Характеристика сортових ресурсів України

 

Назва сортів

Рекомендована зона вирощування

Коротка характеристика групи сортів

1

2

3

Ультраранні

Аннушка, Легенда, Діона

Південна зона Полісся, Лісостеп

Тривалість вегетаційного періоду

  • – до 85 днів. Висота рослин – у середньому 80-90 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 8-10 см. Рекомендована густота
  • – 750-850 тис. шт./га. Урожайність – 2,0-2,5 т/га; вміст сирого протеїну – 37,4-41%, жиру – 19-21 %

Золотиста, Омега Вінницька, КиВін, Артеміда, Анжеліка, Устя, Єлена, Юг ЗО, Версія, Васильківська, Ворскла

Лісостеп, північна частина Степу

Тривалість вегетаційного періоду – до 86-105 днів. Переважно детермінований тип росту. Висота рослин – у середньому 90-100 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 8-12 см. Рекомендована густота – 650-750 тис. шт./га. Урожайність – 2,2-2,7 т/га; вміст сирого протеїну – 38-42 %, жиру -19-22%

Средньо ранньостиглі

Феміда, Подільська 416, Агат, Монада, Оріана, Знахідка, Фея, Алмаз, Медея, Скеля, Ятрань, Ельдорадо, Фаетон, Стратегія

Лісостеп, Степ

Тривалість вегетаційного періоду -до 106-125днів. Висота рослин

  • – у середньому 90-115 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 10-14 см. Рекомендована густота
  • – 550-650 тис. шт./га. Урожайність – 2,5-3,2 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру – 19-21%

Середньостигл

 

Оксана, Подільська 1, Особлива, Донька, Спринт, Офелія, Чернівецька 9, Протеїнка, Равніца, Полтава

Південна частина Лісостепу, Степ

Тривалість вегетаційного періоду – до 126-135 днів. Висота рослин – у середньому 100-130 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 10-16 см. Висока стійкість до понижених температур. Відносна стійкість до хвороб. Рекомендована густота – 450- 550 тис. шт./га. Урожайність – 2,7–3,5 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру -19-21 %

Середньо пізньостиглі

Іна, Таврія, Валюта

Степ

Тривалість вегетаційного періоду – більше 135 днів. Висота рослин – у середньому 110-140 см. Висота прикріплення нижнього бобу – 12- 16 см. Відносна стійкість до хвороб. Рекомендована густота – 400-450 тис. шт./га. Урожайність – 3,5-4,0 т/га; вміст сирого протеїну – 37-42%, жиру -19-21 %.

       

Не рекомендується висівати сою після бобових культур, томатів, соняшнику, цукрових буряків та ближче ніж за 500 м від насаджень білої і жовтої акації, у зв'язку з наявністю спільних шкідників і хвороб. У польовій сівозміні на попереднє місце сою повертають через 3-4 роки.

За багаторічними даними Інституту кормів НААН, сою можна висівати у сівозмінах з короткою ротацією. Досить продуктивною є ланка сівозміни ”кукурудза-соя” у співвідношенні 1:2 та 1:3. Урожайність зерна кукурудзи після сої підвищується на 0,3-0,5 т/га. Також можливі ланки ”соя-ячмінь”, ”соя-озима пшениця” або ”соя- яра пшениця”. При цьому урожайність ячменю підвищується на 0,4- 0,6 т/га, пшениці – на 0,25-0,4 т/га. Використання таких сівозмін є досить актуальним, особливо в даний час, для крупних приватних товаровиробників та фермерських господарств.

Соя вимоглива до попередників і сама є відмінним попередником для багатьох сільськогосподарських культур, зокрема зернових, не поступаючись люцерні та кукурудзі на силос. При вирощуванні сої на насіння в просапній сівозміні – вона є одним з кращих попередників ярих культур. Урожай ярої пшениці висіяної після сої, не менший ніж після чистого пару, а у вологі роки пшениця після сої дає навіть більші врожаї. У середньому на 1 га соя залишає після себе в грунті 60-80 кг азоту, 20-25 кг. фосфору і 30-40 кг. калію, що прирівнюється до 10- 15 тонн органічних добрив.

Обробіток грунту. Він повинен бути диференційований залежно від попередника, вологозабезпечення, забур'яненості поля та його рельєфу.

