Войти
Закрыть

Довіряй, але перевіряй, або як опрацьовувати історичне джерело

5 Клас

Прочитайте уривок з розповіді візантійського історика Лева Диякона, який на власні очі бачив князя Святослава, залишив його словесний портрет. Порівняйте подане на ілюстрації зображення князя зі словесним описом. Доберіть слова з тексту, які підтверджують достовірність художньої реконструкції. «Був Святослав помірним на зріст, не дуже низький і не дуже високий, з кошлатими бровами та світло-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, надмірно довгим волоссям над верхньою губою (вусами). Голова в нього була зовсім гола, але з одного її боку звисало пасмо волосся — ознака знатності роду. Міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла цілком пропорційні. Виглядав він доволі суворим і диким. Одне вухо його прикрашала золота сережка, оздоблена золотим карбункулом та двома перлинами. Одяг на ньому був білий і вирізнявся лише чистотою» (Візантійський історик Лев Диякон про зустріч Святослава та візантійського імператора в 971 р.). Оберіть один з поданих уривків з уснопоетичних творів. Якому історичному періоду присвячено ці твори? На підставі чого зробили такий висновок? Узагальніть у короткому повідомленні, про що та про кого складали пісні за козацької доби....

На крилах пісні, або усні джерела історії

5 Клас

Аж поки не виникла писемність, люди зберігали досвід в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях та приказках. Усе це розмаїття уснорозмовних творів називають усною народною творчістю, або фольклором. Із фольклорних творів історики довідуються передусім про те, яким було буденне життя за давніх часів, у що вірили люди, чим займалися, якими були їхні звичаї. Відгукувалися словом творці фольклору й на історичні події. Приміром, багатими на інформацію про життя за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави є билини (старини), у яких ідеться про богатирів — оборонців рідної землі. Слово фольклор походить від ангп. folk-lore, що в перекладі означає «народна мудрість», «народні знання». Чимало давніх легенд і переказів потрапили на сторінки літописів. Так, з літопису «Повість минулих літ» до нас дійшла легендарна оповідь про походження й час заснування нашої столиці — міста Києва: «Коли ж поляни жили осібно і володіли родами своїми, — бо й до сих братів існували поляни і жили кожен із родом своїм на своїх місцях, володіючи кожен родом своїм, — то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоревицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні...». Довгий час історики не вважали цей літописний переказ правдивим. Проте, зіставивши свідчення літописця з іншими тогочасними джерелами, учені дійшли висновку, що легенда має історичну основу, а Кий був реальною особою — полянським князем, який жив наприкінці 6 — на початку 7 ст. Підтверджують це й археологічні знахідки на Старокиївській горі: археологам пощастило розкопати рештки городища Кия, яке відносять до 6 ст. Імена інших засновників Києва — його братів і сестри — зберігаються в назвах київських річок, гір, вулиць: річка Либідь, гори Щекавиця та Хоревиця....

Провідники в минуле, або писемні джерела історії

5 Клас

Серед історичних джерел найважливішими є писемні. Адже тільки з появою писемності люди змогли докладно розповідати про те, що, де, коли і як відбувалося. Писемні джерела — це тексти (рукописні або друковані) на папері чи інших матеріалах. Тексти законів, договори, літописи та хроніки, листи, щоденники подорожніх, спогади, за пізніших часів періодична преса — усі ці документи є безцінним джерелом для дослідження минулого, оскільки безпосередньо свідчать про те, яким було життя в часи, коли їх створено. Щоправда, аби відтворити справжній перебіг подій, історики мають виокремити з багатьох текстів джерел важливу інформацію, порівняти її з відомостями з інших джерел, зрозуміти суперечності, довести справжність пам’яток, визначити час їхнього створення тощо. Ця праця не з легких, вона потребує різнобічних знань. Складність відтворення минулого за писемними джерелами полягає ще й у тому, що в будь-якому тексті завжди відбивається особистість автора. Уявіть, наприклад, якими будуть письмові розповіді про кінофільм двох різних глядачів, причому якщо одному фільм сподобався, а іншому — ні. Розповіді про реальні події так само залежать від того, якою була участь у них людини-очевидця. Та й чи на власні очі ця людина бачила те, про що пише! Тож не дивно, що про ту саму подію різні джерела можуть свідчити по-різному, а часом їхні свідчення суперечать одне одному. Завдання історика — пояснити суперечності джерел і відтворити вірогідний перебіг подій....

