|
З давніх-давен слово «історія» означає звістку, розповідь про минуле людини, родини, народу. Людство завжди цікавилося минулим. Відтоді, коли люди оволоділи мовою, вони почали передавати перекази про минуле з вуст в уста. Іноді оповідачі фантазували у своїх розповідях, і тоді народжувалися легенди й міфи. Дехто намагався передати свої відчуття щодо подій минулого в ритмічній формі — і тоді з’являлися вірші й пісні. Дніпро і Десна — це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли вони, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Змовились брат та сестра вийти ранком і полягали спати. Десна любила спати — і проспала ранок, а Дніпро проснувся на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і зарив степами. Десна прокинулась — аж брата немає. Вона тоді пустила ворона вперед і побігла слідом. Летить ворон і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз і крякне. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік — і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато разів повертав він убік: тому він такий і кручений... На ворона напав рябець і давай битись. Чи довго бились, чи ні — Дніпро добіг до моря. Як почула Десна од ворона, що Дніпро далеко,— прихилилася до брата і злилася з його гирлами. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро правою. Де є острови і скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли ясний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі синя вода, а в Десні — мов жовта; Десна тече тихо, Дніпро — прудко....
|
