Ґрунтово-екологічні ресурси, їх географічне розміщення

Неоднорідність ґрунтового покриву і кліматичних умов Степу зумовлює необхідність адекватного відношення до формування технологічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур. Тобто мова йде про запровадження у кожній зоні, підзоні адаптивного рослинництва. З цього приводу ґрунтовий покрив Степу поділено на відносно однорідні й неповторні за якістю ґрунтів ареали географічного розміщення.

Для зонування степової території за ресурсами вологозабезпечення, природою грунтоутворення та родючістю ґрунтів використано відносний показник – гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК), який виражає співвідношення між кількістю опадів за період з середньодобовою температурою повітря вище 10°С, і сумою температур за цей період, помножене на 10.

Виділено три грунтово-екологічні зони: Північного Степу чорноземів звичайних, Південного Степу чорноземів південних і Сухого Степу каштанових ґрунтів та солонців. Зони поділяються на підзони.

Північний Степ поділяється на три підзони:

• 1) північну недостатньо зволожену з ;
• 2) північно-центральну помірну засушливу з ;
• 3) південно-центральну засушливу з ;

Зона Південного Степу відрізняється помірно посушливим кліматом. Ця зона поділяється на дві підзони:

• 1) суху;
• 2) дуже суху.