зняти соціальну напругу й запобігти новому революційному вибуху. Ці заходи проводилися в умовах сприятливої економічної кон’юнктури: економічна криза початку XX ст. після періоду депресії перейшла у смугу піднесення, яке відкрило можливості для досить помітного кроку вперед на шляху дальшої модернізації суспільства. Головним провідником реформи був голова Ради Міністрів Петро Столипін (1862-1911). Проводячи реформу, він намагався зберегти інтереси поміщиків. Головне гальмо в розвитку сільського господарства Столипін убачав не в поміщицькому землеволодінні, а в сільській общині. Селянину важко було залишити общину: він не міг продати землю, якою користувався, оскільки вона була общинна. Община здійснювала періодичний перерозподіл земельних ділянок між своїми членами. Одного разу селянин одержував землю в одному кутку села, наступного - в іншому. Тому він не був зацікавлений у застосуванні сучасних засобів виробництва, сільськогосподарських машин, добрив, упровадженні кращих сівозмін. Такий стан речей сприяв збідненню села й посилював його революційність. Столипін поставив собі за мету зруйнувати общину, створити на селі прошарок міцного, заможного селянства, яке стало б опорою існуючої влади....
0 Переглянути

Революція 1905-1907 рр. в Україні та її наслідки

9 Клас

Передумови революції. У 1905-1907 рр. Російська імперія стала ареною демократичної революції. Не погоджуючись на проведення вкрай необхідних соціально-економічних і політичних реформ, царський режим зробив цю революцію неминучою. При цьому майже все, що піднімало на революцію населення Росії, підштовхувало на виступ проти влади й українців. Як і в Росії, в українських губерніях економічний розвиток не супроводжувався поліпшенням життя більшості населення. Малоземелля і безземелля, необхідність працювати на кабальних умовах на поміщиків збурювали проти влади селянство чорноземних українських губерній навіть більше, ніж малородючих губерній Росії. Низька заробітна плата, недосконале фабрично-заводське законодавство, яке не захищало робітників від свавілля капіталістів, спричинили гостре їх незадоволення в усіх регіонах імперії. Зростав вплив західноєвропейського робітничого руху....
0 Переглянути

Суспільно-політичне життя на Наддніпрянщині XIX-XX ст.

9 Клас

Ринкові відносини посилювали соціальне розмежування в суспільстві. Як наслідок, загострювалися суперечності між капіталістами та робітниками. Не зникали також антагонізми між селянами і поміщиками. Самодержавний устрій Російської імперії сприймався в освічених верствах населення, які були обізнані зі становищем у передових країнах Західної Європи і СІНА, як ганебна відсталість. Загальне незадоволення в країні наростало. Економічне становище селян значно погіршилося 1902 р., коли Наддніпрянщина зазнала неврожаю. Більшість селян залишалася без продовольства, а їхня худоба - без фуражу. Наслідком стали великі заворушення на Полтавщині та Харківщині. Розгнівані селяни спалили багато поміщицьких садиб, цукроварень, інших поміщицьких підприємств. В умовах економічної кризи став швидко знижуватися життєвий рівень фабрично-заводських робітників. Рівень безробіття зріс. У Росії не було досконалого фабричного законодавства, що відкривало простір для безкарних зловживань з боку фабрикантів і заводчиків. З іншого боку, відбувалися зміни у свідомості робітників, зростало їх прагнення до самоорганізації з метою захисту своїх інтересів. Велике враження на місцеве робітництво справляла страйкова боротьба в Західній Європі. Як наслідок, починаючи з 1900 р. щорічно збільшувалася кількість робітничих страйків та число осіб, які брали в них участь....
0 Переглянути

Господарство і соціально-економічне становище населення Західної України на початку ХХ ст.

