Місце цивільного процесуального права в системі права України

Цивільне процесуальне право є самостійною галуззю в системі права України, яка об'єднує процесуальні норми, для яких характерна внутрішня єдність та узагальненість. Разом з тим цивільне процесуальне право, як система процесуальних норм та інститутів, не може існувати та функціонувати ізольовано від інших галузей системи права України. Тому їх регулююча функція полягає у взаємоузгодженості та взаємодії з іншими галузями системи права, без яких цивільне процесуальне право взагалі існувати не може. Ступінь такої взаємодії з іншими галузями різна. На це впливає природа і зміст норм галузі, характер правових відносин, їх суб'єктний склад, цілеспрямованість галузі, особливості предмета і метода правового регулювання, принципи тощо. Тому з деякими галузями цивільне процесуальне право має найбільш тісний зв'язок, зумовлений однорідністю і подібністю інститутів та виконуваними функціями (адміністративне процесуальне право, господарське процесуальне право), з деякими галузями такий зв'язок проявляється у співвідношенні матеріального права і процесуального права, як співвідношення змісту і форми (з цивільним, сімейним, трудовим, житловим, земельним тощо). Така взаємодія завжди є двосторонньою і повинна бути узгодженою, тобто не суперечливою і без колізійною. Як правило, негативні моменти такого співвідношення і взаємодії можуть відбуватися внаслідок недосконалості як матеріального, так і процесуального законодавства, коли реформи в матеріальному законодавстві випереджають відповідні зміни в цивільному процесуальному законодавстві. Це також недосконалість судових процедур, та їх мала ефективність. У свою чергу це може гальмувати судовий захист нових сфер матеріального права тощо. Тому, взаємодія повинна мати не лише соціальний характер, а й змістовний, з точки зору юридично - технічного рівня законодавства.

Цивільне процесуальне право переважно вважають публічним, оскільки воно є однією з форм здійснення правосуддя у цивільних справах. Про публічно - правову природу цивільного процесуального права свідчить також державна заінтересованість у правильному і своєчасному здійсненні правосуддя, наділення суд владними повноваженнями, нормативна регламентація поведінки учасників процесу, загальнообов'язковість судових актів.

Про публічний характер цивільного процесуального права свідчать норми цієї галузі, які визначають домінуюче становище суду в цивільних процесуальних правовідносинах, як органу держави, який є обов'язковим суб'єктом таких відносин і здійснює керівництво процесом і контроль над поведінкою учасників процесу з точки зору дотримання ними норм матеріального і процесуального законодавства, і вправі застосовувати заходи процесуального примусу (ст. ст. 90-94 ЦГОС), юридичну відповідальність (адміністративну, кримінальну, цивільну). З іншої сторони, цивільне процесуальне право містить приватноправові засади, тому що метою цивільного процесу є захист прав, свобод та інтересів у матеріальних правовідносинах тобто приватних прав та інтересів. Це проявляється в принципах змагальності та диспозитивності. В порядку судочинства задовольняється потреба індивіда в судовому захисті своїх прав та законних інтересів, що відповідає ознакам приватного права. Диспозитивність є основою відкриття справи в суді, руху процесу, його завершення. Від волевиявлення сторін залежить вибір способів захисту, визначення обсягу вимог, вчинення розпорядчих дій (відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди) тощо. Змагальність складає основу процесу доказування у справі і активність сторін та пасивність суду в цьому виді процесуальної діяльності, дає можливість для заінтересованих осіб відстоювати в суді свої приватні права та інтереси.

Отже, у цивільному процесуальному праві діалектично поєднуються публічно-правові та приватно-правові засади. їх співвідношення, звичайно, передбачає перевагу публічних засад.

