Утримання птиці на підлозі

Утримання птиці на підлозі використовується на багатьох птахофабриках і племінних заводах, які вирощують племінну птицю, батьківські форми першого і другого порядку з метою селекції і отримання нових ліній і порід домашньої птиці з високими господарсько-корисними ознаками. Такі країни як Австрія, Данія, Нідерланди і Канада, використовують утримання птиці на підлозі з міркувань забезпечення гуманного ставлення до неї.

Утримання птиці на підлозі може бути різним:

• • на незмінній (глибокій) підстилці:
• • на змінній підстилці:
• • на сітчастій підлозі;
• • на планчастій підлозі;
• • з вигулами (для водоплавних – водними або сухопутними );
• • без вигулів (у таборах) і т д.

При підлоговому способі утриманні птиця перебуває у пташнику з вигулом або без нього. Так утримують доросле поголів'я курей на невеликих птахофермах, у спеціалізованих підприємствах, а також при вирощуванні курчат-бройлерів, качок, індиків, гусей, курей батьківського стада. Підстилку у пташнику довго не змінюють, що полегшує процес прибирання посліду. Суха підстилка (торф, тирса, солома, соняшникове лушпиння, подрібнені соняшникові стебла), вологість якої повинна бути не більше 25 % створює оптимальні гігієнічні умови і птиця знаходиться на більш теплій підлозі, що важливо за умов тривалої холодної зими.

При утриманні птиці на підлозі можна використовувати обладнання, яке складається з двох основних частин: лінії напування та лінії годівлі. Лінії напування бувають ніпельні і жолобкові, а лінії годівлі – спіральні і ланцюгові.

Ніпельні напувалки розрізняються за принципом роботи, пропускної можливості і способу установки у трубу. Якісні ніпельні напувалки виготовляються повністю з нержавіючої сталі або тільки внутрішня робоча частина, а зовнішня – із пластика. Дня виключення попадання води на підстилку на трубу встановлюється каплевловлювач (рис. 6.3).

В Україні застосовують два типи систем годівлі: автоматичні ланцюгові лінії годівлі та лінії з використанням автоматичних чашкових годівниць. Всі системи мають бути відкалібровані так, щоб забезпечити подачу достатнього об'єму корму з мінімальними втратами.

Автоматичні ланцюгові лінії мають забезпечувати фронт годівлі мінімум 2,5 см на 1 голову. При визначенні фронту годівлі слід враховувати обидві сторони ланцюгової лінії. Верхній край жолобу має бути виставлений на рівні спини курчати. Цей метод годівлі не поширений і використовується переважно в старих пташниках, у яких не проводилася реконструкція. Основними його недоліками є постійний і дуже ретельний контроль за чистотою жолоба та рівнем його наповненості кормом, що може призвести не тільки до значних витрат кормів, а й до загибелі птиці. Тому, незважаючи на відносно невисоку вартість, незручність його експлуатації та обслуговування, не гігієнічність та неможливість повноцінно використовувати площу підлоги від нього відмовилися абсолютна більшість сучасних ферм.

Рис. 6.3. Ніпельна система для напування курей

Рис. 6.4. Автоматична система для годівлі курей

При підлоговому утриманні птиці найбільш поширеною та економічно обґрунтованою є автоматична система годівлі з чашковими автогодівницями різних конструкцій та типів (рис. 6.4).

Умовно систему можна розбити на три основних вузли: зовнішній бункер (силос) для корму, поперечна лінія подачі корму з бункера в приміщення і поздовжні кормолінії з годівницями для роздачі корму безпосередньо птиці. Принцип роботи цієї системи дуже простий і водночас дуже ефективний. Попередньо корм завантажують у зовнішній бункер, призначений для його зберігання. Об'єм бункера має бути достатнім для покриття 5- денного запасу корму. Для зниження ризику росту грибів і утворення цвілі необхідно, щоб бункер був водонепроникний. Слід віддавати перевагу пластиковим силосам з високим ступенем теплоізоляції. Такі бункери можуть завантажуватися як через верхній люк, так і пневматично через одну з лап. Також рекомендується на кожен пташник мати по два бункери для зберігання корму. Це дозволяє швидко переходити на новий раціон, роздавати корми з вмістом лікарських препаратів або кормових добавок.