Коли речі починають говорити, або що таке археологія

5 Клас

Пам’ять про минуле бережуть різноманітні речі — творіння рук наших предків. Це й стародавні споруди: фортечні мури, залишки жител чи укріплень, жертовники чи храми. І давні мистецькі витвори: прикраси, скульптурні зображення, ікони, книжки. До пам’яток належать також старовинні речі — зброя, монети, печатки, посуд, елементи оздоблення одягу, знаряддя праці. Ви пам’ятаєте, що історики називають такі залишки старовини речовими джерелами, бо, так само як джерела наповнюють річку, пам’ятки сповнюють минуле, відтворене дослідниками, деталями й подробицями, оживлюючи його. Найбільше таємниць приховують найдавніші часи в історії людства, бо від тієї доби лишилося надто мало свідчень — виготовлене з недовговічних матеріалів давно зруйноване, а те, що міцніше, опинилося під товстим шаром ґрунту. Та навіть якщо комусь пощастить натрапити на понівечені часом речі, зрозуміти їхню цінність може не кожен. Пояснити, чим були знахідки в минулому, яке мали призначення, як служили людям, до снаги лише дослідникам, яких називають археологами. А науку, що вивчає минуле за речовими історичними джерелами на підставі розкопок, називають археологією. Археологи виробили правила пошуку та розкопування давніх пам’яток. Власне розкопкам передує археологічна розвідка. Для цього уважно вивчають писемні джерела, оглядають місце майбутнього пошуку. Потім закладають пробний розкоп — вузьку траншею, що має виявити, чи є в ґрунті цікаві для археолога предмети людської діяльності. Якщо знаходять бодай щось, то готують великий розкоп....

Навчаймося роботи з картами, або контурні карти на уроці історії

5 Клас

Карти, на які нанесено тільки основні елементи розмітки й обриси об’єктів без підписів та кольорів і які призначені для виконання навчальних завдань, називають контурними — від слова «контур», що означає лінію, яка є графічним окресленням предмета. Контурними бувають й історичні карти. Щоб виконувати завдання на контурних картах, треба пам’ятати про деякі правила. Написи на контурній карті краще робити олівцем, щоб мати можливість виправити неточності. За бажання написи можна виконувати друкованими літерами. Географічні назви пишемо з великої літери. Написи об’єктів на контурній карті треба робити так, як це роблять на карті в атласі: назви гір — у напрямку хребтів; назви річок — уздовж течії (у кількох місцях), назви міст — після пунсона міста вздовж паралелі. Наносячи географічні об’єкти на контурну карту, не намагайтеся скопіювати карту атласу за кольорами: цю роботу можна виконувати із застосуванням штрихів простим олівцем....

Від краю до краю, або Україна на картах упродовж історії

5 Клас

Ви вже знаєте, що першу державу на наших землях історики називають Київською Руссю. Назва Русь передувала назві Україна на позначення землі, заселеної українцями-русичами. Про походження цієї назви серед істориків і мовознавців немає одностайності: одні вважають її скандинавською з походження, інші переконані, що вона є споконвічною для наших земель. Назву Україна вперше вжито в літописі під 1187 р. до Київщини, Переяславщини та Чернігівщини. Вона походить від слова країна, що означало рідний край, країна, земля. Згодом назва «Україна» поширилася на всю нашу землю й дала найменування нашому народові, витіснивши з ужитку давнішу. На європейських картах назва Україна набула поширення завдяки картографічним творам Г. де Боплана. Для називання різних частин нашої країни з давніх часів використовують ще й такі назви, як Волинь, Київщина, Поділля, Галичина, Слобожанщина, Чернігово-Сіверщина, Буковина, Закарпаття та інші. Кожна з них має свою історію, виникали вони за різних часів, тож усі є втіленням історичного минулого. Саме тому такі назви є історичними (їх іще називають історико-географічними). Інколи історичні назви позначають порівняно із сучасними дещо іншу територію. Наприклад, коли йдеться про історичну Волинь, то мають на увазі не сучасну Волинську область, а значно більшу територію, до якої долучають ще й Рівненську, Житомирську й частину Хмельницької області. Уживаними також є етнографічні назви, приміром Гуцульщина. Цю назву застосовують до частини Галичини, Закарпаття та Буковини....

Чи можна побачити минуле, або історія на карті

5 Клас

Кожна подія відбувається не тільки в певний час, а й у певному місці. Тому для істориків важливо орієнтуватися в просторі. Навчатимуть вас цього вміння історичні карти — зменшені зображення земної поверхні, її частин або окремих країн світу, на яких позначають ті або ті події. Історичні карти створюють на основі географічних, з якими вам доводилося працювати на уроках природознавства. Проте історичні карти істотно відрізняються від них. Насамперед використанням кольорів. Наприклад, якщо на географічній карті кольором позначають висоту місцевості над рівнем моря (зелений — низовини, коричневий — гори), то на історичній — території держав, розселення народів тощо. Крім того, зображення на історичній карті означають події, що відбуваються в часі. Приміром, з карти можна довідатися, як зростала територія держави впродовж певного часу, куди прямували війська, коли й де відбулася битва, коли виникло місто і коли було зруйноване тощо. Свої таємниці історична карта відкриває лише тому, хто вміє її «прочитати», тобто розшифрувати й витлумачити. Щоб це зробити, потрібно уважно роздивитися умовні позначки й пояснення до карти, розташовані в її нижньому куті, тобто легенду карти. Слова карта і мапа є абсолютними синонімами, тобто такими, що цілком збігаються значенням. Відрізняються вони походженням: слово карта походить із грецької мови, де означало «аркуш папірусу», а мапа — з латини....