Особливості взаємодії цивільного процесуального права з іншими галузями матеріального права проявляються через застосування судом чинного законодавства, яке регулює матеріально правові відносини, а із суміжними процесуальними галузями права спільністю основних положень порядку відправлення судочинства у відповідних справах (адміністративних, господарських, кримінальних):

• 1. З Конституційним правом взаємодія полягає в тому, що названа галузь визначає основи організації судової системи (судоустрою) і встановлює принципи здійснення правосуддя. У Конституції в розділі VIII "Правосуддя", закріплено важливі положення:
  • - правосуддя здійснюється виключно судами; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі; про участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів;
  • - про обов'язковість судових рішень;
  • - про систему судів загальної юрисдикції;
  • - гарантії незалежності і недоторканності суддів;
  • - основні засади судочинства та інші питання.

У статті 55 Конституції закріплено право на судовий захист основних прав, свобод та інтересів. Цивільне процесуальне право деталізує положення Конституції у нормах ЦПК шляхом створення найбільш ефективних механізмів процесуального захисту.

Важливим є положення Конституції яке закріплено у статті 8, відповідно до якої норми Конституції є нормами прямої дії. У право-застосовній діяльності суду це означає, що в рішенні суду безумовно можуть робитися посилання на відповідні положення Конституції України.

2.3 нормами матеріального права (цивільним, сімейним, трудовим, житловим, земельним тощо) полягає у тому, що цивільне процесуальне право є "формою, що забезпечує життя норм матеріального права, захист і примусову їх реалізацію". Разом з тим, цивільне процесуальне право без матеріального стало б беззмістовним і втратило своє соціальне та юридичне значення. Зв'язок матеріального і процесуального права полягає у взаємній залежності між деякими положеннями інститутів матеріального права і процесуальними формами захисту цих інститутів. Норми матеріального права визначають підстави звернення до суду, а цивільне процесуальне право регламентує процесуальний порядок такого звернення (оформлення і зміст позовної заяви); матеріальне, право визначає сторін (позивача, відповідача) у цивільному процесі, інших заінтересованих осіб (третіх осіб), окреслює коло обставин які підлягають доказуванню, а цивільне процесуальне право визначає види доказів і порядок доказування (пояснення сторін, третіх осіб, їх представників; показання свідків; письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозапис; висновки експерта); матеріальне право впливає на правила підсудності (позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини); передбачені способи захисту в матеріальному праві застосовується судом і процесуально оформлюється у його рішенні та ін.

У процесі розгляду і вирішення справи суд застосовує норми матеріального права.

• 3.3 кримінальними процесуальними правом зв'язок полягає у необхідності забезпечити захист у відповідних галузях права, а тому така функція здійснюється єдиним судом, його діяльність будується на єдиних принципах, мають подібні інститути (доказування, судовий розгляд, оскарження судових постанов та ін.). Така подібність свого часу стала основою появи наукової концепції про створення "судового права", яка має багато прихильників і сьогодні. Разом з тим, цивільне процесуальне право й кримінальне процесуальне право відрізняється за порядком порушення цивільних і кримінальних справ, предметом судового розгляду (цивільні і кримінальні справи), видами учасників процесу та їх процесуальним становищем, закінченням процесу (відповідно ухвалення рішення і вироку) та ін. 4.3 адміністративним процесуальним і господарським процесуальним правом зв'язок цивільного процесуального права є органічно тісним. Цей зв'язок полягає у схожому порядку порушення справи (відкриття провадження у справі), складі учасників процесу, подібних процедурах розгляду і вирішення справ, схожих інститутів подання і дослідження доказів, порядку ухвалення рішення тощо. Господарський процесуальний кодекс і кодекс адміністративного судочинства у більшості випадків повторює зміст ЦПК. Звичайно є певні відмінності між господарським процесуальним правом, адміністративним процесуальним правом і цивільним процесуальним правом які пов'язані з регламентацією різних процесуальних процедур, проваджень, стадій тощо, які регламентуються нормами різної галузевої належності.
• 1 5.З кримінальним і адміністративним правом взаємодія полягає у застосуванні судом кримінально - правових і адміністративно - правових санкцій до учасників цивільної справи.