6.1. Кількість кормоліній та ширина пташника

* Кількість ліній напування при цьому завжди буде більша на одну

Із зовнішнього бункера корм транспортується поперечною лінією в пташник до проміжних бункерів (хоперів). Поперечна лінія має бути високопродуктивною, щоб швидко доставити велику кількість кормів у пташник, тому, як правило, використовується спіральний кормовий конвеєр діаметром 90 мм. Ефективність такого конвеєра (якщо 1 м3 корму = 640 кг) становить 45,37 кг/хв. У пташнику корм з хоперів подається по поздовжніх лініях в автоматичні годівниці. Кількість ліній годівлі в пташнику прямо залежить від його ширини. Поздовжні лінії складаються з триметрових металевих труб, спіралі для транспортування корму, приводу системи для обертання спіралі (шнека), елементів підвіски та автоматичних годівниць. На кожну трубу монтується 3-4 чашкові годівниці. Підвіска системи забезпечує регулювання висоти ліній із закріпленими на них годівницями залежно від віку птиці.

Основним елементом поздовжніх ліній кормороздачі є чашкові автоматичні годівниці (рис.6.5). Чашкові годівниці мають бути виготовлені з високоякісного поліпропілену, стійкого до дії всіх мийних та дезінфікуючих засобів. Рекомендована щільність посадки птиці – 60-70 голів на чашкову годівницю діаметром 33 см.

Система регулювання наповнення годівниць дозволяє чітко регулювати роздачу корму, відповідно до норм для певного кросу птиці. При цьому використання годівниць зводить до мінімуму витрати корму.

Ще одним важливим аргументом на користь використання систем із чашковими годівницями є максимально ефективне використання площі підлоги в пташнику. Адже чинником, який обмежує розмір стада, що міститься в конкретному приміщенні, є не площа підлоги, а фронт годівлі. Саме через цей параметр площа підлоги використовується не повною мірою, що впливає на економіку підприємства. Використання чашкових годівниць у цьому випадку дає відчутну перевагу.

Переваги автоматичної спіральної системи роздачі кормів:

• • висока ефективність системи, що дозволяє одночасно годувати велику кількість птиці;
• • всі елементи системи дуже надійні – термін експлуатації таких систем – не менше 10 років;
• • гігієнічність системи – після кожного циклу лінії дуже швидко і легко миються та дезінфікуються;
• • можливість адаптувати до будь-якого типу приміщень;
• • повна автоматизація лінії годівлі дозволяє мінімальне втручання людини в технологічний процес;
• • максимально ефективне використання площі приміщення, що дозволяє утримувати більшу кількість птиці;

Рис. 6.5. Годівля курей з чашкових годівниць

• • відсутність втрат корму – майже не розсипається з годівниць;
• • отримання максимальних результатів з мінімальними витратами.

При утриманні курей на планчастій підлозі без підстилки щільність посадки її підвищується порівняно з утриманням на глибокій підстилці (з 5 до 6 голів на 1 м2), а для батьківського стада – з 3,0 – 3,5 до 3,5 – 4,0 голів на 1 м2, відсутність контакту птиці з послідом, зменшується кількість забруднених яєць, відсутня потреба в підстилці й завдяки щоденному прибиранню посліду в приміщенні мікроклімат відповідає вимогам ВНТП-АПК-04.05 (табл. 6.2).

6.2. Параметри мікроклімату приміщень для утримання птиці

Примітки:

• 1. Температура в графі 3 вказана з розрахунку потужності устаткування локального обігріву і межі регулювання їх при експлуатації.
• 2. У перехідний період року допускається збільшення відносної вологості повітря в приміщеннях для курей, індиків, цесарок і перепелів до 75 %, для каченят і гусенят – до 85 %. У холодний період року допускається зниження відносної вологості повітря для дорослих курей і індиків, а також їх молодняку до 40 – 50 %, дорослих качок і гусей – до 60 %, а їхнього молодняку – до 50 %.
• 3. В усіх приміщеннях для утримання молодняку старшого віку і дорослого поголів'я птиці допускається в зимовий період підвищення та зниження температури на 2 °С.
• 4. У пташниках напіввідкритого і відкритого типу параметри внутрішнього повітря не нормуються.
• 5. У теплий період року (при температурі зовнішнього повітря вище +10 °С) розрахункова температура внутрішнього повітря приміщень для утримання птиці допускається не більше ніж на 5 °С вище середньомісячної температури зовнішнього повітря о 13 годині найжаркішого місяця, але не вище +33 °С для курчат віком 1-10 днів (яєчних і м'ясних), 28 °С для інших вікових груп яєчної і 26 °С – для м'ясної птиці. Відносна вологість має бути не нижче меж, встановлених приміткою 2 до даної таблиці. Теплоємність повітря в середині приміщення для утримання птиці повинна бути не більше 71,2 Дж/кг (17 ккал/кг) – для курчат віком до 30 днів і не більше 67 Дж/кг) (16 ккал/кг) – для інших вікових груп.
• 6. Для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 26 °С і вище для теплого періоду о 13 годині найжаркішого місяця (параметри А відповідно з чинними ветеринарно-санітарними та санітарними нормами) варто враховувати випарне адіабатичне охолодження та зволоження пришивного повітря. При теплоємності зовнішнього повітря 67 Дж/кг (16 ккал/кг) і вище необхідно передбачати кондиціювання повітря з політропічним режимом охолодження.
• 7. Для птиці нових видів (порід, ліній, кросів), імпортованих в Україну, показники температури і відносної вологості повітря, які пов'язані з технологією вирощування та утримання, здійснюються відповідно з технологічними паспортними параметрами, характерними для даного виду, породи, лінії, кросу, які рекомендуються постачальником птиці.

