Коріандр

Господарське значення. В насінні коріандру міститься від 0,8% до 1,6% ефірної олії, головною складовою частиною якої є терпеновий спирт ліналоол (60-80%), що є вихідним продуктом для синтезу ряду пахучих речовин із запахом лимона, троянди, фіалки, конвалії, цитронелолу, цитронелалю, іонону, метиліонану, іралії та ін., які використовуються в парфумерно-косметичній та харчовій промисловості. У насінні коріандру міститься також від 18% до 28% жирної олії, яку використовують у миловарній і текстильній промисловості, а також у поліграфічному виробництві. Насіння коріандру застосовують у харчовій промисловості як пряну приправу при консервуванні риби, солінні огірків тощо. Шрот коріандру містить близько 6% жиру та до 30% білків і використовується на корм худоби і птиці. Коріандр – медоносна рослина.

Це давня культура Середземномор'я. В Україну завезений з Росії на початку XIX ст. Є провідною ефіроолійною культурою. Найбільш поширений у Запорізькій, Миколаївській, Кіровоградській областях. Середня врожайність насіння 12-15 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Коріандр (кишнець, кинза) (Coriandrum sativum L.) – однорічна трав'яниста рослина родини селерових (Аріасеае). Плід – двосім'янка кулястої або яйцеподібної (2-5 мм в діаметрі) форми, складається з двох однонасінних напівплодиків. Кожний напівплодик має по два канальці, які містять ефірну олію. Ефірна олія міститься також в інших частинах рослини.

Стебла, листя, зелені плоди мають неприємний запах клопів. У міру достигання плоди легко обсипаються і набувають приємного запаху. Маса 1000 насінин коріандру 5,5-8 г.

Коріандр – перехреснозапильна рослина. Протягом вегетації проходить такі фази: сходи, розетки, стеблування, цвітіння і достигання. Вегетаційний період триває 80-120 днів.

Коріандр середньовибагливий до тепла. Насіння його проростає при 4-6°С, дружні сходи з'являються при температурі не нижче 10°С і витримують заморозки до мінус 8-10 °С. Підвищені температури в період вегетації зумовлюють зниження врожайності і вмісту олії в сировині.

Потреба в грунтовій волозі в різні фази вегетації у коріандру неоднакова. Для набухання і проростання насіння поглинає воду, маса якої становить 120-125 % до його маси. В період від сходів до стеблування коріандр витрачає мало вологи і добре витримує ґрунтову посуху. Поглинання вологи збільшується на початку стеблування і досягає максимуму у фазі цвітіння. У фазі формування і достигання насіння витрата води поступово зменшується. Транспіраційний коефіцієнт становить близько 600.

Коріандр належить до світлолюбних рослин довгого дня. При затіненні зменшується галуження рослин, знижується їх продуктивність.

До грунтів коріандр вибагливий. Кращими для нього є ґрунти, які мають глибокий гумусовий шар, – добру структуру, великий запас поживних речовин, нейтральну реакцію ґрунтового розчину. Найкраще росте на чорноземах. Непридатні для нього: важкі глинисті, піїцані та солонцюваті ґрунти. При врожаї 12-15 ц/га коріандр виносить із грунту 60-70 кг азоту, 16-17 кг фосфору і 40-60 кг калію. Близько 80% цієї кількості поживних речовин засвоюється в період стеблування і цвітіння.

Технологія вирощування. Посіви коріандру розміщують після озимих хлібів, зернових бобових і удобрених просапних культур, не слід розміщувати їх після культур, які пізно звільняють поля (соняшник, цукрові буряки, суданська трава) і виносять з грунту багато поживних речовин та вологи. З метою запобігання ураженню рамуляріозом коріандр можна повертати на попереднє поле не раніше як через 4-5 років.

Важлива роль у підвищенні врожайності коріандру належить органічним та мінеральним добривам. При розміщенні посівів коріандру після удобрених гноєм озимих під зяблеву оранку вносять повне мінеральне добриво 45-60 кг/га д. р. Якщо під попередник органічних добрив не вносили, їх треба внести під коріандр (20-30 т/га). Під час сівби ефективним є внесення фосфору в рядки з розрахунку 10-15 кг/га д. р.

Система основного обробітку ґрунту після зернових культур полягає в лущенні і ранній зяблевій оранці на 25-30 см. Після просапних культур оранку проводять на глибину 22-25 см. Рання оранка забезпечує вищі врожаї порівняно з пізньою. Весняний передпосівний обробіток ґрунту складається з шлейфування, боронування та культивації в один-два сліди з одночасним боронуванням.

Сіють коріандр рано навесні в перші дні польових робіт. Перед сівбою насіння протруюють ТМТД або іншими протруювачами. Ефективним засобом прискорення з'явлення сходів є сівба пророщеним насінням. Сівбу проводять звичайним рядковим способом або широкорядним з шириною міжрядь 45 см. На чистих від бур'янів полях, а також при застосуванні гербіцидів (пропаніду і його аналогів) перевагу має звичайний рядковий спосіб сівби. На забур'янених полях, а також в посушливих умовах слід застосовувати широкорядну сівбу.

Норма висіву при звичайній рядковій сівбі і застосуванні до- і післясходових боронувань становить 25-30 кг/га, або 3,4-3,6 млн схожих насінин на 1 га. На полях, де будуть застосовуватись вказані вище гербіциди, оптимальна норма висіву 16–18 кг/га, або 2,2-2,4 млн схожих насінин на 1 га. При широкорядній сівбі висівають 12-16 кг, або 1,7- Ι,8 млн схожих насінин на 1 га. Насіння загортають на глибину 3-4 см.

Догляд. Після сівби посіви коткують кільчастими або рубчастими котками. Подальший догляд за посівами зводиться переважно до боротьби з бур'янами, які знищують гербіцидами або агротехнічними заходами. Під передпосівну культивацію застосовують гербіциди трефлан. Якщо неможливо використати гербіциди, бур'яни знищують до- й післясходовими боронуваннями. На широкорядних посівах коріандру проводять 2-3 міжрядних обробітки грунту. Щоб поліпшити запилення, на посіви коріандру в період цвітіння вивозять пасіки з розрахунку по дві бджолосім'ї на кожний гектар площі.

Збирання. Плоди коріандру достигають неодночасно, до того я вони обсипаються. Тому збирати врожай потрібно своєчасно і в стисл строки. Для прискорення достигання в період побуріння 40-50% зонтиків посіви обробляють хлоратом магнію в дозі 5-10 кг/га д. р. Через 3-5 днів збирають врожай прямим комбайнуванням.

При роздільному збиранні коріандр скошують жатками при достиганні плодів: на технічні цілі 30-40%, на насіння 60-70%. Після підсихання валків і зниження вологості насіння до 10-13% їх підбирають і обмолочують переобладнаними зерновими комбайнами. Насіння очищають і додатково просушують, щоб вологість його під час зберігання була не вище 12%.