Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Гісем, Мартинюк 2022
- 15-11-2022, 21:04
- 1 136
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
Етнос — історично сформована на певній території спільність людей (плем’я, народність, нація), що мають спільні риси, усталені особливості культури, а також усвідомлюють свою єдність і відмінність від інших подібних утворень (самосвідомість). Індустріалізація — створення галузей важкої промисловості: металургійної, машинобудівної тощо. Історико-етнографічний регіон — етнотериторіальне утворення в межах усього етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Історична карта — карта, що відображає події, які відбувалися на певній території на різних етапах її історичного розвитку. Історична особа (історичний діяч, постать) — людина, діяльність якої змінила життя в минулому та продовжує впливати на нього сьогодні. Історична пам’ять — сукупність знань та уявлень суспільства про спільне минуле. Історична подія — сукупність пов’язаних між собою важливих фактів життя суспільства. Історичне явище — фрагмент історичної реальності, який притаманний певному періоду і має типові характерні ознаки. Історичний процес — послідовна тривала зміна явищ, яка має закономірний характер. Історичний факт («факт» — від латин. «зроблене»; «те, що відбулося») — реальна, невигадана історична подія в певному часі й певному місці; реальне явище, процес; те, що сталося, відбулося насправді.... |
... |
Дозвілля. Дозвілля — це сукупність занять у вільний час, які дають змогу людині отримати задоволення й відновити сили для подальшої праці. До дозвілля належать такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри тощо. Дозвілля має глибоке історичне коріння, яке сягає часів Первісного суспільства. Так, повернення мисливців зі здобиччю одноплемінники сприймали як велике свято. У всі часи свято протиставляли будням. Свято — це вільний час, а обряд, який його супроводжував, — спосіб виконання урочистих дій. Згодом до народних свят додалися релігійні, що зазвичай збігалися з народними, і державні. Останні були пов’язані з важливими подіями становлення та розвитку держави. Найбільшим державним святом України є день проголошення її незалежності — 24 серпня. Свята обов’язково супроводжують музика, танці й спів, театральне дійство тощо. Ця традиція теж має давнє минуле. Так, під час розкопок на стоянці первісних людей у селі Мізин було знайдено набір музичних інструментів. Ще одним способом проведення дозвілля є різноманітні ігри. Вони часто були складовими свята. У той самий час гра є способом набуття досвіду й формою навчання. Першими іграми були боротьба, кулачний бій, бігання наввипередки, метання списа тощо. Із часом у святах й обрядах відбувалися зміни, але процес цей тривав надто повільно. Кожне свято проходило з року в рік за всім добре відомим порядком, кожному святу й обряду відповідали певні пісні, танці та ігри.... |
Зародження системи освіти на українських землях. Головною умовою для розвитку людства є передання знань і вмінь від попереднього покоління наступному. Цей процес називають освітою. За Первісної доби знання і вміння передавали переважно усно або власним прикладом. Після появи системи письма з’явилася можливість навчати значно більшу частину суспільства та надавати людям більш ґрунтовні знання. Поштовхом для заснування шкіл у Київській державі стало хрещення князя Володимира Великого. Саме він у 989 р. заснував першу школу. За часів Ярослава Мудрого центром освіти і наукових знань став Софійський собор, де переписували книги та існувала велика бібліотека. Згодом освітніми й науковими центрами на українських землях стали монастирі, серед яких виділялася Києво-Печерська лавра. Тривалий час освітою була охоплена незначна частина населення. Не існувало обов’язку й права навчатися. У XV—XVI ст. у Європі зростав інтерес до наукових знань й освіти. Цьому сприяло винайдення книгодрукування, що зробило здобуття знань більш доступним. Українці не залишилися осторонь цього процесу. За відсутності вищих навчальних закладів на українських землях вони активно шукали способи, щоб навчатися в університетах Європи. Серед вихідців з українських земель найбільшої слави набув Юрій Дрогобич (Котермак), який був ректором Болонського і професором Краківського університету.... |