9 Клас

Становище Західної України на початку XX ст. У 1900-1913 рр. принципових змін у соціально-економічному і політичному становищі західноукраїнських земель не сталося. Ці землі, як і в попередні десятиліття, залишалися відсталим аграрним краєм Австро-Угорської імперії. Як і раніше, Галичина і Буковина управлялися Австрією, а Закарпаття - Угорщиною. Ці землі були сировинними придатками індустріально розвинутих провінцій імперії і ринком збуту готової продукції. У 1900 р. на території Західної України, Північної Буковини і Закарпаття проживало 5,7 млн осіб, з них близько 3 млн - у Східній Галичині, 270 тис. - у Північній Буковині і 343 тис. - на Закарпатті. На всіх цих територіях українці становили більшість - понад 3,6 млн, або 63 %. Але їх відсоток у населенні краю поступово зменшувався. Хоча протягом 1900-1910 рр. чисельність українців у Західній Україні збільшилася до 4,1 млн, його частка у всьому населенні зменшилася до 61,8 %. Причиною цього була масова трудова міграція, важке соціально-економічне становище і пов’язана з ним висока смертність, а також колонізація краю представниками інших етнічних груп. Австро-Угорська імперія в XIX ст. пройшла певний етап політичної модернізації та її державний устрій передбачав деякі демократичні норми. Вона була конституційною монархією із центральним і крайовими парламентами. Основний закон проголошував рівність усіх народів у державі та їхнє право на збереження своєї національності й мови. Декларувалася свобода віри і сумління. Громадяни мали право на національні об’єднання, у тому числі й партії. Вони мали виборчі права. Дозволялося видавати рідною мовою книжки, газети, виступати в парламенті, сеймі, органах місцевого самоврядування, судах тощо. Усе це дуже контрастувало зі становищем українців у Наддніпрянській Україні. Якщо в Галичині в 1913 р. на державному утриманні діяло близько З тис. українських народних шкіл, то в Росії - жодної....
0 Переглянути

Соціально-економічний розвиток Наддніпрянщини у 1900–1914 рр.

9 Клас

1. Особливості розвитку Наддніпрянської України. Початок XX ст. відзначено прискоренням процесу модернізації у світі. У Західній Європі і США завершувалася індустріалізація. Більшість населення вже жила в містах. Промисловість освоювала нові технології, на заводах з’явився конвеєр, почалася ера автомобілів і авіації. Швидко поширювалися телефон і радіо. У наукових уявленнях людей про навколишній світ відбувалася революція. Було створено теорію відносності, розроблено планетарну модель атома, відкрито рентгенівське випромінювання . Разом з тим наростала соціальна активність населення. Назрілі суспільні суперечності розв’язувалися як за допомогою реформ, так і шляхом революційного насильства. Загострювалися відносини між великими державами, що наближало світ до світової війни. Колоніальна система вступила в період кризи. Політично залежні народи, зазнавши модернізаційних змін, шукали шляхи національного визволення. Що ж до Наддніпрянської України, то на початку XX ст. вона ще не вийшла зі стадії аграрно-ремісничого суспільства і перебувала у стані переходу до індустріального господарства. Російська імперія помітно відставала від західних країн, які вже пройшли процес індустріалізації. Більшість її населення жила в сільській місцевості й була неписьменною. Але керівні верхи Росії розуміли, що від рівня розвитку важкої промисловості (видобуток вугілля, виплавка металів, машинобудування, шляхи сполучення тощо) залежить рівень її воєнного потенціалу і майбутнє як імперії. Імперія була змушена весь час наздоганяти Захід, тому той тип модернізації, який реалізувався в Росії, залишався наздоганяючим. Якщо нове (модерне) життя на Заході виростало поступово на основі тривалого розвитку всіх сфер життя (економіки, соціальних відносин, культури, політики, ідеології), то в Росії самодержавна влада насаджувала лише ті його елементи, які служили зміцненню імперії, прагнучи при цьому зберегти напівкріпосницьку політичну систему. Усі ці обставини позначилися й на становищі Наддніпрянської України, яка була вугільно-металургійною базою Російської імперії і межувала з Австро-Угорською імперією - потенційним противником Росії в майбутній світовій війні (див. карту на с. 251)....
0 Переглянути

Узагальнення до теми Українські землі у складі Австрії (Австро-Угорщини) у другій половині XIX ст.