Після стерньових попередників основний обробіток ґрунту включає одно- або дворазове лущення стерні з подальшою оранкою на глибину 25-27 см і вирівнювання поверхні поля. При засміченні поля однорічними бур'янами застосовують напівпаровий обробіток ґрунту (літня оранка і одна-дві культивації для знищення бур'янів). На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами застосовують пошаровий обробіток ґрунту, який полягає у лущенні лемішними лущильниками з наступною глибокою оранкою на глибину 28-30 см при появі масових сходів бур'янів.

В умовах недостатнього зволоження застосовують паровий обробіток ґрунту в сівозміні. При цьому після збирання попередника поле обробляють дисковими знаряддями, а з відростанням бур'янів проводять оранку і додатково обробляють ґрунт у літньо-осінній період культиваторами та боронами.

В Україні основним обробітком ґрунту в більшості соєсіючих регіонів є оранка з використанням полицевого плуга. Цей спосіб забезпечує найповніше загортання післяжнивних решток, однорідний поверхневий шар ґрунту, знищує значну кількість бур'янів, сприяє підвищенню ефективності дії мінеральних добрив, скороченню весняних передпосівних операцій, дає змогу раніше розпочати сівбу.

Коли є ефективні гербіциди та відповідний комплекс технічних засобів застосовують мінімальний або нульовий обробіток ґрунту, внаслідок якого витрати пального знижуються в порівнянні з традиційним обробітком на 20% при мінімальному і на 70 % при нульовому обробітку.

Щодо чизелювання то в Україні воно мало поширене, хоча застосовують його в соєсіючих країнах. Вважається, що оранку плугом можна замінити чизелюванням, коли після збирання попередника на поверхні залишається мало післяжнивних решток. Перше чизелювання проводять восени в одному напрямку, а друге – навесні, перпендикулярно першому.

Загалом безплужна система обробітку ґрунту дає змогу вирощувати сою на полях з незначним схилом, де недоцільне застосування плуга. Вона запобігає ерозії ґрунту, сприяє зменшенню затрат праці та збереженню енергії, однак є певні недоліки у загортанні післяжнивних решток та потребує дещо більшої кількості застосування гербіцидів.

Щодо передпосівного обробітку ґрунту, то він повинен бути направлений на обов'язкове вирівнювання, створення сприятливих умов для рівномірної заробки і проростання насіння сої.

Навесні при достиганні грунту обробіток проводять диференційовано з урахуванням стану поля та погодних умов, що складаються. Як правило, він включає в себе боронування та вирівнювання поля, яке проводять під кутом до напрямку оранки, внесення гербіцидів і передпосівної культивації.

Проведення передпосівної культивації в день посіву на глибину загортання насіння 3-4 см дає можливість уникнути пересихання верхнього шару грунту, додатково його вирівнює, знищує проростки бур'янів, створює сприятливі умови для посіву сої.

У роки з інтенсивним підсиханням верхнього шару грунту, коли недостатньо опадів, необхідно використати комбіновані агрегати, для поєднання грунтообробних операцій, при цьому зменшується кількість обробітків грунту і скорочуються строки виконання робіт, що не допускає пересихання верхнього шару, і насіння лягає у вологий грунт. При дефіциті вологи в посівному шарі ґрунту проводять прикочування грунту до- і після сівби, яке сприяє підвищенню врожайності насіння на 0,11-0,26 т/га.

У сприятливі за зволоженням роки післяпосівне прикочування недоцільне, тому що при цьому ущільнюється грунт, а коли випадають дощі – утворюється грунтова кірка, утруднюється винос сім'ядолей на поверхню, знижується польова схожість насіння, що призводить до значного зрідження посівів.

Удобрення. З-поміж зернобобових культур соя досить вимоглива до вмісту в грунті поживних речовин і особливо азоту, хоча ефективність внесених добрив під сою, в першу чергу залежить від агрохімічних показників грунту, вологозабезпеченості, сорту тощо. Тому при застосуванні добрив необхідний диференційований підхід.

Незважаючи на здатність сої задовольняти значну частину потреби в азоті (60-70 %) за рахунок біологічної фіксації з атмосфери, вона позитивно реагує на внесення органічних і мінеральних добрив.