Лічба років в історії, або як розв’язувати хронологічні задачі

5 Клас

Для прикладу виконайте таке завдання: позначте на лінії часу рік свого народження та рік, коли пішли до школи. Обчисліть, скільки буде вам років, коли закінчите школу. (Позначте той рік на лінії часу). Звісно, історикам доводиться розв’язувати набагато складніші хронологічні задачі, — так би мовити, задачі з багатьма невідомими, оскільки не завжди просто встановити календарний час тієї або тієї події. Постають такі завдання в процесі дослідження минулого. 1. Перекажіть одне одному, яких дій треба дотримуватися, щоб розв’язати хронологічну задачу. Чи схожі ці задачі на ті, які ви розв’язуєте на уроках математики? Чим? А чим відрізняються? 2. Оберіть один з поданих нижче різновидів задач та уважно прочитайте коментар до розв’язку. 3. Спробуйте розв’язати задачу самостійно. 4. Перевірте записи одне в одного, порівняйте з коментарями в підручнику. Задачі на встановлення віддаленості події від сьогодення. (Скільки років тому відбулася подія, якщо відома її дата?) Обчисліть, скільки минуло років від упровадження християнства як державної релігії 988 р. до сьогодення....

Історико-культурні епохи, або від миті до вічності

5 Клас

Історико-культурною епохою називають великий проміжок часу в історії людства, що певними спільними ознаками відрізняється від інших історичних періодів, адже культура — сукупність матеріальних і духовних цінностей, тобто все, чого досягло людство у своєму розвитку. У ту саму культурну епоху життя людей у різних частинах Європи попри деякі відмінності мало багато спільного. Наприклад, за найдавнішого періоду в історії люди, хоч би де вони жили, користувалися схожими примітивними знаряддями праці, виготовленими спершу з каменю та дерева і тільки згодом — з металу. Схожими були найдавніші людські житла, подібними були одяг і хатнє начиння. Історики припускають, що й уявлення про світобудову в тих людей, їхні знання та досвід були однаковими. Поясніть, як ви розумієте поняття «історико-культурна епоха». Спробуйте визначити ознаки, які притаманні сучасній культурній епосі. Поділіться припущенням, навіщо історикам поняття історико-культурних епох. 2. Які історико-культурні епохи виокремлюють в історії європейських народів? В історії європейських народів виокремлюють кілька історико-культурних епох. Найдавніший період історії людства від появи пралюдей до виникнення міст, держав і появи писемності називають первісністю, або первісною добою. Це найдовший період в історії людства. Первісна доба на наших землях тривала від 1 млн років до 9—8 ст. до н. е. За цієї доби, як уже йшлося, люди навчилися виготовляти найпростіші знаряддя для мисливства й збиральництва, обробітку землі. Саме тоді виникли кам’яні сокири, дерев’яні списи, лук і стріли. Пізніше люди приручили й одомашнили тварин, навчилися вирощувати рослини, ткати, виготовляти одяг, посуд, будувати житло. Поступово виникли міста, у яких розвивалися ремесло й торгівля. Люди винайшли писемність. Згодом утворюються держави....

Відлік часу в історії, або його величність час

5 Клас

Слово «календар» походить з латинської мови. У Давньому Римі так називали боргові книги, тому що боргові відсотки потрібно було сплачувати в перший день місяця. Сьогодні календар — це спосіб розрахунку великих відрізків часу — років, місяців, тижнів, днів, який ґрунтується на рухові видимих небесних тіл — Сонця і Місяця. Календар передбачає поділ тривалих проміжків часу на коротші. Час, який відповідає календарю, називають календарним. На початку уроку ви записували дату, тобто котрийсь день місяця вересня певного року. Поширені в наш час календарі було винайдено дуже давно. Розвиток науки сприяв їх удосконаленню. Навіть така звичайна сьогодні річ, як кількість днів у календарному році (а їх, як ви знаєте, 365, проте раз на чотири роки з’являється додатковий 366-й день), усталилася не одразу. За давнини в різних народів рік міг тривати від 300 до 400 днів і починатися будь-якої пори року або й узагалі з приводу якоїсь події (повені річки, заснування міста тощо). Тому визначити точний календарний час подій, що відбулися тисячі й тисячі років тому, дуже складно. Роздивіться зображення різноманітних годинників. Чому люди продовжують удосконалювати пристрої для вимірювання часу?...

Навігація