9 Клас

Економіка західноукраїнських земель. Економічне життя Західної України визначалося тим, що австрійська економічна політика в ній мала навіть більш яскраво виражений колоніальний характер, ніж російська в Східній Україні. Західноукраїнські землі остаточно перетворились у внутрішню колонію, стали ринком збуту товарів і доступним джерелом цінної промислової і сільськогосподарської сировини для метрополії. Усе це стримувало економічний прогрес. Певний розвиток отримали лише лісопереробне виробництво й нафтовидобування. Західна Україна залишалась аграрним краєм. У сільському та лісовому господарствах було задіяно 72% населення, а в Закарпатті навіть 85 %. Панування великого поміщицького землеволодіння загострило земельний голод. Безземелля в умовах економічного застою стало причиною масової еміграції, переважно до Північної та Південної Америки, яка розпочалася в кінці XIX ст. 2. Піднесення національно-визвольного руху. Друга половина XIX ст. стала часом піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. У суспільно-політичному русі там викристалізувалося кілька течій. Як реакція на польські утиски в 1860-х роках з’явилася й на певний час стала провідною течія москвофілів. Її представників приваблювала етнічна близькість українців і росіян, вони вірили у прогресивну роль Росії в житті слов’янства. Москвофіли, як і російське самодержавство, не визнавали українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної неподільної народності» від Карпат до Камчатки. Хоча москвофіли спиралися на таємну щедру фінансову та організаційну підтримку Росії, їхній вплив у 1880-1890-х роках помітно зменшився. Набув ваги рух народовців, представники якого відстоювали ідею самобутності українського народу, прагнули піднести його культурно-освітній рівень і національну свідомість. Діяльність народовців проявлялась у двох основних формах: перша - пропаганда національних і культурно-освітніх ідей у періодичних виданнях; друга - виконання цієї самої роботи через товариства, установи, гуртки, культурно-освітні заклади, які вони створювали. Мету надання освіченості народові ставило засноване в 1868 р. культурно-освітнє товариство «Просвіта», яке наприкінці 1890-х років мало у своєму розпорядженні 816 читалень та 19 їхніх філій. Непересічну роль у розвитку української мови й літератури відіграло створене 1873 р. Літературно-наукове товариство ім. Шевченка (з 1892 р. Наукове товариство), яке під керівництвом...
0 Переглянути

Наш край у другій половині XIX ст. Практичне заняття

9 Клас

Особливості модернізацїі господарського і повсякденного життя. Продовжіть роботу з контурною картою. Позначте на ній міста та торговельно-промислові центри, що найшвидше росли в другій половині XIX ст. На основі карти дайте характеристику модернізаційних процесів, що відбувалися на території краю. Що вам відомо про адміністративно-територіальні реформи в 1860-1870-х роках? З’ясуйте, як вони позначилися на системі управління краю. Проаналізуйте етнічний і соціальний склад мешканців регіону. Як на ньому позначилися економічні і, особливо, міграційні процеси? Адже, як ви знаєте, останні торкнулися значної частини тогочасної України. Відбувався еміграційний відтік з багатьох районів. Водночас ще остаточно не завершився переселенський рух у південні степи. Не лише за рахунок місцевих мешканців формувалася армія найманих працівників на заводах і шахтах Донбасу. Що ви знаєте про рух населення у вашому краї? З’ясуйте, чи пов’язано це з історією вашого роду. Напишіть або підготуйте відповідну усну розповідь....
0 Переглянути

Особливості українського руху в Російській і Австрійській (Австро-Угорській) імперіях у ХІХ ст. Практичне заняття

9 Клас

Один з парадоксів українського відродження полягав у тому, що та частина України, яка на початковому етапі мала найкращі передумови для розвитку (мається на увазі підросійська Наддніпрянська Україна. - Авт.), не змогла їх розвинути через втручання царського уряду. Тим часом, одна з найвідсталіших земель (Галичина), завдяки власне зовнішнім стимулам (революції 1848 р. і демократизації Австрійської імперії. - Авт.), протягом декількох поколінь вийшла наперед, стаючи «українським П’ємонтом». ...Галичина використала культурну продукцію «Великої України» (Наддніпрянщини) у своєму відродженні, зокрема, в утвердженні вартості української культури супроти польської, з якою треба було конкурувати в обставинах асиміляційних процесів. Шевченко мав тут виняткове значення, ...внесок культурного фонду, витвореного на Сході, до національного потенціалу, яким користувалися західні українці, був величезний... Можна сумніватися, чи сама Галичина вистояла б у змаганні з поляками за національну приналежність етнічних українців без культурної допомоги сходу, без концепції історії, яка давала їм «Велику Україну» як центр національної території і основу її історії (Козаччина, боротьба з татарами і турками). ...Величезним досягненням, успіхом «українськоїідеї» є сам факт, що такі неподібні до себе території, з такими відмінностями в релігії, політичній історії, соціальній структурі, об’єдналися як Україна... Беручи до уваги перешкоди, які будівничі української нації мусили подолати на своєму шляху, їхній «винахід» (мається на увазі результат діяльності. - Авт.) заслуговує на респект....
0 Переглянути