Нормативи швидкості руху повітря в приміщеннях для різних видів і вікових груп птиці наведені в таблиці 6.3.

Гранично допустимі концентрації пилу, мікроорганізмів і шкідливих газів у повітрі приміщень для утримання птиці наведені в таблиці 6.4.

Ефективність утримання курей на сітчастій підлозі без підстилки залежить від якості сітки, яка має бути міцною з антикорозійним покриттям.

6.3. Нормативи швидкості руху повітря

Примітка. В кліматичних зонах з розрахунковою температурою повітря в теплий період року 28 – 30 °С для всіх видів птиці, віком старше 9 тижнів допускається швидкість руху повітря до 1,5 – 2,0 м/с.

Безвигульний спосіб утримання курей і вирощування молодняку на глибокій незмінній підстилці застосовується на невеликих птахофабриках і спеціалізованих птахопідприємствах. Такий спосіб утримання менш капіталомісткий, тому що пташники обладнуються тільки годівницями, сідалами й гніздами для яйцекладки.

Гранично допустима концентрація мікроорганізмів в 1 м3 повітря пташників становить (оцінка за методом Матусевича), тисяч бактеріальних клітин: при утриманні дорослої птиці в кліткових батареях – 220, на підлозі – 500; для молодняку при вирощуванні з клітках і на підлозі віком 1-4 тижні – 30, 5 – 9 тижнів – 50, 10-14 тижнів – 100, 15 – 22 тижні – 150.

6.4. Гранично допустимі концентрації пилу, мікроорганізмів і шкідливих газів

Примітка (довідкова). Максимально допустима концентрація пилу в пташниках має бути: для дорослої птиці при клітковому утриманні – 5 мг/м3, утриманні на підлозі – 8 мг/м3; для молодняку птиці при клітковому вирощуванні – 3 мг/м3, при вирощуванні на підлозі – 5 мг/м3. При проведенні технологічних процесів годівлі птиці і збирання яєць допускається короткочасне збільшення концентрації пилу на 2 мг/м3.

Утримання птиці на підлозі (особливо з вигулами) дає їй можливість вільно рухатися, користуватися достатньою кількістю свіжого повітря і сонячними променями, що забезпечує нормальний обмін і сприяє високій природній резистентності до захворювань, меншому зносу організму і більш тривалому терміну господарського використання птиці. Хоча таке утримання часто називають екстенсивної системою, але для окремих груп птиці (племінне ядро і т.д.) її необхідно застосовувати. Порівняно з безвиїульним клітковим способом утриманням птиця, що користується утриманням на підлозі з використанням вигулу, дає яйця з кращими інкубаційними якостями; крім того, підвищується збереженість молодняку на вирощуванні (рис. 6.6).

Однак, і утримання птиці на підлозі має свої недоліки:

• • дефіцит якісних підстилкових матеріалів;
• • складність проведення ветеринарно-профілактичних і зоотехнічних заходів;
• • знесення курками частини яєць (10 %) на підстилці і ручний збір яйця;
• • постійний контакт птиці із забрудненою послідом підстилкою, що досить часто призводить до виникнення різних інфекційних захворювань.

Рис. 6.6. Утримання на глибокій підстилці

Одним з варіантів утримання птиці на підлозі, що виключає застосування підстилки, є утримання на планчастих і сітчастих підлогах, що дозволяє збільшити щільність посадки птиці на 10 % порівняно з утриманням на глибокій підстилці (рис. 6.7).