Органічні добрива в більшості соєсіючих країн вносять під попередник, поєднуючи з мінеральними добривами. На низькородючих грунтах соя добре реагує на сумісне внесення органічних і мінеральних добрив безпосередньо під культуру. На високо родючих ґрунтах можливий невисокий приріст врожаю від добрив, однак застосування їх потрібне з врахуванням збереження родючості грунту. Одним із ефективних і доступних органічних добрив, особливо в господарствах із низьким їх виходом, є зелене добриво (сидерат). Завдяки проведенню сидерації підвищується зв'язність ґрунту, поліпшується водно-повітряний режим, підсилюється життєдіяльність ґрунтових організмів, зменшується забур'яненість поля, що позитивно впливає на розвиток бульбочкових бактерій та кореневої системи сої. Для сидерації, як правило, використовують редьку олійну, гірчицю білу, ріпак, суріпицю та інші.

Враховуючи потреби сої в елементах живлення на сірих лісових фунтах необхідно вносити під зяблеву оранку по 60-90 кг/га д. р. фосфорних і калійних добрив і 45 кг/га азотних навесні, на чорноземах опідзолених – 30-45 кг/га азотних, 60 кг/га фосфорних і 40-60 кг/га калійних. При недостатньому розвитку бульбочок на коренях рослин сої (менше 5 шт.) доцільно провести підживлення посівів фосфорними і азотними добривами в нормі 20-30 кг/га д. р. у фазі бутонізації.

Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно. Так, від сходів до цвітіння вона засвоює 16,6% азоту, 10,4 фосфору, 24,7 % калію; від цвітіння до початку формування насіння і до початку його наливання відповідно 78,5; 50 і 82,2 %. У зв'язку з цим, вирішити проблему повного забезпечення рослин доступними формами макро- і мікроелементів у процесі онтогенезу можна за рахунок застосування в системі удобрення сої багатокомпонентних, хелатних позакореневих добрив типу Еколист, Плантафол, Кристалон, Реаком, Вуксал, Акварін та ін., які характеризуються досить високим коефіцієнтом засвоєння. Підживлення посівів проводять у фазах 3–5 трійчастий листок, бутонізація, початок наливання насіння.

Рослини сої досить негативно реагують на кислотність та засоленість ґрунту, які є причиною порушення фізіологічних процесів засвоєння азоту, фосфору, калію та інших поживних речовин, а також вуглеводного та білкового обміну речовин. Більшість кислих ґрунтів зосереджено на Поліссі, у передгір'ї Карпат і Закарпатті та в Лісостеповій зоні. Солонці та солончаки розповсюдженні в основному в АР Крим, Херсонській та Запорізькій областях.

Меліорація таких ґрунтів усуває шкідливу надмірну кислотність і засоленість, створює сприятливі умови життєдіяльності для корисних мікроорганізмів, різко підвищує інтенсивність біологічної фіксації азоту бульбочковими бактеріями, збагачує ґрунт на кальцій і магній, поліїшіує його фізичні та фізико-хімічні властивості, підвищує ефективність мінеральних добрив на 30-90%, а органічних на – 20- 40%, що в свою чергу призводить до підвищення рівня урожайності та якості насіння сої.

Підготовка насіння до сівби. Сівба (строки і норми). Основним критерієм настання оптимального строку сівби сої є стійке прогрівання верхнього шару ґрунту. У більшості регіонів України сою починають висівати, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до +10°С і встановиться стійка середньодобова температура +10...+12°С. Календарні строки сівби в більшості зон України припадають на період третьої декади квітня – першої декади травня. За результатами досліджень Інституту кормів НААН, в умовах Лісостепу України найкращі умови для росту і розвитку рослин складаються при сівбі у строк, який встановлено за рівнем термічного режиму (РТР) +12°С у ґрунті на глибині 10 см. Для більшості зон України – це третя декада квітня – перша декада травня.

На півдні України розповсюджені більш чутливі до тепла сорти, тому сою в даному регіоні необхідно висівати при настанні стійкого прогрівання верхнього 5 см шару ґрунту до +12...+14 °С. При визначенні строку сівби необхідно також враховувати біологічні особливості сортів, при цьому більш пізньостиглі сорти слід висівати на початку оптимального строку, а ранньостиглі – в кінці оптимального строку сівби.

