§ 34. Узагальнення до теми

1. Економіка західноукраїнських земель. Економічне життя Західної України визначалося тим, що австрійська економічна політика в ній мала навіть більш яскраво виражений колоніальний характер, ніж російська в Східній Україні. Західноукраїнські землі остаточно перетворились у внутрішню колонію, стали ринком збуту товарів і доступним джерелом цінної промислової і сільськогосподарської сировини для метрополії. Усе це стримувало економічний прогрес. Певний розвиток отримали лише лісопереробне виробництво й нафтовидобування. Західна Україна залишалась аграрним краєм. У сільському та лісовому господарствах було задіяно 72% населення, а в Закарпатті навіть 85 %. Панування великого поміщицького землеволодіння загострило земельний голод. Безземелля в умовах економічного застою стало причиною масової еміграції, переважно до Північної та Південної Америки, яка розпочалася в кінці XIX ст.

2. Піднесення національно-визвольного руху. Друга половина XIX ст. стала часом піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. У суспільно-політичному русі там викристалізувалося кілька течій. Як реакція на польські утиски в 1860-х роках з’явилася й на певний час стала провідною течія москвофілів. Її представників приваблювала етнічна близькість українців і росіян, вони вірили у прогресивну роль Росії в житті слов’янства. Москвофіли, як і російське самодержавство, не визнавали українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної неподільної народності» від Карпат до Камчатки. Хоча москвофіли спиралися на таємну щедру фінансову та організаційну підтримку Росії, їхній вплив у 1880-1890-х роках помітно зменшився. Набув ваги рух народовців, представники якого відстоювали ідею самобутності українського народу, прагнули піднести його культурно-освітній рівень і національну свідомість. Діяльність народовців проявлялась у двох основних формах: перша - пропаганда національних і культурно-освітніх ідей у періодичних виданнях; друга - виконання цієї самої роботи через товариства, установи, гуртки, культурно-освітні заклади, які вони створювали. Мету надання освіченості народові ставило засноване в 1868 р. культурно-освітнє товариство «Просвіта», яке наприкінці 1890-х років мало у своєму розпорядженні 816 читалень та 19 їхніх філій. Непересічну роль у розвитку української мови й літератури відіграло створене 1873 р. Літературно-наукове товариство ім. Шевченка (з 1892 р. Наукове товариство), яке під керівництвом М. Грушевського перетворилося на своєрідну академію наук.

У середині 1870-х років у Галичині з’явилася молода інтелігенція, котра започаткувала радикальну течію. Діячі цього напряму майбутнє України пов’язували із соціалізмом. У 1890 р. вони утворили першу українську політичну партію - Русько-українську радикальну партію (РУРП). Партія прагнула до утвердження ідеалів соціалізму, демократизації суспільного життя, використання здобутків культури й науки для піднесення національної свідомості й почуття солідарності серед українців, досягнення ними незалежності.

У 1899 р. народовці й молоді радикали під керівництвом І. Франка створили Українську національно-демократичну партію (УНДП). Ця партія, що швидко стала найчисленнішою та найвпливовішою на західноукраїнських землях, поряд із соціальними ставила й рішучі національні завдання - зміцнення почуття єдності з підросійськими українцями, пробудження національного духу на Закарпатті.

Діяли й інші політичні партії та організації. У цілому всі вони продовжували курс, започаткований або народовцями, або москвофілами. Але, як уже зазначалося, що далі, то більшу підтримку отримував перший із цих напрямів.

3. Переміщення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянщини в Західну Україну. Національним рухом у другій половині XIX ст. було охоплено всі українські землі - наддніпрянські й західноукраїнські. Але розвивався він у Східній і Західній Україні з різною інтенсивністю. Останні десятиліття XIX ст. відзначено розширенням масштабів і прискоренням визрівання національно-визвольного руху західних українців (головним чином галичан) і відносно повільним зростанням українського визвольного руху в Наддніпрянській Україні. І причина цього не в самих українцях, а в різних політичних режимах Російської і Австро-Угорської імперій.

Порівняно з російською частиною України, умови для національного згуртування західних українців виявилися сприятливішими. Австро-Угорщина була європейською країною і в ній діяли, хоч і з суттєвими обмеженнями, демократичні принципи організації суспільного життя. На відміну від Російської імперії, побудованої на самодержавницьких засадах, Австро-Угорська імперія була конституційною монархією із центральним і крайовим парламентами. До того ж національні утиски українці потерпали в цій державі не стільки від австрійської влади, скільки від поляків (у Східній Галичині), угорців (у Закарпатті) і румун (у Буковині).