Зародження міського життя на українських землях. Міста, містечка, великі й малі села створювали ту неповторну основу, на якій відбувалися події української історії. Кожне із цих поселень мало й має власне обличчя. Однак лише разом вони формують образ тієї України, яку згадував кожен, хто бачив її хоча б раз у житті. Як же формувався цей образ? Перехід людства до осілого способу життя призвів до появи постійних поселень. Згодом серед поселень землеробів почали виділятися ті, де були зосереджені ремісники, представники влади, розташовані релігійні святині. Такий тип поселення називають містом. За честь бути першим містом сперечалися Єрихон (розташований на території сучасного Ізраїлю) і Чатал-Гуюк (розташований на території сучасної Туреччини). Вони виникли приблизно 10 тисяч років тому.... |
Типи господарювання. Для людства праця е головним засобом існування, основою господарської діяльності. Щоб зробити свою працю і, відповідно, господарство більш ефективними, людина винайшла різноманітні знаряддя праці. У процесі господарської діяльності між людьми виникали певні відносини. Вони допомагали більш раціонально забезпечити суспільство всім необхідним і покращити добробут. Систему відносин із використання ресурсів у господарській діяльності називають економікою. Основою господарювання (економіки) первісних людей були збиральництво та полювання. Так, вони збирали різноманітні їстівні рослини, плоди, ягоди тощо і полювали на тварин і птахів. Згодом вони навчилися ловити рибу — рибалити. Такий тип господарювання називається привласнювальним. Тобто людина брала (привласнювала) у природи те, що та їй давала. Проте близько 10 тисяч років тому в розвитку господарства сталися зміни, які вплинули на подальше становлення людства. Виникло відтворювальне господарство (землеробство, скотарство, ремесло), тобто людина почала сама вирощувати рослини і тварин, виготовляти різноманітні предмети побуту (посуд, тканини, меблі тощо). Людство відкрило собі шлях до осілого способу життя, появи міст, держав, усього того, що нас оточує і чим ми користуємося. Спочатку люди намагалися забезпечити себе всім необхідним (їжею, одягом, предметами побуту) із власного господарства. Вони нічого не обмінювали, не купували й не продавали. Такий вид самодостатнього господарювання називається натуральним.... |
... |
Розвиток української історичної науки. Шлях розвитку української історичної науки налічує вже майже тисячу років. Першими історичними творами були літописи. Батьком української історії сучасні історики вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. У 1113 р. Нестор склав літопис «Повість минулих літ». Його можна вважати істориком, тому що він, по-перше, описує не лише сучасні йому події, а й ті, що відбувалися за сотні років до нього. По-друге, він чітко визначив мету своєї праці: звідки пішла Руська земля, хто в ній почав спершу княжити і як Руська земля виникла. По-третє, він не лише оповідає про події, а й дає їм оцінку. Твір Нестора-літописця мав важливе значення у вивченні історії. Він став головним, а іноді єдиним джерелом інформації про далекі часи. Невипадково сьогодні «Повість минулих літ» належить до списку 100 найвідоміших і найдавніших книг світу. Своєю працею Нестор заклав традицію літописання, яка тривала майже до кінця XVII ст. Наступні автори намагалися доповнити твір Нестора сучасними їм подіями. Наприкінці XVII ст. почали з’являтися вже не літописи, а перші справді історичні дослідження. У 1672 р. ректор Києво-Могилянського колегіуму Феодосій Сафонович склав «Хроніку із літописців стародавніх». Перша частина цього твору охоплює історію Русі до кінця XIII ст., друга переважно розповідає про події, що відбувалися на українських землях протягом кінця XIII — XVII ст.... |
Історичні події, явища, процеси. Підручник, який ви тримаєте в руках, створено на основі досліджень істориків. Вивчення історії, тобто дослідження минулого людства, — це тривала і важка робота. Науковці аналізують різноманітні історичні джерела, намагаючись дізнатися якомога більше про минуле, зробити відповідні висновки. Саме завдяки наполегливій праці істориків ми сьогодні знаємо багато історичних фактів про життя людей на території України від найдавніших часів. Однак як зрозуміти, які із цих фактів є несуттєвими, а які мають важливе значення? Для цього треба визначити, наскільки цей факт впливає на подальший хід історичного розвитку, якими є його наслідки. Історичні факти — це ті цеглинки, із яких вибудовується історія. Вони є матеріалом, який дає змогу історикам робити висновки, що те, що вони досліджують, є реальною дійсністю. Завдяки впорядкуванню фактів між ними можна встановити взаємозв’язки. Так, конкретні дрібні факти минулого групуються у значні історичні події, явища й цілісні історичні процеси. Це дає змогу історикам відповісти на головне питання історії: «Чому все так сталося?». Події, явища, процеси відрізняються між собою за тривалістю, кількістю учасників, впливом на життя суспільства. їх можна проаналізувати за такою схемою.... |