Для сівби сої використовують відсортоване і вирівняне за крупністю насіння з високою енергією проростання і схожістю. Обов'язковим агрозаходом, який на 10-15 % підвищує урожайність насіння сої є передпосівна інокуляція насіння. У день сівби його обробляють високоселективними бактеріальними препаратами, зокрема ризогуміном, ризоторфіном, ризоаргіном, ризобофітом та ін., де в одному грамі препарату міститься не менше 2,5 млрд активних бульбочкових бактерій. Особливо це важливо на тих ґрунтах, де сою вирощують вперше, або тривалий час не вирощували.

З метою отримання дружніх, рівномірних і неуражених хворобами сходів, насіння додатково обробляють протруйником Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т), або Максим ХL 0,35 (1,0 л/га), 0,5-1,0 % розчином молібденовокислого амонію, стимулятором росту типу агростимулін. За результатами досліджень Інституту кормів НААН такі заходи забезпечують приріст урожайності насіння сої до 0,3-0,4 т./га.

Сою, як правило, висівають широкорядним способом з міжряддями 45-70 см. Рядковий спосіб сівби з міжряддями 15-30см використовують при високій культурі землеробства із використанням високоефективних гербіцидів. Проведені дослідження в Інституті кормів НААН показали, що рядковий спосіб сівби забезпечує приріст урожайності насіння сої на 0,2-0,3 т/га порівняно із широкорядним.

Норма висіву насіння коливається від 450 до 850 тис. схожих насінин на 1 га або 80-120 кг/га залежно від маси 1000 насінин і групи стиглості сорту, зони вирощування, родючості ґрунту та умов зволоження. Чим пізньостигліший сорт, тим більшої площі живлення він потребує.

Глибина загортання насіння при достатньому зволоженні верхнього шару грунту повинна становити 3-4 см, при пересиханні верхнього шару її доцільно збільшити до 5-6 см. Для сівби використовують сівалки СУПН-6А-02; СУПН-8А-02; УПС-8;

УПС-12; Клен – 5,6; Sigma; John Deere 1780; Kinze; Great Plains; Kuhn; Nodet, Містраль 6000, СЗ-5,4, та інші.

Догляд за посівами. Для зменшення кількості бур'янів на посівах сої, необхідне внесення грунтових гербіцидів (до посіву, після посіву, або до появи сходів), які стримують появу бур'янів на перших етапах росту і розвитку сої. До найбільш ефективних грунтових гербіцидів для боротьби з однорічними двосім'ядольними та злаковими бур'янами відносяться: Дуал голд 96 % к.е.-1,0–1,4 л/га; Фронтьєр 90 % к.е.-1,1-1,7 л/га; Півот 10 % в.р.к. – 0,5-0,8 л/га; Харнес 90 % к.е. - 1,5-2,5 л/га. Гербіцид Півот 10 % в.р.к. також використовують у післясходовий період у фазі 2-3 трійчастих листків культури.

Для знищення двосім'ядольних бур'янів у після сходовий період (у фазі 1-3 трійчастого листка культури) використовують бакові суміші гербіцидів: 48% в. р Базаграну нового – 1,75 л/га + Хармоні 6 кг/га; коли є злакові бур'яни – 48% в. р. Базаграну нового – 2,0 л/га + Пантери к.е.- 1,0-1,5 л/га (5 % к.е. Тарги супер – 1,0-1,5 л/га); коли є пирій повзучий протизлакові гербіциди вносять в максимально рекомендованих дозах. Обробку грамініцидами слід проводити не раніше ніж через 5 днів після внесення гербіциду хармоні.

При безгербіцидному вирощуванні сої застосовують до- та після сходові боронування, а також додаткове боронування в період масових сходів бур'янів на поверхні грунту. Крім цього проводять міжрядні обробітки, зокрема, перший обробіток через 12-15 діб після появи сходів, культиваторами з набором бритвових і стрілчастих лап. Глибина обробітку міжрядь 5-6 см. Для знищення бур'янів у рядках на культиваторах встановлюють проволочні борінки або голчасті диски.

Проти найбільш поширених захворювань сої, таких як септоріоз, переноспороз, фузаріоз та ін., у фазах бутонізації та на початку наливу насіння застосовують фунгіциди системної дії, зокрема Альто супер 330 ЕС к.е. (0,4 л/га), Фортеця ЕС к. е. (0,5-1,0 л/га), Реке дуо к.е. (0,5 л/га), Топсін М з.п. (0,8 кг/га), а також бакову суміш Реке дуо к.е. (0,25 л/га) + Топсін М з. п. (0,4 кг/га).