Але, як і на Сході, український рух у Західній Україні починався з культурницької діяльності. У краї були великі надії на допомогу слов’янської Росії (москвофіли). Та вже на кінець XIX ст. Західна Україна подолала цю «хворобу зростання», і світ побачив сконсолідовану націю, готову у відстоюванні власних прав іти за своїми провідниками до кінця.

У визвольний рух на західноукраїнських землях у 1880-х роках прийшли радикали - молоде покоління діячів, яке було налаштоване вийти за рамки культурно-освітньої діяльності. Вони започаткували традиції політичної боротьби, у якій висувалися вимоги державності України. Приблизно на десять років раніше, ніж на Сході, у Західній Україні почали діяти національні політичні партії.

Тематичне оцінювання

Запитання на вибір однієї правильної відповіді

1. У другій половині XIX ст. значна частина західноукраїнських селян

А Перебували в економічній залежності від поміщиків та священиків

Б Були економічно самостійними господарями

В Перебували в економічній залежності від поміщиків, шинкарів і крамарів

2. Про яке соціально-економічне явище йдеться в уривку з історичного джерела:

«Нужда галицька так надоїла нашим людям, що і в пекло не бояться йти, щоб лиш втекти від рідного краю... Пішов голос про Бразилію. Незнаний це край, далекий, але народ не зважав, не роздумував довго: утекти з неволі - це одинока рада»?

А Промисловий переворот

Б Кооперативний рух

В Аграрний переворот

Г Трудову еміграцію

3. Політичною організацією народовців Галичини у 1880-ті роки була

А Руська рада

Б Народна рада

В Галицько-руська матиця

4. Громадська організація у Львові, створена шляхом переформатування літературного товариства у наукове, називалася

А Собор руських учених

Б Наукове товариство ім. Т. Шевченка

В Товариство ім. М. Качковського

5. І. Франко та його однодумці у 1880-ті роки були

А Народовцями

Б Москвофілами

В Радикалами

6. І. Франко і його соратники були лідерами

А Руської ради

Б Народної ради

В Русько-Української радикальної партії

7. Провідною ідеєю брошури Ю. Бачинського «Україна irredenta» була

А Федерація України та Росії

Б Федерація України та Австро-Угорщини

В Політична самостійність України

Дайте відповіді на запитання

1. Визначте початок трудової еміграції із Західної України. Назвіть її причини.

2. Яка роль кооператива в житті західноукраїнських земель?

3. Які чинники визначили проросійську орієнтацію частини еліти Західної України?

4. Яке значення мала діяльність культурно-освітнього товариства «Просвіта» і Літературно-наукового товариства ім. Шевченка?

5. Що нового в національно-визвольну боротьбу внесли діячі радикального руху в Галичині?

6. Розкажіть про утворення українських політичних партій Галичини.

7. Коли і хто вперше проголосив ідею політичної незалежності України?

8. Чи правильно стверджувати, що економічна політика Австро-Угорщини і Росії щодо України мала колоніальний характер? Свою відповідь обґрунтуйте.

9. Охарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку Західної України порівняно з Наддніпрянською.

10. Чим відрізнялося формування фабрично-заводської промисловості на західноукраїнських землях від південних та східних областей України?

11. За поданими в таблиці питаннями порівняйте діяльність на західноукраїнських землях організацій москвофілів та народовців.

12. Які обставини викликали піднесення національно-визвольного руху в 1870-1890-х роках?

13. М. Грушевський писав: «В останнє десятиріччя XIX століття Галичина, незважаючи на власні досить важкі умови національного і економічного існування, стає центром українського руху і щодо українських земель Росії відіграє роль культурного арсеналу, де створювались і вдосконалювались засоби культурного та політико-громадського відродження українського народу». Обґрунтуйте (чи заперечте) це судження.

14. З’ясуйте обставини, що спричинили переміщення центру українського національно-визвольного руху з Наддніпрянської України в Західну.

15. Що було спільного та відмінного в національно-визвольному русі Західної та Наддніпрянської України? Як можна пояснити розбіжності?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно