Принцип процесуальної рівноправності сторін

Цей принцип закріплений у ст. 129 Конституції України і випливає зі змісту цілого ряду норм цивільного процесуального права (наприклад, ст. 29, ст. 31 ЦПК України).

Сутність принципу процесуальної рівноправності сторін полягає в тому, що сторони в цивільному процесі наділяються рівними (але не однаковими) процесуальними правами й обов'язками. Це забезпечує рівність можливостей для зацікавлених осіб при зверненні до суду, а також при використанні процесуальних засоби захисту своїх прав та інтересів. Закріплення цього принципу обумовлено насамперед рівноправністю суб'єктів у матеріальних (цивільних) правовідносинах, з яких виникає судовий спір.

Позивач і відповідач мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал і т.п., брати участь у судових засіданнях, надавати докази, заявляти клопотання і відводи, оскаржувати рішення і т.п.

Сторони наділяються не тільки рівними правами, але й рівними обов'язками: вони зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ст. 27 ЦПК України).

Принцип процесуальної рівноправності сторін тісно пов'язаний із принципами диспозитивності і змагальності, у поєднанні з якими і досягається дійсна рівність сторін у цивільному судочинстві. Суд зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом засоби по забезпеченню цього принципу.