Планчасті та сітчасті підлоги роблять з окремих знімних рам розміром 1,8-2,5 × 1,0-1,5 м, які укладають на підставку висотою 60-80 см від підлоги. На рами натягують металеву сітку (розмір лунок не менше 35 х 35 мм) або набивають дерев'яні планки, щоб послід вільно провалювався. Бруски рам і планок роблять округлими або трапецієвидними. Планки перетином 13-18 мм ставлять на ребро з зазором між ними 38 мм. У приміщеннях з такими підлогами посередині може бути вільний прохід.

Планчасті підлоги мають ряд переваг порівняно з сітчастими. Кури на ніч розсідаються на планках по всій площі підлоги. Сітчаста підлога менш довговічна, ніж планчаста, під масою птиці він швидко псується.

За кордоном планчасті підлоги виготовляють переважно з металу. їх зручніше відчищати від посліду , вони міцніші і легші дерев'яних.

Якість і кількість інкубаційних яєць, отриманих від курей при утриманні на планчастих і сітчастих підлогах, не нижчі, ніж у курей, що утримуються на глибокій підстилці.

У пташниках з планчастими і сітчастими підлогами забезпечується вільне переміщення птиці, зручний підхід до годівниць, напувалок і гнізд (рис. 6.8). Годівниці і напувалки

Рис. 6.7. Утримання птиці на планчастих підлогах

розміщують над коробом для посліду. Поверх сітчастого настилу роблять навіси на відстані 35 см один від одного. Прибирання посліду під такими підлогами зазвичай механізоване.

Утримання батьківського стада на підлозі доцільно застосовувати в тих птахівничих господарствах, де поголів'я птиці батьківських форм не перевищує 30-50 тис. На більшості птахівничих фабрик здійснено перевід птиці батьківського стада на кліткове утримання.

Це дозволяє інтенсифікувати виробництво інкубаційних яєць, уніфікувати умови утримання племінної та промислової птиці. Необхідно зазначити, що поряд з позитивними сторонами в інтенсифікації птахівництва з'являється цілий ряд негативних факторів, пов'язаних з порушенням етологічних реакцій, що одержали назву фрустрації і виявляються у вигляді істерії, агресивності, надмірної лякливості птиці. Фрустрацію викликають не тільки скорочення життєвого простору, але також і ряд стресів, обумовлених несприятливим мікрокліматом, пересадками, дискомфортними умовами, гіподинамією, незбалансованою годівлею. Внаслідок цього виникає канібалізм, зростає падіж, зменшується продуктивність. Утримання курей у безвіконних приміщеннях з повною відсутністю ультрафіолетової інсоляції, іонізації повітря при високій щільності призводить до групових патологій птиці внаслідок гіподинамії і гіпоксії.

Утримання на підлозі ("floorsystem" або інша назва – "barnsystem") широко застосовується в Україні, однак в основному при утриманні м'ясних курей, качок, індиків, гусей. Для утримання

Рис. 6.8. Забезпечення вільного переміщення птиці батьківського стада

курей яєчних порід воно використовується досить рідко, головним чином у фермерських та присадибних господарствах. Пташники при цьому можуть обладнуватися вигулами (соляріями), наявність пасовищ не передбачається. Щільність посадки курей-несучок за такого утримання згідно з діючими в Україні нормами становить 6 – 6,5 гол./м2 підлоги пташника – залежно від кросу. В країнах Євросоюзу курей раніше утримували за щільності до 11,7 гол./м2. але відповідно до згаданої директиви ЄС 99/74 встановлено обмеження щодо максимальної щільності посадки у 9 гол./м2 підлоги пташника.

Утримання на багатоярусній підлозі ("multilevelaviarysystem") – менш відомий в Україні спосіб. Зараз розроблено багато технологічних схем компонування багатоярусної підлоги. Батареї багатоярусної підлоги нагадують звичайні кліткові, але без дверцят. Вони мають 2-4 яруси, на яких розміщено годівниці і напувалки, в деяких випадках гнізда, або останні можуть встановлюватися окремо. Послід з-під кожного ярусу прибирається за допомогою стрічкових або скребкових транспортерів. Крім батарей багатоярусної підлоги у пташнику влаштовують зони підстилки. Птиця за такого утримання має можливість перемішуватися, копирсатися у підстилці. Щільність посадки птиці у пташнику (до 20 гол./м2 підлоги) наближається до кліткового утримання.