Утворення українських політичних партій Галичини

9 Клас

 Виникнення і діяльність Радикальної партії. Розвиваючись по висхідній, національно-визвольний рух досяг нового рівня. Його учасники почали переходити від культурно-просвітницької до політичної діяльності. Вони дійшли висновку про важливість координації своїх зусиль у рамках організації (чи організацій) із чітко визначеною програмою боротьби. Унаслідок цього сформувалися перші в історії України політичні партії. У 1890 р. завершилося оформлення в політичну партію радикалів. Це була перша українська політична партія - Русько-Українська радикальна (РУРП). Партія прагнула до утвердження соціалізму, демократизації суспільного життя, використання здобутків культури й науки для піднесення національної свідомості й почуття солідарності серед українців. Політичне майбутнє Західної України радикали вбачали в перебудові внутрішнього життя Австро-Угорщини на засадах, як про це зазначалося у програмі, «правдивого автономізму, котрий би бачив силу монархії в якнайкращім культурнім і національнім розвою провінцій і народностей». Одним із засновників і керівників цієї партії був Іван Франко. 2. Проголошення ідеї політичної незалежності України. Питання про автономію як програмну мету РУРП викликало в партії гостру дискусію. Так звані «молодші» радикали (Юліан Бачинський (1870-1940), В’ячеслав Будзиновський (1868—1935), Олександр Колесса (1867-1945) та ін.) висловили незгоду із цим положенням. Кінцевою метою політичної діяльності партії вони вважали державну самостійність України, а автономію у складі перебудованої на федеративних засадах Австро-Угорщини - лише першим етапом на шляху до цієї мети. Ця ідея одержала в партії широку підтримку. У 1895 р. програма РУРП була доповнена окремим пунктом про те, що утвердження соціалістичних ідеалів можливе лише за цілковитої політичної самостійності українського народу. Самостійність - стратегічна мета партії....
0 Переглянути

Піднесення суспільно-політичного руху в 1870-1890-х роках

9 Клас

Діяльність галицьких народовців. Починаючи з 1870-х років у визвольну боротьбу включається нове покоління, яке було патріотично налаштоване і прагнуло рішучих дій. Як уже вказувалося, народовці поступово відтіснили на другорядні позиції москвофілів. Цей злам припав на рубіж 1870-1880-х років. Важливим етапом діяльності народовців стало видання політичних часописів. З 1879 р. видавалася газета для селян «Батьківщина». Наступного року у Львові почала виходити щоденна газета «Діло» (існувала до 1939 р.). Популярності набув літературно-науковий часопис «Зоря». Провідну роль у становленні цих видань відіграв відомий громадський діяч, публіцист і літератор Володимир Барвінський (1850-1883). За його ініціативою 30 листопада 1880 р. у Львові було проведено українське народне віче за участю двох тисяч селян, що стало першою спробою поєднання народовського руху із широкими народними масами. 1885 р. народовці створили свій керівний орган - Народну раду. Очолив її вчитель гімназії Юліан Романчук (1842-1932). Восени Рада видала першу відозву до українців Галичини і свій статут. У статуті Народної ради проголошувалася мета організації - розвиток народу, захист його прав і поширення українських інтересів у всіх політичних, культурних, суспільних і економічних відносинах. Фактично Народна рада ставила перед собою завдання продовжити справу Головної руської ради. Вона стала прообразом політичної партії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 270 271 272 273 274 275 276 277 278 ... 370
Назад

Навігація