Шкоди посівам сої завдають павутинний кліщ, акацієва вогнівка та соєва плодожерка. Проти павутинного кліща застосовують такі акарициди як Омайт 570 57% в.е. (1,5 л/га), Ніссоран 10 % з.п. (0,5 кг/га), Санмайт 20 % з.п. (0,9 л/га), Талстар, 10% к.е. (0,3 л/га), Нурел д к.е.(0,8 л/га). З метою запобігання резистентності шкідників до препарату застосовують їх бакові суміші: Омайт 570 57% в.е. (0,75 л/га) + Нурел Д к.е.(0,4 л/га), Талстар 10 % к.е. (0,15 л/га)+ Нурел д к.е. (0,4 л/га). Для боротьби із акацієвою вогнівкою та соєвою плодожеркою застосовують Бі-58 новий 40 % к.е. (1,0 л/га), Золон 35 % к.е. (2,5 л/га) та інші.

У роки з надмірним випаданням опадів і відповідно подовженням вегетаційного періоду на завершальному етапі органогенезу сої, що часто спостерігається на Поліссі та в Західному Лісостепу, існує доцільність проведення десикації, особливо сортів більш пізньої групи стиглості. Для цього застосовують Реглон супер 150 SL в.р.к. (2-3 л/га), Скорпіон в.р.к. (2-3 л/га), Сонечко в.р.к., (2-3 л/га), Баста 150 в.р., (2,0 л/га), Раундап макс в.р., (2,4 л/га), Везувій в.р.к. (2-3 л/га), Гліфоган 480 в.р., (2-3 л/га), а також десикаційні композиції Скорпіон в.р.к. 1,0-1,5 л/га) + азотнокислий амоній (NH4NO3) в нормі 10 кг/га, Баста 150 в.р., (1,0 кг/га)+NH4NO3 (10 кг/га) та Везувій в.р.к. (1,0-1,5 л/га)+МH4МО3 (10 кг/га). Оптимальним строком проведення десикації є вологість насіння сої 40-45%.

Збирання врожаю. Сою збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості при вологості зерна 14–16%.

Висота зрізу рослин не повинна перевищувати 6-8 см. Втрати зерна збільшуються, якщо посіви зріджені, проведені із запізненням. Оптимальна швидкість при збиранні 3-4 км/год.

У процесі роботи на збиранні урожаю необхідно ретельно регулювати молотильний апарат і систему очищення комбайна.

Насіння сої на току підлягає первинній очистці на машинах ОВП- 20А, ОВС-25, СВС-5, СВС-15-01, МЗ-10С та зерноочисних комплексах ЗАВ-20, ЗАВ-40, КЗ-25, КЗ-50. При цьому встановлюють верхні решета з круглими отворами діаметром 7,5-8 мм, нижні – 5-6 мм, або продовгуватими отворами завширшки 4–4,5 мм.

Після первинної очистки насіння сої з підвищеною вологістю необхідно просушити методом активного вентилювання в бункерах БВ-12,5 і БВ-25 або в їх відділеннях ОБВ-50 і ОБВ-ІОО. Температура теплоносія повинна складати +28...+30°С протягом 4 годин, потім насіння охолоджують. При потребі сушіння сої продовжують. Вологість насіння сої контролюють за відносною вологістю теплоносія. При теплій сонячній погоді насіння досушують на відкритих майданчиках.

Кондиційне насіння з вологістю не більше як 14 % підлягає очистці та сортуванню на машинах вторинної очистки: СМ-4; САД-10, Алмаз; К-531 “Петкус-Гігант”; К-541 “Петкус-Супер”; СВУ-5А; ОС- 4,5А та ін.

Насіння сої, доведене до відповідних кондицій, зберігають в сухих провітрюваних приміщеннях насипом або в мішках. Рекомендовано тарувати у мішки масою не більше 50 кг з відхиленням 1 %. У разі зберігання сої насипом товщина шару не повинна перевищувати 1,5 м.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы

Схожі підручники

 
 

Залишити коментар

 

Коментарів - всього 0